Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №2/1522/12829/11 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/298/26

Справа № 2/1522/12829/11

Головуючий у першій інстанції Свячена Ю.Б.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УКРСИББАНК», в інтересах якого діє адвокат Безушко Вікторія Валеріївна

на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 16 січня 2024 року

за заявою представника Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» про видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Історія справи

У грудні 2023 року АТ «УКРСИББАНК» звернулось до Приморського районного суду міста Одеси з заявою про:

- визнання поважною причину пропуску строку, для пред`явлення виконавчого документа до виконання щодо ОСОБА_2 по справі № 2/1522/12829/11 у сумі 1070986,37 грн та судові витрати у сумі 1950 грн;

- поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 по справі № 2/1522/12829/11 у сумі 1070986,37 грн та судові витрати у сумі 1950 грн;

- видачу дублікату виконавчого листа по справі 2/1522/12829/11 щодо боржника ОСОБА_2 сумі 1070986,37 грн та судові витрати у сумі 1950 грн.

Обґрунтовуючи вимоги поданої заяви АТ «УКРСИББАНК» вказує на те, що 01 квітня 2013 року Приморським районним судом м. Одеси було ухвалено рішення за яким було видано виконавчі листи.

28 серпня 2013 року АТ «УКРСИББАНК» звернув вимоги до примусового виконання до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси, а 04 вересня 2013 року державним виконавцем Першого Приморського відділу ДВС Біликом Р.В. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 39685878.

Проте, на даний час виконавчі 2/1522/12829/11, видані Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на користь АТ «УКРСИББАНК» на виконанні не перебувають та втрачені не з вини Банку.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 16 січня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви АТ «УКРСИББАНК»про видачу дублікату виконавчого листа.

Ухвала суду вмотивована тим, що АТ «УКРСИББАНК» звернулося до суду із відповідною заявою із пропуском строку пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, АТ «УКРСИББАНК» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що оскаржувана ухвала постановлена судом з порушенням норм процесуального права, є незаконною та просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву АТ «УКРСИББАНК» про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення пропущеного строку пред`явлення їх до виконання задовольнити в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції проігнорував наявність в заяві Банку клопотання про поновлення пропущеного строку пред`явлення листа до виконання, не дослідив докази надані Банком про поважність причин пропущення строку на пред`явлення виконавчого документа і, відповідно, не надав їм жодної оцінки.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Учасники справи в судове засідання не з`явився, про дату, час та порядок розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, про відкладення розгляду справи, про розгляд справи за їх відсутності не заявляли.

Від представника АТ «УКРСИББАНК» Хижняк М.О. надійшла заява в якій остання підтримує вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Судові повістки надіслані ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 повернулася на адресу суду без вручення адресату з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Тому, з огляду на положення п.4 ч.6 ст. 272 ЦПК України, особи вважаються такими, що отримали цю поштову кореспонденцію, а відтак і повідомленими про розгляд справи.

Додатково ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 повідомлено шляхом розміщення Одеським апеляційним судом оголошення на офіційному веб-сайті судова влада України про місце, дату та час розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Рішенням 01 квітня 2013 року Приморським районним судом м. Одеси в складі судді Нікітіної С.І. було ухвалено рішення по справі № 2/1522/12829/11 за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «УКРСИББАНК», повним правонаступником якого є АТ «УКРСИББАНК», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у сумі 1 070 986,37 грн та судові витрати у сумі 1950 грн.

05.07.2013 року за вказаним рішенням Приморським районним судом м. Одеси.

28 серпня 2013 року Банк звернувся до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси з заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа N? 2/1522/12829/11 про стягнення з ОСОБА_2 :- заборгованості за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 1070986,37 грн та судових витрат в розмірі 1950 грн.

04 вересня 2013 року винесена постанова державним виконавцем Першого Приморського відділу ДВС Біликом Р.В. про відкриття виконавчого провадження № 39685878.

19 березня 2014 року представник ПАТ «Дельта Баню» звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з заявою про заміну стягувача виконавчому провадженні 39685878 з ПАТ «УКРСИББАНК» на ПАТ «Дельта Банк».

Ухвалою Приморським районним судом була винесена ухвала від 17 лютого 2015 року по справі №2/1522/12829/11 замінено сторону виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2/1522/12829/11 від 05.07.2013 року, виданого Приморським районним судом м. Одеси, щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у сумі 1072936,37 грн на користь ПАТ «УКРСИББАНК», на правонаступника стягувача ПАТ «Дельта Банк».

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 30 березня 2016 скасовано ухвалу про заміну сторони виконавчого провадження від 17 лютого 2015 року, направлено справу для провадження розгляду в суді першої інстанції. Судом встановлено, що заявники у межах -розгляду справи № 2/1522/12829/11 просили замінити стягувача за одними кредитними договорами, а на підтвердження своїх прав надали договорів, за яким були відступлені права за іншим кредитним договором.

Ухвалою Приморським районним судом м. Одеси 16 березня 2017 року залишено без розгляду заяву ПАТ «Дельта Банк» про заміну сторони виконавчого провадження

АТ «УКРСИББАНК» звертався з запитами до державної виконавчої служби у зв`язку із відсутністю відомостей щодо стану виконавчого провадження 18.08.2017 року, 07.03.2019 року, 22.09.2020 року, 03.02.2021 року, 19.09.2023 року.

У відповідь на останній запит АТ «УКРСИББАНК» Управлінням забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області повідомлено, що примусовому виконанні Першого приморського відділу ДВС перебувало виконавче провадження N49354822 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» на загальну суму1 072 936,37 грн, 07.08.2019 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження». Додатково повідомлено, що після закінчення строку встановленого відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, які затверджено наказом Міністерства 106 Сто України від07.06.2017 №1829/5, зазначене провадження знищено.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно із частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили (рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010).

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, які входять до складу колегії).

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та Єдиного державного реєстру виконавчих документів, Положення про який затверджується спільним нормативно-правовим актом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України, із запровадженням яких відповідно до частини першої статті 1 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України вводяться в дію вимоги частини четвертої статті 431 ЦПК України щодо внесення виконавчого документу до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, функціонування якого виключає втрату виконавчого документа, порядок видачі дублікату виконавчого документу замість втраченого визначено розділом XIII "Перехідні положення" ЦПК України.

Пунктом 17.4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Аналізуючи пункт 17.4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Отже, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06 (провадження N 61-11034св19).

Однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа, є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі N 2-836/11 (провадження N 14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа для виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дублікату втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV (далі - Закон України №606-XIV) (чинного на день набрання законної сили рішенням Суворовським районного суду м. Одеси від 14 лютого 2011 року) передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, крім посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб) уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, орган, які можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох місяців.

Зазначені строки у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Статтею 12 Закону України № 1404-VIII передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені у вказаних правових нормах, встановлюються для виконання судових рішень з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, з наступного дня після його постановлення.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа для виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дублікату втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Так, звертаючись до суду із відповідною заявою про видачу дублікату виконавчого листа по справі 2/1522/12829/11 щодо боржника ОСОБА_2 у сумі 1070986,37 грн та судові витрати у сумі 1950 грн АТ «УКРСИББАНК», як на поважну та таку, що не залежала від волі заявника причину пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, посилається на необізнаність про стан виконавчих проваджень через відмову відділу державної виконавчої служби надавати інформацію про у вказаному провадженні.

Банк, який є юридичною особою, зобов`язаний забезпечити належну організацію роботи всіх своїх підрозділів, у тому числі і щодо контролю за судовими та виконавчими документами при їх виконанні в органах ДВС. Неналежна організація роботи Банку не є підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Так, щодо наведених стягувачем підстав пропуску, апеляційний суд зауважує, що хоча дійсно протягом тривалого часу державною виконавчою службою не надавалось відповідейАТ «УКРСИББАНК» про стан примусового виконання виконавчого листа №2/1522/12829/11 від 05.07.2013 року, виданого Приморським районним судом м. Одеси, щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у сумі 1072936,37 грн та судового збору, проте, контроль стягувача за виконанням вказаного виконавчого документа обмежився зверненнями до виконавчої служби з інтервалом один-два роки, що крім того почались за спливом чотирьох років після звернення такого до виконання.

Колегія суддів також зауважує, що АТ «УКРСИББАНК» є юридичною особою, основним видом діяльності якої є грошове посередництво, яка зобов`язана забезпечити належну організацію роботи всіх своїх підрозділів, у тому числі й щодо контролю за судовими та виконавчими документами під час їх виконання в органах Державної виконавчої служби.

Отже, з огляну на викладене, апеляційний суд не вважає наведені у заяві АТ «УКРСИББАНК» підстави пропуску відповідного строку поважними, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви АТ «УКРСИББАНК» про видачу дубліката виконавчого листа, у зв`язку із пропуском строку звернення виконавчого документу до виконання.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до помилкового тлумачення діючого законодавства, незгоди з судовим рішенням суду, переоцінки висновків судового рішення та не спростовують правильність вирішення питання судом по суті.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради від 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга АТ «УКРСИББАНК» підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Приморського районного суду міста Одеси від 16 січня 2024 року залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УКРСИББАНК», в інтересах якого діє адвокат Безушко Вікторія Валеріївна - залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 16 січня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький