Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №385/1390/26 — Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа №: 385/1390/26 Провадження № 3/385/431/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 року м. Гайворон

Суддя Гайворонського районного суду Кіровоградської області Венгрин М.В., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 1 (м. Гайворон) Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 4 ст. 121 та ч. 2 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

згідно протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 736327 від 03.08.2026 ОСОБА_1 03.08.2026 о 14:55 в м. Гайворон по вул. Слов`янська, будучи притягненим 12.11.2025 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП згідно постанови серії ОНА6139496, повторно протягом року керував автомобілем ВАЗ-21099, номерний знак НОМЕР_1 , з технічною несправністю, а саме: на автомобілі відсутній лівий габаритний ліхтар, чим порушив вимоги п. 31.4.7ї Правил дорожнього руху України, вчинивши правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 121 КУпАП.

Крім того ОСОБА_1 03.08.2026 о 14:55 в м. Гайворон по вул. Слов`янська керував автомобілем ВАЗ-21099 номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння,огляд на стан алкогольного сп`яніння, зі згоди водія, проводився на місці зупинки приладом алкотестер Драгер 6820 та результат тесту № 690 склав 3,49 проміле, чим порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, вчинивши правопорушення, повторно протягом року , передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Оскільки до суду надійшло дві справи про вчинення ОСОБА_1 правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 121 та ч. 2 ст. 130 КУпАП, та такі розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), то відповідно до ст. 36 КУпАП слід об`єднати справи № 385/1389/26 та 385/1390/26 в одне провадження та присвоїти справі 385/1390/26 (провадження № 3/385/431/26).

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, будучи повідомленим належним чином про дату час та місце проведення судового розгляду. Про причини неявки суд не повідомив. Будь яких клопотань не заявляв.

При цьому суд бере до уваги, що ОСОБА_1 не заявляв жодних клопотань до суду про витребування доказів, виклик свідків і не висловлював своїх міркувань щодо законності складення на нього протоколу.

Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з`ясування обставин справи, підстав для скерування справи для додаткового оформлення суддя не вбачає, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також враховуючи закінчення строків притягнення особи до відповідальності, суд вважає, що слід вирішити справу за відсутності ОСОБА_1 та в межах тих доказів, які містяться у матеріалах справи та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень втілюється у неприпустимості зловживання правом. З огляду на те, що ОСОБА_1 достовірно знав, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, який розглядаються Гайворонським районним судом Кіровоградської області, що підтверджується, окрім вказаних протоколів, дослідженими судом відеозаписами, долученим до матеріалів справи, не подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю його явки в судове засідання з поважних причин, не з`явився в судове засідання, суд оцінює таку процесуальну поведінку як зловживання своїм правом, направлене на умисне, безпідставне затягування розгляду справи з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП, що суперечить загальноправовому принципу добросовісності.

Відповідно до ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи. При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122-2 та ст. 130 КУпАП, законом не встановлено обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Суд позбавлений права у разі ухилення від явки до суду на виклик судді цю особу піддати приводу органом внутрішніх справ. Безпідставне умисне затягування розгляду справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, зміцнення законності та виховання громадян. Крім того, недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист і негативно впливає на ефективність та авторитет судової влади. З огляду на наведене, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.

Щодо притягнення до відповідальності за ч. 4 ст. 121 КУпАП суд вказує на таке.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП, полягає у Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбаченихчастинами першою - третьоюцієї статті.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП полягає у керуванні водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Відповідно до пп. ї п. 31.4.7 Правил дорожнього руху України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:відсутні або несправні фари і задні габаритні ліхтарі транспортного засобу, що перевозить великогабаритний, великоваговий чи небезпечний вантаж, а також проблискові маячки, світлоповертальні елементи, розпізнавальні знаки, передбаченіпунктом 30.3цих Правил.

Оскільки ОСОБА_1 , як вбачається з протоколу та відеозапису, керував легковим автомобілем, відомостей про те, що він перевозив великогабаритний, великоваговий чи небезпечний вантаж в матеріалах справи немає та йому не інкримінується, крім того відсутні відомості про необхідність наявності на такому проблискових маячків, світлоповертальних елементів, розпізнавальних знаків, передбачених пунктом 30.3цих Правил, вимоги щодо яких встановлює пп. ї п. 31.4.7 Правил дорожнього руху України, суд вважає не доведеним порушення даного пункту ПДР (пп. ї п. 31.4.7), що інкримінується ОСОБА_1 в протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 736327.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії»), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, у зв`язку з неможливістю змінювати фабулу адміністративного протоколу, що вказана в протоколі про адміністративне правопорушення, та недоведеністю порушення ОСОБА_1 пп. Ї п. 31.4.7 ПДР України провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Щодо притягнення до відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП суд вказує на таке.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, полягає у повторному протягом року керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог пункту 2.9А Правил дорожнього руху визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 03.08.2026 о 14:55 в м. Гайворон по вул. Слов`янська керував автомобілем ВАЗ-21099 номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки приладом алкотестер Драгер 6820 та результат тесту № 690 склав 3,49 проміле, чим порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, вчинивши правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП доводиться такими доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 736333 від 03.08.2026, з якого вбачається, що ОСОБА_1 03.08.2026 о 14:55 в м. Гайворон по вул. Слов`янська керував автомобілем ВАЗ-21099 номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки приладом алкотестер Драгер 6820 та результат тесту № 690 склав 3,49 проміле;

- результатом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, за яким результат тестування на алкоголь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тест № 690 від 03.08.2026 о 15:34 год - 3,49 проміле;

- актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів в якому зазначено результатом тестування на алкоголь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , результат 3,49 проміле, де, в графі “з результатом згоден” наявний підпис ОСОБА_1 ;

- відеозаписами на дисках DVD-R, що надійшов до суду разом з протоколом про адміністративне правопорушення згідно супровідного листа до нього, та був долучений до протоколу службовою особою, відповідно до ст. 251 КУпАП, які були оглянуті під час судового засідання, на яких зафіксовано факт руху автомобіля ВАЗ-21099під керуванням ОСОБА_1 , номерний знак НОМЕР_1 , з технічною несправністю, а саме - на автомобілі відсутній лівий габаритний ліхтар 03.08.2026 в м. Гайворон по вул. Слов`янська. Надалі ОСОБА_1 на пропозицію поліцейського на місці зупинки пройти огляд на стан сп`яніння приладом Драгер, погодився, пройшов такий результат тесту № 690 склав 3,49 проміле, заперечень проти такого не висловлював;

- постановою Благовіщенського районного суду від 24.11.2025 за №402/1429/25 за якою ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Зазначені вище докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП є такими, що доповнюють одне одного, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки у відповідності до ст. 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.

Суд вважає, що під час складення протоколів інспектором повністю дотримано вимоги ст.256 КУпАП, такий протокол складено уповноваженою особою, його форма та зміст повністю відповідають чинному законодавству.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Згідно довідки ВП №1 (м. Гайворон) № 103013-2026 від 04.08.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 раніше протягом року до адміністративної відповідальності за порушення ПДР притягувався за ч. 1 ст. 121 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, посвідчення водія не вилучалось та знаходиться у власника.

Враховуючи те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП доведена повністю, а тому суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки та без оплатного вилучення транспортного засобу.

При цьому суд бере до уваги, що в п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 зазначено, що оплатне вилучення транспортного засобу є допустимим тільки як додаткове адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, за які встановлена відповідальність ч. 6 ст. 121, ч. 2 та 3 ст. 130 КУпАП. Застосування його як основного стягнення законом не передбачено. Не можна накладати це стягнення й на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі. Доказів того, що автомобіль належить ОСОБА_1 матеріали справи не містять,в протоколі вказано про належність такого ОСОБА_2 .

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, яке передбачене санкцією ч. 2 ст. 126 КУпАП, суд врахував положення ч. 3 ст. 30 КУпАП, а також правовий висновок Верховного Суду від 04.09.2023 в справі № 702/301/20, відповідно до якого особі, яку визнано винуватою у вчиненні правопорушення, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Суд наголошує на тому, що внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями. При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випадку є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб`єктивного права), так і покладенням на особу у зв`язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов`язків, а також роз`яснення особі наслідків невиконання покладених обов`язків та ухилення від відбування додаткового покарання. Підхід щодо неможливості призначення покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання (аналогічна думка викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2023 року №702/301/20).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 30 КУпАП, якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується не відбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.

У даному випадку ОСОБА_1 вчинив нове адміністративне правопорушення 03.08.2026, за які даною постановою суду застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 роки - до закінчення строку дії такого ж стягнення строком 1 рік, що застосоване до ОСОБА_1 постановою Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 24.11.2026 в справі № 402/1429/25, раніше.

Тому, згідно із вказаними вимогами ч. 3 ст. 30 КУпАП, підлягає приєднанню невідбута частина усіх раніше призначених стягнень, а загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом при цьому може перевищувати гранично допустимий строк 10 років.

Отже суд враховує, що постановою Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 24.11.2025 в справі № 402/1429/25 за ч. 1 ст. 130 КУпАП до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді, зокрема, позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Постанова набрала законної сили 05.12.2026, згідно відомостей в ЄДРСР. Відповідно до ч. 2 ст. 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права з цього дня, а отже по 05.12.2026. Отже, станом на 18.08.2026 ОСОБА_3 за постановою Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 24.11.2026 в справі № 402/1429/25 не відбув 3 місяці та 17 днів даного адміністративного стягнення. Такий строк також підлягає приєднанню до строку позбавлення права керування, що визначений в даній постанові.

Суд враховує також висновки із рішення по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої Палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил,оскільки володіння та використання автомобілів є таким,що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них,тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Крім того, у даному випадку встановлені обставини вказують про систематичність вчинення правопорушень і про умисне невиконання судового рішення (постанови Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 24.11.2026 в справі № 402/1429/25, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді, зокрема, позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік). Невиконання заборони керування транспортними засобами особою, до якої застосовано адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, його ухилення від виконання постанови суду, що є однією з форм невиконання судового рішення, як підстави для притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 382 КК України. Основним безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК Україниє інтереси правосуддя в частині забезпечення повного і своєчасного виконання судового рішення. Об`єктом правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Суспільні відносини, які охороняються законом про кримінальну відповідальність, не є ідентичними (постанова ККС ВС від 27.02.2023 р. у справі № 450/205/19).

Згідно зі ст. 253 КУпАП, якщо при розгляді справи орган (посадова особа) прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування. Тому, у даному випадку матеріали справи в частині щодо таких дій ОСОБА_1 , необхідно направити прокурору для прийняття відповідного процесуального рішення щодо внесення відомостей в ЄРДР.

Суд наголошує на тому, що внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями. При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

У зв`язку з накладення адміністративного стягнення, згідно ст. 4, 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в дохід держави в розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 283, 284 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

справи № 385/1389/26 (провадження № 3/385/430/26) та 385/1390/26 (провадження № 3/385/431/26) в одне провадження та присвоїти справі 385/1390/26 (провадження № 3/385/431/26).

Провадження в справі про ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 4ст. 121 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 визнати винним вчиненні адміністративногоправопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 130 КУпАП й накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34000 (тридцять чотири тисячі) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік без оплатного вилучення транспортного засобу.

На підставі ч. 3 ст. 30 КУпАП до накладеного адміністративного стягнення приєднати не відбуту частину адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами відповідно до постанови судді Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 24.11.2026 в справі № 402/1429/25, строком на 3 місяці та 17 днів, та остаточно застосувати до ОСОБА_1 стягнення у виді у виді штрафу розмірі 2000 (дві тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі)грн 00 коп з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік 3 (три) місяці та 17(сімнадцять) днів .

Стягнути з ОСОБА_1 дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом на вказаний строк після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права, згідно ст. 317-1 КУпАП.

Копію постанови направити до Гайворонського відділу Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області для прийняття рішення про реєстрацію в ЄРДР кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова вступає в законну силу після закінчення строку на її оскарження та підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох місяців

Суддя : /підпис/ М. В. ВЕНГРИН

Згідно з оригіналом

Суддя Гайворонського

районного суду М.В. Венгрин

Дата документа 18.08.2026