Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №947/21977/22 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4904/26

Справа № 947/21977/22

Головуючий у першій інстанції Петренко В. С.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 ,

на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25 грудня 2025 року,

за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Хлєбникова Олександра Володимировича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , подане по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Хлєбников Олександр Володимирович звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , в обґрунтування якого зазначив, що в його провадженні перебуває виконавче провадження №79159075 з примусового виконання виконавчого листа №947/21977/12, виданого 26.03.2024 Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором позики від 11.11.2019 в розмірі 30 000,00 доларів США. Боржник повідомлений про початок примусового виконання рішень, однак не подав декларацію про доходи, жодних дій, спрямованих на виконання рішення не здійснив, що суперечить вимогам частини 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження». Боржник на виклики до приватного виконавця не з`являється, витребувані документи та пояснень щодо невиконання вимог виконавця на надає. Вищевказане свідчить про ухилення від виконання боржником зобов`язань за виконавчим документом, а встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України є заходом примусового виконання рішення суду, що спрямований на запобігання подальшого ухилення боржника від виконання вимог виконавчого документа.

Приватний виконавець просив суд тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон боржника – ОСОБА_1 до виконання зобов`язань за рішенням суду, що виконується у виконавчому провадженні №79159075 з примусового виконання виконавчого листа №947/21977/22, виданого 26.03.2024 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором позики від 11.11.2019 року в розмірі 30 000,00 доларів США.

Київський районний суд м. Одеси ухвалою від 25.12.2025 року подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Хлєбникова Олександра Володимировича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , подане по цивільній справі №947/21977/22 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнив. Тимчасово обмежив боржника у праві виїзду за кордон – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації – АДРЕСА_1 до виконання зобов`язань за рішенням суду, що виконується у виконавчому провадженні №79159075 з примусового виконання виконавчого листа №947/21977/22, виданого 26.03.2024 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором позики від 11.11.2019 року в розмірі 30 000,00 доларів США.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час подачі подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржник вчиняє дії, що ускладнюють виконання рішення, не подав виконавцю декларацію про доходи та майно боржника, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, також на момент подачі подання приватним виконавцем вчинено усі необхідні та передбачені законом заходи примусового характеру для забезпечення реального та повного виконання вимог виконавчого документу. З подання приватного виконавця слідує, що на даний час рішення суду боржником не виконано та не виконується навіть частково з моменту його ухвалення судом. При цьому, боржнику відомо про існування відповідного рішення суду та існування відповідного виконавчого провадження. За вказаних обставин, суд прийшов до висновку, що наявність у боржника невиконаного зобов`язання, покладеного на нього Київським районним судом м. Одеси згідно виконавчого листа, а саме несплаченої суми боргу, є достатньою підставою для прийняття судом рішення про його тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

ОСОБА_1 не погодившись із ухвалою суду подав апеляційну скаргу, згідно якої просить суд скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25.12.2025 року у справі №947/21977/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Хлєбникова О. В. про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Скаржник наголошує, що підставою для застосування такого заходу примусу, як обмеження боржника у праві виїзду за межі України є саме свідоме ухилення боржника від виконання судового рішення та виданого на його підставі виконавчого документу. Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. Однак суд першої інстанції проігнорував, що такого роду доказів ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення Київського районного суду м Одеси від 04.12.2023 приватний виконавець не надав. Суд першої інстанції зазначив, що боржник вчиняє дії, що ускладнюють виконання рішення, зокрема не подав виконавцю декларацію про доходи та майно, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, також на момент подачі подання приватним виконавцем вчинено усі необхідні дії та передбачені законом заходи примусового характеру для забезпечення реального та повного виконання вимог виконавчого документу. Однак, саме по собі неподання відповідачем такої декларації не може свідчити про ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення. Доказів вчинення боржником дій, спрямованих саме на ухилення від виконання рішення (приховання майна, його перереєстрація на інших осіб тощо), матеріали виконавчого провадження не містять. Безпідставне, без належних на те правових та фактичних підстав встановлення оскаржуваною ухвалою суду обмеження у праві на виїзд за межі України створює непропорційну загрозу його життю та здоров`ю, позбавляє ОСОБА_1 можливості зустрітися з членами своєї родини, які через бойові дії задля забезпечення безпеки були вимушені тимчасово залишити територію України і при цьому не сприяє завданню виконання судового рішення.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.01.2026 року поновлено ОСОБА_1 строк на оскарження ухвали Київського районного суду м. Одеси від 25 грудня 2025 року, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Хлєбникову Олександру Володимировичу, ОСОБА_3 роз`яснено їх право на подання відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 30.01.2026 отримано представником ОСОБА_1 – ОСОБА_2 04.03.2026 року о 17:55:16 в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідкою.

Копію апеляційної скарги та копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 30.01.2026 отримано приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Хлєбниковим О. В. 27.01.2026 року о 17:54:52 та 04.03.2026 року о 17:55:16 в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідками.

Копію апеляційної скарги та копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 30.01.2026 отримано ОСОБА_3 11.06.2026 року про свідчить підтвердження про вручення документів.

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу ні приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Хлєбников О. В., ні стягувач ОСОБА_3 не скористалися.

Від приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Хлєбникова О. В. 09.04.2026 до Одеського апеляційного суду надійшли письмові пояснення.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються ЦПК України або судом у передбачених ЦПК України випадках.

На стадії перегляду судових рішень в апеляційній інстанції відповідно до змісту глави 1 розділу п`ятого «Перегляд судових рішень» учасники справи мають право подавати наступні заяви по суті справи: апеляційні скарги, відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заперечення.

Аналіз наведеного свідчить про те, що законодавцем передбачено викладення письмово своїх вимог, заперечень, тощо виключно у заявах по суті справи, якими письмові пояснення не є.

Вказане повністю узгоджується із правовою позицією, сформованою Великою Палатою Верховного Суду у справі №638/13683/15, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених ЦПК України (стаття 126 ЦПК України).

З огляду на викладене, письмові пояснення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Хлєбникова О. В. підлягають залишенню без розгляду.

Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 та приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Хлєбников О. В. судові повістки-повідомлення отримали в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у відповідності до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Постановляючи ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що станом на час подачі подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржник вчиняє дії, що ускладнюють виконання рішення, не подав виконавцю декларацію про доходи та майно боржника, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, також на момент подачі подання приватним виконавцем вчинено усі необхідні та передбачені законом заходи примусового характеру для забезпечення реального та повного виконання вимог виконавчого документу. З подання приватного виконавця слідує, що на даний час рішення суду боржником не виконано та не виконується навіть частково з моменту його ухвалення судом. При цьому, боржнику відомо про існування відповідного рішення суду та існування відповідного виконавчого провадження. За вказаних обставин, суд прийшов до висновку, що наявність у боржника невиконаного зобов`язання, покладеного на нього Київським районним судом м. Одеси згідно виконавчого листа, а саме несплаченої суми боргу, є достатньою підставою для прийняття судом рішення про його тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (Hornby v. Greece, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (ZHOVNER v. UKRAINE, № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).

Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України «Про виконавче провадження», а процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), унормовані Розділом VІ ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 6 Конституції України визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно положень статті 313 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Статтею 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, який ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, визначено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має, зокрема, право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (п. 19 частина третя стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій, щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

За своїм змістом словосполучення «ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у пункті 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та у пункті 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Відповідно до частин 1, 3 статті 441 ЦК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

При зверненні до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України тягар доказування наявності факту ухилення від виконання зобов`язань покладається на виконавця. При цьому, ухиленням від виконання зобов`язань є свідоме вчинення боржником діяння (дії або бездіяльності), що спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у боржника є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини. Така юридична санкція у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України передбачена законом не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, при цьому дії боржника по ухиленню від виконання судового рішення повинні бути зазначені в поданні.

Про ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього відповідним судовим рішенням, у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним обов`язків, повний перелік яких наведено у частині 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, згідно наведеної статті боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

У справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином: у відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82).

При зверненні виконавця до суду із поданням про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України слід довести факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього відповідним судовим рішенням, під яким розуміються будь-які свідомі діяння боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у боржника є всі реальні можливості (наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборні сили, події тощо), враховуючи, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04.12.2023 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 11.11.2019 року в розмірі 30 000,00 доларів США. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат (справа № 947/21977/22).

26.03.2024 Київським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист №947/21977/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором позики від 11.11.2019 в розмірі 30 000,00 доларів США.

Стягувач ОСОБА_3 19.09.2025 звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Хлєбникова Олександра Володимировича із заявою про примусове виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 04.12.2023 року.

19.09.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Хлєбниковим Олександром Володимировичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №79159075, із ідентифікатором доступу до виконавчого провадження, яка згідно супровідного листа за вих. №7478 від 19.09.2025 року була направлена боржнику ОСОБА_1 за адресою, зазначеною у виконавчому документі: АДРЕСА_1 , та вручена одержувачу 26.09.2025 року, що підтверджується роздруківкою трекінгу поштових відправлень з офіційного сайту АТ «Укрпошта».

Крім того, пунктом 2 постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження боржника зобов`язано протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Отже, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» боржник повідомлений про початок примусового виконання рішення суду та про наявне відкрите виконавче провадження відносно нього з 26.09.2025.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про виконавче провадження» реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.

Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово.

Автоматизованою системою виконавчого провадження забезпечується, зокрема, надання сторонам виконавчого провадження інформації про виконавче провадження.

Отже ОСОБА_1 , який є боржником у виконавчому провадженні, мав реальну можливість завчасно ознайомитися із документами виконавчого провадження через Автоматизовану систему виконавчого провадження.

30.09.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Хлєбниковим Олександром Володимировичем в межах виконавчого провадження №79159075 винесено постанову про арешт коштів боржника, а саме накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, що становить 1 361 629,40 грн.

22.10.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Хлєбниковим Олександром Володимировичем в межах виконавчого провадження №79159075 винесено постанову про арешт майна боржника, а саме накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 1 376 488,40 грн.

22.10.2025 року ОСОБА_1 за вих. №8929 направлено виклик приватного виконавця за адресою, вказаною у виконавчому документі, в якому боржника зобов`язано з`явитись до виконавця 29.10.2025 щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату, а також зобов`язано надати пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання та надати ряд документів.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру в Одеській області за вих. №11-15-0.81-5691/2-25 від 27.10.2025 за боржником земельні ділянки не зареєстровані.

Згідно листа Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці за вих. №ПД/2/9755-25 від 27.10.2025, великотонажні та інші технологічні транспортні засоби, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, за боржником не значаться.

Відповідно до листа Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області за вих. №Вих-12846/10/23 від 28.10.2025 за боржником трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні і меліоративні машини, сільськогосподарська техніка та інші механізми не зареєстровані.

Згідно відповіді Пенсійного фонду України про фізичних осіб боржників, які отримують пенсії, розмір їх пенсій та найменування органу Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває боржник, та інформацію про фізичних ociб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно правовими договорами, про їх останнє місце роботи відомості про боржника відсутні.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №449921518 від 30.10.2025 за боржником нерухоме майно не зареєстроване.

Згідно відповіді Державної податкової служби України про джерела та/або суми доходів, нарахованих податковими агентами на користь боржників - фізичних осіб, та розміри утриманого податку з доходів боржників-фізичних осіб, та/або загальну суму річного доходу, задекларованого боржником - фізичною особою в податкові декларації про майновий стан і доходи, та суму утриманого податку (для фізичних осіб, які є самозайнятими особами), та/або загальну суму доходу та суму податку за звітний період, задекларованих боржником - фізичною особою-підприємцем в податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця в Державному реєстрі відсутня.

Відповідно до відповіді Міністерства внутрішніх справ України за боржником транспортні засоби не зареєстровані.

Згідно відповіді Департаменту надання адміністративних послуг та видачі документів у сфері судноплавства Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України за вих. №18250/02-1-2/15-25 від 05.11.2025 за боржником зареєстровані судна, власником або судновласником яких він є, не значаться.

05.11.2025 року ОСОБА_1 за вих. №9761 направлено виклик приватного виконавця за адресою, вказаною у виконавчому документі, в якому боржника зобов`язано з`явитись до виконавця 17.11.2025 щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату, а також зобов`язано надати пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання та надати ряд документів.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 12.11.2025 року внесено виправлення у рішення Київського районного суду м. Одеси від 04.12.2023 року та у виконавчий лист, виданий 26.03.2024 Київським районним судом м. Одеси у справі №947/21977/22, а саме вірно вказано реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_1 .

Згідно відповіді Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради за вих. №5592/03.01-15 від 20.11.2025 за боржником право власності на нерухоме майно в м. Одесі станом на 31.12.2012 не зареєстроване.

Колегія суддів наголошує, що наявність у боржника невиконаних зобов`язань за рішенням суду саме по собі не є підставою для обмеження його права на виїзд за межі України, оскільки необхідною умовою для застосування такого обмеження, є навмисне та свідоме невиконання боржником рішення суду. В той же час, з матеріалів справи вбачається, що до теперішнього часу боржник не надав приватному виконавцю декларацію про доходи та майно, свідомо проігнорував виклики приватного виконавця, не надавши будь-яких пояснень з приводу невиконання рішення суду та не здійснивши жодних дій, спрямованих на реальне його виконання. Вказане в свою чергу свідчить не лише про ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, а й свідоме нехтування обов`язками, встановленими частиною 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», що не вимагає значних зусиль, однак відображає суб`єктивне ставлення боржника до вказаних зобов`язань.

Станом на час розгляду подання приватного виконавця рішення суду боржником у повній мірі не виконано, заборгованість у розмірі 30 000,00 доларів США залишається непогашеною. Враховуючи конституційний принцип обов`язковості виконання судових рішень, гарантований статтею 129-1 Конституції України та статтею 18 ЦПК України, а також те, що виконання судового рішення є складовою права на справедливий судовий розгляд, колегія суддів приходить до висновку, що наведені в обґрунтування апеляційної скарги доводи не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, а ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, яким суд першої інстанції, з урахуванням усіх фактичних обставин справи, надав належну правову оцінку, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про вжиття забезпечувального заходу виконання судового рішення – тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_1 за межі України, оскільки вона постановлена з дотриманням вимог закону. Відмова ж у задоволенні подання приватного виконавця за даних конкретних обставин справи фактично позбавить можливості використати ефективний правомірний засіб впливу на недобросовісного боржника, і, як наслідок, реалізувати повний обсяг наданих законом повноважень, кінцевою метою яких є здійснення своєчасного та повного виконання судового рішення.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 25 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

М.В. Назарова