Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №335/6749/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

Суд: Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 11 серпня 2026 р.

Справа: №335/6749/26

Суддя: Новасардова І. В.

1Справа № 335/6749/26 2-а/335/143/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м.Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Новасардової І.В., за участю секретаря судового засідання Печерей О.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в особі адвоката Волошиної Є.В. звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.09.2025 старшим стрільцем 3 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 старшим солдатом ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 складено протокол №2140 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП за те, що він не пройшов до 5 червня 2025 повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 від 29.09.2025 № 2140 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу розміром 17 000,00 грн. Як зазначено в постанові, ОСОБА_1 визнаний ВЛК від 08.09.2015 непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, порушуючи вимоги пункту 2 Перехідних положень ЗаконуУкраїни № 3621 -ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" від 21.03.2024 (із змінами, внесеними згідно із Законом №4235-ІХ від 12.02.2025), згідно яких громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності ним Законом зобов`язані до 5 червня 2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, абзаців 2, 4 частини 1. абзаців 7, 8 пункту 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзаців 2-6 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий облік і військову службу», підпунктів 2. 4 пункту 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 №1487, пунктів 21, 22. 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 "Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період", не пройшов до 5 червня 2025 повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Позивач вважає вказану постанову протиправною, оскільки сплили строки накладення стягнення за це правопорушення. Так у Постанові зазначено про обов`язок позивача пройти ВЛК до 05.06.2025, сама ж Постанова винесена 19.09.2026, а протокол складено 29.09.2025. Отже, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача не могло бути розпочато після 06.09.2025. Відповідачем не було надано доказів вручення повісток, доказів належного повідомлення про необхідність проходження ВЛК, доказів ухилення, умислу, реальної можливості пройти ВЛК. Зазначає, що у вересні 2025 позивач з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою отримання направлення на проходження ВЛК. Жодного протоколу або постанови про притягнення позивача адміністративної відповідальності у його присутності не складалося. Крім того, представник позивача зазначила, що позивач не знав про дату, час та місце розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, не був присутній під час її прийняття, постанова не була йому вручена у день її прийняття, про існування постанови позивач дізнався після її відкриття виконавчого провадження. 08.10.2026 після проходження ВЛК позивачу було вручено мобілізаційне розпорядження та знято його з військового обліку, протримавши декілька днів в приміщенні ТЦК та СП, враховуючи реальний стан жодна ВЧ не погодилась приймати його на військову службу ) мобілізаційне розпорядження було вилучено. На підставі викладеного, позивач просить суд постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.09.2025 № 2140 визнати протиправною та скасувати, провадження в адміністративній справі закрити та стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 23.06.2026, вказану позовну заяву було залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків, на виконання якої 02.07.2026 від представника позивача надійшла заява, за змістом якої представник просить суд поновити процесуальний строк звернення до суду із вказаною позовною заявою, оскільки копію оскаржуваної постанови позивач не отримував, разом з цим не мав ніяких відомостей про притягнення до адміністративної відповідальності.

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 03.07.2026 визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачам строк для подання відзиву.

07.07.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого зазначено, що гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 у19.09.2025 працівниками поліції ДОП ВП1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області як порушник правил військового обліку. Відносно ОСОБА_1 було складено протокол №2140 за ч.3 ст.210-1 КУпАП за не уточнення даних, а саме за не уточнення даних стосовно медичних оглядів. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» гр. ОСОБА_1 , ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 від 08.09.2015 був визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час по графі ІІ Розкладу хвороб. Під час складання гр. ОСОБА_1 було роз`яснено зміст ст. 63 КУ та ст. 268 КУпАП, на підтвердження чого міститься його підпис. Також ним було отримано другий примірник протоколу. В той же день, 19.09.2025 гр. ОСОБА_1 отримав направлення від 19.09.2025 №4934301 для визначення придатності до військової служби та повістку на ВЛК №5263 від 19.09.2025. В розписці на ВЛК також наявний особистий підпис гр. ОСОБА_1 . Позивач буду належним чином повідомлений про день розгляду справи на розгляд справи не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав відтак прийняття оскаржуваної постанови без участі позивача зумовлено його власною поведінкою. До відзиву додано матеріали на підставі яких було складено постанову №2140. На підставі викладеного, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

29.07.2026 від представника позивача через «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив заперечує щодо обставин викладених у відзиві. Звертає увагу, що додана відповідачем Довідка про доставлення (супроводження) громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Ніким не підписана, що свідчить про її недійсність.

31.07.2026 від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшли заперечення (на відповідь на відзив), за змістом яких твердження позивача, що він «особисто з`явився» до ТЦК та СП, а довідка про доставку є «недійсною через відсутність підпису» спростовуються матеріалами справи. Дана довідка сформована в електронному вигляді за допомогою автоматизованих систем та містить QR-код. Відповідно до чинного законодавства та правил електронного документообігу наявний на документі QR-код є належним підтвердженням його автентичності підписання уповноваженою службовою особою КЕП. Сканування даного QR-код дозволяє перевірити факт підписання та цілісність документа, що повністю спростовує твердження позивача про його недійсність.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

За змістом ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

При цьому, ст. 279-9 КУпАП регламентує питання щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку та порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким відповідно до статті 9 КУпАП є протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Судом встановлено, що 19.09.2025 старшим стрільцем 3 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 старшим солдатом ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 складено протокол №2140 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП за те, що він не пройшов до 5 червня 2025 повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 від 29.09.2025 № 2140 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу розміром 17 000,00 грн.

Як зазначено в постанові, ОСОБА_1 , визнаний ВЛК від 08.09.2015 непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, порушуючи вимоги пункту 2 Перехідних положень ЗаконуУкраїни № 3621 -ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 (із змінами, внесеними згідно із Законом № 4235-ІХ від 12.02.2025), згідно яких громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності ним Законом зобов`язані до 5 червня 2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, абзаців 2, 4 частини 1. абзаців 7, 8 пункту 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзаців 2-6 частини 10 статті 1 Закочу України «Про військовий облік і військову службу», підпунктів 2. 4 пункту 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 №1487, пунктів 21, 22. 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 "Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період", не пройшов до 5 червня 2025 повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Частиною 3 ст. 210 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку із військовою агресією РФ, в Україні введено воєнний стан із 05.30 години 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

Відповідно до Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію»» № 7113 від 03.03.2022, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993 оголошено загальну мобілізацію.

Положеннями абз. 4 ч. 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Положеннями абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до п. 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.04.2024 № 3621-IX, установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Таким чином, позивач у строк до 05.06.2025 був зобов`язаний самостійно звернутися до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, оскільки є громадянином України віком від 25 до 60 років, який був визнаний обмежено придатним до військової служби до набрання чинності цим Законом.

При цьому, факт того, що позивач дійсно був визнаний обмежено придатним до військової служби до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» він не спростовує і не оспорює.

Крім того, судом при дослідженні наданих представником позивача доказів встановлено, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП було саме непроходження у строк до 05.06.2025 (включно) ВЛК.

При цьому, представник позивача не заперечує факту того, що позивач дійсно не пройшов ВЛК у строк, визначений Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», а пройшов ВЛК лише 08.10.2025.

У той же час, сторона позивача не надала суду доказів на підтвердження наявності поважних причин для непроходження військово-лікарської комісії у строк, визначений п. 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».

Наведене, на переконання суду, свідчить про те, що ОСОБА_1 без жодних об`єктивних причин фактично самоусунувся від виконання визначеного чинним законодавством обов`язку щодо проходження ВЛК. При цьому, безпідставна відмова (ухилення) від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби є порушенням правил військового обліку. Таке порушення вчинене позивачем в особливий період.

Суд вважає, що дії особи щодо ухилення (відмови) від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. А тому дії позивача кваліфіковані відповідачем правильно.

Надаючи оцінку доводам сторони позивача щодо спливу строків притягнення до адміністративної відповідальності згідно зі ст. 38 КУпАП, суд зазначає таке.

Так, відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного з дня його вчинення.

При цьому, нормами КУпАП та профільного законодавства у сфері оборони та мобілізації не встановлено, у які строки уповноважена особа ТЦК та СП має виявити адміністративне правопорушення, передбачене, зокрема, ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Тому суд вважає, що датою виявлення відповідачем інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення є саме 19.09.2025, тобто дата складання протоколу про адміністративне правопорушення №2140, а не 06.06.2025, як вважає сторона позивача, посилаючись на те, що позивач мав пройти ВЛК до 05.06.2025 (включно).

При цьому, жодних доказів того, що відповідач виявив ознаки вчиненого ОСОБА_1 правопорушення раніше дати складання протоколу про адміністративне правопорушення, як вказано у позовній заяві, сторона позивача до суду не надала.

Тому суд приходить до висновку про те, що після виявлення правопорушення 19.09.2025 оскаржувана постанова від 29.09.2025 була винесена в межах тримісячного строку, передбаченого ч. 9 ст. 38 КУпАП.

Також суд бере до уваги, що ч. 9 ст. 38 КУпАП встановлює граничний термін притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема, за ст. 210 КУпАП не пізніше одного з дня його вчинення.

Отже, на момент складання оскаржуваної постанови від 29.09.2025 не сплив один рік після граничної дати проходження ВЛК, визначеної Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», тобто з 06.06.2025 до 29.09.2025.

Тому суд приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова № 2140 від 29.09.2026 винесена відповідачем з дотриманням приписів ст. 38 КУпАП, тобто протягом трьох місяців з моменту виявлення порушення та в межах одного з дня його вчинення.

При цьому, аргументи сторони позивача про порушення відповідачем приписів ч. 9 ст. 38 КУпАП свого підтвердження дослідженими під час розгляду справи доказами не знайшли.

Жодних законних та обґрунтованих підстав для звільнення позивача від адміністративної відповідальності та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 ).

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення відповідає вимогам КУпАП, винесена на підставі та в межах повноважень, наданих відповідачу, за наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, а отже є законною.

У зв`язку з цим суд вбачає підстави для залишення позовної заяви без задоволення.

Згідно зі ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір при поданні позову до суду не підлягає відшкодуванню, оскільки позивачу у задоволенню позову відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 77, 79, 241-246, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення ст подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

У зв`язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці, рішення складено та підписано 18.08.2026.

Суддя І.В. Новасардова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua