Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №522/19499/25-Е — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4776/26

Справа № 522/19499/25-Е

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді Назарова М.В., Коновалова В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України) апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на заочне рішення Приморського районного суду міста Одеси від 02 грудня 2025 року, ухвалене у складі судді Домусчі Л.В., у приміщенні того ж суду,

у цивільний справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії,-

установив:

Короткий зміст обставин справи

До Приморського районного суду м.Одеси суду 28.08.2025 року через систему Електронний суд надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач з 29.06.2022 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області пенсійна справа №155250017128, з 29.06.2022 по 30.06.2025 отримував пенсію по інвалідності за Законом України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно виписки з акту огляду МСЕК від 29.06.2022 року до довідки серії 12 ААВ №530422 та заяви на призначення пенсії від 04.07.2022 року №4622. Листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 15.07.2025 року №0400-011101-9/134685 ГУ ПФУ в Одеській області направлено за належністю Акт та витяг з рішення експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» відносно ОСОБА_1 , згідно якого ОСОБА_1 скасовано інвалідність з 29.06.2022 року. На підставі Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, ОСОБА_1 з 30.06.2025 року виплату пенсії, припинено, у зв`язку з чим по пенсійній справі №155250017128 у нього виникла переплата пенсії за період 29.06.2022 року по 30.06.2025 року у сумі 79 436,48 грн. та прийнято рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік від 18.07.2025 року №2600. ГУ ПФУ в Одеській області направлено лист від 18.07.2025 року №1500-0404-8/125585, яким повідомлено ОСОБА_1 про виникнення переплати пенсії та способ її погашення, однак кошти на рахунок ПФУ ОСОБА_1 не повернуто. Вважають, що кошти в розмірі 79 436,48 грн. підлягають поверненню відповідачем на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України, як такі, що набуті без достатньої правової підстави.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Заочним рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 02 грудня 2025 року у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії – відмовлено.

В обґрунтування рішення суд зазначив, що позивачем не доведено належними доказами зловживань з боку відповідача ОСОБА_1 чи подання ним недостовірних даних, не встановлено ні факту недобросовісного отримання ним зазначених коштів, ні наявності рахункової помилки, у зв`язку з чим підстави для стягнення надмірно виплаченої пенсії відсутні, а отже у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із вказаним рішенням, представник позивача звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02.12.2025 та постановити нове рішення, яким задовольнити позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії у повному обсязі.

В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції про відмову в позові, посилається на порушення судом норм матеріального права та неповне врахування обставин справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що рішенням експертної команди від 30 квітня 2025 року № ЦО-13007 відповідачу скасовано інвалідність з 29 червня 2022 року, у зв`язку із чим виплачена за цей період пенсія в сумі 79 436,48 грн є надміру виплаченою та підлягає поверненню.

На думку скаржника, суд першої інстанції не врахував, що після скасування інвалідності правова підстава для отримання відповідачем відповідних пенсійних виплат відпала.

Посилаючись на положення статей 1212, 1215 ЦК України та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», скаржник вважає спірні кошти безпідставно набутими та такими, що підлягають поверненню Пенсійному фонду

Щодо явки сторін.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, розгляд цивільної справи з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ зазначених в ч. 4 ст. 274 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 79436,48 грн. і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний розгляд вказаної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у письмовому порядку.

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 29.06.2022 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області пенсійна справа №155250017128.

З 29.06.2022 року по 30.06.2025 року отримував пенсію по інвалідності за Законом України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується випискою з Акту огляду МСЕК від 29.06.2022 року до довідки серії 12 ААВ №530422 та заявою на призначення пенсії від 04.07.2022 року №4622 (а.с.9-10, 12).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.07.2025 року №0400-011101-9/134685 до Головного управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області направлено за належністю Акт та Витяг з рішення експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи від 03.04.2025 року, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України, відносно ОСОБА_1 (а.с.11, 15, 19-22)

Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України від 30.04.2025 року №ЦО-13007, ОСОБА_1 скасовано інвалідність з 29.06.2022 року (а.с.11).

На підставі Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, ОСОБА_1 з 30.06.2025 року виплату пенсії припинено, у зв`язку з чим по пенсійній справі №155250017128 у ОСОБА_1 виникла переплата пенсії за період 29.06.2022 року по 30.06.2025 року у сумі 79 436,48 грн., через що прийнято рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік від 18.07.2025 року №2600 (а.с.26, 27-28, 19-22, 23-24).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на адресу ОСОБА_1 надіслано лист від 18.07.2025 року №1500-0404-8/125585, яким повідомлено останнього про виникнення переплати пенсії у розмірі 79 436,48 грн. та способи її погашення (а.с.16, 25).

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, зокрема, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 ЦК України).

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним, а отже можливості для прийняття рішення про стягнення сум переплати у випадку неправильного обчислення розміру пенсії працівником пенсійного органу чи у зв`язку з автоматизованою помилкою, законодавством не передбачено. При цьому, обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у частині 1 вищевказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 16.06.2020 року в справі №756/6984/16-а обов`язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера, однак вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення пенсії на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера - в такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника. При цьому, оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, судам слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.

Водночас, положеннями п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України визначено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Виходячи із аналізу ст.1215 ЦК України, обов`язок довести наявність рахункової помилки або недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у частині 1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

За змістом ст.50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів, які б свідчили про рахункову помилку з боку Управління ПФУ, чи надання відповідачем завідомо неправдивих даних або підроблених документів, які стали підставою для переплати пенсії, а також зловживань з боку відповідача при отриманні пенсії, позивачем надано не було.

Отже, позивачем не доведено факт зловживань з боку відповідача, його винуватості чи недобросовісності щодо надання недостовірних даних та отримання переплати пенсії.

Позивач не надав доказів щодо факту недобросовісного набуття відповідачем отриманих коштів, які є пенсійною виплатою, призначеною управлінням Пенсійного фонду України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не встановлено факту наявності рахункової помилки. Рахункова помилка - це помилка, яка була допущена під час проведення арифметичних підрахунків.

Матеріалами справи встановлено, що нарахування пенсії проведено позивачем добровільно, за відсутності рахункової помилки, та за відсутності недобросовісності з боку набувача, у зв`язку із чим до даних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені кошти поверненню не підлягають.

Отже, без встановлення фактів недобросовісної поведінки відповідача, та наявності рахункової помилки при виплаті пенсії, відсутні підстави для стягнення з відповідача надмірно виплаченої суми пенсії.

Враховуючи, що позивачем не доведено належними доказами зловживань з боку відповідача ОСОБА_1 чи подання ним недостовірних даних, не встановлено ні факту недобросовісного отримання ним зазначених коштів, ні наявності рахункової помилки, у зв`язку з чим підстави для стягнення надмірно виплаченої пенсії відсутні, а отже у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що стороною позивача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Доводи позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України є безпідставними.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, правовідносини щодо надання пенсії є врегульованими спеціальним законодавством, а тому положення про безпідставне збагачення застосовуються лише за відсутності спеціального правового регулювання.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася судами, які виходять з того, що у спорах щодо зокрема виплати пенсії підлягають застосуванню норми спеціального законодавства, а не загальні положення про безпідставне збагачення.

Крім того, застосування ст. 1212 ЦК України можливе лише за наявності сукупності умов, зокрема відсутності правової підстави для набуття майна, чого у даному випадку не встановлено.

Однак ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані до апеляційної скарги позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач при отриманні пенсії діяв недобросовісно, подавав недостовірні документи, приховав обставини, що впливають на право на пенсію, чи іншим чином зловживав своїми правами.

Сам по собі факт подальшого перегляду рішення МСЕК та скасування групи інвалідності не свідчить про недобросовісність відповідача та не може автоматично покладати на нього обов`язок повернення отриманих пенсійних виплат.

Матеріалами справи підтверджується, що пенсія виплачувалась відповідачу на підставі чинного на той час рішення компетентного державного органу - МСЕК, правомірність якого відповідач не була зобов`язана перевіряти чи оцінювати.

Також колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено наявності рахункової помилки при здійсненні пенсійних виплат.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки встановлених судом обставин та незгоди з правовими висновками суду першої інстанції, однак не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду чи підтверджували наявність передбачених законом підстав для стягнення спірної суми.

Посилання скаржника на необхідність ефективного використання коштів Пенсійного фонду України, можливий дефіцит бюджету Фонду та соціальну значимість пенсійних виплат не спростовують відсутності у справі доказів недобросовісності відповідача чи рахункової помилки та не можуть бути самостійною підставою для задоволення позову.

Фактично матеріали справи не містять відомостей, а позивачем усупереч ст.ст. 12,81 ЦПК України, що є його процесуальним обов`язком, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняттю рішення про призначення пенсії та сам факт здійснення надміру виплачених коштів, здійснено внаслідок поведінки відповідачки, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, а відтак виплачені суми грошових коштів не підлягають поверненню. Документальних відомостей на підтвердження рахункової помилки зі своєї сторони, позивач також не надав.

Колегія суддів зауважує, що позивачем не надано доказів того, що при зверненні із заявою про призначення їй пенсії відповідачем були наданні недостовірні документи.

Встановивши відсутність двох обов`язкових складових, за наявності яких відповідно до вимог статті 1215 ЦК України можливе повернення безпідставно виплаченої пенсії, а саме: рахункової помилки з боку позивача і недобросовісності, зловживань з боку відповідача, місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог .

Доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального права, колегія суддів відхиляє, оскільки повно та всебічно встановивши дійсний характер спірних правовідносин, суд дійшов правильного висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, з вказаних вище підстав.

Інші доводи апеляційної скарги за своїм змістом та суттю є обґрунтуванням позовних вимог, і зводяться до суб`єктивного тлумачення скаржником норм права та незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, яким надано належну правову оцінку.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а підстави для його скасування відсутні.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області – залишити без задоволення.

Заочне рішення Приморського районного суду міста Одеси від 02 грудня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

В.А. Коновалова