Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №678/915/24 — Гайсинський районний суд Вінницької області

Суд: Гайсинський районний суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про позбавлення батьківських прав

Дата: 15 липня 2026 р.

Справа: №678/915/24

Суддя: Дєдов С. М.

Справа № 678/915/24

Провадження по справі № 2/129/133/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2026 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Дєдова С.М.,

за участю секретаря Мединської О.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

законного представника позивача ОСОБА_2 ,

представника позивача (адвоката) Бригиди В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Гайсині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , законного представника позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області про позбавлення батьківських прав, -

Встановив:

01.10.2024 р. до Гайсинського районного суду Вінницької області із Летичівського районного суду Хмельницької області надійшла за підсудністю позовна заява (цивільний позов) ОСОБА_1 , законного представника позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області про позбавлення батьківських прав.

07.10.2024 року ухвалою Гайсинського районного суду постановлено залишити без руху для виправлення недоліків позовну заяву неповнолітнього позивача ОСОБА_1 , законного представника позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області про позбавлення батьківських прав.

25.10.2024 року ухвалою Гайсинського районного суду постановлено відкрити загальне позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , законного представника позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області про позбавленння батьківських прав та призначити справу до розгляду в підготовчому засіданні.

В уточненій позовній заяві від 16.10.2024 року (а.с. 65) позивачем було заявлено одну позовну вимогу, - позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що він, позивач у справі ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Летичів Хмельницької області. Згідно свідоцтва про народження його батьками є: батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (копія свідоцтва додається).

07.04.2015 року рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області шлюб між батьками було розірвано (копія рішення суду додається).

За період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року мати позивача неодноразово зверталася в правоохоронні органи у зв`язку із насильством, які вчиняв батько ОСОБА_3 . Також батько заподіяв матері тілесні ушкодження, за що притягувався до кримінальної відповідальності.

31.07.2014 року Летичівський районний суд Хмельницької області прийняв рішення стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання синів: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 450 грн. на кожну дитину, щомісячно до їх повноліття.

12.05.2017 року Летичівський районний суд Хмельницької області змінив розмір аліментів та прийняв рішення стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання синів: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, до досягнення сином ОСОБА_6 повноліття.

30.09.2022 року мати позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб в Летичівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), актовий запис № 67 від 30.09.2022 року. При реєстрації шлюбу мати позивача обрала прізвище ОСОБА_8 .

Після розірвання шлюбу батько ОСОБА_3 не займається вихованням свого неповнолітнього сина ОСОБА_1 . Зокрема, відповідач жодного разу не приходив ні в Летичівський ліцей № 2, де на даний час навчається його неповнолітній син ОСОБА_1 , не відвідував збори, не цікавився навчанням сина, не спілкувався з вчителями. ОСОБА_3 не забезпечує здобуття дитиною повної загальної середньої освіти. Вказані обставини підтверджуються довідкою № 172/01-28 від 06.06.2024 року, виданою дирекцією Летичівського ліцею № 2.

З 2020 року батько ОСОБА_3 не спілкується із своїм неповнолітнім сином ОСОБА_1 ні особисто, ні по телефону, ні за допомогою інших засобів зв`язку. З 2020 року ОСОБА_3 жодного разу не привітав свого неповнолітнього сина ОСОБА_1 з днем народження, а з 2017 року не подарував жодного подарунку, ОСОБА_3 не цікавиться і не піклується станом здоров`я свого сина ОСОБА_1 , його інтересами, фізичним, духовним та моральним розвитком, не висловлює батьківського піклування, не готує дитину до самостійного життя та праці тощо.

Всі обов`язки по вихованню неповнолітнього ОСОБА_1 виконує мати дитини ОСОБА_2 .

Окрім того, під час спільного проживання батьків дитини, батько останнього, - ОСОБА_3 протягом 2014 - 2015 років неодноразово вчиняв домашнє насильство, за що притягувався до адміністративної відповідальності. Також ОСОБА_3 23.10.2014 року був засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, оскільки заподіяв тілесні ушкодження матері неповнолітнього ОСОБА_1 .

Все це негативно впливало на психологічний стан неповнолітнього ОСОБА_1 , оскільки протиправні дії ОСОБА_3 вчиняв у присутності дитини.

Крім матері, вихованням неповнолітнього ОСОБА_1 займається чоловік матері останнього, - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та позивач вважає ОСОБА_7 своїм батьком.

05.08.2025 р. ухвалою Гайсинського районного суду постановлено закрити підготовче провадження у справі за цим цивільним позовом, призначити справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні в приміщенні Гайсинського районного суду Вінницької області та викликати та допитати як свідків у цій цивільній справі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

Неповнолітній позивач ОСОБА_1 , законний представник неповнолітнього позивача ОСОБА_1 , - ОСОБА_2 , та його представник адвокат Бригида В.В. у судових засіданнях свої позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовільнити з підстав зазначених у позові та відповіді на відзив, та доданих стороною позивача доказів.

Також сторона позивача надала відповідь на відзив, в якому вказано, що відповідач ОСОБА_3 не надав суду жодного належного, допустимого і достовірного доказу у підтвердження поважності причин невиконання ним батьківських обов`язків по вихованню неповнолітнього сина.

Свої заперечення про поважність не виховання сина ОСОБА_13 відповідач ОСОБА_3 мотивував фактом розірвання шлюбу з бувшою дружиною, зміною місця проживання та проходження військової служби.

Такі підстави є неповажними. Ніщо і ніхто не перешкоджав відповідачу ОСОБА_3 спілкуватися з сином у відсутність бувшої дружини, в навчальному закладі. Відповідач ОСОБА_3 не звертався у відповідні органи або до суду про те, що ОСОБА_14 чинить перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_13 .

Також у ОСОБА_3 були відсутні перешкоди зустрітися з сином, коли відповідач приїхав в жовтні 2024 року на розгляд Летичівським районним судом Хмельницької області заяви про уточнення розміру аліментів на утримання дитини.

Будь-яких перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з сином ОСОБА_13 відповідачу ОСОБА_3 не чинила і не чинить. Просто у відповідача такого бажання не було. Таке бажання «прокинулося» у відповідача, коли отримав копію заяви сина ОСОБА_13 про позбавлення батьківських прав.

До копії відзиву відповідач ОСОБА_3 долучив: копію довідки від 02.05.2023 року № 3491, де вказано, що ОСОБА_3 брав участь в антитерористичній операції в період з 17.09.2016 р. по 24.10.2016 p., з 26.05.2017 р. по 21.11.2017 p., з 01.12.2017 р. по 28.01.2018 p.; копію довідки від 02.05.2023 року № 3492, де вказано, що ОСОБА_3 брав участь у забезпеченні національної безпеки з 19.06.2018 р. по 09.10.2018 p., з 29.10.2018 р. по 31.01.2019 p., з 01.09.2019 р. по 17.12.2019 p., з 22.01.2020 р. по 07.05.2020 p., з 23.10.2020 р. по 21.07.2021 p.; копію довідки від 04.05.2023 року № 3589, де вказано, що ОСОБА_3 брав участь у забезпечення оборони країни з 24.02.2022 р. по 22.07.2022 p., з 27.07.2-22 р. по 23.11.2022 p., з 26.11.2022 р. по 14.12.2022 р.

Однак разом із тим, у відповідача ОСОБА_3 були відсутні перешкоди спілкуватися з сином ОСОБА_13 та приймати участь у його вихованні в інші періоди часу. Причиною цього є небажання відповідача це робити.

Окрім того, згідно долученої до відзиву копії наказу від 29.04.2023 року № 119, ОСОБА_3 , надавалася щорічна відпустка за 2016 р. - 12 діб, за 2017 р. - 24 доби, за 2018 р. - 15 діб, за 2019 p. - 30 діб, 2020 р. - 20 діб, за 2021 р. - 15 діб. Однак разом із тим, у відповідача ОСОБА_3 були відсутні перешкоди зустрітися з сином ОСОБА_13 під час відпусток. Знову з таки відповідач цього не бажав.

Згідно долученої до відзив копії довідки-розрухунку за ОСОБА_3 рахується заборгованість по сплаті аліментів у сумі 5505,33 грн. На даний час розмір заборгованості по аліментах є значно більшим.

Копія довідки про стан здоров`я матері відповідача ОСОБА_3 будь-якого відношення до предмету спору у цій судові справі не має, тому є неналежним доказом.

У копії «пояснювальної», що долучена до відзиву, неможливо встановити, якою з особою вона написана. А у відзиві відповідач ОСОБА_3 не вказав, яке значення «пояснювальна» має у справі про позбавлення батьківських прав.

Також до відзиву долучена скріншот вихідних дзвінків за 17.11.2024 року і 27.11.2024 року (дописано ручкою). Ці дзвінки відповідач ОСОБА_3 зробив після звернення сина ОСОБА_13 до суду із заявою. Чомусь відповідач ОСОБА_3 не надав суду скріншоти вихідних дзвінків за період з 2016 року по даний час.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, подав до суду відзив на позов, у якому проти позовних вимог та позбавлення його батьківських прав заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі та у своєму відзиві по суті позову виклав пояснення-заперечення проти позову, а саме, відповідачем не заперечуються факт складних емоційних стосунків, які склались між ним, ОСОБА_1 , та матір`ю ОСОБА_15 , які призвели до розірвання шлюбу між ними в квітні 2015 року. Однак після розірвання шлюбу він, відповідач, не втратив зв`язок із своїми дітьми, поки проживав в селищі Летичів особисто, щоденно, спілкувався з ними.

Після зміни місця проживання, в зв`язку із проходженням військової служби, із 27.07.2016 року, особисто, спілкуватися стало важче, в більшій мірі відповідач спілкувався з дітьми в телефонному режимі. Під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 він періодично, в період із 17.09.2016року по 21.07.2021року приймав безпосередньо участь в антитерористичній операції в м.Луганськ та Маріуполь та в період із 24.02.2022року брав участь у забезпеченні оборони України у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, що в свою чергу ускладнило спілкування з дітьми. На даний час із старшим сином ОСОБА_6 , він продовжує спілкуватися, і по даний час, а ОСОБА_13 вже більше року не підіймає телефонну слухавку, коли він, батько, телефонує, причина відповідачу не відома, але він не виключає, що зазначене пов`язане з тим, що дитина є вразливою до маніпуляцій зі сторони дорослих та певних ситуацій, а також враховуючи, що під час розвитку та формування дитини із 2015року, ОСОБА_13 перебував під впливом матері, яка негативно до ставиться до відповідача ОСОБА_3 , що могли спричинити формування саме такого небажання дитини спілкуватися із відповідачем-батьком дитини, а в силу свого віку ОСОБА_13 неспроможний надавати правильну оцінку факторів впливу на нього. Однак при спілкуванні із старшим, повнолітнім, сином ОСОБА_6 , він цікавиться життям, здоров`ям ОСОБА_13 , оскільки на жаль безпосередньо з ОСОБА_13 не представляється за можливе, поспілкуватися. При цьому, за відсутності безпосередньої участі у вихованні сина він, ОСОБА_3 , забезпечує сина ОСОБА_13 матеріально, щомісячно сплачуючи аліменти на його утримання, син ОСОБА_13 користується пільгами члена сім`ї Учасника бойових дій, періодично надсилав посилки для синів, ОСОБА_6 та ОСОБА_13 , при можливості, приїздив в смт.Летичів, для особистих зустрічей, спочатку, раз на місяць для зустрічі із дітьми. Із 2019 року син ОСОБА_13 під час повідомлення про його приїзд відмовлявся від зустрічей, а на даний час відмовляється і від телефонних розмов. На підтвердження вказаних обставин за останній місяць надається Роздруківка із телефонних дзвінків.

Мати відповідача, ОСОБА_16 , проживає біля смт. Летичева. Відвідуючи її, він, ОСОБА_3 завжди телефонує до ОСОБА_13 з надією на зустріч, однак, на жаль, на початку він відмовлявся від зустрічей, а на даний час, як правило він не відповідає на дзвінки батька. Оскільки ОСОБА_16 за станом свого здоров`я, не має спроможності відвідати внуків, то він, відповідач, просив ОСОБА_6 та ОСОБА_13 , провідувати її. Після 2015року, на початку, так і було, ОСОБА_6 із ОСОБА_13 приїздили до бабусі, а в подальшому після того, як ОСОБА_2 , вдруге одружилася, ОСОБА_13 заявив бабусі «У мене є інший батько!» і перестав відвідувати бабусю.

Причина неможливості відповідача-батька дитини спілкування із неповнолітнім сином полягає не в його небажанні, а в налаштуванні, зі сторони ОСОБА_2 , сина проти батька дитини ОСОБА_3 , що за переконанням відповідача в першу чергу негативно вплине саме на становлення, як особистості, сина сторін ОСОБА_13 . Зі своєї сторони відповідач не ухиляється ні від утримання сина, ні від виховання, ні від спілкування.

За пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини. За вимогами позову, саме це стало підставою звернення позивача до суду.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. При вирішенні такої категорії спорів мають бути достатні та переконливі докази, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу

Представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, - органу опіки і піклування Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області в судове засідання не з`явилися, подали до суду письмові заяви, в яких позовні вимоги підтримали повністю, справу просили розглядати у їх відсутність, а також надіслали Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З урахуванням позицій сторін, досліджених доказів та вимог закону суд визнає за необхідне позовні вимоги задовольнити повністю з таких міркувань.

Суд, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, встановив, що позивач у справі ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Летичів Хмельницької області. Згідно свідоцтва про народження його батьками є: батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (копія свідоцтва додається).

07.04.2015 року рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області шлюб між батьками було розірвано (копія рішення суду наявна в матеріалах справи).

За період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року мати позивача неодноразово зверталася в правоохоронні органи у зв`язку із насильством, які вчиняв батько ОСОБА_3 . Також батько позивача заподіяв матері позивача тілесні ушкодження, за що притягувався до кримінальної відповідальності.

Всі обов`язки по вихованню неповнолітнього ОСОБА_1 виконує мати дитини ОСОБА_2 .

Орган опіки і піклування Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області надіслав до суду Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказані обставини встановлені судом на підставі наявних у матеріалах справи № 678/915/24 доказів (а.с.а.с. 7-70; 79-96; 129-197), а також вказані обставини підтвердила допитана в судовому засіданні 04.11.2025 свідок ОСОБА_10 .

Спірні правовідносини регулюються такими нормами права.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України:

- кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів;

- згідно із ч.3 цієї статті відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною;

- згідно із ч.5 цієї статті жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 152 Сімейного кодексу України дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають право один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

На даний час мені, позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилося 14 років, тому я особисто звертаюся до суду із заявою про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст. 150 СК України встановлено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини:

1. Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

2. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

3. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

4. Батьки зобов`язані поважати дитину.

5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ч.1 ст.164 СК України, якою встановлено підстави позбавлення батьківських прав, батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він:

2) ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводиться з дитиною.

4) є хронічним алкоголіком або наркоманом.

Відповідно до ч.3 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Відповідно до ч.4 ст.164 СК України під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Згідно із ч.6 ст.164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Відповідно до ч.2 ст.171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Згідно з п. 2) ч. 1 ст. 164 СК України, за яким батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Згідно з ч. 2 ст. 150 СК України, за якою батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із ч. 3 ст. 150 СК України, за якою батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, схваленою резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995 року, яку ратифіковано Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91, -

1. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

2. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів;

- відповідно до роз`яснень, які містяться у пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 р. №3, визначено, що позбавлення батьківських прав (тобто, прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно утримують, тощо), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо.

Відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

За змістом ст.18 Конвенції ООН про захист прав дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789X11 від 27.02.1991 року та набула чинності 27.09.1991 року, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх змінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів У країни.

Відповідно до ст.ст. 11, 12 «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У постанові Верховного Суду 13 липня 2022 року у справі № 366/2047/18 зазначено, що "суд на перше місце ставить "якнайкращі інтереси дитини", оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав з урахуванням його поведінки не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку. Верховний Суд зазначає, що позбавлення відповідача батьківських прав здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав. Аналізуючи докази у справі, пояснення учасників справи, суди дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків та не бажає піклуватися про дитину, брати участі у його вихованні, не вчинив жодних дій аби налагодити відносини із сином, матеріально не забезпечує".

У постанові Верховного Суду від 15 вересня 2019 року № 661/2532/17 зазначено, що самого тільки факту заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав не достатньо, щоб підтвердити наявність справжнього та належного інтересу відповідача до власної неповнолітньої дитини.

У постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17, провадження № 61-2861св20, серед іншого, зазначено, що заперечення відповідачем проти позову про позбавлення батьківських прав з урахуванням його поведінки не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.

У постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки він свідомо обрав такі життєві умови, за якими його участь у вихованні дітей є мінімальною та недостатньою, що в свою чергу свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні статті 64 СК України.

У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15 зазначено, що "тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Оскільки відповідач ОСОБА_3 навмисно без поважних причин з 2020 року та дотепер ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушує його законні права, то з метою захисту цих прав та забезпечення якнайкращих інтересів життя і розвитку дитини суд визнає за необхідне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заперечення, пояснення та доводи відповідача ОСОБА_3 , судом під час ухвалення рішення у справі відхиляються, оскільки вони повністю спростовуються викладеними в рішенні суду доводами та наявними у справі і дослідженими судом доказами.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст. 9, 12, 13, 81, 89, 206, 211, 223, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

Ухвалив:

Позовні вимоги задовільнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , виданий 26.09.2023 р. органом 6823, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , засоби зв`язку: тел. НОМЕР_4 .

Законний представник неповнолітнього позивача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка України, паспорт громадянина України № НОМЕР_5 , виданий 25.10.2022 р. органом 6823, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , засоби зв`язку: тел. НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою та житель АДРЕСА_2 , засоби зв`язку: тел. НОМЕР_8 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки і піклування Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, код ЄДРПОУ: 44070171, юридична адреса: смт. Летичів Хмельницького району Хмельницької області, вул. Героїв Крут, 2/1, засоби зв`язку: тел. (03857) 91450.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua