Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №204/8360/25 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/8360/25

Провадження № 2-о/204/41/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючої - судді Приваліхіної А.І.,

присяжного Бєланової О.В.,

присяжного Безрука С.О.,

за участю секретаря судового засідання Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про оголошення особи померлою, -

У С Т А Н О В И В:

08 серпня 2025 року заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою, визначивши заінтересованою особою Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а. с. 1-3).

В обґрунтування своїх вимог вказала, що вона є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Стверджує, що вже більше 5 років у місці постійного проживання її батька немає відомостей про його перебування, старий телефонний номер вимкнутий, а вона, як єдина спадкоємиця свого батька не знає де він може перебувати. Стверджує, що її батькові на праві власності належить: квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 55,8 кв.м.; квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 62,8 кв.м.; 5/24 часток будинку у Київській області у АДРЕСА_4 , загальною площею 92,7 кв.м, але в жодній із них її батько не проживає та не перебуває. Натомість, зазначає, що у цих квартирах перебувають невідомі їй люди, які за словами сусідів, засилилися в них самозахопленням, через те, що вони тривалий час перебували порожніми. В свою чергу, у будинку у м. Ірпені проживали дальні родичі, яких вона особисто не знає. Вказує, що у її батька відсутні будь-які рахунки в банківських установах, він не перетинав державного кордону України, не користувався державними послугами, не був призваний на військову службу, не оновлював своїх даних, не сплачував податків, не отримував будь-яких доходів, не притягався до відповідальності за останні більш ніж п`ять років і його місце перебування їй невідоме. Зазначає, що на даний момент вона не має жодних законних прав щоб звертатись до осіб, які самовільно зайняли майно її батька, місцезнаходження якого не відоме, тому дана заява подається нею для встановлення факту, що має юридичне значення з метою застосування правових наслідків оголошення фізичної особи померлою, вступу у спадщину, як єдиного законного спадкоємця першої черги споріднення та захисту майна спадкодавця від сторонніх осіб, що самовільного його зайняли. З цих підстав прохає суд оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим, а датою його смерті вважати дату набрання рішенням законної сили.

Ухвалою суду від 01 вересня 2025 року у справі відкрито окреме провадження та призначено судове засідання на 10 годину 23 вересня 2025 року (а. с. 32), копія якої надіслана учасникам справи 01 вересня 2025 року за вихідним № 21556/25-Вих /2-о/204/230/25 (а. с. 33).

Ухвалою суду від 23 вересня 2025 року у справі витребувано докази (а. с. 51-52).

Ухвалою суду від 09 лютого 2026 року у справі витребувано докази (а. с. 182 та на звороті).

20 липня 2026 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення представниці заявниці – адвокатки Пащенко В.І. (а. с. 224 та на звороті).

Так, у поясненнях зазначає, що листом ТУ ДБР від 22 червня 2026 року № 24638-26/к/11-06-13389/26 повідомлено, що стороні обвинувачення з 25 грудня 2014 року не відоме місце перебування ОСОБА_2 . Вважає, що зазначені обставини додатково підтверджують факт відсутності відомостей про місце перебування ОСОБА_2 більш ніж протягом трьох років, фактично більш ніж десяти років. Крім того, зазначає, що з наданої відповіді вбачається, що повідомлення про підозру останньому не вручалось особисто. Вказує, що оголошення померлим (смерть in absentia) - це судове визнання померлим фізичної особи, про яку за місцем постійного проживання відсутні будь-які відомості про місце її перебування протягом встановленого строку. Оголошення особи померлою юридично прирівнюється до фізичної смерті, є припущенням смерті (praesumptio mortis) і має своїм наслідком припинення правоздатності особи. Тому при оголошенні особи померлою суд виходить із презумпції смерті особи, тобто припущення, що на момент розгляду справи особи немає в живих, однак встановити це достеменно неможливо. Оголошення особи померлою здійснюється судом на підставі непрямих доказів або у зв`язку з тривалою безвісною відсутністю. Оскільки, відомості про місце перебування ОСОБА_2 відсутні більше десяти років, особа не має заявку з єдиною своєю дочкою, його майно є безхазяйним, то вважає, що існує вірогідне припущення щодо смерті особи.

У судовому засіданні представниця заявниці – адвокатка Пащенко В.І., вимоги заяви підтримала у повному обсязі, прохали їх задовольнити, обґрунтування надали аналогічні тексту заяви та додаткових пояснень.

Інші заінтересовані особи у судове засідання не з`явилися, про дату, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі (том – 2, а. с. 56, 58, 60).

У судове засідання представник заінтересованої особи Відділу РАЦС по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а. с. 227-229).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи наданими заявницею письмовими доказами, суд дійшов висновку про те, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що заявниця є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копією її свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 28 квітня 2004 року (а. с. 7).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 426189751 від 09 травня 2025 року (а. с. 11-12) вбачається, що ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) належить: на праві спільної часткової власності 5/24 частини житлового будинку АДРЕСА_4 , загальною площею 92,7 кв. м. з надвірними будівлями та спорудами; квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 62,8 кв. м.; квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 55,8 кв.м.

З відповіді Національного Банку України від 15 жовтня 2025 року № 18-0008/79198 (а. с. 75-73) вбачається, що ОСОБА_2 у Національному Банку України не обслуговувався, рахунки йому не відкривалися.

З відповіді начальника Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19/82711-25-вих від 17 жовтня 2025 року (а. с. 91) вбачається, що інформації про перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 08 листопада 2017 року по 17 жовтня 2025 року, в базі даних не виявлено.

З відповіді заступника начальника Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП у м. Києві Національної поліції України № 411926-2025 від 24 жовтня 2025 року (а. с. 106) вбачається, що відомості про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної чи кримінальної відповідальності, а також звернення, скарги, клопотання відносно нього, в ІКС ІПНП «Інформаційний портал Національної поліції України», за період з 08 серпня 2015 року по 21 жовтня 2025 року по м. Києву, не обліковувалися. Водночас, зазначено, що згідно наявних в БД «Розшук» ІКС ІПНП відомостей, вбачається, що станом на 22 жовтня 2025 року останній перебуває в державному розшуку за Голосіївським УП ГУНП у м. Києві, як дезертир та підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 408 КК України.

З відповіді директора Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України № 6.1-13922/6-25 від 12 жовтня 2025 року (а. с. 135) вбачається, що з 08 вересня 2015 року по теперішній час, з питань оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорту громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон у встановленому законом порядку до територіальних органів ДМС та територіальних підрозділів ДМС ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не звертався.

З відповіді заступника Міністра соціальної політики, сім`ї та єдності України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації № 1850-6445/03-25 від 11 грудня 2025 року (а. с. 156) вбачається, що станом на 10 грудня 2025 року інформація в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня.

З відповіді в. о. директора Департаменту податкових сервісів Державної податкової служби України № 18937/5/99-00-12-01-02-05 від 12 грудня 2025 року (а. с. 159-162) вбачається, що станом на 10 грудня 2025 року, у Державному реєстрі відсутні відомості про джерела та суми виплачених доходів та утримання податків, отриманих від податкових агентів, ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з ІІІ кварталу 2015 року по жовтень 2025 року. Так само відсутня інформація про суми сплачених податків, зборів, платежів і отриманих податкових пільг ОСОБА_2 у 2015-2024 роках та у січні-листопаді 2025 року. Разом з цим, зазначено, що станом на 10 грудня 2025 року за даним ІКС ДПС відсутні відомості стосовно ОСОБА_2 щодо: податкових знижок та податкових пільг, ведення підприємницької діяльності та подання податкової звітності. Також вказано, що на ОСОБА_2 , як власника нерухомості контролюючим органом за місцем податкової адреси було обчислено податкові зоб`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з фізичних осіб у 2024 році та у 2025 році згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, які станом на 11 грудня 2025 року, мають статус – не вручено. Інші відомості про об`єкти оподаткування в ДПС відсутні. Також, зазначено, що за даними ДПС, у період з 08 серпня 2015 року по сьогодні, станом на 10 грудня 2025 року ОСОБА_2 не перебуває на обліку в контролюючих органах як ФОП.

З відповіді начальника Центрального управління персоналу штабу ІНФОРМАЦІЯ_2 № 23576/25-вих від 23 вересня 2025 року (а. с. 165, 177) вбачається, що у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, станом на 29 грудня 2025 року обліковий запис на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виявлено.

З відповіді директора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України № 150492/178507-22-25/19.3.1 від 17 жовтня 2025 року (а. с. 190-193) вбачається, що за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян за визначений період, актових записів про державну реєстрацію актів цивільного стану відносно ОСОБА_2 не виявлено.

З відповіді директора Департаменту з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Пенсійного фонду України № 2800-060203-7/69208 від 16 жовтня 2025 року (а. с. 101) вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України як отримувач пенсії та інших соціальних виплат.

З відповіді старшого слідчого в ОВС П`ятого слідчого відділу (з дислокацією у м Чернівці) Державного бюро розслідувань (а. с. 212) вбачається, що 25 грудня 2014 року у межах кримінального провадження № 42014110350000513 від 24 грудня 2014 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 408 КК України та у зв`язку з невстановленням місця знаходження підозрюваного його оголошено в розшук в якому він перебуває у на даний час. Вказано, що фактичне місце знаходження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на даний час не відоме та сторона обвинувачення визначає, що станом на березень 2014 року ОСОБА_2 залишився на території непідконтрольній території АРК.

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, який затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, Автономна Республіка Крим з 20 лютого 2014 року відноситься до тимчасово окупованих рф територій України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Приписами ч. 1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Статтею 305 ЦПК України передбачено, що заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Визнання фізичної особи померлою здійснюється у судовому порядку, який встановлюється Главою 4 ЦПК України (за аналогією визнання фізичної особи безвісно відсутньою).

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Оголошення фізичної особи померлою пов`язується з виникненням у її родичів та інших заінтересованих осіб прав і законних інтересів, як-от: право на спадкування майна, отримання соціальних виплат, призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, припинення шлюбу, припинення зобов`язань, пов`язаних із такою особою, або інші матеріальні чи нематеріальні інтереси, пов`язані зі смертю цієї особи, тощо. Зазначене рішення також має важливе значення для правового статусу членів сім`ї, їх соціального забезпечення та можливості розпоряджатися майном особи, яка була оголошена померлою. Це оголошення має наслідки й для договірних зобов`язань, кредитних відносин і будь-яких інших правочинів, у яких брала участь особа, оскільки це може вплинути на вимоги кредиторів та інші правовідносини, пов`язані із зобов`язаннями.

Таким чином, оголошення особи померлою необхідно для усунення невизначеності, яка склалася щодо правовідносин за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Особливості цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Однак необхідно відрізняти оголошення фізичної особи померлою від встановлення факту смерті особи.

Так, у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть даної особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Встановлення факту смерті особи можливо, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, обставини, за яких настала смерть і факт неможливості реєстрації органом державної РАЦС факту смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав безвісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.

Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п`яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв`язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження (ст. 47 ЦК України).

Правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою, визначені у статті 48 ЦК України.

Так, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою. Незалежно від часу своєї появи фізична особа, яка була оголошена померлою, має право вимагати від особи, яка володіє її майном, повернення цього майна, якщо воно збереглося та безоплатно перейшло до неї після оголошення фізичної особи померлою, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред`явника. Особа, до якої майно перейшло за відплатним договором, зобов`язана повернути його, якщо буде встановлено, що на момент набуття цього майна вона знала, що фізична особа, яка була оголошена померлою, жива. У разі неможливості повернути майно в натурі особі, яка була оголошена померлою, відшкодовується вартість цього майна. Якщо майно фізичної особи, яка була оголошена померлою і з`явилася, перейшло у власність держави, Автономної Республіки Крим або територіальної громади і було реалізоване ними, цій особі повертається сума, одержана від реалізації цього майна.

Аналізуючи зазначені норми права, підставою для оголошення особи померлою є не факти, які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

Таким чином, визнання громадянина померлим тягне за собою ряд правових наслідків, але не впливає на його правоздатність та дієздатність, оскільки громадянин, що перебуває живим, не перестає бути суб`єктом права. Визнання фізичної особи померлою у випадках, коли така особа переховується від розшуку (наприклад, за кримінальною справою), або про яку вірогідно відомо, що вона жива, але немає точних відомостей про її місце перебування, потребує достатніх та переконливих доказів для подальшої констатації наявності правових підстав для встановлення такого факту.

Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина.

Тобто особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення фізичної особи померлою ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи (правова презумпція).

Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.

Такий висновок викладено Верховним Судом у своїй постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 461/424/15-ц та від 07 липня 2021 року у справі № 390/1443/19-ц.

Отже, розглядаючи справу вказаної категорії, суду слід, крім іншого, з`ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною, тобто чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності.

Такий висновок зроблено у постанов КЦС у складі ВС від 06 листопада 2019 року у справі N 226/3053/18.

В свою чергу, судом з відповіді старшого слідчого в ОВС П`ятого слідчого відділу (з дислокацією у м Чернівці) Державного бюро розслідувань встановлено, що 25 грудня 2014 року у межах кримінального провадження № 42014110350000513 від 24 грудня 2014 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 408 КК України, але у зв`язку з невстановленням його місця знаходження, останнього оголошено в розшук, в якому він перебуває до теперішнього часу.

Крім того, з указаної відповіді вбачається, сторона обвинувачення визначає, що станом на березень 2014 року ОСОБА_2 залишився на території непідконтрольній території АРК, яка з 20 лютого 2014 року є тимчасово окупованою рф територією України.

Водночас, суд зауважує, що матеріали справи не містять належних, достатніх та допустимих доказів для встановлення обставин, на підставі яких можливо б було зробити вірогідне припущення про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки сама заява не містить ані викладу обставин, що загрожували б ОСОБА_2 смертю, ані обставин, що давали б підстави припускати його загибель.

Більш того, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація щодо звернення заявниці до компетентних органів щодо розшуку ОСОБА_2 з причин його відсутності.

При цьому, суд зазначає, що сам по собі факт відсутності відомостей про місце перебування ОСОБА_2 у місці його постійного проживання протягом тривалого часу та фактична відсутність відомостей про його місце перебування у заявниці ОСОБА_1 , за встановлених судом обставин, не є безумовною підставою для визнання такої особи померлою.

Такий висновок викладено Верховним Судом у своїй постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 461/424/15-ц та від 07 липня 2021 року у справі № 390/1443/19-ц.

Суд зазначає, що у ході судового розгляду лише констатовано факт відсутності відомостей про місце перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у заявниці, але жодним чином не доведено можливі припущення про його смерть.

В свою чергу, відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № № 148/1207/22.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження обставин, які б давали достатні підстави для задоволення вимог про оголошення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим, суд дійшов переконливого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про оголошення його померлим, а відтак про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог за приписами ст. 141 ЦПК України судовий збір не відшкодовується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 293, 305-309, 354-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_3 ), заінтересована особа: Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (49000, м. Дніпро, вул. Степана Бандери, буд. 43А; ЄДРПОУ 01011644), про оголошення особи померлою – залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання його копії учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна

Присяжний О.В. Бєланова

Присяжний С.О. Безрук