Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №522/3660/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6275/26

Справа № 522/3660/25

Головуючий у першій інстанції Федчишена Т. Ю.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді Коновалова В.А., Назарова М.В.,

за участю секретаря судового засідання Соболєвої Р.М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1

представник заявника - ОСОБА_2

заінтересована особа - Саратського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Павленко Альони Леонідівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 03 березня 2026 року, ухвалене у складі судді Федчишена Т.Ю., у приміщенні того ж суду,

у цивільний справі за заявою ОСОБА_1 , з участю заінтересованої особи Саратського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту, що має юридичне значення,-

установив:

Короткий виклад обставин справи

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення фактів неправильності актових записів про народження.

Заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_1 , про що Саратським бюро ДРАЦС Одеської області 22.04.1954 (нині - Саратський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , про що в книзі записів актів громадянського стану зроблено відповідний запис за № 64.

Заявник у 1989 році народила сина, який зареєстрований за прізвищем « ОСОБА_3 ». Також усі її документи, які стосуються різних сфер життя, були оформлені на її прізвище « ОСОБА_3 ».

У липні 2024 року вона звернулася до Малиновського відділу ДРАЦС у місті Одесі для отримання свідоцтва про її народження та витягу з реєстру актових записів про народження за новими стандартами для накладення апостіля. Таке свідоцтво та витяг їй необхідні були для отримання її сином та його родиною громадянства Румунії за походженням, адже її матір мала румунське коріння. Однак, працівниками відділу ДРАЦС їй було повідомлено, що в актовому записі про її народження її прізвище « ОСОБА_3 » закреслено та виправлено на прізвище « ОСОБА_4 ».

Для встановлення факту неправильності актового запису про її народження в частині прізвища, вона звернулася до суду та рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12.12.2024 у справі № 522/9644/24-Е встановлено факт неправильності актового запису про її народження в частині прізвища « ОСОБА_4 » та встановлено, що її прізвище « ОСОБА_3 ».

Однак, на її звернення до відділу ДРАЦС для виконання вищевказаного рішення, їй повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про її народження із зазначенням прізвища « ОСОБА_3 », адже в актовому записі її матір`ю зазначена « ОСОБА_5 » на підставі актового запису про усиновлення Неклиновського райбюро ЗАГС від 06.01.1965 № 1, підстава - рішення Неклиновського районного виконавчого комітету Ростовської області № 432 від 28.12.1964.

Заявник зазначає, що майже з першого року свого життя вона перебувала в дитячих будинках, потім в дитячому будинку в м. Татарбунари Одеської області, оскільки її біологічна матір ОСОБА_6 від неї відмовилася. Коли їй було 4 роки матір забрала її з дитячого будинку та в подальшому, прямуючи в росію до свого брата, залишила її в дитячому будинку в с. Неклинов, Ростовської області, рф.

Як пригадує заявник, її у 10-річному віці удочерила жінка на ім`я ОСОБА_5 , та припускає, що ймовірно, після усиновлення було внесено зміни до актового запису, про що повідомлено ОСОБА_7 відділ ДРАЦС, який в свою чергу вніс зміни до актового запису про її народження.

Однак, як стверджує заявник, у родині усиновлювачки вона перебувала 1 рік, після чого ОСОБА_5 повернула її до дитячого будинку.

Вважає, що усиновлення після цього було скасовано ще в 1965 році, проте не змінено прізвище її матері з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_3 ».

Через декілька тижнів після повернення її до дитячого будинку, її біологічна матір її забрала, проте через деякий час заявник знову опинилася в Балтській школі-інтернат, в якій обліковувалася як сирота.

Заявник зазначає, що самостійно виправити відомості в графі «матір» з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » в актовому записі про її народження вона можливості не має, виникла необхідність у зверненні до суду.

Крім того вважає, що слід виправити та правильно зазначити в актовому записі про її народження прізвище матері « ОСОБА_3 » замість неправильного « ОСОБА_8 ».

На підставі наведеного просила встановити факт неправильності актового запису про народження № 64 від 29.04.1954, складеного Саратським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в графі «матір» « ОСОБА_5 » та встановити, що матір`ю заявника є « ОСОБА_6 »; встановити факт неправильності актового запису про народження № 64 від 29.04.1954, складеного Саратським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в частині написання прізвища в графі «матір» « ОСОБА_8 » та встановити, що ОСОБА_9 є « ОСОБА_3 ». Також просила встановити, що після набрання рішенням законної сили воно є підставою для внесення змін до актового запису № 64 від 29.04.2024 про народження, складеного Саратським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в частині прізвища матері, змінивши його з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 03 березня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи Саратського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення фактів, що мають юридичне значення - відмовлено.

В обґрунтування рішення суд зазначив, що заявник на підставі рішення Неклиновського районного виконавчого комітету Ростовської області № 432 від 28.12.1964 була усиновлена ОСОБА_5 , про що в актовий запис про її народження внесено відповідні зміни, в тому числі в графі відомостей щодо матері.

Водночас, матеріали справи не містять доказів про скасування усиновлення заявника чи визнання його недійсним.

Довідка від 15.11.1985 № 557 про навчання заявника з 01.09.1969 по червень 1971 року в Одеській школі-інтернаті та проживання її в гуртожитку цієї школи не підтверджують факту неправильності актового запису про народження заявника в графі відомостей про матір.

Також довідка від 14.10.1985 № 65 про те, що в списках Балтської школи-інтернат № 2 ОСОБА_1 значилася як сирота, яка в 1968-1969 навчальному році закінчила 8 класів, не є документом, який підтверджує статус дитини як сироти у розумінні законодавства.

Надані заявником докази, в тому числі про її освіту та роботу, як кожен окремо так і сукупності не підтверджують обґрунтованості поданої заяви, що свідчить про відсутність підстав для встановлення факту неправильності актового запису.

Також відсутні підстави для задоволення заяви щодо встановлення факту неправильності актового запису в частині написання прізвища в графі «матір» « ОСОБА_3 » замість неправильного « ОСОБА_8 », оскільки саме по собі встановлення такого факту не породить для заявника юридичних наслідків для заявленої нею мети встановлення такого факту.

Звертаючись до суду з цією заявою заявник просив встановити зазначені юридичні факти для отримання свідоцтва про її народження та витягу з реєстру актових записів про народження за новими стандартами для накладення апостолів. Таке свідоцтво та витяг їй необхідні для отримання її сином та його родиною громадянства Румунії за походженням, адже її матір мала румунське коріння.

При цьому заявником не зазначено та судом не встановлено для захисту, виникнення, зміни або припинення яких особистих чи майнових прав саме заявника необхідне встановлення даних фактів, з огляду на те, що метою встановлення таких фактів заявником зазначено необхідність отримання її сином та його родиною громадянства Румунії.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням, адвокат Павленко Альона Леонідівна подала апеляційну скаргу, в якій просить суд рішення Приморського районного суду міста Одеси від 03.03.2026 скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи Саратського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення фактів, що мають юридичне значення - задовольнити.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції посилається на неповне з`ясування обставин справи та неналежну оцінку наданих доказів.

Зазначає, що суд не врахував документи, які на її думку у сукупності підтверджують припинення усиновлення ОСОБА_5 , зокрема відомості про подальше перебування заявниці у школах-інтернатах та її облік як сироти, тоді як отримати документи щодо скасування усиновлення з території рф об`єктивно неможливо.

Скаржник також вказує, що суд безпідставно дійшов висновку про відсутність юридичного значення встановлюваних фактів для самої заявниці, оскільки вона прагне отримати належним чином оформлене власне свідоцтво про народження, а подальше використання такого документа її сином для підтвердження румунського походження не позбавляє її особистої заінтересованості.

Крім того, суд не надав належної оцінки розбіжностям у написанні прізвища біологічної матері « ОСОБА_10 / ОСОБА_8 » замість « ОСОБА_3 », незважаючи на роз`яснення органу ДРАЦС про необхідність виправлення таких відомостей у судовому порядку.

Щодо явки сторін.

У судове засідання з`явились заявниця та її представник, які надали свої пояснення.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, заявника та її представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у даній справі заявник звернулася до суду із заявою про встановлення фактів неправильності актового запису про народження № 64 від 29.04.1954, складеного Саратським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в графі «матір» « ОСОБА_5 » та встановити, що матір`ю заявника є « ОСОБА_6 та в частині написання прізвища в графі «матір» « ОСОБА_8 » та встановити, що ОСОБА_9 є « ОСОБА_3 ».

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 22.04.1954 Саратським бюро ЗАГС Одеської області, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_1 , матір`ю якої зазначено мовою оригіналу « ОСОБА_11 ».

Із запису акта про народження № 64 слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася (мовою оригіналу) « ОСОБА_12 », відомості про батьків: « ОСОБА_13 » та « ОСОБА_11 ».

Крім того, із запису акта про народження № 64 слідує, що до актового запису внесено зміни, а саме: актовий запис про усиновлення, підстава - рішення Неклиновського районного виконавчого комітету Ростовської області № 432 від 28.12.1964, прізвище дитини змінено на (мовою оригіналу) « ОСОБА_14 », відомості про матір на « ОСОБА_15 ».

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12.12.2024 у справі № 522/9644/24-Е за заявою ОСОБА_1 встановлено факт неправильності актового запису про народження № 64 від 29.04.1954, складеного Саратським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород - Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в частині прізвища ОСОБА_16 та встановлено, що прізвище ОСОБА_17 є - « ОСОБА_3 ».

Листом від 06.02.2025 №3/24.5-118 Саратський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області повідомив заявника ОСОБА_1 про неможливість видачі свідоцтва про народження із зазначенням її прізвища « ОСОБА_3 », а також із зазначенням в графі матір « ОСОБА_6 », оскільки в актовому записі про народження матір`ю дитини зазначена « ОСОБА_5 » на підставі - «Актовий запис про усиновлення Неклиновського райбюро ЗАГС від 06.01.1965 № 1, підстава - рішення Неклиновського районного виконавчого комітету Ростовської області № 432 від 28.12.1964».

Роз`яснено, що для того, щоб в графі «матір» у свідоцтві про народження ОСОБА_1 було зазначено « ОСОБА_6 » рекомендовано звернутись до суду щодо вирішення питання внесення змін до актового запису про народження (скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним). Для усунення можливої помилки щодо читання прізвища як ОСОБА_1 так і в графі «матір» « ОСОБА_6 , 26 років» (мовою оригіналу « ОСОБА_10 ») на правильне « ОСОБА_3 », рекомендовано виправити вказаний факт в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Cуд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб (постанова Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21 (провадження № 61-15630св23)).

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду сформувала такий висновок: «В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

Відповідно до положень статті 49 ЦК України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження (частина перша статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті

Відповідно до частин першої, шостої статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку. Після внесення змін до актового запису цивільного стану заявнику повторно видається свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану.

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюються Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання (далі - Правила), затвердженими наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5.

Згідно з пунктом 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Підпунктами 2.13.1, 2.13.2 пункту 2.13 розділу ІІ Правил визначено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану, постанова адміністративного суду.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року № 12 «Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану» судам роз`яснено, що «суд розглядає заяви про встановлення неправильності запису в акті громадянського стану як у випадках не виправлення органами реєстрації актів громадянського стану помилок, допущених при складанні актового запису, так і при відмові зазначених органів внести в ці записи передбачені законодавством зміни (прізвища, імені, по батькові тощо) і доповнення (наприклад, про національність і громадянство батьків)».

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану.

При усиновленні ці права виникають між усиновлювачем та дитиною за рішенням суду, прирівнюючи їх до біологічних, тоді як юридичний зв`язок з біологічними батьками припиняється.

Матеріалами справи підтверджується, що заявник на підставі рішення Неклиновського районного виконавчого комітету Ростовської області № 432 від 28.12.1964 була усиновлена ОСОБА_5 , про що в актовий запис про її народження внесено відповідні зміни, в тому числі в графі відомостей щодо матері.

Водночас, матеріали справи не містять доказів про скасування усиновлення заявника чи визнання його недійсним.

Довідка від 15.11.1985 № 557 про навчання заявника з 01.09.1969 по червень 1971 року в Одеській школі-інтернаті та проживання її в гуртожитку цієї школи не підтверджують факту неправильності актового запису про народження заявника в графі відомостей про матір.

Також довідка від 14.10.1985 № 65 про те, що в списках Балтської школи-інтернат № 2 ОСОБА_1 значилася як сирота, яка в 1968-1969 навчальному році закінчила 8 класів, не є документом, який підтверджує статус дитини як сироти у розумінні законодавства.

Надані заявником докази, в тому числі про її освіту та роботу, як кожен окремо так і сукупності не підтверджують обґрунтованості поданої заяви, що свідчить про відсутність підстав для встановлення факту неправильності актового запису.

Також відсутні підстави для задоволення заяви щодо встановлення факту неправильності актового запису в частині написання прізвища в графі «матір» « ОСОБА_3 » замість неправильного « ОСОБА_8 », оскільки саме по собі встановлення такого факту не породить для заявника юридичних наслідків для заявленої нею мети встановлення такого факту.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб.

При цьому факти повинні мати юридичне значення саме для заявника, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення його особистих чи майнових прав.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення.

Звертаючись до суду з цією заявою заявник просить встановити зазначені юридичні факти для отримання свідоцтва про її народження та витягу з реєстру актових записів про народження за новими стандартами для накладення апостолів. Таке свідоцтво та витяг їй необхідні для отримання її сином та його родиною громадянства Румунії за походженням, адже її матір мала румунське коріння.

При цьому заявником не зазначено та судом не встановлено для захисту, виникнення, зміни або припинення яких особистих чи майнових прав саме заявника необхідне встановлення даних фактів, з огляду на те, що метою встановлення таких фактів заявником зазначено необхідність отримання її сином та його родиною громадянства Румунії.

На підставі викладеного вище, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви.

Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що заявником не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, які у своїй сукупності підтверджують припинення усиновлення заявниці ОСОБА_5 , колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджується, що відомості про ОСОБА_5 як матір заявниці були внесені до актового запису про народження не внаслідок технічної помилки органу державної реєстрації актів цивільного стану, а на підставі акта про усиновлення Неклиновського райбюро ЗАГС від 06 січня 1965 року № 1, складеного на виконання рішення Неклиновського районного виконавчого комітету Ростовської області № 432 від 28 грудня 1964 року.

Водночас доказів скасування такого усиновлення або визнання його недійсним матеріали справи не містять.

Відповідно до підпункту 2.16.3 пункту 2.16 розділу II Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, на підставі рішення суду про скасування або визнання усиновлення недійсним до актового запису про народження усиновленої дитини вносяться відповідні виправлення та поновлюються відомості, записані до усиновлення. Аналогічне правове регулювання передбачене статтею 241 СК України.

Колегія суддів зазначає, що сам по собі факт повернення заявниці усиновлювачем до дитячого будинку, припинення їх спільного проживання та подальше перебування заявниці в інтернатних закладах не свідчать про припинення усиновлення та його правових наслідків.

Усиновлення є юридичним фактом, з яким закон пов`язує виникнення між усиновлювачем та усиновленою особою прав та обов`язків, прирівняних до прав та обов`язків батьків і дітей за походженням.

Відповідно, фактичне припинення сімейних відносин між такими особами саме по собі не припиняє правовідносин, які виникли внаслідок усиновлення.

З огляду на це, обставини щодо повернення заявниці до дитячого будинку, її подальшого проживання окремо від ОСОБА_5 , навчання у школах-інтернатах та зазначення в документах однієї з таких установ як сироти можуть характеризувати фактичні обставини її життя після усиновлення, однак не підтверджують припинення усиновлення у встановленому законом порядку.

При цьому внесення до актового запису про народження відомостей про ОСОБА_5 як матір заявниці було наслідком оформленого усиновлення, а не помилкою органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Тому такі відомості не можуть вважатися неправильними лише з тієї підстави, що у подальшому усиновлювач фактично припинила виховання заявниці та повернула її до дитячого будинку.

За відсутності доказів скасування усиновлення або визнання його недійсним відсутні правові підстави вважати припиненими наслідки такого усиновлення та поновлювати в актовому записі про народження відомості про біологічну матір, які існували до його проведення.

Інший висновок фактично ґрунтувався б на припущенні про те, що повернення дитини до дитячого будинку автоматично мало наслідком скасування усиновлення, тоді як матеріали справи таких обставин належними та допустимими доказами не підтверджують.

Тому доводи апеляційної скарги про те, що зазначені докази необхідно оцінювати у сукупності як підтвердження припинення усиновлення, висновків суду першої інстанції у цій частині не спростовують, оскільки сукупність непрямих доказів щодо подальшого місця проживання та виховання заявниці не підтверджує існування юридичного акта, з яким закон пов`язує припинення правових наслідків усиновлення.

Посилання скаржника на об`єктивну неможливість отримання документів щодо усиновлення та його можливого скасування з території російської федерації з огляду на збройну агресію проти України також не є підставою для задоволення заяви.

Колегія суддів враховує об`єктивну складність отримання таких документів, однак неможливість їх витребування сама по собі не доводить факту існування рішення про скасування усиновлення та не дає суду підстав презюмувати його прийняття.

Таким чином, суд не вправі шляхом встановлення факту неправильності актового запису фактично усунути правові наслідки документально підтвердженого усиновлення за відсутності доказів його скасування або визнання недійсним, оскільки в такому разі процедура виправлення неправильності актового запису була б використана для досягнення правового результату, для якого законодавством передбачено іншу юридичну підставу.

Не спростовують зазначеного й посилання заявника на те, що протягом подальшого життя всі документи заявниці були оформлені на ім`я ОСОБА_1 .

Такі докази підтверджують використання заявницею відповідного прізвища та її ідентифікаційні дані, однак не підтверджують скасування усиновлення та припинення юридичного статусу ОСОБА_5 як усиновлювача.

Так само документи щодо прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_6 та подальшого розпорядження успадкованим майном можуть свідчити про відсутність у заявниці майнового інтересу у цій справі, проте не підтверджують тієї обставини, яка є визначальною для вирішення заявлених вимог - скасування усиновлення.

Щодо доводів апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції стосовно відсутності юридичного значення встановлюваних фактів саме для заявниці колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, актовий запис, неправильність якого просить встановити ОСОБА_1 , складений безпосередньо щодо її народження, а заявниця має право на отримання належним чином оформлених документів про власний цивільний стан.

Чинне законодавство допускає внесення змін до актового запису, зокрема на підставі рішення суду про встановлення неправильності такого запису, а із заявою про внесення змін вправі звертатися особа, щодо якої складено відповідний актовий запис.

Тому сама лише обставина, що у подальшому відповідний документ заявниця має намір передати сину для підтвердження його походження та оформлення громадянства Румунії, не може безумовно свідчити про відсутність у ОСОБА_1 особистої заінтересованості у належному оформленні власного актового запису.

Разом із тим наведене не впливає на правильність кінцевого висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви, оскільки наявність у заявника юридичного інтересу у встановленні певного факту не звільняє його від необхідності довести сам факт, який просить встановити суд.

Визначальним у цій справі є те, що заявниця просить визнати неправильним зазначення ОСОБА_5 матір`ю та фактично поновити відомості про ОСОБА_6 , які існували до усиновлення.

Проте запис про ОСОБА_5 був здійснений на конкретній юридичній підставі у зв`язку з усиновленням, чинність якого матеріалами справи не спростована.

Отже, за відсутності доказів припинення цього юридичного факту немає підстав вважати внесені на його підставі відомості неправильними.

Щодо доводів апеляційної скарги про неправильне написання прізвища біологічної матері заявниці як « ОСОБА_10 / ОСОБА_8 » замість « ОСОБА_3 » колегія суддів зазначає, що матеріали справи дійсно містять розбіжності: у свідоцтві про народження матір`ю зазначено « ОСОБА_11 », тоді як у первинному актовому записі містяться відомості « ОСОБА_11 ».

Водночас наведені відомості стосуються запису про біологічну матір заявниці, який існував до проведення усиновлення.

Після усиновлення до актового запису на передбаченій на той час юридичній підставі були внесені інші відомості про матір ОСОБА_5 .

Отже, виправлення написання прізвища « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_3 » саме по собі за чинності правових наслідків усиновлення не призведе до поновлення в актуальному актовому записі відомостей про ОСОБА_6 як матір заявниці та не може бути правовою підставою для заміни відомостей про усиновлювача.

При цьому роз`яснення Саратського відділу ДРАЦС про можливість звернення заявниці до суду для вирішення питання щодо правильності написання прізвища не є доказом того, що усиновлення було скасоване, та не підтверджує неправильність внесення відомостей про ОСОБА_5 як матір.

Сам орган ДРАЦС у цьому ж листі зазначив, що відомості про ОСОБА_5 внесені на підставі акта про усиновлення та для поновлення відомостей про ОСОБА_6 необхідне вирішення питання щодо скасування або визнання усиновлення недійсним.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги фактично ґрунтуються на припущенні про те, що усиновлення заявниці було скасоване після повернення її усиновлювачем до дитячого будинку, однак належними та допустимими доказами таке припущення не підтверджено.

Колегія суддів враховує, що в окремому провадженні суд сприяє з`ясуванню обставин справи, однак особливості такого провадження не надають суду повноважень визнавати припиненим юридичний факт усиновлення лише з огляду на ймовірність його скасування та за відсутності будь-яких відомостей про прийняття відповідного рішення компетентним органом.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі обставини не спростовують основного висновку суду першої інстанції про недоведеність неправильності актового запису в частині зазначення ОСОБА_5 матір`ю заявниці та не дають підстав для поновлення відомостей, які містилися в актовому записі до усиновлення.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або таке порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення з наведених у скарзі мотивів колегія суддів не вбачає.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу адвоката Павленко Альони Леонідівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 03 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

В.А. Коновалова