Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №498/696/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1585/26

Справа № 498/696/25

Головуючий у першій інстанції Чернецька Н. С.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Попова Олена Анатоліївна

на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 09 вересня 2025 року

у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Великомихайлівська селищна рада Роздільнянського району Одеської області про встановлення факту, що має юридичне значення

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні2025 року ОСОБА_1 звернулась до Великомихайлівського районного суду із заявою про встановлення факту належності їй правовстановлюючих документів, а саме:

- Договору купівлі-продажу житлового будинку від 12 червня 2009 року, посвідченого державним нотаріусом Великомихайлівської державної нотаріальної контори Одеської області Шавшою Г.М., зареєстровано в реєстрі за №2-1918;

- Витягу з Державного реєстру правочинів №7386999 від 12 червня 2009 року, виданого Великомихайлівською районною державною нотаріальною конторою;

- Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №23227247 від 07 липня 2009 року, виданого Комунальним підприємством «Великомихайлівське бюро технічної інвентаризації».

В обґрунтування вимог заяви ОСОБА_1 зазначила, що після укладення 20 грудня 1994 року шлюбу з ОСОБА_2 її дівоче прізвище « ОСОБА_3 » було змінено на « ОСОБА_4 ».

За прізвищем « ОСОБА_4 » їй було видано 20 жовтня 1997 року паспорт громадянки України серії НОМЕР_1 та картку фізичної особи платника податків, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

12 червня 2009 року між ОСОБА_5 , в інтересах якої діяла ОСОБА_6 , та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, що був посвідчений державним нотаріусом Великомихайлівської державної нотаріальної контори Одеської області - Шавшою Г.М., зареєстровано в реєстрі за № 2-1918., за яким заявниця придбала житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за АДРЕСА_1 .

Вказаний будинок є зареєстрованим місцем проживання заявниці та її сина ОСОБА_7 .

У 2024 році при зверненні заявниці до державних органів реєстрації актів цивільного стану, останніми було виявлено, що при видачі заявниці у 1997 році паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 та картки платника податків було допущено помилку, оскільки вказане у паспорті прізвище заявниці « ОСОБА_4 » не відповідає прізвищу, зазначеному в актовому записі про шлюб - « ОСОБА_8 ».

У зв`язку з вказаним 29 травня 2024 року заявниця була змушена отримати новий паспорт у формі ID-картки та 05 липня 2024 року картку платника податків з зазначенням прізвища, яке б відповідало прізвищу зазначеному в актовому записі про шлюб, на ім`я - « ОСОБА_1 ».

Наразі заявниця займається питанням приватизації земельної ділянки за кадастровим № 512655100:02:001:0253, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на якій розташований житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що належить їй на праві власності, однак викладені вище розбіжності у написанні прізвище заявниці у правовстановлюючих документах та документах, що посвідчують особу перешкоджають приватизації земельної ділянки під житловим будинком та здійсненні інших дій з належним їй майном.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 09 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Рішення суду мотивовано тим, що заявницею не надано доказів того, що орган, який видав відповідні правовстановлюючі документи, відмовив у виправлені допущеної помилки.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій не погоджуються з рішенням зазначила, що таке прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням процесуального і матеріального права. Скаржниця просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її заяву про встановлення факту належності їй правовстановлюючих документів.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що в позасудовому порядку виправити цю помилку та внести зміни у відповідні правовстановлюючі документи Заявниці щодо її прізвища неможливо, оскільки в даному способі виправити помилку можна лише в тому випадку, якщо в документах, на підставі яких видавався правовстановлюючий документ даної помилки не було, і помилка була допущена саме з вини органу, який його видав.

Крім того Заявниця не має можливості внести виправлення до Витягу про державну реєстрацію прав № 23227247 від 07.07.2009 та до електронного Реєстру прав власності на нерухоме майно, оскільки державна реєстрація прав була проведена до 01 січня 2013 року, а тому в подальшому державний реєстратор не матиме можливості виправити технічну помилку, оскільки запис про право власності ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (прим, станом на сьогодні: АДРЕСА_1 ), не був перенесений з електронного реєстру прав власності на нерухоме майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Скаржниця зауважила, що представник заінтересованої особи Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області подав до суду заяву, в якій не заперечував проти задоволення заяви ОСОБА_1 ..

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Представник скаржника ОСОБА_1 - адвокат Попова О.А. в судовому засіданні підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, просила її задовольнити в повному обсязі.

Великомихайлівська селищна рада Роздільнянського району Одеської області в судове засідання не з`явилась, про дату, час та порядок розгляду справи повідомлена належним чином. Клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, про відкладення розгляду справи, про розгляд справи за їх відсутності не заявляла.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

20 грудня 1994 року між заявницею ОСОБА_9 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований Полезненською сільською радою Великомихайлівського району Одеської області, про що складено відповідний актовий запис за №13. Вказане підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища.

Після укладення шлюбу заявницею було змінено прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ».

20 жовтня 1997 року Великомихайлівським РВ УМВС України в Одеській області Заявниці було видано паспорт серії НОМЕР_3 на ім`я « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Окрім того, на ім`я « ОСОБА_1 » заявниці було видано картку фізичної особи-платника податків, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

12 червня 2009 року між ОСОБА_5 , в інтересах якої діяла ОСОБА_6 , та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) було укладено Договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений державним нотаріусом Великомихайлівської державної нотаріальної контори Одеської області Шавшою Г.М., зареєстровано в реєстрі за №2-1918.

Відповідно до умов вказаного договору у власність заявниці було передано житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за АДРЕСА_1 . Житловий будинок та будівлі і споруди розташовані на земельній ділянці площею 0,06 га, яка належить до земель житлової та громадської забудови Великомихайлівської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області.

У 2024 році при зверненні заявниці до державних органів реєстрації актів цивільного стану, було виявлено, що при видачі заявниці у 1997 році паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 та картки платника податків було допущено помилку, оскільки вказане у паспорті прізвище заявниці « ОСОБА_4 » не відповідає прізвищу, зазначеному в актовому записі про шлюб - « ОСОБА_8 ».

29 травня 2024 року Заявницею було отримано новий паспорт у формі ID-картки на ім`я - « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 » (паспорт № НОМЕР_4 ).

05 липня 2024 року Заявницею було отримано карту платника податків на ім`я « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 » з реєстраційний номер облікової картки платника податків

НОМЕР_2 та Витяг з реєстру територіальної громади про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має гуртуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509ЦК України).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України.

За загальним правилом, встановлення фактів, що мають юридичне значення відбувається в окремому провадженні.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження N 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі N 560/17953/21 (провадження №11-150апп23).

Відтак, у судовому порядку підлягають встановленню юридичні факти, які мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суд, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє

у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті (пункт 6 частини першої статті 315 ЦПК України).

Як зауважено Верховним Судом у змісті постанови Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19 (провадження № 61-10777сво20): «У порядку окремого провадження підлягає встановленню факт належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеними у свідоцтві про народження або в паспорті, а не у будь-яких документах».

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у змісті ухвали від 25 вересня 2025 року у справі № 947/20044/23 (провадження № 61-11655ск25), у якій зауважив, що встановлення факту належності правовстановлюючих документів може бути, зокрема, зумовлене:

помилкою у вказівці прізвища, ім`я, по батькові особи, тобто коли особа мала паспортний документ, але в договорі вказано інше прізвище аніж в паспортному документі. В такому разі існує можливість вирішити це питання в позасудовому порядку;

отриманням після укладення договору паспортного документу, в якому вказане інше прізвище аніж в договорі. В цьому випадку відсутня можливість вирішити це питання в позасудовому порядку.

Як зауважено Верховним Судом у змісті постанови від 20 серпня 2018 року у справі №545/1472/17 (провадження № 61-1584св17): «при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства».

У справі, яка є предметом апеляційного перегляду, заявницею було надано до суду докази на підтвердження помилки у написанні її імені як у змісті паспортного документа, та, як наслідок, у змісті договору купівлі-продажу житлового будинку від 12 червня 2009 року, посвідченого державним нотаріусом Великомихайлівської державної нотаріальної контори Одеської області Шавшою Г.М., зареєстровано в реєстрі за № 2-1918 та як наслідок у відомостях з витягів з Державного реєстру правочинів №7386999 від 12 червня 2009 року та про реєстрацію права власності на нерухоме майно №23227247 від 07 липня 2009 року, факт належності яких остання просила встановити.

Крім того, факт наявності технічної помилки в написанні імені заявниці у змісті вказаних вище правовстановлюючих документів не заперечується також і заінтересованою особою у справі Великомихайлівською селищною радою Роздільнянського району Одеської області.

Неможливість виправлення такої помилки у позасудовому порядку обумовлена тим, що текст договору відповідає відомостям, що містились у документах поданих на підтвердження особи покупця - заявниці ОСОБА_10 .

Пунктом 6.16 розділу VI Правил ведення нотаріального діловодства від 22 грудня 2010 року N 3253/5 (у редакції чинній на момент звернення заявника до суду) передбачено, що у разі виявлення нотаріусом у тексті нотаріального документа, який створений ним у результаті вчинення нотаріальної дії технічної помилки, яка не змінює змісту документа та не впливає на права особи (іб) щодо якої (их) було вчинено нотаріальну дію (описка, друкарська або граматична помилка), нотаріус може виправити таку помилку.

Помилка у тексті нотаріального документа виправляється у всіх примірниках такого документа одночасно.

Виправлення помилки повинно відповідати відомостям, що містяться в документах, які були подані нотаріусу для вчинення нотаріальної дії, або отримані безпосередньо з єдиних та державних реєстрів.

Виправлення технічної помилки застерігається нотаріусом, який вчиняв нотаріальну дію, після посвідчувального напису, із зазначенням дати та проставленням свого підпису і печатки на такому застереженні.

При цьому всі виправлення мають бути зроблені таким чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім закреслене.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що нотаріус наділений повноваженнями вносити виправлення до нотаріального документа виключно щодо технічних помилок за умови, що такі виправлення узгоджуються з відомостями, які містяться в документах, поданих для вчинення нотаріальної дії, або з інформацією, отриманою нотаріусом з державних реєстрів.

З урахуванням наведеного, а також того, що на момент посвідчення договору дарування заявниця мала паспортний документ старого зразка із іншим написанням її імені, нотаріус не міг усунути зазначену розбіжність у порядку, передбаченому Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5, оскільки фактично технічна помилка була відсутня через однакове написання імені заявниці у паспортному документі та у договорі купівлі-продажу.

Водночас унаслідок отримання заявницею паспортного документа нового зразка та нової довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків написання її імені у цих документах та у договорі дарування перестало збігатися.

Відтак, з урахуванням установлених у справі обставин, а саме того, що анкетні дані заявниці, зазначені в тексті договору, узгоджуються з відомостями, які містилися в документах, поданих для вчинення нотаріальної дії, а також з огляду на те, що після укладення договору купівлі-продажу житлового будинку від 12 червня 2009 року заявниця отримала паспортний документ з іншим прізвищем, ніж зазначено в договорі, та, як наслідок, враховуючи неможливість внесення відповідних виправлень до договору в позасудовому порядку, на що, зокрема, вказано нотаріусом у поясненнях на апеляційну скаргу, у суду першої інстанцій були відсутні правові підстави для відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 з викладених у оскаржуваному рішенні підстав.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За положеннями ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду слід скасувати, заяву ОСОБА_1 задовольнити та встановити факт належності їй правовстановлюючих документів.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Попова Олена Анатоліївна, задовольнити.

Рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 09 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Великомихайлівська селищна рада Роздільнянського району Одеської області, про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) правовстановлюючих документів, а саме: Договору купівлі-продажу житлового будинку від 12 червня 2009 року, посвідченого державним нотаріусом Великомихайлівської державної нотаріальної контори Одеської області Шавшою Г.М., зареєстровано в реєстрі за №2-1918; Витягу з Державного реєстру правочинів №7386999 від 12 червня 2009 року, виданого Великомихайлівською районною державною нотаріальною конторою; та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №23227247 від 07 липня 2009 року, виданого Комунальним підприємством «Великомихайлівське бюро технічної інвентаризації».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький