Вирок від 19 серпня 2026 р. у справі №299/445/25 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

______________________________________________________________

Справа № 299/445/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.08.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі :

головуючий - суддя ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

За участі прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 , законного представника потерпілого ОСОБА_7 ,

перекладача ОСОБА_8 , представника ювенальної служби поліції ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні (ЄРДР №12024071080000648 від 21.10.2024) за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця смт. Буди, Харківського району, Харківської області, адреса проживання АДРЕСА_1 , не одруженого, офіційно не працевлаштованого, із незакінченою вищою освітою, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Що 20 жовтня 2024 року близько 15 години 30 хвилин, ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-21061», д.н.з. НОМЕР_1 , виїжджаючи із території колишнього цегельного заводу, що розташований за адресою с. Шаланки, вул. Миру, 47, Берегівського району, зі швидкістю близько 10-15 км/год, в порушення вимог п.п. 10.1 та 10.2 Правил дорожнього руху України, згідно з якими «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху» та «виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги — велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає», за дорожньою обстановкою не слідкував, заходів, що виключають виникнення і розвиток аварійної ситуації не вжив, чим виявив злочинну самовпевненість, тобто передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків легковажно розраховував на їх відвернення, не переконавшись у тому, що маневр виїзду на головну дорогу буде безпечним та не створить перешкод і небезпеки іншим учасникам руху, розпочав виконувати маневр повороту ліворуч, на головну дорогу, виїхав на зустрічну смугу руху, де не надав перевагу в русі водію мотоцикла марки «SKYBIKE ТRX200», д.н.з. НОМЕР_2 , - ОСОБА_6 , який рухався по своїй смузі руху по вул. Миру в с. Шаланки, Берегівського району в напрямку «Озера», що по вул. Миру в с. Шаланки, внаслідок чого ОСОБА_4 допустив зіткнення передньою лівою частиною свого автомобіля марки «ВАЗ-21061», д.н.з. НОМЕР_1 , з передньою частиною мотоцикла марки «SKYBIKE ТRX200», д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 . ^

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла марки «SKYBIKE ТRX200», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_6 , згідно висновку експерта №141 від 18.11.2024, отримав тілесні ушкодження у вигляді: «забійної рани в ділянці підборіддя, множинні забійні садна чола і волосяного покриву тім`яної ділянки голови. Поперечний відламковий перелом середньої третини ключиці із зміщенням відламків. ЗЧМТ. Субдуральна гематома справа. Травматичний набряк головного мозку».

Тілесні ушкодження у вигляді саден - це ушкодження, що мають незначні скороминучі наслідки, тривалістю не більш як 6 днів і за цією ознакою, у відповідності з пунктом 2.3.5. "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності.

Тілесні ушкодження у вигляді забійних ран - це ушкодження, що спричиняють розлад здоров`я тривалістю більше 6 днів, але не більше 21 дня і за цією ознакою, у відповідності з пунктом 2.3.1/а "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» їх слід кваліфікувати як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому середньої третини ключиці із зміщенням відламків в момент отримання і в подальшому не супроводжувалося загрозливими для життя явищами, а спричиняє розлад здоров`я тривалістю більше 21 дня і за цією ознакою, згідно пункту 2.2.1/в "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» його слід кваліфікувати як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Тілесні ушкодження у вигляді важкої закритої черепно-мозкової травми з субдуральною гематомою та травматичним набряком головного мозку це ушкодження, що є небезпечним для життя та без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю і за цією ознакою, у відповідності з п. 2.1.2. "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» їх слід кваліфікувати як тяжкі тілесні ушкодження.

Згідно висновку інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди №СЕ-19/107-24/12994-ІТ від 16 грудня 2024 року, з технічної точки зору, причиною даної дорожньо-транспортної пригоди є невідповідності дій водія автомобіля «ВАЗ-21061», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , який не виконав технічні вимоги пунктів 10.1 та 10.2 Правил дорожнього руху України, які є в прямому причинно-наслідковому зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, що мала місце 20.10.2024.

Невиконання водієм ОСОБА_4 вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої ОСОБА_6 отримав тяжке тілесне ушкодження.

Діяння ОСОБА_4 кваліфікується за ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

В судовому засіданні ОСОБА_4 дав детальні показання, якими підтвердив усі фактичні обставини обвинувачення. Вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю. Пояснив, що після завантаження на колишньому цегельному заводі доїхав до перетину з головною дорогою та зупинився. Налякався та не зміг зорієнтуватись на місці, через що сталося ДТП. Зразу викликав швидку та поліцію. Розкаюється і просить суворо не карати.

Потерпілий та його законний представник зазначили, що претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого не мають, просять його суворо не карати.

Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і суд встановив, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, а наслідки позбавлення права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку їм зрозумілі, судовий розгляд обвинувального акту було проведено відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України.

За викладених обставин суд встановив, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , це діяння містить склад злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження. Обвинувачений є винуватим у вчиненні цього злочину та підлягає покаранню за його вчинення, оскільки такий ним вчинено у стані осудності.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого суд визнає - щире каяття, добровільне відшкодування заподіяних збитків, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, передбачені ст.67 КК України, - відсутні.

Суд призначає обвинуваченому покарання відповідно до ст.65 КК України:

у межах, установлених у санкції частини другої статті 286 КК України, яка передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого;

відповідно до положень про призначення покарання Загальної частини КК України;

враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (кримінальне правопорушення є тяжким), особу винного – обвинувачений є раніше не судимим, за місцем проживання охарактеризований виключно позитивно, не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога (а.п. 121, 124-126); та обставини, що пом`якшують покарання (щире каяття, добровільне відшкодування заподіяних збитків, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення).

Крім того, суд при призначенні покарання суд врахував, що у момент вчинення ДТП обвинувачений був тверезий (а.п. 23); кримінальне правопорушення вчинено з необережності; порушення правил безпеки дорожнього руху не пов`язано із перевищенням встановлених обмежень швидкості руху, порушенням правил експлуатації транспортного засобу; потерпілий та його законний представник у судовому засіданні запевнили суд, що не заявляють до обвинуваченого претензій з приводу відшкодування майнової чи моральної шкоди, завданої злочином, просили не карати його суворо.

Отже, суд встановив наявність обставин, що пом`якшують покарання, передбачених п.п.1,2 ст.66 КК України, відсутність обставин, що обтяжують покарання, обвинувачений визнав вину.

Відповідно до статті 69-1 КК України, за наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Тому, дотримуючись вимог ст.65, 69-1 КК України, суд вирішив призначити обвинуваченому основне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст.75 КК України, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення та обраний вид і міру покарання за ч.2 ст.286 КК України, обставини, що пом`якшують покарання, особу винного, суд вирішив звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням з покладенням на нього визначених ст.76 КК України обов`язків, оскільки встановлені у справі обставини, дані про особу винного, поведінка обвинуваченого після події, в ході досудового розслідування та судового розгляду свідчать про те, що обвинувачений чітко усвідомив причини та наслідки свого діяння та дійшов відповідних висновків, відсутня необхідність застосування покарання з метою його виправлення та запобігання вчинення ним інших кримінальних правопорушень. Засудження обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення, призначення йому покарання у виді позбавлення волі та встановлення обвинуваченому випробувального строку на підставі ст.75 КК України із покладанням на нього визначених ст.76 КК України обов`язків – є достатнім заходом примусу від імені держави як кара за вчинений злочин.

Вирішуючи питання про призначення додаткового покарання, передбаченого санкцією частини другої ст.286 КК України, суд вирішив наступне.

Санкцією частини другої ст.286 КК України передбачено необов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до ч.2 ст.69 КК України, на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною першою цієї статті передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

У даній справі Суд встановив наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення: щире каяття, добровільне відшкодування заподіяних збитків, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Вирішуючи питання чи призначати додаткове покарання, суд врахував, що обвинувачений є раніше не судимим, в момент вчинення ДТП був тверезим, правопорушення вчинено з необережності, досяг порозуміння із потерпілим. Крім того, суд встановив, що для обвинуваченого користування індивідуальним транспортним засобом є необхідним: ОСОБА_4 здійснює постійний догляд за своєю матір`ю ОСОБА_10 , яка визнана особою, що потребує постійного стороннього догляду у зв`язку із психічним захворюванням (манія з психотичними симптомами) (а.с.47-52; свідоцтво про народження НОМЕР_3 , Висновок №91/2 про наявність порушення функцій організму, Виписка із протоколу засідання ЛКК від 16.05.2025, Акт обстеження житлово-побутових умов, Рішення Виноградівського районного суду від 08.03.2024 у справі №299/496/24). Обвинувачений пояснив, що проживає разом із матір`ю у с.Шаланки Берегівського району, матері періодично потрібні медичні послуги, а транспортування її на громадському транспорті з урахуванням стану її психічного здоров`я виключається. Тому індивідуальний транспортний засіб – є необхідністю.

Тому, суд переконався, що є достатні правові підстави для призначення покарання за ч.2 ст.286 КК України без призначення додаткового покарання, передбаченого санкцією цієї норми.

Цивільний позов не заявлено.

Обвинувачений не вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності.

Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності відсутні.

Питання про речові докази слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Після набрання вироком законної сили, скасувати арешт, накладений на підставі Ухвали слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатського суду від 24.10.2024 року у справі №299/7254/24.

Процесуальні витрати на проведення судових експертиз в загальній сумі 10346,70 грн. на підставі ст.124 КПК України стягнути із ОСОБА_4 .

Запобіжний захід не застосовувався.

Керуючись ст.ст. 94, 100, 370, 371, 373-376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Призначити ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає обов`язки, визначені ст.76 КК України:

- періодично з`являтися для реєстрації до органів пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази:

- автомобіль марки «ВАЗ-21061», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , який за свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 від 24.03.1993 року належить ОСОБА_11 , який поміщений на зберігання на спецмайданчик тимчасового утримання транспортних засобів ВП №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області, після набрання вироком законної сили передати законному власнику/володільцю (а.п.24, 26-27);

- мотоцикл марки «SKYBIKE ТRX200», д.н.з НОМЕР_2 , який за свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 30.05.2019 року належить ОСОБА_12 , який поміщений на зберігання на спецмайданчик тимчасового утримання транспортних засобів ВП №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області, після набрання вироком законної сили передати законному власнику/володільцю (а.п.25, 26-27).

Після набрання вироком законної сили скасувати арешт, накладений на підставі Ухвали слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатського суду від 24.10.2024 року у справі № 299/7254/24 (а.п.32-34).

Стягнути із ОСОБА_4 на користь Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України судові витрати у загальній сумі 10346 гривень (десять тисяч триста сорок шість гривень 70 копійок) (а.п.39, 52, 65, 107).

На вирок може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення через суд першої інстанції.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.

ГоловуючийОСОБА_1