Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №334/10120/25 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №334/10120/25 Головуючий в 1 інст.Філіпова І.М.

Провадження №33/807/791/26 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В.

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року місто Запоріжжя

Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою останнього на постанову Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 07 квітня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік,

стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Згідно з постановою суду, 25 листопада 2025 року о 21 годині 49 хвилин в м.Запоріжжя по вул. Професорки Тетяни Денисової, буд.2, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «ford focus», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився на місці за допомогою спеціального технічного засобу «Alcotest Drager 6820», результат позитивний 0,48 промілі, тест №4054. З результатом водій ОСОБА_1 згоден. Від керування відсторонений шляхом паркування транспортного засобу, шляхом паркування без порушень ПДР, Про повторність попереджений.

Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що він керував транспортним засобом та порушив ПДР, правомірної зупинки його автомобілю. Враховуючи те, що доданий до протоколу відеозапис на DVD диску змінювався або редагувався, тому існують сумніви в автентичності оригіналу, у зв`язку із чим, доданий до протоколу відеозапис є неналежним та недопустимим доказом по справі.

Заявлене ОСОБА_1 клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду підлягає задоволенню, оскільки останній участі в суді першої інстанції не брав, відомості про отримання останнім копії оскаржуваної постанови суду першої інстанції в матеріалах справи відсутні. Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, зазначену постанову надіслано судом: 21 квітня 2026 року, зареєстровано: 22 квітня 2026 року, забезпечено надання загального доступу: 23 квітня 2026 року, дата набрання законної сили: 18 квітня 2026 року, та вже 28 квітня 2026 року ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу, в якій, окрім іншого, останній просить поновити строк на апеляційне оскарження, при цьому, зловживання своїми процесуальними правами з боку апелянта не вбачається. Виходячи з того, що доводи апелянта щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження є переконливими, виходячи з принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні (ст.8 Конституції України), задля забезпечення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої процесуальні права, подана апеляційна скарга підлягає розгляду.

В судове засідання, призначене на 10 липня 2026 року, ОСОБА_1 та його захисник не з`явились, про день та час судового засідання повідомлялись своєчасно та належним чином, причини неявки до суду апеляційної інстанції не повідомили, клопотань про відкладення судового засідання від сторони захисту не надходило.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 та його захисника, суд апеляційної інстанції враховує практику Великої Палати Верховного суду, викладеній у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18 згідно з якою, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним.

Верховним Судом в п.34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (Заява №3236/03, п.41) від 03 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження».

Суд не зобов`язаний сам з`ясовувати причини неявки належно сповіщених учасників справи, оскільки обов`язок повідомити про ці причини і надати докази поважності неявки покладається на учасників справи.

Судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_1 та забезпечення його права на особисту участь під час апеляційного розгляду справи, проте останній долею цього провадження не цікавиться.

Апеляційний розгляд неодноразово відкладався за клопотаннями захисника – адвоката Мартиненка А.В.

В свою чергу, подальше відкладення апеляційного розгляду через неявку ОСОБА_1 та його захисника може затягнути цей розгляд на невизначений час.

З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 та його захисника, що узгоджується з положеннями ст.294 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному розгляді встановлено таке.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП (порушення вимог п.2.9 «а» ПДР України), засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

Порушення ОСОБА_1 вимог п.2.9«а» ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена відомостями, що містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №523665 від 25 листопада 2025 року, згідно з яким, 25 листопада 2025 року о 21 годині 49 хвилин в м.Запоріжжя по вул.Професорки Тетяни Денисової, буд.2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія пройшов у встановленому законодавством порядку за допомогою спеціального технічного засобу «Alcotest Drager 6820» на місці зупинки ТЗ. Результат позитивний 0,48‰, тест №4054. З результатом згоден. Від керування відсторонений шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР. Про повторність та відповідальність за ст.130 КУпАП попереджений, чим порушив п.2.9а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- у роздруківці тесту газоаналізатору Alcotest 6820, тест №4054, проведений 25 листопада 2025 року о 21-57 годині, результат тесту-0,48‰;

- у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, за допомогою Alcotest Drager 6820, результат огляду на стан сп`яніння: позитивна 0,48‰. З результатом ОСОБА_1 згоден;

- у довідці про відсутність повторності за ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 та отримання останнім посвідчення водія НОМЕР_2 від 13 грудня 2024 року;

- відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах. Зокрема, відеозаписом підтверджується, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 та останньому повідомлено про причину зупинки. Під час спілкування з працівниками поліції у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, про що йому також повідомлено та запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою технічного приладу на місці зупинки транспортного засобу. На проходження огляду ОСОБА_1 погодився. Сам огляд проведений з дотриманням вимог закону. Результат огляду виявився позитивним - 0,48‰. ОСОБА_1 погодився з вказаними результатами, після чого йому роз`яснені процесуальні права та положення ст.63 Конституції України, оформлено адміністративні матеріали, з якими ОСОБА_1 ознайомлено.

Вказані докази узгоджуються з відомостями, викладеними в рапорті інспектора взводу 1 роти 1 батальйону 2 УПП в Запорізькій області ДПП лейтенанта поліції Молодцової В., згідно з яким, остання доповідає, що під час несення служби о 21-49 годині, за адресою м.Запоріжжя, Дніпровський район, вул. Професорки Тетяни Денисової біля буд. 2, на підставі п.3 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», зупинено транспортний засіб FORD FOCUS н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 . Під час спілкування у водія ОСОБА_1 згідно зі спільним наказом МОЗ та МВС № 1452/735 "Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Водію запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6820, на що останній погодився. Результат позитивний 0,48 ‰, тест №4054, з результатом згоден. Згідно з наказом 1395 "Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі" За порушення пункту 2.9а ПДР України, стосовно водія складений адміністративний протокол, серії ЕПР1 №523665 за ч.1 ст.130 КУпАП. Вилучено посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видано тимчасовий дозвіл на керування транспортними засобами серії НОМЕР_3 . Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР України, про повторність та відповідальність за ст.130 КУпАП попереджений. Фізична сила та спеціальні засоби не застосовувались. Подія зафіксована на нагрудні відеореєстратори Motorola solutions VB400 475308, 474912 авторегістратор xiaomi 70 mai.

Зазначені докази у їх сукупності підтверджують те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП (порушення вимог п.2.9 «а» ПДР України), при викладених в постанові суду обставинах.

Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними і допустимими.

Згідно з оскаржуваною постановою, в судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Заяви про відкладення судового засідання до суду не надходили.

На думку апеляційного суду, доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Доводи сторони захисту про безпідставність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , об`єктивно нічим не підтверджені. В матеріалах справи відсутні дані про те, що ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу оспорював законність такої зупинки.

Більш того, відповідно до п.11 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію", визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Поліцейський, згідно з п.п.2, 3 ч.1 ст.32 Закону України "Про Національну поліцію", має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю.

Із долученого до матеріалів справи відеозапису убачається, що при зупинці транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 працівники поліції діяли в межах своїх повноважень та у спосіб, встановлений Законом України "Про Національну поліцію" та Законом України "Про правовий режим воєнного стану". Порушень працівниками поліції вимог чинного законодавства не встановлено.

Стосовно доводів апелянта щодо відсутності безперервного відеозапису події, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Право поліцейського на фото та відеофіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України «Про Національну поліцію» (ст.31) та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999.

З самих відеозаписів є очевидним, що ці записи здійснювались працівниками поліції, які оформлювали адміністративний матеріал.

Ніким не заперечується того факту, що події за участю ОСОБА_1 , що зафіксовані вищевказаними відеозаписами, мали місце, та відносяться саме до цієї справи.

Більш того, вказані відеозаписи не є єдиними доказами у справі, ці записи узгоджується з іншими доказами, на які послався суд в своїй постанові.

Те, що самі відеозаписи події складаються з окремих файлів, само по собі не вказує на недопустимість вказаних відеозаписів як доказу.

Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась за допомогою недозволенного технічного засобу чи з порушенням вимог закону, в матеріалах справи немає.

Наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не убачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Об`єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає.

Всі докази, додані до протоколу, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають.

Достовірність цих доказів апелянтом у встановленому законом порядку не спростовано.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку.

Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, оскільки наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.

Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 07 квітня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 07 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду С.В. Дадашева

Дата документу Справа № 334/10120/25