Вирок від 16 серпня 2026 р. у справі №191/2162/26 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/2162/26

Провадження № 1-кп/191/111/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026041390000002від 01.01.2026 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Роздори Синельниківського району Дніпропетровської області, громадянин України, з середньою освітою, одружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період в посаді водій-заправник відділу забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 , у військовому званні «сержант».

у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 08.03.2022 №53, сержанта ОСОБА_4 призначено на посаду водій-заправник відділу забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2

Будучи військовослужбовцем Збройних сил України, ОСОБА_4 був обізнаний з діючим законодавством щодо заборони зберігання, носіння та придбання бойових припасів, вогнепальної зброї, вибухових пристроїв та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.

Так, відповідно до положень додатку № 1 затвердженого п. 1 Постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 № 2471-XII «Про право власності на окремі види майна», п.п. 1-4, 9, 15 Положення по дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, п.п. 2.8, 8.1, 8.2, 8.9 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаються громадськими об`єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), вибухові речовини й засоби вибуху не можуть перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України. Право носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача, чи збут вогнепальної зброї, бойових припасів здійснюється на підставі передбачених законом дозволів.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 3 «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами», визначено, що під незаконним зберіганням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв розуміються умисні дії, які полягають у володінні (незалежно від тривалості в часі) без відповідного дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених предметів, що знаходиться не при особі, а в обраному нею місці.

Натомість, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення проти громадської безпеки за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, був зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №576 від 12 жовтня 1992 року, положень наказу МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, зберігання бойових припасів здійснюється відповідно до дозвільної системи, яка є особливим порядком виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.

Однак сержант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призивом під час мобілізації, на особливий період в посаді водій-заправник відділу забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1–4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, положення «Про дозвільну систему», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 за №576, та Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України №622 від 21 серпня 1998 року, отримав у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб: пістолет калібру 9 мм, вироблений шляхом переробки стартового пістолету моделі «МР-371», який відноситься до саморобної нарізної вогнепальної зброї; 516 (п`ятсот шістнадцять) 5,45-мм проміжних патронів зразка 1974 року; 4 (чотири) патрони 7,62 мм., 16 (шістнадцять) патронів 9 мм (ПМ), відносяться до категорії бойових припасів; два запали типу УЗРГМ-2 та два запали типу АF-11, що відносяться до категорії вибухових пристроїв; корпус ручної гранати Ф-1 та два корпуси ручних гранат типу GHO-1, що відносяться до категорії вибухових речовин, після чого у сержанта ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на зберігання, придбання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу. Реалізуючи свій прямий умисел, направлений на незаконне зберігання, придбання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що вищевказані предмети є вогнепальною зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами та вибуховими пристроями, а також розуміючи, що він не має передбаченого законом дозволу на поводження з вищевказаними предметами, сержант ОСОБА_4 взяв пістолет калібру 9 мм, вироблений шляхом переробки стартового пістолету моделі «МР-371», який відноситься до саморобної нарізної вогнепальної зброї; 516 (п`ятсот шістнадцять) 5,45-мм проміжних патронів зразка 1974 року; 4 (чотири) патрони 7,62 мм., 16 (шістнадцять) патронів 9 мм (ПМ), відносяться до категорії бойових припасів; два запали типу УЗРГМ-2 та два запали типу АF-11, що відносяться до категорії вибухових пристроїв; корпус ручної гранати Ф-1 та два корпуси ручних гранат типу GHO-1, та почав їх зберігати з невстановленого слідством часу до 01 січня 2026 року за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , здійснивши тим самим придбання та зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Так, 01 січня 2026 року, у період часу з 16 години 55 хвилин по 18 годину 35 хвилин, працівниками поліції Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області проведено невідкладний обшук за місцем проживання сержанта ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого в приміщенні будинку в металевому сейфі виявлено та вилучено: пістолет калібру 9 мм, вироблений шляхом переробки стартового пістолету моделі «МР-371», який відноситься до саморобної нарізної вогнепальної зброї; 516 (п`ятсот шістнадцять) 5,45-мм проміжних патронів зразка 1974 року; 4 (чотири) патрони 7,62 мм., 16 (шістнадцять) патронів 9 мм (ПМ), відносяться до категорії бойових припасів; два запали типу УЗРГМ-2 та два запали типу АF-11, що відносяться до категорії вибухових пристроїв; корпус ручної гранати Ф-1 та два корпуси ручних гранат типу GHO-1, що відносяться до категорії вибухових речовин, які сержант ОСОБА_4 придбав та зберігав без передбаченого законом дозволу.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчинені інкримінованого йому правопорушення, підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті. Пояснив, що дійсно скоїв протиправне діяння. Щиро розраявся.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що під час судового розгляду встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, тому просив суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити покарання згідно діючого законодавства.

При цьому прокурор просив урахувати таку пом`якшуючу покарання обставину, як щире каяття.

Оскільки обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та приймаючи до уваги, що прокурор, також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин скоєння злочину, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, та частково дослідивши матеріали кримінального провадження, у тому числі ті, що характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при встановлених судом обставинах доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 263 КК України, як зберігання, придбання вогнепальної зброї, бойових припасів вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд враховує приписи статей 50, 65 КК України, зі змісту яких випливає, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжує покарання судом не встановлено.

Згідно з роз`ясненнями п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».

Крім того, необхідно враховувати позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні №15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року, відповідно до якої окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

За таких обставин, судом враховано, що обвинувачений, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання та проходження служби характеризується позитивно, раніше не судимий в порядку ст. 89 КК України, шкода від вчиненого злочину не заподіяна, проходження військової служби обвинуваченим пов`язане з зберіганням та носінням вогнепальної зброї та бойових припасів, а тому суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливо при застосування покарання у виді позбавлення волі із застосуванням до нього положень ст.ст. 75,76 КК України.

Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», не лише покарати за вчинення кримінального правопорушення, а й здійснити виправлення особистості, а також запобігти вчиненню нею так і іншими особами злочинів.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України.

Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 ст. 69 КК України, суд не вбачає.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені слід вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Стягнувши судові витрати з обвинуваченого в порядку ст. 124 КПК України.

Запобіжний захід у кримінальному провадженні не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 349, 363-368, 370, 371, 374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік, поклавши на нього обов`язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Згідно ч.4 ст. 76 КК України нагляд за ОСОБА_4 , на час звільнення від відбування покарання з випробуванням під-час проходження ним військової служби покласти на командира відповідної військової частини.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати за проведення:

- судова експертиза зброї № СЕ-19/104-26/863-БЛ від 13.01.2026, витрати на проведення якої становлять 4457,00 грн.;

- судова експертиза зброї № СЕ-19/104-26/861-БЛ від 09.01.2026, витрати на проведення якої становлять 2674,20 грн.;

- судова експертиза зброї № СЕ-19/104-26/856-БЛ від 09.01.2026, витрати на проведення якої становлять 2674,20 грн.;

- судова експертиза зброї № СЕ-19/104-26/855-БЛ від 13.01.2026, витрати на проведення якої становлять 4457,00 грн.;

- судова експертиза зброї № СЕ-19/104-26/854-БЛ від 12.01.2026, витрати на проведення якої становлять 3565,60 грн.;

- судова вибухово-технічна експертиза № СЕ-19/104-26/851-ВТХ від 28.01.2026, витрати на проведення якої становлять 2674,20 грн.;

- судова вибухово-технічна експертиза № СЕ-19/104-26/848-ВТХ від 28.01.2026, витрати на проведення якої становлять 2674,20 грн.;

- судова трасологічна експертиза № СЕ-19/104-26/3343-Д від 29.01.2026, витрати на проведення якої становлять 1782,80 грн;

Речові докази, з набранням вироком законної сили:

Сейф пакет № 6116041 в середині якого знаходиться нарізна короткоствольна зброя пістолет калібру 9 мм, виготовлений шляхом переробки виробу, що не був вогнепальною зброєю стартового пістолета моделі «МР-371» та його первинна упаковка; сейф-пакет № 6182838 в середині якого знаходяться 318 патронів, 12 стріляних гільз та їх первинне упакування, сейф-пакет № 6590102 в середині якого знаходяться 11 патронів, 4 стріляні гільзи та складові частини одного патрону, сейф-пакет № 6182982 в середині якого знаходяться 177 патронів, 13 стріляних гільз та їх первинне пакування, які зберігаються в Синельниківському РУП ГУНП в Дніпропетровській області – знищити, скасувавши накладений арешт згідно ухвали слідчого судді від 02.01.2026 року справа № 191/18/26.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя ОСОБА_1