Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №335/385/26 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №335/385/26 Головуючий в 1 інст.Алєксєєнко А.Б.

Провадження №33/807/649/26 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В.

Категорія ч.5 ст.126 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року місто Запоріжжя

Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою захисника останнього – адвоката Вартанової Г.М. на постанову Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 27 лютого 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , військовослужбовця, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років,

стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 коп.

Згідно з постановою суду, ОСОБА_1 , 30 грудня 2025 року о 22 год. 30 хв. в м.Запоріжжя, пр.Соборний, біля буд.167 керував транспортним засобом Toyota Avensis, номерний знак НОМЕР_2 , не маючи права керування транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року, притягався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП постановою ЕНА 5298717 від 23 липня 2025 року, чим порушив п.2.1 а ПДР.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник-адвокат Вартанова Г.М. просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що правова кваліфікація, зазначена в протоколі, є хибною, що свідчить про відсутність складу і події адміністративного правопорушення.

07 лютого 2018 року ОСОБА_1 було видано посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 11 березня 2009 року.

Однак, 22 січня 2024 року постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області (ЄУ №369/19491/23, суддя Козак І.А.) ОСОБА_1 було визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП із накладенням штрафу 17 000 грн з позбавленням права керування ТЗ строком на один рік.

Строк дії вищевказаної постанови з 02 лютого 2024 року по 22 січня 2025 року.

У строк з 23 січня 2025 року ОСОБА_1 (дата з якої міг поновити за спеціальною процедурою право на керування транспортним засобом) за поновленням права на керування транспортними засобами, як особа позбавлена права керування транспортним засобом, - до відповідних органів не звертався.

23 липня 2025 року постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5298717 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП з призначенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн (за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом), незважаючи на те, що він є особою, позбавленою права керування транспортним засобом, а не особою, яка такого права ніколи не мала, отже за правопорушення, якого він не вчиняв, оскільки до нього повинні були застосувати ч.4 ст.126 КУпАП.

В судове засідання, призначене на 19 червня 2026 року, ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Вартанова Г.М. не з`явилися, про день та час судового засідання повідомлялися своєчасно та належним чином, причини неявки до суду апеляційної інстанції не повідомили, клопотань про відкладення судового засідання від сторони захисту не надходило.

Суд апеляційної інстанції неодноразово відкладав апеляційний розгляд справи задля виклику ОСОБА_1 , останній викликався до суду шляхом направлення судових повісток за адресою, вказаною стороною захисту при поданні апеляційної скарги, а також за допомогою SMS – повідомлень за номером телефону, вказаному в рапорті працівника поліції, згідно з відповідними довідками у додатку «Viber», судові повістки є доставленими, також здійснено відповідне оголошення на сайті Судової влади України.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції враховує практику Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18, згідно з якою, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним.

Верховним Судом в п.34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (Заява №3236/03, п.41) від 03 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження».

Суд не зобов`язаний сам з`ясовувати причини неявки належно сповіщених учасників справи, оскільки обов`язок повідомити про ці причини і надати докази поважності неявки покладається на учасників справи.

Судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_1 та забезпечення його права на особисту участь під час апеляційного розгляду справи, проте останній долею своєї справи не цікавиться.

В свою чергу, подальше відкладення апеляційного розгляду через неявку ОСОБА_1 може затягнути цей розгляд на невизначений час.

В одному з попередніх судових засідань захисник – адвокат Вартанова Г.М. апеляційну скаргу підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

В одному з попередніх судових засідань захисник – адвокат Вартанова Г.М. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 та його захисника, що узгоджується з положеннями ст.294 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280,283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №555372 від 30 грудня 2025 року, згідно з яким, 30 грудня 2025 року о 22-30 годині в м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.167, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Toyota Avensis, д.н.з. НОМЕР_2 , не маючи права керування транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року, притягався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП постановою ЕНА №5298717 від 23 липня 2025 року, чим порушив п.2.1 а ПДР, за що відповідальність передбачена ч.5 ст.126 КУпАП;

- у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5298717 від 23 липня 2025 року, згідно з якою ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП, та до останнього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн;

- у довідці про наявність повторності щодо ОСОБА_1 за ст.126 КУпАП: 23 липня 2025 року було складено постанову за ч.2 ст.126 КУпАП серії ЕНА №5298717 та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн. Посвідчення водія: НОМЕР_4 від 07 лютого 2018 року (статус: «підлягає вилученню»);

- відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах.

Вказані докази узгоджуються з відомостями, викладеними в рапорті поліцейського взводу 1 роти 1 батальйону 1 УПП в Запорізькій області ДПП сержанта поліції Мулюкіна В., згідно з яким, останній доповідає, що під час несення служби 30 грудня 2025 року о 22-30 годині під час несення служби, у Вознесенівському районі за адресою: пр.Соборний біля буд.167, було зупинено ТЗ Toyota Avensis, д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_2 , ПВ: НОМЕР_4 , НОМЕР_6 , військовослужбовець. Під час спілкування із ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, у зв`язку із чим було запропоновано пройти огляд на місці зупинки за допомогою Alcotest Drager, на вищевказане відповів відмовою. Також, було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у лікаря-нарколога в мед. закладі КНП "ОКЗНПД та СЗХ" ЗОР за адресою: м. Запоріжжя, вул. Седова 31, на що ОСОБА_1 відмовився. Стосовно водія складено адміністративний протокол за ч.1 ст. І30 КУпАП ЕПР1 555356.

Також, було встановлено що ОСОБА_1 не має права керування транспортним засобами та правопорушення вчинено повторно протягом року, був притягнений до відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП постановою ЕНА 5298717 від 23 липня 2025 року. У зв`язку з чим було складено адміністративний протокол за ч.5 ст.126 КУпАП ЕПР1 55372. Від керування транспортним засобом відсторонений, шляхом паркування без порушень ПДР України. Про повторність вчинення правопорушення попереджений.

На місце прибув екіпаж ВІБДР 33В ВСП головний сержант ОСОБА_3 , автопатруль ВСП старший штаб сержант ОСОБА_4 . ОСОБА_1 було передано командиру роти мл. лейтенант ОСОБА_5 .

Зазначені докази у їх сукупності підтверджують те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах.

Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними, допустимими та достатніми.

Згідно з оскаржуваною постановою, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) - адвокат Вартанова Г.М. у судовому засіданні повідомила, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі, у зв`язку із чим не має можливості прибути до суду та розгляд справи просив провести за участі його захисника.

Адвокат Вартанова Г.М. у судовому засіданні зазначила про те, що вважає невірною правову кваліфікацію адміністративного правопорушення, вчинення якого інкриміновано ОСОБА_1 , згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР №555372 від 30 грудня 2025 року, з огляду на такі обставини. Так, ОСОБА_1 отримав посвідчення водія 07 лютого 2018 року. Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 січня 2024 року у справі ЄУН 369/19491/23, останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Строк дії вказаної постанови з 02 лютого 2024 року по 22 січня 2025 року. Після 23 січня 2025 року ОСОБА_1 за поновленням права керування транспортним засобом до відповідних органів не звертався. Водночас, ОСОБА_1 з 2024 року проходить військову службу та за наказом командира частини вимушено сідав за кермо задля виконання службових обов`язків. Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5298717 від 23 липня 2025 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП з призначенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 грн. Разом з цим, ОСОБА_1 є особою, яка позбавлена права керування транспортним засобом, а не особою, яка такого права ніколи не мала, отже його дії підлягали кваліфікації за ч.4 ст.126 КУпАП.

Так, посилаючись по положення «Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія», затвердженої наказом МВС №515 від 07 грудня 2009 року та «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортних засобів», затвердженого Постановою КМУ №340 від 08 травня 1993 року зауважила, що вказаними нормативно-правовими актами передбачено порядок поновлення права керування транспортними засобами особами, які були позбавлені відповідного права та з них слідує, що після проходження відповідної процедури, зокрема, позачергового медичного огляду та складання теоретичного і практичного іспитів посвідчення водія повертається особі.

Таким чином, з огляду на викладене з дня винесення постанови суду, якою ОСОБА_1 було позбавлено права керування транспортними засобами, і на день складання протоколу у цій справі останній був особою, позбавленою права керування ТЗ, а не особою, яка такого права не має, отже за обставин, викладених у протоколі, його дії повинні були кваліфіковані за ч.4 ст.126 КУпАП.

За вказаних обставин вважає, що у діях ОСОБА_6 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, у зв`язку із чим відсутні підстави притягнення його до адміністративної відповідальності.

Проаналізувавши досліджені докази, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Що стосується доводів захисника-адвоката Вартанової Г.М., викладених в апеляційній скарзі щодо невірної кваліфікації дій ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, апеляційний суд звертає увагу на таке.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення убачається, що 23 липня 2025 року винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5298717, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.126 КУпАП. Вказане підтверджується довідкою, яка складена згідно з базою даних «Адмінпрактика», та стороною захисту не оспорюється.

Відповідно до положень ст.15 Закону України «Про дорожній рух», право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Відповідно до п.2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №340 від 08 травня 1993 року, на яке обґрунтовано послався суд першої інстанції в оскаржуваній постанові, особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.

Строк, на який особа позбавлена права на керування транспортними засобами або тимчасово обмежена в такому праві, не продовжує строк дії права на керування транспортними засобами категорій, зазначених у посвідченні водія.

Відповідно до п.20 вищевказаного Положення, повернення посвідчень водія особам, позбавленим права на керування транспортними засобами (крім осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення), здійснюється після складення теоретичного і практичного іспитів. У разі коли в посвідченні водія зазначено дві або більше категорій на право керування транспортними засобами теоретичний, практичний іспити складаються за вищою із категорій, зазначених у посвідченні водія, що повертається.

Повернення посвідчення водія, отриманого вперше, особі, позбавленій права на керування транспортними засобами (крім осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення), не здійснюється. У такому випадку після набрання чинності судовим рішенням про позбавлення особи права на керування транспортними засобами посвідчення водія вважається недійсним, про що вноситься відповідна інформація до Єдиного державного реєстру МВС або підлягає вилученню та передається для знищення до територіального сервісного центру МВС за місцем проживання особи, зазначеним у цьому рішенні. Для отримання права на керування транспортними засобами така особа після закінчення строку, на який її позбавлено такого права, проходить позачерговий медичний огляд, повторну підготовку в закладі та складає теоретичний і практичний іспити у територіальному сервісному центрі МВС, після чого отримує посвідчення водія, яке вважається отриманим вперше.

Так, ОСОБА_1 отримав посвідчення водія 07 лютого 2018 року. Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 січня 2024 року у справі ЄУН 369/19491/23, останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Строк дії вказаної постанови з 02 лютого 2024 року по 22 січня 2025 року. З матеріалів справи убачається, що після 23 січня 2025 року ОСОБА_1 дій, спрямованих на поновлення права керування транспортним засобом, не вчиняв, до відповідних органів не звертався.

Тобто, на дату складання протоколу серії ЕПР1 №555372 від 30 грудня 2025 року, ОСОБА_1 був особою, яка не мала права керування транспортними засобами.

Протилежне не доведено у встановленому законом порядку.

Наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, доводи захисника про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1 , на думку суду апеляційної інстанції, є помилковими.

Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього відомостей з протоколу недопустимими доказами, не убачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Об`єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає.

У зазначеному протоколі міститься підпис самого ОСОБА_1 без будь-яких зауважень.

Даних про те, що останній оспорював відомості, зазначені у протоколі, в установленому законом порядку, в матеріалах справи немає.

Всі докази, наявні в справі, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають.

Достовірність цих доказів стороною захисту у встановленому законом порядку не спростовано.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам належну оцінку.

Неповноти та однобічності з`ясування обставин, що мають значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення, а також упередженості з боку суду першої інстанції не убачається.

Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП.

При накладені адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.

Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу захисника - адвоката Вартанової Г.М. залишити без задоволення.

Постанову Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 27 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду С.В. Дадашева

Дата документу Справа № 335/385/26