Додаткове рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №507/299/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-з/813/233/26

Справа № 507/299/25

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кострицького В.В.,

суддів: Назарової М.В., Коновалової В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву адвоката Комісара Олега Вікторовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «АСАНА-АГРО» про ухвалення додаткового рішення

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСАНА-АГРО», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Зеленогірська селищна рада Подільського району Одеської області про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом скасування рішення про державну реєстрацію речового права та зобов`язання повернути земельні ділянки,-

У С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ТОВ «АСАНА-АГРО», третя особа, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Зеленогірська селищна рада Подільського району Одеської області про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом скасування рішення про державну реєстрацію речового права та зобов`язання повернути земельні ділянки.

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 17 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «АСАНА-АГРО», третя особа, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Зеленогріська селищна рада Подільського району Одеської області про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом скасування рішення про державну реєстрацію речового права та зобов`язання повернути земельні ділянки - задоволено повністю.

Постановою Одеського апеляційного суду від 21.04.2026 апеляційну скаргу адвоката Комісара Олега Вікторовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «АСАНА-АГРО» – задоволено.

Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 17 червня 2025 року – скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСАНА-АГРО», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Зеленогірська селищна рада Подільського району Одеської області про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом скасування рішення про державну реєстрацію речового права та зобов`язання повернути земельні ділянки.

21.04.2026 від адвоката Комісара Олега Вікторовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «АСАНА-АГРО», надійшла заява про винесення додаткової постанови, якою стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Асана-Агро» витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 60 000 гривень.

В обґрунтування вказаної заяви зазначає, що на підставі додаткової угоди № 05/25-3 від 03.05.2025 до договору про надання правової допомоги № 03/12/24 від 03.12.2024 розмір гонорару адвоката є фіксованим (не залежить від кількості здійснених дій, обсягу наданих послуг, витраченого часу, кількості судових засідань тощо) і в суді апеляційної інстанції складає 60 000 грн., та підлягає сплаті протягом одного року після набрання законної сили судовим рішенням по суті.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді складає розумний розмір, враховуючи довготривалий строк розгляду справи, помилкову позицію позивача, недобросовісні дії позивача та його представника, кількості судових засідань та докладання зусиль відповідачем для доведення об`єктивної істини, що вочевидь відповідає вимогам розумності та співмірності.

Звертає увагу, що подання інших доказів (опису робіт, квитанцій про сплату за послуги тощо) не вимагається, враховуючи характер складених правовідносин (узгоджених домовленостей між адвокатом і клієнтом) та актуальну правову позицію Верховного Суду щодо відповідних правовідносин.

За положенням п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; а також, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подану заяву, матеріали цивільної справи, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що у апеляційній скарзі представник відповідача зазначає, що орієнтована сума витрат на правову допомогу відповідача у суді апеляційної інстанції складає 60 000 грн., докази будуть надані на протязі 5-ти днів після винесення рішення.

21.04.2026 від адвоката Комісара Олега Вікторовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «АСАНА-АГРО», надійшла заява про винесення додаткової постанови, якою стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Асана-Агро» витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 60 000 гривень.

В обґрунтування вказаної заяви зазначає, що на підставі додаткової угоди № 05/25-3 від 03.05.2025 до договору про надання правової допомоги № 03/12/24 від 03.12.2024 розмір гонорару адвоката є фіксованим (не залежить від кількості здійснених дій, обсягу наданих послуг, витраченого часу, кількості судових засідань тощо) і в суді апеляційної інстанції складає 60 000 грн., та підлягає сплаті протягом одного року після набрання законної сили судовим рішенням по суті.

До вказаної заяви адвокатом надано договір про надання правової допомоги № 03/12/24 від 03.12.2024 та додаткова угода № 05/25-3 від 03.05.2025.

З договору про надання правової допомоги № 03/12/24 від 03.12.2024 вбачається, що 03 грудня 2024 року між Адвокатським об`єднанням «Легіст» та ТОВ «АСАНА-АГРО» укладено договір № 03/12/24 про надання професійної правничої допомоги, за умовами якого адвокатське об`єднання зобов`язалося надавати клієнту правничу допомогу та представляти його інтереси, зокрема, у судах усіх інстанцій, а клієнт сплачувати погоджений сторонами гонорар.

Розмір гонорару, порядок та умови його сплати відповідно до п. 4.1 договору визначаються сторонами у додатковій угоді.

Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання його предмета.

03 травня 2025 року сторони уклали додаткову угоду № 05/25-3, якою погодили фіксований розмір гонорару за надання правничої допомоги у справі № 507/299/25, а саме: 50 000 грн - у суді першої інстанції, 60 000 грн - у суді апеляційної інстанції та 70 000 грн - у суді касаційної інстанції.

При цьому визначено, що зазначений гонорар не залежить від кількості вчинених адвокатом дій, судових засідань, обсягу наданих послуг чи витраченого часу.

Також сторони погодили, що у разі значного збільшення обсягу необхідної правничої допомоги розмір гонорару може бути змінений за взаємною згодою, а клієнт зобов`язаний протягом одного року після набрання законної сили судовим рішенням у справі № 507/299/25 у повному обсязі сплатити відповідний гонорар та підписати акт приймання-передачі наданих послуг.

Частиною першою ст.270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як встановлено матеріалами справи, в апеляційній скарзі скаржник просив стягнути судові витрати понесені ним у зв`язку з розглядом справи в суді у розмірі 60 000 грн., докази понесених судових витрат на правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів після винесення судового рішення.

Заяву про розподіл судових витрат адвокат Комісар О.В. подав 21.04.2026, тобто у строк визначений законодавством.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, наведеного в частині четвертій статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Таким чином, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

2404.2026 Оклюком В.Г. було отримано заяву про ухвалення додаткового рішення.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що заперечення, щодо розміру витрат на правову допомогу від ОСОБА_1 не надійшли.

Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19 вказано, що: 1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах – фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення – при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18. При цьому, договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов`язаними з розглядом конкретної судової справи.

Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також колегія суддів звертає увагу, що у постановах від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 21.03.2019 у справі № 914/359/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19, від 23.03.2021 у справі № 903/330/20, від 18.11.2021 у справі № 918/370/21, від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21, від 30.11.2021 у справі № 925/331/20, від 19.01.2022 у справі № 910/1344/19, від 03.02.2022 у справі № 910/17183/20 Верховний Суд виходить з того, що коли договір про надання правової допомоги передбачає фіксований розмір гонорару, то акт прийняття-передачі робіт (послуг) або звіт адвоката може не містити кількість часу, витраченого адвокатом на надання послуг, фіксований розмір гонорару виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

ВС у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 також дійшов висновку: якщо договором з адвокатом передбачено фіксовану вартість правової допомоги, то детальний опис робіт не є обов`язковим. Оскільки в такому разі розмір гонорару адвоката не залежить від обсягу послуг і часу, витраченого адвокатом, а отже є визначеним.

В додатковій постанові від 10.04.2024 у справі №916/1735/23 ВС вказав на наступне: «Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення – при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги.

Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту.

Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Верховний Суд зазначає, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару (як у даному випадку) сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, постанова Верховного Суду від 25.09.2024 у справі №910/5482/22)

Отже існує усталена практика Верховного Суду з приводу стягнення встановленого договором про надання правничої допомоги фіксованого розміру гонорару, яка не обумовлює обов`язок зазначення обсягу витраченого на надання правничої допомоги часу, а також зазначення вартості кожного виду послуги адвоката.

Таким чином, ураховуючи, що витрати на професійну правничу допомогу безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції, їх розмір у сумі 60 000 грн прямо визначений додатковою угодою сторін як фіксований гонорар за представництво саме у справі № 507/299/25 в суді апеляційної інстанції, апеляційну скаргу відповідача задоволено у повному обсязі, а позивач, отримавши заяву про розподіл судових витрат, заперечень щодо їх розміру та клопотання про зменшення таких витрат не подав, колегія суддів, перевіривши заявлений розмір витрат також за критеріями їх реальності, необхідності, обґрунтованості та пропорційності, не встановила підстав для їх зменшення або відступу від загального правила розподілу судових витрат, а тому апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АСАНА-АГРО» коштів у сумі – 60 000 грн., як витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 270, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в:

Заяву адвоката Комісара Олега Вікторовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «АСАНА-АГРО», про ухвалення додаткового рішення – задовольнити.

Прийняти додаткову постанову.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСАНА-АГРО» (ЄДРПОУ 44916739) судові витрати на правову допомогу у розмірі 60 000 гривень.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та не може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду крім випадків, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

В.А. Коновалова