Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №496/8025/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1063/26

Справа № 496/8025/24

Головуючий у першій інстанції Шаньшина М. В.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя — Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді – Назарова М.В., Коновалова В.А.,

за участю секретаря судового засідання Соболєвої Р.М.,

учасники справи:

позивач — ОСОБА_1 ,

відповідач — ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 27 червня 2025 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

У С Т А Н О В И В:

Короткий виклад позовних вимог

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Позивача ОСОБА_1 , майнову шкоду, пов`язану із пошкодженням майна у розмірі - 104 755,95 грн.; стягнути з відповідача ОСОБА_2 ,, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Позивача ОСОБА_1 суму витрат на проведення експертних досліджень в розмірі 8 430,48 грн.; стягнути з відповідача ОСОБА_2 , . ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Позивача ОСОБА_1 судові витрати.

Свій позов позивач мотивував тим, що у м. Одесі 27.12.2021 мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участі колісного транспортного засобу марки «MERCEDES BENZ» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та колісного транспортного засобу марки «CHEVROLET VOLT» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 . В наслідок вказаної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження із матеріальними збитками.

У відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , власником: автомобіля марки «MERCEDES BENZ» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_1 . Згідно даних ЦБД МТСБУ, на дату даної ДТП колісний транспортний засіб марки «CHEVROLET VOLT» державний номерний знак НОМЕР_4 , яким керувала водій ОСОБА_2 , не був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Колісний транспортний засіб марки «MERCEDES BENZ» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить позивачу, на дату ДТП забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 202705926, реалізований ТДВ «СК «КРЕДО».

Розглядаючи обставини даної ДТП, співробітниками національної поліції зроблено висновок про наявність в діях водія автомобіля марки «MERCEDES BENZ» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 ознак порушення п. 16.12 ПДР України та відносно останньої складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП.

Протокол спрямовано для розгляду до Малиновського районного суду м. Одеси, справа № 521/900/22.

Частково не погоджуючись із вищевказаним протоколом про адміністративне правопорушення, у ході його судового розгляду, ОСОБА_3 21.02.2022 звернулася до Одеського НДІСЕ із заявою про проведення комплексної автотехнічної та відеотехнічної експертизи обставин ДТП, яка мала місце 27.12.2021 року.

У зв`язку із військову агресію Російської Федерації проти України, Наказом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 з подальшим продовженням, у державі оголошено воєнний стан.

Означене стало причиною виїзду ОСОБА_3 за межі території України.

Наказом командира ВЧ « НОМЕР_5 » від 25.02.2022, ОСОБА_1 , який є власником автомобіля марки «MERCEDES BENZ» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , призваний до Збройних Сил України по мобілізації на невизначений термін.

За викладених обставин, у ОСОБА_3 з об`єктивних причин не було можливості реалізувати свій намір з проведення вищевказаної експертизи. Листом від 01.06.2022 Одеський НДІСЕ повідомив про залишення заяви про проведення експертизи без виконання.

Між тим, Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 24.03.2022, справа № 521/900/22, ОСОБА_3 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.

Повернувшись на територію України, ОСОБА_3 повторно 27.12.2022 подано до Одеського НДІСЕ заяву про проведення комплексної автотехнічної та відеотехнічної експертизи за обставинами ДТП, яка мала місце 27.12.2021, яку прийнято до розгляду.

Згідно Висновку експертів Одеського НДІСЕ № 22-6878/6879 віл 22.02.2023, як дії водія автомобіля «Mercedes», які не відповідали вимогам пункту 16.6 ПДР, так і дії водія автомобіля «Chevrolet», які не відповідали вимогам пунктів 12.3 та 12.4 ПДР, з технічної точки зору, перебувають в причинному зв`язку з ДТП - зіткненням автомобілів.

У свою чергу, власник автомобіля марки «MERCEDES BENZ» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 звернувся до ТОВ «АВТО ОДЕКС» з приводу проведення експертного, транспортно-товарознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку, завданого власнику зазначеного транспортного засобу, для подання до суду

Згідно висновку експерта № 807-04/22 від 24.11.2023, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «MERCEDES BENZ» державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , пошкодженого 27.12.2021 при ДТП, визначено рівною 209 511,90 грн.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 27 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задоволено частково.

Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції зазначав, що ОСОБА_4 , особа яка керувала транспортним засобом Mercedes – Benz E220 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яка була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, відповідно до постанови Малиновського районного суду м. Одеси, щодо порушення п. 16.12 ПДР, згідно яких на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, крім перехресть, де організовано круговий рух.

Відповідач ОСОБА_2 , згідно висновку експертів №22-6878/6879 від 22.02.2023 року порушила вимоги п. 12.3 ПДР а саме у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди та п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год, швидкість руху автомобіля Chevrolet Volt, визначена експертом, становила 67,5 км/год.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що такі обставини скоєння ДТП мають істотне значення, тому вважає, що співвідношення вини між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у скоєнні ДТП складає 80% з боку позивача та 20% з боку відповідача та враховує такий розподіл їх вини відповідно до згаданої норми п.3 ч.1 ст.1188 ЦК України при визначенні розміру відшкодування завданої позивачу шкоди, що дорівнює 41 902,38 грн.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне позов позивача задовольнити частково, враховуючи ступінь тяжкості вчинених адміністративних правопорушень кожного учасника ДТП.

Також суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача 3412,20 грн. витрат за проведення зазначених експертиз пропорційно до розміру задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Біляївського районного суду Одеської області від 27.06.2025 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим.

Вказує, що суд першої інстанції поклав у основу рішення висновок автотехнічної експертизи від 22.02.2023 року, де зазначено, що водій Chevrolet рухався зі швидкістю близько 67,5 км/год при дозволених 50 км/год.

Однак, експертиза була проведена без участі відповідача, що позбавило її права впливати на формування вихідних даних; значення швидкості розраховане теоретично, без об`єктивних технічних даних (GPS, тахограф, ЕБУ автомобіля); самі експерти вказали, що "обидва водії діяли у причинному зв`язку з ДТП", але не визначили ступінь вини кожного — суд самостійно встановив пропорцію 80/20 без належного обґрунтування.

Суд першої інстанції не врахував, що позивач не довів причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача і настанням шкоди. Суд самостійно розподілив ступінь вини між водіями (80% / 20%), хоча це питання не було предметом експертизи.

Відповідно до практики при встановленні ступеня вини сторін суд зобов`язаний наводити конкретні мотиви такого розподілу. У даному випадку мотивів визначення саме 20% вини ОСОБА_2 - немає.

Суд не врахував, що загальний розмір шкоди визначався виходячи з висновків експертизи, проведеної за замовленням позивача. Витрати на експертизи покладено на відповідача, хоча часткова вина була встановлена судом, отже й витрати мали б розподілятися пропорційно.

На підставі вищевикладеного можливо дійти висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Вина відповідача у вчиненні ДТП не доведена і не встановлена жодним рішенням суду. Преюдиційним є рішення суду, яким винною визнано водія Меrcedes - ОСОБА_3 , тому стягнення з ОСОБА_2 є безпідставним.

З огляду на вищевикладене, можливо дійти до висновку, що суд першої інстанції з порушенням ст. 263 ЦПК України, прийняв рішення, не дослідивши всі обставини по справі та не надав їм належну правову оцінку, що в свою чергу привело до незаконного рішення.

Щодо явки сторін.

Представник позивача та відповідач з`явились до судового засідання та надали свої пояснення.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Колегія суддів вважає, що таким вимогам закону, оскаржене рішення відповідає в повній мірі.

Судовою колегією встановлено, що у м. Одесі 27.12.2021 мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участі колісного транспортного засобу марки «MERCEDES BENZ» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та колісного транспортного засобу марки «CHEVROLET VOLT» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 . В наслідок вказаної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження із матеріальними збитками.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 24.03.2022, справа № 521/900/22, ОСОБА_3 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення. Вказана постанова набрала законної сили.

Відповідно до висновку експертів №22-6878/6879 по комп`ютерно – технічному дослідженню обставин зіткнення автомобілів Mercedes – Benz E220 та Chevrolet Volt від 22.02.2023 року було встановлено, що у дорождньо – транспортній ситуації водію Mercedes – Benz E220, відповідно до вимог пункту 16.6 ПДР, при повороті ліворуч належало надати дорогу автомобілю Chevrolet Volt; виконання вимог пункту 16.6 ПДР, надавши дорогу автомобілю Chevrolet Volt, водій Mercedes – Benz E220 мав технічну можливість запобігти зіткнення з автомобілем Chevrolet Volt; дії автомобіля Chevrolet Volt регламентувалися вимогами пункту 12.3 Правил дорожнього руху, згідно з якими у разі виникнення небезпеки для руху, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. Крім того, дії водія автомобіля Chevrolet Volt регламентувалися вимогами пункту 12.4 ПДР, згідно з якими, в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкості не більше 50 км/год.; як дії водія автомобіля Mercedes – Benz E220, які не відповідали вимогам пункту 16.6 ПДР, так і дії водія автомобіля Chevrolet Volt, які не відповідали вимогами пунктів 12.3 та 12.4 ПДР, з технічної точки зору, перебувають в причинному зв`язку з ДТП – зіткнення автомобілів.

Згідно висновку експерта №807-04/22 експертного, транспортно – товарознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ, для подання до суду від 24.11.2023 року встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mercedes – Benz E220 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого при ДТП, визначається рівною 209511,90 грн.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 виданого РЕВ №2 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_1 є власником транспортного засобу Mercedes – Benz E220 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно із частинами першою, другою, п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, визначені ст. 1188 ЦК України, частиною першою якої визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати шкоду, завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України, вина у завданні шкоди, є обов`язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.

У постанові Верховного Суду від 04.03.2020 року у справі № 641/2795/16-ц зазначено, що непритягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо.

В судовому засіданні першої інстанції відповідач заперечувала проти прийняття судом до уваги висновку експерта №22-6878/6879, оскільки експертизу було проведено за відсутності відповідачки, а отже вона була позбавлена доповнити чи спростувати певні вихідні данні. Крім того, у висновку експерта не точно визначено швидкість руху її автомобіля.

Суд відхилив такі твердження відповідача, оскільки, як вбачається з висновку експерта №22-6878/6879, експертиза проводилася на підставі матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 521/900/22, а також відеозаписів з камери відеоспостереження, наданих КУ «Центр інтегрованої системи відеоспостереження та відеоаналітики міста Одеси». Вказані матеріали містять об`єктивну інформацію про обставини дорожньо транспортної пригоди та не викликають сумнівів у їх достовірності.

На питання суду відповідач не змогла пояснити, з якими саме вихідними даними, наданими експерту вона незгодна, зазначивши лише, що рухалася зі швидкістю 45-50 км/год, що не відповідає висновкам вказаної експертизи, проведеної за результатом аналізу відеозаписів з камери відеоспостереження. Відповідачу неодноразово було роз`яснено її право надання доказів на підтвердження своїх заперечень, а також право звернення до суду із клопотаннями, зокрема про проведення експертизи, проте відповідач вважала за можливе проводити розгляд справи за наявними матеріалами. Крім того, суд враховує, що експерти ОНДІСЕ попереджені про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а отже суд приймає до уваги вказаний висновок експертів, як такий, що ґрунтується на об`єктивних даних та не викликає сумніву у його достовірності.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому відповідно до вимог статті 1188 ЦК України, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею (у порядку часткової відповідальності). У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Отже, за цих обставин обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина двох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеня вини.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 328/2750/18 (провадження № 61-13747св19).

Так з матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб позивача був застрахований у ТДВ «СК «КРЕДО», а транспортний засіб відповідача не був застрахований, тому з вказаних підстав, суд вважає за необхідне вирішити питання можливості стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди в процентах при обопільній формі вини у ДТП.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за наявності вини всіх володільців автомобілів розмір відшкодування суд визначає у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення, зокрема залежно від ступеня вини кожного володільця (див. п. 51 постанови ВП ВС від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц, провадження № 14-80 цс 19).

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, а також вини заподіювача шкоди.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).

Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

Так ОСОБА_4 , особа яка керувала транспортним засобом Mercedes – Benz E220 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яка була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, відповідно до постанови Малиновського районного суду м. Одеси, щодо порушення п. 16.12 ПДР, згідно яких на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, крім перехресть, де організовано круговий рух.

Відповідач ОСОБА_5 , згідно висновку експертів №22-6878/6879 від 22.02.2023 року порушила вимоги п. 12.3 ПДР а саме у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди та п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год, швидкість руху автомобіля Chevrolet Volt, визначена експертом, становила 67,5 км/год.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що такі обставини скоєння ДТП мають істотне значення, тому вважає, що співвідношення вини між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у скоєнні ДТП складає 80% з боку позивача та 20% з боку відповідача та враховує такий розподіл їх вини відповідно до згаданої норми п.3 ч.1 ст.1188 ЦК України при визначенні розміру відшкодування завданої позивачу шкоди, що дорівнює 41 902,38 грн.

З урахуванням зазначеного, суд вважаа за необхідне позов позивача задовольнити частково, враховуючи ступінь тяжкості вчинених адміністративних правопорушень кожного учасника ДТП.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи (частина третя статті 133 ЦПК України).

Процесуальні питання розподілу судових витрат визначено статтею 141 ЦПК України.

Так, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

Отже, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі.

Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права, що викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 712/4126/22 (14-123цс23) від 22.11.2023.

Так, до матеріалів справи додано висновок експертів №22-6878/6879 по комп`ютерно – технічному та автотехнічному дослідженню обставин зіткнення автомобілів Mercedes – Benz E220 CDI та Chevrolet Volt та рахунок №22-6878 (51) від 09.01.2023 року згідно якого ОСОБА_6 сплатила за послуги експерта в сумі 4530,48 грн.; висновок експерта №807-04/22 експертного, транспортно – товарознавчого дослідження по визначенню вартості матеріально збитку завданого власнику КТЗ, для подання до суду від 24.11.2023 року та квитанцію до платіжної інструкції №43075532 від 15.11.2023 року, згідно якої ОСОБА_1 сплатив 4000 грн., що в загальній сумі становить 8530,48 грн.

Враховуючи вищевикладені норми права та додані докази, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача 3412,20 грн. витрат за проведення зазначених експертиз пропорційно до розміру задоволення позовних вимог (40% від заявлених позовних вимог).

Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню частина судового збору, який сплачений позивачем при зверненні до суду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 484,48 грн.

Колегія суддів в цілому погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що ґрунтуються на повно та всебічно досліджених обставинах справи, належній оцінці наявних доказів та правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 24 березня 2022 року у справі № 521/900/22 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, визнано ОСОБА_3 , а тому вина ОСОБА_2 у виникненні ДТП виключається, колегія суддів відхиляє.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалені такі судові рішення, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, преюдиційне значення постанови у справі про адміністративне правопорушення поширюється на встановлені нею обставини щодо дій саме тієї особи, стосовно якої така постанова ухвалена, однак не виключає обов`язку суду у цивільній справі дослідити поведінку іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди та встановити, чи перебували його дії або бездіяльність у причинному зв`язку з настанням шкоди.

Суд першої інстанції не поставив під сумнів та не переоцінив установлену постановою Малиновського районного суду м. Одеси винність ОСОБА_3 у порушенні Правил дорожнього руху, натомість урахував зазначену обставину при визначенні ступеня вини учасників ДТП.

Разом із тим відсутність постанови суду про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП сама по собі не свідчить про відсутність її цивільно-правової вини у заподіянні шкоди.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 641/2795/16-ц, відповідно до якої непритягнення водія до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути самостійною підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності, оскільки вина особи у дорожньо-транспортній пригоді може бути підтверджена або спростована іншими належними доказами, зокрема висновком експерта.

Аналогічний підхід викладений у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 328/2750/18, відповідно до якого при вирішенні спору про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, суд має встановити характер поведінки кожного з учасників ДТП, причинний зв`язок між такою поведінкою та настанням шкоди, а за наявності вини обох осіб - визначити ступінь вини кожної з них.

У цій справі висновком експертів № 22-6878/6879 від 22 лютого 2023 року встановлено, що дії водія автомобіля Mercedes-Benz, які не відповідали вимогам Правил дорожнього руху, так само як і дії водія Chevrolet Volt ОСОБА_2 , які не відповідали вимогам пунктів 12.3 та 12.4 ПДР України, з технічної точки зору перебували у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.

За таких обставин твердження скаржника про те, що причинний зв`язок між її діями та виникненням ДТП позивачем не доведений, суперечить наявним у матеріалах справи доказам.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо неможливості врахування висновку експертів № 22-6878/6879 з тих підстав, що експертне дослідження проведене без участі ОСОБА_2 , у зв`язку з чим вона нібито була позбавлена можливості впливати на формування вихідних даних.

За змістом статей 102, 106 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи. Сам по собі факт проведення експертного дослідження за зверненням однієї зі сторін до відкриття провадження у цивільній справі не є підставою для визнання такого висновку неналежним або недопустимим доказом.

Висновок експерта відповідно до статті 110 ЦПК України не має для суду заздалегідь встановленої сили та оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами статті 89 ЦПК України.

Як установлено судом першої інстанції, експертиза проводилася на підставі матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 521/900/22, а також відеозаписів із камер відеоспостереження, наданих КУ «Центр інтегрованої системи відеоспостереження та відеоаналітики міста Одеси», які містили об`єктивні відомості щодо механізму розвитку дорожньо-транспортної пригоди. При цьому ОСОБА_2 , заперечуючи проти висновку експертів, не зазначила, які саме конкретні вихідні дані, використані експертами, є неправильними, та не надала іншого експертного висновку на їх спростування. Судом також роз`яснювалося відповідачу право заявити клопотання про проведення відповідної судової експертизи, однак таким процесуальним правом відповідач не скористалася.

Посилання скаржника на те, що швидкість руху автомобіля Chevrolet Volt була встановлена розрахунковим шляхом без використання інформації GPS, тахографа чи електронного блока керування автомобілем, також не є достатньою підставою для відхилення експертного висновку.

Сам по собі розрахунковий спосіб встановлення певного параметра механізму ДТП не свідчить про недостовірність результатів експертного дослідження, якщо такий розрахунок здійснений експертами із застосуванням спеціальних знань на підставі об`єктивних матеріалів, у цьому випадку, зокрема, відеозаписів дорожньо-транспортної пригоди.

Належних доказів, які б свідчили про методичну неправильність експертного дослідження, помилковість проведених експертами розрахунків або давали підстави для іншого висновку щодо швидкості руху Chevrolet Volt, матеріали справи не містять, відповідачем таких доказів суду апеляційної інстанції також не надано.

Колегія суддів відхиляє й доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправомірно самостійно встановив співвідношення вини учасників ДТП у розмірі 80 % та 20 %, оскільки експертами ступінь вини кожного з водіїв не визначався.

Такі доводи ґрунтуються на неправильному розумінні предмета експертного дослідження та повноважень суду.

Завданням експерта є встановлення обставин, для з`ясування яких необхідні спеціальні знання, зокрема механізму дорожньо-транспортної пригоди, відповідності дій водіїв технічним вимогам Правил дорожнього руху, наявності у них технічної можливості уникнути зіткнення та причинного зв`язку відповідних дій із виникненням ДТП.

Натомість питання про наявність цивільно-правової вини особи та визначення її ступеня є правовим питанням, вирішення якого належить виключно до повноважень суду.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1188 ЦК України за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, відсутність у висновку експертів визначення вини учасників ДТП у відсотковому співвідношенні не лише не перешкоджала суду першої інстанції визначити відповідний ступінь вини, а навпаки вирішення такого питання належало саме до компетенції суду.

Визначаючи ступінь вини учасників ДТП у співвідношенні 80 % з боку водія Mercedes-Benz та 20 % з боку водія Chevrolet Volt, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із характеру допущених кожним із водіїв порушень та їх значення у механізмі виникнення дорожньо-транспортної пригоди.

Так, водій Mercedes-Benz при здійсненні маневру не надала дорогу автомобілю Chevrolet Volt та, відповідно до висновку експертів, у разі дотримання вимог Правил дорожнього руху мала технічну можливість запобігти зіткненню.

Водночас водій Chevrolet Volt ОСОБА_2 рухалася зі швидкістю близько 67,5 км/год при встановленому обмеженні швидкості руху у населеному пункті 50 км/год та, у разі виникнення небезпеки для руху, не діяла відповідно до вимог пункту 12.3 ПДР України, причому такі її дії експертами також визнані такими, що перебували у причинному зв`язку із зіткненням транспортних засобів.

Отже, безпосередньою та переважною передумовою виникнення аварійної ситуації були дії водія Mercedes-Benz, яка при виконанні маневру не надала дорогу транспортному засобу, що мав перевагу в русі.

Водночас перевищення ОСОБА_2 дозволеної швидкості та невиконання нею вимог пункту 12.3 ПДР України об`єктивно вплинули на розвиток дорожньої ситуації та можливість уникнення зіткнення.

За такого співвідношення характеру та значення порушень кожного учасника ДТП висновок суду першої інстанції про визначення ступеня вини водія Mercedes-Benz у розмірі 80 %, а ОСОБА_2 - 20 % колегія суддів вважає обґрунтованим та таким, що відповідає положенням пункту 3 частини 1статті 1188 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не наведено мотивів визначення саме 20 % вини відповідача, не спростовують правильності вирішення справи, оскільки встановлене співвідношення ґрунтується на оцінці характеру порушень Правил дорожнього руху кожним із водіїв, наявності технічної можливості запобігання ДТП та причинного зв`язку встановлених порушень із настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Скаржником, у свою чергу, не наведено обставин та не подано доказів, які б об`єктивно свідчили про відсутність будь-якого причинного зв`язку її дій у виникнення зіткнення або давали підстави для визначення іншого співвідношення вини.

Не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги щодо визначення розміру матеріальної шкоди на підставі висновку експерта, складеного за замовленням позивача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до висновку експерта № 807-04/22 від 24 листопада 2023 року розмір матеріального збитку, завданого власнику Mercedes-Benz E220 CDI внаслідок ДТП, становить 209 511,90 грн.

Сам факт замовлення відповідного експертного дослідження позивачем не свідчить про його неналежність або недопустимість як доказу.

Будь-якого іншого висновку експерта чи спеціаліста щодо вартості відновлювального ремонту автомобіля, розміру матеріального збитку або доказів, які б ставили під обґрунтований сумнів проведений експертом розрахунок, відповідачем не надано.

З огляду на встановлений судом ступінь вини ОСОБА_2 у розмірі 20 % та загальний розмір матеріальної шкоди 209 511,90 грн, суд першої інстанції правильно визначив належний до стягнення з відповідача розмір відшкодування у сумі 41 902,38 грн.

Колегія суддів вважає безпідставними й доводи апеляційної скарги про те, що витрати на проведення експертних досліджень неправомірно покладені на відповідача без урахування часткового задоволення позову.

Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, загальна документально підтверджена сума витрат на проведення експертних досліджень становила 8 530,48 грн, тоді як судом першої інстанції стягнуто з відповідача 3 412,20 грн, тобто саме пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Такий розподіл судових витрат відповідає положенням частин першої та другої статті 141 ЦПК України.

Отже, доводи апеляційної скарги у цій частині спростовуються самим змістом рішення суду першої інстанції, яким витрати на проведення експертних досліджень уже розподілено пропорційно до задоволених позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

Суд першої інстанції встановив характер дій обох учасників дорожньо-транспортної пригоди, дослідив наявну постанову у справі про адміністративне правопорушення, висновок комплексного експертного дослідження щодо механізму ДТП, висновок щодо розміру заподіяної майнової шкоди, надав оцінку запереченням відповідача щодо цих доказів та правильно застосував до спірних правовідносин положення статей 1187, 1188, 1192 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги по суті зводяться до незгоди відповідача з оцінкою доказів, здійсненою судом першої інстанції, та власного тлумачення встановлених обставин, однак не містять належного обґрунтування неправильності висновків суду та не спростовують установлених судом обставин щодо наявності у діях ОСОБА_2 порушень Правил дорожнього руху, які перебували у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.

Ураховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять передбачених статтею 376 ЦПК України підстав для його скасування чи зміни.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 27 червня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Суддя М.В. Назарова

В.А. Коновалова