Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №583/4092/26 — Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа№ 583/4092/26

2-а/583/51/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року Охтирський міськрайонний суду Сумської області в складі:

головуючого судді Савєльєвої А.І.,

за участю секретаря судового засідання Доценко Т.Г.,

розглянувши в залі суду м. Охтирка за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , представник позивача адвоката Батюк Катерина Францівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в :

07.08.2026 позивач Клименко В.І. в інтересах недієздатного ОСОБА_2 через свого представника Батюк К.Ф. звернувся до суду із зазначеним позовом, згідно з яким просить скасувати постанову № 2928/2024 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_3 від 14 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а справу про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – закрити.

Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02 квітня 2025 року в справі № 583/6393/23 визнано недієздатним, його опікуном призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач ОСОБА_1 займався переоформленням документів на земельні ділянки, які належать ОСОБА_2 , при цьому 23.07.2026 ним було виявлено, що ОСОБА_2 значиться як боржник в Єдиному реєстрі боржників відповідно до документу, виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 . Знаючи, що ОСОБА_2 з дитинства має інвалідність, ще в 1996 році виключений з обліку і не є військовозобов`язаним, ОСОБА_1 31.07.2026 звернувся до Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги за захистом своїх прав. Після направлення адвокатського запиту 06.08.2026 представником позивача отримано постанову № 2928/2024 від 14.12.2024 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, з якої стало відомо, що ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності через неуточнення своїх персональних даних на підставі абзацу 2 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» протягом 60 днів з дня набрання чинності Указу Президента України від 06 травня 2024 року №271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

Також після ознайомлення з постановою про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності позивач з нею не погодився, оскільки ОСОБА_2 визнаний судом недієздатним, вказане рішення суду винесено на підставі висновку судово-психіатричної експертизи № 492 від 11.06.2024, де зазначено, що ОСОБА_2 страждає тяжким хронічним психічним захворюванням у вигляді помірної розумової відсталості (імбецильність), за своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. З вказаного висновку встановлено, що ОСОБА_2 спостерігається лікарями-психіатрами з 1982 року. З 19.06.1984 по 23.07.1984 перебував на стаціонарному лікуванні в Київській міській клінічній лікарні ім. акад. І.П. Павлова, 15.01.1994 оглянутий психіатричною МСЕК, визнаний інвалідом ІІ групи з дитинства, безстроково. З 24.09.1996 по 01.10.1996 перебував на стаціонарному обстеженні за направленням РВК в психіатричній лікарні м. Охтирка, діагноз: олігофренія в ступені не різко вираженої імбецильності. Останній огляд проведено 01.12.2022 та встановлено діагноз: помірна розумова відсталість без порушень поведінки. Вказані обставини встановлені рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02 квітня 2025 року, а тому відповідно до ч. 4 КАС України не підлягають доказуванню.

Тобто, на момент винесення постанови, а саме 14.12.2024 ОСОБА_2 не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Також в оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_2 працює різноробочим в «Колгоспі імені Петровського», що не відповідає дійсності.

Крім того, відповідачем не вказано, які саме облікові дані не оновив ОСОБА_2 після завершення 60 днів, відведених на їх оновлення. Приміткою до ст. 210 КУпАП передбачено, що положення ст. ст.201, 210-1 КУпАП не застосовуються у випадку можливості отримання облікових даних шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами, держателями яких є державні органи. Разом з тим, з оскаржуваної постанови не вбачається, що відповідачем вживалися відповідні заходи для отримання персональних відомостей позивача в порядку електронно-інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося, що у свою чергу, унеможливлює притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у розумінні примітки до вказаної статті.

З огляду на викладене представник позивача вважає, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем необґрунтовано, за відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим просить її скасувати.

Ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, поновлено ОСОБА_1 , який діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , строк на подання позовної заяви про визнання та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами та встановлено відповідачу строк для подання відзиву.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 про розгляд справи повідомлений належним чином, відзиву на позовну заяву не подав, із заявами чи клопотаннями до суду не звертався.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02 квітня 2025 року в справі № 583/6393/23 (провадження № 2-о/583/1/25), яке набрало законної сили, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано недієздатним, його опікуном призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зі змісту мотивувальної частини зазначеного судового рішення вбачається, що згідно з висновком судово-психіатричної експертизи № 492 від 11.06.2024 ОСОБА_2 страждає тяжким хронічним психічним захворюванням у вигляді помірної розумової відсталості (імбецильність), за своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. З вказаного висновку встановлено, що ОСОБА_2 спостерігається лікарями-психіатрами з 1982 року. З 19.06.1984 по 23.07.1984 перебував на стаціонарному лікуванні в Київській міській клінічній лікарні ім. акад. І.П. Павлова, 15.01.1994 оглянутий психіатричною МСЕК, визнаний інвалідом ІІ групи з дитинства, безстроково. З 24.09.1996 по 01.10.1996 перебував на стаціонарному обстеженні за направленням РВК в психіатричній лікарні м. Охтирка, діагноз: олігофренія в ступені не різко вираженої імбецильності. Останній огляд проведено 01.12.2022 та встановлено діагноз: помірна розумова відсталість без порушень поведінки (а.с. 17 зворот - 19).

Постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_3 від 14 грудня 2024 року № 2928/2024 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на нього штраф у розмірі 17000 грн. У зазначеній постанові встановлено факт порушення ОСОБА_2 вимог абзацу 2 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», що полягає в не уточненні персональних даних. При цьому винесена постанова містить підпис ОСОБА_2 , у його анкетних даних в графі «Місце роботи та посада» зазначено: «Колгосп імені Петровського», різноробочий (а.с. 10).

Як вбачається з пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , виданого 28.10.2023 Пенсійним фондом України, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю з дитинства ІІ групи (а.с. 14 зворот).

Згідно з Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 24.10.2023 серії 12ААВ № 666799, виданою на підставі акта огляду МСЕК № 18, ОСОБА_2 є непрацездатною особою, яка потребує нагляду психіатра (а.с. 14 зворот - 15).

Згідно з Довідкою, наданою директором ПП «СГП ім. Петровсього» за вих. № 1 від 05.08.2026, ОСОБА_2 з 01 грудня 2024 року по 31 грудня 2024 року не перебував у трудових відносинах з ПП «СГП ім. Петровсього» (а.с. 20).

Відповідно до інформації з Єдиного реєстру боржників ОСОБА_2 є боржником у виконавчому провадженні № 78774071 (а.с. 19 зворот).

З повідомлення заступника начальника Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за вих. № 34460 від 06.08.2026 вбачається, що в провадженні Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 78774071 з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_6 № 2928/2024 від 14.12.2024 про стягнення з ОСОБА_2 штрафу в розмірі 34000 грн (а.с. 9 зворот).

Частиною першою ст. 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та остаточне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з наданням ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушеного з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначаєКонституціюцією законами України; 2) з використанням повторення з наданням, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх основних, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілей, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Статтею 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справ керується Верховенством прав, відповідно до якої окремої людини, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та актуальністю змісту і спрямованості діяльності держави.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду цієї справи воєнний стан в Україні триває.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначені загальні засади проходження в Україні військової служби, регулюються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.

Згідно із ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що громадяни зобов`язані:

з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;

проходити медичний огляд длявизначення придатностідо військовоїслужби згідноз рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Разом з тим, зі змісту рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02 квітня 2025 року в справі № 583/6393/23 (провадження № 2-о/583/1/25), висновку судово-психіатричної експертизи № 492 від 11.06.2024, пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , виданого 28.10.2023 Пенсійним фондом України та довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 24.10.2023 серії 12ААВ № 666799 ОСОБА_2 є недієздатною та непрацездатною особою, особою з інвалідністю з дитинства ІІ групи, страждає тяжким хронічним психічним захворюванням у вигляді помірної розумової відсталості (імбецильність), за своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними та потребує нагляду психіатра.

Викладене свідчить про те, що ОСОБА_2 поза розумним сумнівом не підлягав взяттю на військовий блік.

Відповідно до абз.2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу « уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності Указу Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верхоною Радою України свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіса або в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки зобов`язані громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі служби безпекиУкраїни, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 за станом здоров`я є особою, яка не підлягає взяттю на військовий облік, не перебуває на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходить службу у військовому резерві. ОСОБА_2 не є ні призовником ні військовозобов`язаним, ні резервістом.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За змістом ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо надання достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, викладеним у постанові від 23.10.2019 року у справі № 357/10134/17 (провадження № К/9901/32368/18).

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Матеріали справи не містять доказів про наявність адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_2 . При цьому, сама по собі постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є безперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки така постанова за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому повинно передувати фіксування цього правопорушення.

Суд враховує, що у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення Конституційний суд України в своєму рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення.

Суд зазначав у наведеному Рішенні, що КУпАП визначає систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності (п.2.2 Рішення).

Окрім того, Суд у наведеному Рішенні аналізує можливість притягнення особи до відповідальності у так званому у скороченому провадженні. При цьому Суд вказує, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Тобто, позиція Суду полягає у тому, що навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, стадія фіксації адміністративного правопорушення та формування адміністративної справи є обов`язковою та має передувати такому розгляду справи.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано належних, допустимих та достатніх доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та притягнення останнього до адміністративної відповідальності з дотриманням визначеної законом процедури.

За приписами п. 1 частини 1 ст. 247 КУпАП умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, зокрема, на підставі належних та допустимих доказів поза розумним сумнівом встановити, що особою вчинено протиправне та винне діяння, що містить всі ознаки конкретного складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, при винесені стосовно ОСОБА_2 постанови від 14 грудня 2024 року № 2928/2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_3 не враховано стан та розлади здоров`я ОСОБА_2 , який є недієздатною та непрацездатною особою, особою з інвалідністю з дитинства ІІ групи, страждає тяжким хронічним психічним захворюванням у вигляді помірної розумової відсталості (імбецильність), за своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними та потребує нагляду психіатра. За станом здоров`я є особою, яка не підлягає взяттю на військовий облік, не перебуває на військовому обліку призовників або в запасі. ОСОБА_2 не є ні призовником ні військовозобов`язаним, ні резервістом.Крім того, у постанові вказано недостовірну інформацію про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 є законним представником особи з інвалідністю ІІ групи ОСОБА_2 , а тому звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку із задоволенням позовних вимог слід стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 532,48 грн (665,60 грн х 0,8) на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 9, 245, 268, 276, 278, 279, 283 КУпАП, ст.ст.2,5,9,72-79,90,139,242-246, 262,268-272,286 КАС України, суд –

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , представник позивача адвоката Батюк Катерина Францівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_3 від 14 грудня 2024 року № 2928/2024 про притягнення ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір у розмірі 532,48 грн (п`ятсот тридцять дві гривні 48 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя А.І.Савєльєва