Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №369/6080/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/6080/26

Провадження № 2/369/11161/26

РІШЕННЯ

Іменем України

19.08.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Дубас Т.В.,

при секретарі Мосійчук А.С.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі – ТОВ «Юніт Капітал») через систему «Електронний суд» направила до Києво-Святошинського районного суду Київської області позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на ті обставини, що 19.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про споживчий кредит № 184017 на суму 13 514,00 грн.

Відповідач, діючи свідомо та добровільно, без примусу чи тиску, виявив намір отримати кредитні кошти та здійснив реєстрацію на офіційному веб-сайті Кредитодавця.

Під час реєстрації, відповідно до встановленого порядку та інструкцій, розміщених на сайті Кредитодавця, відповідач пройшов процедури встановлення особи та підтвердження її достовірності, надавши необхідні персональні дані для укладення Кредитного договору. Фінансова установа здійснила ідентифікацію та верифікацію Позичальника на підставі отриманих від нього відомостей та документів, а також за допомогою системи BankID НБУ, що було передбачено та погоджено умовами Кредитного договору.

На виконання умов Кредитного договору, 19.05.2025 Кредитодавець ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну карту № НОМЕР_1 .

10.10.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» (в якості Клієнта) та ТОВ «Юніт Капітал» (в якості Фактора) уклали договір факторингу № 10102025, згідно умов якого Клієнт зобов`язувався відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язувався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Таким чином, відповідно до Реєстру прав вимог № 1 від 10.10.2025 до Договору Факторингу 1 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 1 від 10.10.2025 до Договору факторингу 1 до позивача перейшло право вимоги до відповідача.

Станом на дату подання позовної заяви, заборгованість відповідача за договором не сплачувалась у відповідності до умов договору, у зв`язку з чим у нього обліковується прострочена заборгованість, яка становить 21 219,42 грн., з яких: 12 248,60 грн. - заборгованість по кредиту, 6 570,82 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 600,00 грн. – заборгованість по комісії, 1 800,00 грн. – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

У зв`язку з чим, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про споживчий кредит № 184017, крім заборгованості за штрафними санкціями, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн. та 7 000 грн. витрат на правничу допомогу.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2026 року у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а також, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, що становлять банківську таємницю.

У судове засідання представник позивача не з`явився, просив здійснювати розгляд справи за відсутності позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання також не з`явився, подав до суду заяву про визнання позовних вимог частково. Письмовий відзив на позовну заяву до суду не подав.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Так, КЦС ВС у Постанові від 30 вересня 2022 року № 761/38266/14 (61-1091св21) роз`яснив, що якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, Якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відтак, суд зазначає датою ухвалення рішення дату складання повного його тексту, незважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та письмові докази в їх сукупності, оцінивши їх відповідно до ст. 89 ЦПК України, приходить до висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Як встановлено в судовому засіданні, 19.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір про споживчий кредит № 184017 на суму 13 514,00 грн.

За приписами п.2.2.1 вищезазначеного договору сума (загальний розмір) кредиту становить 13 514,00 грн., що надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 10 000,36 грн. на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті; у розмірі 3 513,64 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Відповідно до п. 3.1 договір про споживчий кредит, який складається з публічної та індивідуальної частини, а також графіку (ів) платежів набирає чинності з момент його укладення в електронній формі Сторонами індивідуальної частини і діє до повного виконання позичальником зобов`язань по цьому договору.

На виконання ухвали суду про витребування доказів, 16.04.2026 Першим заступником Голови правління Акціонерного товариства А-Банк надано інформацію та підтверджуючий документ зарахування 10 000,36 грн. на банківський рахунок відповідача за період з 19.05.2025 по 24.05.2025.

За змістом ст. ст. 626, 628 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності з положеннями ст.ст.509, 526, 629, 1054 ЦК України особа, яка уклала кредитний договір та отримала кошти повинна виконувати його належним чином та повернути кошти у відповідності з умовами кредитного договору.

Згідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Крім того, згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

10.10.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» (в якості Клієнта) та ТОВ «Юніт Капітал» (в якості Фактора) уклали договір факторингу № 10102025, згідно умов якого Клієнт зобов`язувався відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язувався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Таким чином, відповідно до Реєстру прав вимог № 1 від 10.10.2025 до Договору Факторингу 1 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 1 від 10.10.2025 до Договору факторингу 1 до позивача перейшло право вимоги до відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб) а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У відповідності до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу має бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Аналізуючи викладене, суд вважає доведеним, що відповідач, отримавши від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» кошти за договором № 184017 від 19.05.2025, умови договору належним чином не виконував та кошти не повернув, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 заперечував наявність кредитних зобов`язань, або оспорював їх розмір.

Суд бере до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості як належний доказ по справі, оскільки будь-яких доказів на спростування розміру заборгованості, зокрема контррозрахунку, відповідач не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 16 571,18 грн., з яких: 10 000,36 грн. – заборгованість по тілу кредиту та 6 570,82 грн. – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Щодо заборгованості за комісією у розмірі 600 грн. та стягненням комісії у розмірі 3 513,64 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Кредитним договором передбачена сплата позичальником комісії за надання кредиту.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Отже, законом передбачено право банку чи іншої фінансової установи кредитодавця, встановлювати в договорі і вимагати сплати від позичальника комісій за додаткові та супутні послуги, пов`язані, зокрема, з наданням кредиту.

Однак в договорі не зазначено про надання позичальнику будь-яких додаткових чи супутніх послуг, пов`язаних з наданням кредиту. Не вбачається надання таких послуг і з інших матеріалів справи.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку кредитодавця надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти. Тобто надання кредитних коштів позичальнику є виконанням кредитодавцем зобов`язання, яке він взяв на себе, уклавши кредитний договір, і яке і складає зміст договору кредиту.

Таким чином, умова про встановлення комісії за сам факт надання кредиту в силу ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною, а позовна вимога про стягнення комісії за надання кредиту задоволенню не підлягає.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленої в постанові від 09.12.2019 по справі № 524/5152/15-ц: «надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику».

Також, колегія суддів ВП ВС у постановах від 13.07.2022 у справі №363/1834/17, 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 зауважила, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим ст. 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (п. 6 ч. 1 вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення комісії та заборгованості з комісії за кредитним договором є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

За приписами ч.ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи . До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення заборгованості у розмірі 16 571,18 грн., що становить 85,34 % від заявлених позовних вимог, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2 271,65 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 973,80 грн. - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 626, 628, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 2, 12, 76-77, 82, 141, 263-265, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» суму заборгованості за кредитним договором № 184017 від 19.05.2025 у розмірі 16 571 (шістнадцять тисяч п`ятсот сімдесят одна) грн. 18 коп., з яких: 10 000,36 грн. – заборгованість по тілу кредиту та 6 570,82 грн. – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 2 271 (дві тисячі двісті сімдесят одна) грн. 65 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 973 (п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят три) грн. 80 коп.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ 43541163, адреса: м. Київ, бул-р Лесі Українки, буд. 34, офіс 333.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Тетяна ДУБАС