Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №522/17561/25-Е — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: завданої майну фізичних або юридичних осіб

Дата: 10 серпня 2026 р.

Справа: №522/17561/25-Е

Суддя: Кострицький В. В.

Номер провадження: 22-ц/813/6049/26

Справа № 522/17561/25-Е

Головуючий у першій інстанції Павлик І. А.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді Коновалова В.А., Назарова М.В.,

за участю секретаря судового засідання Соболєвої Р.М.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

представник позивача – Хрома Андрій Володимирович

відповідач – Виконавчий комітет Одеської міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Виконавчого комітету Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 03 лютого 2026 року, ухвалене у складі судді Павлик І.А., у приміщенні того ж суду,

у цивільний справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

установив:

Короткий виклад обставин справи

04.08.2025 позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Виконавчого комітету Одеської міської ради про стягнення матеріальної та моральної шкоди в сумі 248 567,90 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 13.06.2025 близько 14:50 за адресою: АДРЕСА_1 , відбулося падіння дерева на автомобіль марки Toyota RAV4, державний номер: НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , в результаті чого вказаний транспортний засіб отримав механічні пошкодження, а саме: деформовано панель даху, підсилювачі даху (передній, центральний, задній), ліве заднє крило, двері задка, каркас даху з лівого боку, підсилювач бокового скла заднього лівого крила; розбито вітрове скло, скло дверей задка, ліве бокове заднє скло; зруйновано облицювання панелі даху, облицювання скла дверей задка (ліве), заднє 1 з 13 облицювання лівого релінгу, самі релінги даху (лівий і центральний), а також зафіксовано порушення геометричних параметрів отвору дверей задка, у салоні виявлені пошкодження декоративних частин, що було зафіксовано працівниками відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області в ЄО № 18994 від 13.06.2025, що підтверджується рапортом Управління патрульної поліції в Одеській області від 13.06.2025, заявою ОСОБА_1 від 13.06.2025, поясненнями ОСОБА_1 від 13.06.2025.

Право приватної власності Позивача на автомобіль марки Toyota RAV4, державний номер: НОМЕР_1 підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

Згідно отриманого Висновку експерта № 039-СЕ/25 транспортно-товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу Toyota RAV4, державний номер: НОМЕР_1 від 17.07.2025, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota RAV4, державний номер: НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок падіння дерева, яке відбулось 13.06.2025 визначається рівною 236 567,90 грн.

Крім того, в результаті падіння дерева, Позивач зазначає, що вона зазнала переживань, пов`язаних з порушенням її права користування автомобілем, що вочевидь вимагає непередбачуваних витрат на відновлювальний ремонт цього транспортного засобу, послуги транспорту, неможливість використання його за призначенням до теперішнього часу, що, в свою чергу, створює незручності родині, це змінило звичайний та зручний спосіб їх пересування, а також швидкість вирішення щоденних та поточних проблем. Завдану моральну шкоду Позивач оцінює у розмірі 6 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 03 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задоволено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначив, що виконавчий комітет Одеської міської ради не надав доказів того, що на конкурсних засадах визначено балансоутримувача зелених насаджень, що розташовані вздовж проїжджої частини навпроти будинку за адресою: АДРЕСА_1 , або що за їх утримання відповідає підприємство, з яким укладено договір про утримання та догляд за зеленими насадженнями.

При цьому, багаторічні насадження не можуть розглядатись як окремий об`єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки.

За таких умов, оскільки дерево, яке впало на належний позивачу автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, його власником є територіальна громада міста та відсутні дані про те, що дерево яке впало на автомобіль позивача відповідно до ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» перебувало на балансовому обліку будь-якої організації, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування, тому суд вважає, що обов`язок по відшкодуванню заподіяної позивачу майнової шкоди має бути покладений на виконавчий комітет Одеської міської ради.

Причинно-наслідковий зв`язок між пошкодженням належного позивачу автомобіля та бездіяльністю виконавчого комітету Одеської міської ради, до обов`язків якої входить організації та забезпечення догляду та санітарного стану зелених насаджень встановлено матеріалами справи на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів та не спростовано відповідачем під час розгляду справи.

У випадку заподіяння майну особи шкоди внаслідок бездіяльності балансоутримувача, яка проявляється у незабезпеченні належного стану та догляду за утриманням об`єктів благоустрою, до яких відносяться зелені насадження, балансоутримувач зобов`язується відшкодувати таку шкоду.

Єдиною та достатньою обставиною у цій справі, яка б свідчила про відсутність вини відповідача у заподіянні шкоди позивачу, а як наслідок і відсутність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку її відшкодувати, було б заподіяння такої шкоди у зв`язку із дією об`єктивних обставин, зокрема те, що падіння дерева на автомобіль відбулося внаслідок злив, ураганів, сильних вітрів тощо.

Однак будь-яких відомостей щодо таких обставин відповідачем не надано, свої заперечення проти вимог позивача виконавчий комітет Одеської міської ради не підтверджує будь-якими належними та допустимими доказами, що є їх процесуальним обов`язком як учасника справи.

Матеріалами справи доведено факт завдання шкоди позивачу в результаті падіння дерева на автомобіль, протиправність бездіяльності відповідача - виконавчого комітету Одеської міської ради, яка виразилась у не визначенні балансоутримувача зелених насаджень біля будинку, причинний зв`язок між ними, а виконавчий комітет Одеської міської ради, відповідно до вимог ст. ст. 12, 13, 49, 81, 89 ЦПК України, це не спростував і не довів відсутності своєї вини та відсутність підстав для відшкодування шкоди.

Таким чином, аналіз наведених вище норм права та обставини справи надають підстави дійти висновку, що виконавчий комітет Одеської міської ради, як балансоутримувач об`єктів комунальної власності, є відповідальною особою за стан зелених насаджень на території м. Одеси, у зв`язку із чим на нього покладений обов`язок приймати рішення про видалення зелених насаджень.

У випадку заподіяння майну чи здоров`ю особи шкоди внаслідок бездіяльності балансоутримувача, яка проявляється у незабезпеченні належного стану та догляду за утриманням об`єктів благоустрою, до яких відносяться зелені насадження, останній зобов`язується відшкодувати таку шкоду.

У позовній заяві позивач зазначає про те що в результаті падіння дерева вона зазнала переживань, пов`язаних з порушенням її права користування автомобілем, що вочевидь вимагає непередбачуваних витрат на відновлювальний ремонт цього транспортного засобу, послуги транспорту, неможливість використання його за призначенням до теперішнього часу, що, в свою чергу, створює незручності родині, це змінило звичайний та зручний спосіб їх пересування, а також швидкість вирішення щоденних та поточних проблем.

Враховуючи часткове погіршення якості життя позивача, що призвело до моральних страждань, суд вважає, що 6 000,00 грн є тією сумою, яка у повній мірі відшкодує завдану шкоду, є розумною, виваженою та справедливою, а тому, доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви в цій частині та стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 6 000,00 грн.

За таких обставин, суд, розглянувши подані сторонами документи всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги, підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням, представник Виконавчого комітету Одеської міської ради звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03.02.2026 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі виконавчий комітет Одеської міської ради, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, посилається на неправильне застосування норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи.

Зокрема, зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про покладення відповідальності за завдану шкоду саме на Виконавчий комітет.

Вказує, що законодавство передбачає утримання не окремого дерева, а відповідного об`єкта благоустрою, при цьому територія за адресою: м. Одеса, вул. Євгена Танцюри, 40 на момент події була закріплена за КП «ЖКС «Черьомушки», яке, на думку скаржника, і є відповідальною особою за належне утримання цієї території та зелених насаджень.

Крім того, відповідач не погоджується з визначеним судом розміром матеріальної шкоди у сумі 236 567,90 грн, оскільки відповідно до висновку експерта вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням фізичного зносу становить 183 023,91 грн.

При цьому стягнута судом сума фактично відповідає ринковій вартості автомобіля до його пошкодження, хоча доказів фізичного знищення транспортного засобу матеріали справи не містять.

Також відповідач вважає, що судом не встановлено всіх необхідних елементів деліктної відповідальності Виконавчого комітету, зокрема протиправності його поведінки та безпосереднього причинного зв`язку між його діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою. Наголошує, що визначення балансоутримувача на конкурсних засадах не належить до повноважень Виконавчого комітету, а його протиправна бездіяльність у встановленому порядку не визнавалася.

Окремо заперечує проти стягнення 6 000 грн моральної шкоди, посилаючись на відсутність належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт, характер та обсяг моральних страждань позивачки.

Позиція учасників справи.

Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволені апеляційної скарги Виконавчого комітету Одеської міської ради відмовити, а рішення Приморського районного суду міста Одеси від 03 лютого 2026 року - залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки заперечує проти її задоволення та вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Зазначає, що доводи апелянта про неналежність Виконавчого комітету Одеської міської ради як відповідача є безпідставними, оскільки саме до повноважень виконавчих органів міської ради належать організація благоустрою, визначення відповідальних за утримання зелених насаджень та контроль за їх станом.

При цьому доказів того, що на момент падіння дерева за адресою вул. Євгена Танцюри, 40 було належним чином визначено конкретного балансоутримувача, відповідачем не надано.

Посилання відповідача на КП «ЖКС «Черьомушки» представник позивачки вважає недоведеними, оскільки акт комісійного обстеження складений вже після відкриття провадження, а інші подані документи та схеми не містять належного підтвердження того, що саме територія, на якій знаходилось дерево, була передана на утримання цьому підприємству.

Крім того, звертається увага на непослідовність позиції відповідача, який спочатку вказував відповідальним КП «Міськзелентрест», а згодом КП «ЖКС «Черьомушки».

Щодо розміру матеріальної шкоди зазначається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 433 437,56 грн та перевищує його ринкову вартість, у зв`язку з чим визначення матеріального збитку у розмірі 236 567,90 грн відповідає принципу повного відшкодування шкоди.

Висновок експерта відповідачем належним чином не спростований, а зняття автомобіля з обліку є правом, а не обов`язком власника.

Також представник позивачки вважає обґрунтованим стягнення моральної шкоди, посилаючись на переживання та порушення нормального способу життя позивачки внаслідок пошкодження її єдиного транспортного засобу.

Щодо явки сторін.

Представники сторін з`явились до судового засідання та надали свої пояснення.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що автомобіль марки Toyota RAV4, державний номер: НОМЕР_1 на праві приватної власності належить позивачу ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

13.06.2025 близько 14:50 за адресою: м. Одеса, вул. Євгена Танцюри (Генерала Петрова) буд. 40, відбулося падіння дерева на автомобіль марки Toyota RAV4, державний номер: НОМЕР_1 , в результаті чого вказаний транспортний засіб отримав механічні пошкодження,

Факт падіння дерева та настання механічних пошкоджень автомобілю позивача було зафіксовано працівниками відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області в ЄО № 18994 від 13.06.2025, що підтверджується рапортом Управління патрульної поліції в Одеській області від 13.06.2025, заявою ОСОБА_1 від 13.06.2025, поясненнями ОСОБА_1 від 13.06.2025.

Згідно отриманого Висновку експерта № 039-СЕ/25 транспортно-товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу Toyota RAV4, державний номер: НОМЕР_1 від 17.07.2025, середня вартість аналогічного автомобіля становить 265 523,20 грн; вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota RAV4, державний номер: НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок падіння дерева, яке відбулось 13.06.2025 визначається рівною 236 567,90 грн.

Згідно з інформації Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів у листі № 9914-1-555/9914-10 від 24.06.2025, яким повідомлено, що погодні умови 13.06.2025 за період часу 12:00 – 15:00 годин в м. Одеса за даними спостережень метеостанції Одеса, Французький бульвар, 89. 13.06.2025 (12:00 – 15:00) були такі: видимість: 20 км. Без опадів. Вітер: захід – південний захід з переходом на захід – північний захід, 3 м/с, пориви 14 м/с. Вологість повітря: 26 %. Температура повітря: 23.2 °С. Таким чином, у день падіння дерева жодних небезпечних погодних явищ не спостерігалось та не було зафіксовано.

Згідно відповіді КП «Міськзелентрест» № 4837 від 09.07.2025, зелені насадження, що розташовані біля проїжджої частини навпроти будинку за адресою: АДРЕСА_1 не знаходяться на утриманні та балансі підприємства, а працівники підприємства дійсно виїжджали 13.06.2025 для ліквідації наслідків падіння дерева.

Департамент міського господарства Одеської міської ради листом № 01-58/740 від 27.06.2025, зазначив, що зелені насадження, що розташовані вздовж проїжджої частини навпроти будинку за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 13.06.2025 не знаходяться на балансі та утриманні КП «Міськзелентрест», а інша інформація у Департаменту міського господарства Одеської міської ради відсутня.

Зі змісту листа Департаменту архітектури, містобудування, та земельних відносин Одеської міської ради № 01-19/117 від 26.06.2025 вбачається, що земельна ділянка на якій наявні зелені насадження (дерева), що розташовані вздовж проїжджої частини навпроти будинку за адресою: АДРЕСА_1 перебуває в комунальній власності, а рішення щодо передачі її у користування (оренду) Одеською міською радою не приймалось.

Відповідно до відповіді Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради № 2401/01-20 від 21.07.2025 в адміністрації відсутня інформація про балансоутримувача зелених насаджень (дерев), що розташовані вздовж проїжджої частини навпроти будинку за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 13.06.2025, а також те, що адміністрацією договори на утримання та/або догляд за цими зеленими насадженнями не укладались та інформація щодо наявності відповідних договорів між іншими суб`єктами не поступала.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Зобов`язання про відшкодування шкоди це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст.1166 ЦК України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз змісту наведених норм свідчить про те, що за загальним правилом шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, елементами якого є: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вину завдавача шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду (п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).

Боржник має право доводити відсутність своєї вини (ст. 1166 ЦК України).

Зі змісту постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 вбачається, що у разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину.

Частиною першою ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частинами 1, 2 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 6 вересня 2005 року № 2807-IV до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Відповідно до ч. 7 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.

У пункті 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 (далі Правила), передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об`єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.

Відповідно до п. 5.5. Правил відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках їх власники або користувачі.

Згідно ч. 4 ст. 236 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суду в постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 200/22129/16-ц зазначив що, «…до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння гілки з дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень у дворі біля будинку. Місцевий суд установив, що відповідач КП «Міськзеленбуд» Дніпровської міської ради було створено на підставі рішення Дніпровської міської ради №45/22 від 08 грудня 2004 року, при створенні якого на його баланс жодних зелених насаджень не передавалось. Рішенням Дніпропетровської міської ради від 30 листопада 2011 року №53/17 «Про внесення змін до рішення міської ради від 02 березня 2011 року № 16/9 «Про проведення реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради» КП «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради є балансоутримувачем житлового будинку АДРЕСА_1, проте не має об`єктів благоустрою зеленого господарства, що розташовані на прибудинковій території вказаного будинку. Покладаючи на Дніпровську міську раду обов`язок по відшкодуванню заподіяної позивачу майнової шкоди, місцевий суд врахував, що дерево, з якого впала гілка на належний позивачу автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, його власником є територіальна громада міста та виходив із відсутності даних, що дане дерево відповідно до вимог ч. 5 ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» перебувало на балансовому обліку виконавчого комітету чи будь-якої організації, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування».

Отже, у разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину.

Аналогічна правова позиція у спірних правовідносинах висловлена у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 522/2891/20.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Поняття благоустрою населених пунктів визначене ч. 1 ст. 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», відповідно до положень якого це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).

Статтею 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що зокрема елементами (частинами) об`єктів благоустрою є зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105, визначають правові та організаційні засади озеленення населених пунктів, спрямовані на забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини.

Правилами визначено, що балансоутримувач - спеціально вповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.

Відповідно до п. 3.1. Правил до об`єктів благоустрою у сфері зеленого господарства населених пунктів, зокрема, належать зелені насадження прибудинкової території.

Згідно з п. 5.2. Правил балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об`єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати інші підприємства, установи, організації, використовуючи для цього кошти, передбачені власником об`єкта.

Підпунктом 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Тобто, до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень, що розташовані вздовж проїжджої частини навпроти будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, виконавчим комітетом Одеської міської ради не доведено, що ним визначено такого балансоутримувача за наведеною адресою.

Тобто, виконавчий комітет Одеської міської ради не надав доказів того, що на конкурсних засадах визначено балансоутримувача зелених насаджень, що розташовані вздовж проїжджої частини навпроти будинку за адресою: АДРЕСА_1 , або що за їх утримання відповідає підприємство, з яким укладено договір про утримання та догляд за зеленими насадженнями.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року у справі №372/1891/17.

Згідно з інформації Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів у листі № 9914-1-555/9914-10 від 03.09.2025, яким повідомлено, що погодні умови 13.06.2025 в м. Одеса за даними спостережень метеостанції Одеса, Французький бульвар, 89. 13.06.2025 Без опадів. Вітер: північно-західний 3 м/с, пориви 6-14 м/с. Запровадження штормового попередження не було. Кліматична стандартна норма у червні: добова кількість опадів: 5,2 мм, місячна – 48 мм; середня місячна швидкість вітру – 2,4 м/с, максимальна – 31 м/с.

Таким чином, у день падіння дерева жодних небезпечних погодних явищ не спостерігалось та не було зафіксовано.

Щодо моральної шкоди, суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 6 000,00 грн в якості моральної шкоди.

Згідно із статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

У постанові КЦС ВС від 08.01.2024 у справі № 454/2855/22, для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, насамперед спричинення позивачеві моральної шкоди.

При цьому слід ураховувати, що причинний зв`язок між шкодою, завданою потерпілому, та протиправним діянням заподіювача шкоди є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Ухвалюючи рішення про відшкодування шкоди, суд має виходити з того, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

При цьому суд має враховувати засади розумності, виваженості та справедливості.

Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов відповідальності за заподіяну шкоду (загальні умови), а саме наявність моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; неправомірні рішення, дії чи бездіяльність заподіювача шкоди; причинний зв`язок між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; вина заподіювача шкоди.

При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ст. ст. 12, 81 ЦПК України. Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України (п.3, 9) № 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Тому, враховуючи часткове погіршення якості життя позивача, що призвело до моральних страждань, суд вважає, що 6 000,00 грн є тією сумою, яка у повній мірі відшкодує завдану шкоду, є розумною, виваженою та справедливою, а тому, доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви в цій частині та стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 6 000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, надав їм належну оцінку щодо належності, допустимості, достовірності та достатності, правильно встановив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню до них.

Доводи апеляційної скарги про те, що Виконавчий комітет Одеської міської ради є неналежним відповідачем у цій справі, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, дерево, падінням якого пошкоджено автомобіль позивачки, було розташовано на земельній ділянці комунальної власності.

Водночас КП «Міськзелентрест» повідомило, що зелені насадження за відповідною адресою на його балансі та утриманні не перебувають; Департамент міського господарства Одеської міської ради іншої інформації щодо їх балансоутримувача не мав; Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради також повідомила про відсутність станом на 13 червня 2025 року інформації про балансоутримувача зазначених зелених насаджень та про відсутність укладених договорів на їх утримання та догляд.

Посилання відповідача на те, що територія за адресою: м. Одеса, вул. Євгена Танцюри, 40 була закріплена за КП «ЖКС «Черьомушки», наведених висновків не спростовує.

Так, наданий відповідачем акт комісійного обстеження складено 28 серпня 2025 року, тобто після настання події та відкриття провадження у справі, а зазначена в ньому інформація щодо закріплення території за КП «ЖКС «Черьомушки» ґрунтується на повідомленні представника Хаджибейської районної адміністрації.

Разом із тим надана самою Хаджибейською районною адміністрацією відповідь від 21 липня 2025 року свідчить про відсутність у неї інформації щодо балансоутримувача спірних зелених насаджень станом на день заподіяння шкоди.

Саме по собі закріплення певної території загального користування за комунальним підприємством не є достатнім доказом покладення на таке підприємство обов`язку з утримання конкретного зеленого насадження, якщо з наданих доказів неможливо беззаперечно встановити, що дерево знаходилось у межах переданого йому об`єкта благоустрою та на підприємство було покладено обов`язок щодо його належного утримання, обстеження та догляду.

Посилання на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13 березня 2024 року у справі № 521/11727/18, також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки фактичні обставини зазначеної справи відрізняються від обставин справи, яка переглядається.

У справі № 521/11727/18 судами було встановлено, що конкретний об`єкт благоустрою сквер на Соборній площі відповідним рішенням органу місцевого самоврядування перебував на утриманні КП «Міськзелентрест».

Натомість у цій справі належних та достатніх доказів покладення на КП «ЖКС «Черьомушки» обов`язку з утримання саме спірного зеленого насадження за станом на 13 червня 2025 року матеріали справи не містять.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що невизначеність органами місцевого самоврядування належної особи, відповідальної за утримання зелених насаджень на земельній ділянці комунальної власності, не може покладати негативні наслідки такої організаційної невизначеності на особу, майну якої завдано шкоди.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про відсутність належним чином встановленої протиправної бездіяльності Виконавчого комітету Одеської міської ради та необхідність попереднього визнання такої бездіяльності протиправною в порядку адміністративного судочинства.

При вирішенні спору про відшкодування шкоди суд самостійно, на підставі наданих сторонами доказів, встановлює наявність або відсутність передбачених законом умов деліктної відповідальності, у тому числі неправомірності поведінки заподіювача шкоди, факту заподіяння шкоди та причинного зв`язку між відповідною поведінкою і її наслідками.

Наявність окремого судового рішення про попереднє визнання дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування протиправними не є обов`язковою передумовою для вирішення цивільного спору про відшкодування шкоди.

Матеріалами справи підтверджено факт падіння дерева на належний позивачці автомобіль та заподіяння йому механічних пошкоджень, при цьому з інформації Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів убачається, що у день події небезпечних метеорологічних явищ не спостерігалось, штормове попередження не оголошувалось, доказів існування інших об`єктивних обставин, які могли б бути самостійною причиною падіння дерева, відповідачем не надано.

Отже, суд першої інстанції на підставі сукупності наявних доказів обґрунтовано встановив факт заподіяння позивачці шкоди, протиправність бездіяльності відповідача та причинний зв`язок між такою бездіяльністю і наслідками у вигляді пошкодження автомобіля, тоді як відповідач зазначених обставин належними та допустимими доказами не спростував.

Щодо доводів апеляційної скарги про неправильне визначення розміру матеріальної шкоди колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до висновку експерта № 039-СЕ/25 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota RAV4 унаслідок його пошкодження, визначена експертом у розмірі 236 567,90 грн.

При цьому вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 433 437,56 грн, тобто перевищує його ринкову вартість.

Посилаючись на суму 183 023,91 грн, відповідач фактично ототожнює вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу із визначеним експертом розміром матеріального збитку.

Водночас у висновку експерта ці величини визначені окремо, а безпосередньо вартість матеріального збитку експертом встановлена у розмірі 236 567,90 грн.

Таким чином, сама по собі наявність у висновку експерта розрахунку вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу не спростовує остаточного висновку експерта про визначений ним розмір матеріального збитку.

При цьому відповідач, не погоджуючись із зазначеним експертним висновком, іншого висновку експерта на його спростування не надав, клопотання про проведення відповідної судової експертизи з метою перевірки правильності визначення розміру збитків не заявляв, хоча був повідомлений про проведення огляду транспортного засобу та не був позбавлений можливості реалізувати відповідні процесуальні права.

Посилання на те, що автомобіль мав бути знятий з державного обліку як фізично знищений, саме по собі не спростовує висновку транспортно-товарознавчого дослідження та встановленого експертом розміру матеріальної шкоди, оскільки державна реєстрація транспортного засобу не є критерієм, за яким експертом відповідно до Методики визначається економічна доцільність його відновлення та розмір матеріального збитку.

За таких обставин доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують доказів, покладених судом першої інстанції в основу висновку про розмір завданої позивачці матеріальної шкоди.

Колегія суддів також не погоджується з доводами скаржника про недоведеність моральної шкоди.

Суд першої інстанції при визначенні розміру її відшкодування врахував характер порушення прав позивачки, пошкодження належного їй транспортного засобу, неможливість протягом певного часу використовувати його за призначенням, пов`язані з цим зміни звичайного способу життя, необхідність докладання додаткових зусиль для організації повсякденного життя та характер спричинених цим переживань.

Відсутність висновку психолога, медичних документів чи інших спеціальних доказів сама по собі не свідчить про відсутність моральної шкоди, оскільки її наявність та розмір визначаються судом виходячи із сукупності встановлених обставин справи, характеру порушення, глибини вимушених змін у житті потерпілої особи та засад розумності, виваженості і справедливості.

З урахуванням характеру заподіяної шкоди та її наслідків визначений місцевим судом розмір морального відшкодування у сумі 6 000 грн колегія суддів вважає помірним, співмірним із встановленими обставинами справи та таким, що відповідає вимогам розумності і справедливості.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи та по суті ґрунтуються на іншому тлумаченні відповідачем норм матеріального права та іншій оцінці досліджених судом доказів, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку відповідно до вимог статті 89 ЦПК України.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника Виконавчого комітету Одеської міської ради – залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 03 лютого 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

В.А. Коновалова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua