Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №287/924/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа № 287/924/26Головуючий у 1-й інст. Винар Л. В.

Категорія 432Доповідач Скітневська О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Скітневської О.М., розглянувши в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Ганненка Олега Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 19 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Олевського районного суду Житомирської області від 19 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятиста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 грн в дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665,600 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду 25.05.2026, о 19 год. 30 хв. на околиці населеного пункту Олевськ (відстань до лінії державного України 60000 м) прикордонним нарядом від ІНФОРМАЦІЯ_1 (з м.д.н.п. Копище), виявлено громадянина України ОСОБА_1 в складі групи осіб, який не зміг вказати точну мету перебування в контрольованому прикордонному районі та мав намір незаконно перетнути державний кордон України поза пунктом пропуску через кордон, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України», тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Ганненко О.Г. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що ОСОБА_1 працівникам прикордонної служби пред`явив документи, що посвідчують його особу, військово-облікові документи, надав пояснення, що їде в гості до будинку дружини свого друга ОСОБА_2 . Зазначає, що після складання протоколу на ОСОБА_1 , останнього не затримували, не доставляли до підрозділу ДПСУ, не перешкоджали подальшому перебуванню в м. Олевськ. ОСОБА_1 не перебував безпосередньо біля лінії державного кордону, не рухався в напрямку державного кордону поза дорогами загального користування, не мав при собі речей та засобів, які могли б свідчити про підготовку до незаконного перетину. Вказує, що ОСОБА_1 їхав маршрутним автобусом, не приховував свою особу, пред`явив паспортні документи та військово-облікові документи, надав пояснення щодо мети поїздки. Жодних дій, які б свідчили про бажання незаконно перетнути державний кордон, ОСОБА_1 не вчиняв.

ОСОБА_1 та захисник Ганненко О.С. в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені у встановленому законом порядку. Від адвоката Ганненка О.С. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою, проте доказів поважності причин неявки не надано. За таких обставин суд вважає за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності учасників.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд доходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Постанова судді згідно зі ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП настає за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Згідно з частиною 2 цієї статті відповідальність настає за вчинення тих саме дій, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про Державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Згідно зі ст. 12 вказаного Закону пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.

Згідно з п.2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57, перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.

Крім того, пунктом 2-1 Правил визначено категорії осіб, які мають право перетинати кордон у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану.

Пропуск громадян через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону (пункт 10 Правил).

Згідно п. 7 Розділу «Порядок в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі» Положення про прикордонний режим, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року № 1147 громадяни України в`їжджають у прикордонну смугу та контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в їх межах на підставі документів, що посвідчують їх особу.

Апеляційний суд вважає, що висновок судді місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується достатніми доказами.

Як на докази винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення від 25.05.2026 серії ЧЦП №338447; рапорт начальника відділення зв`язку - начальника зв`язку десятої прикордонної застави ОСОБА_3 від 25.05.2026 року, згідно з яким 25.05.2026 о 19 год. 30 хв., перебуваючи у прикордонному наряді «Контрольний пост» на околиці населеного пункту Олевськ, ним в транспортному засобі, який рухався за маршрутом н.п. Житомир н.п. Олевськ було виявлено: громадянина України ОСОБА_2 та громадянина України ОСОБА_1 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України поза пунктом пропуску; схему виявлення правопорушника на ділянці НОМЕР_1 прикордонної застави (з м.д. АДРЕСА_1 ) 25.05.2026; копію паспорту ОСОБА_1 ; відео поясненнями правопорушника.

Вказані докази апеляційний суд не може визнати достатніми та такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, виходячи із наступного.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП), а обов`язок щодо їх (доказів) збирання покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених законом (ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП).

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 25.05.2026 серії ЧЦП №338447, 25.05.2026 року, о 19 год. 30 хв. на околиці населеного пункту Олевськ (відстань до лінії державного кордону України 60000 м) прикордонним нарядом від ІНФОРМАЦІЯ_1 (з м.д. АДРЕСА_1 ), виявлено громадянина України ОСОБА_1 в складі групи осіб, який не зміг вказати точну мету перебування в контрольованому прикордонному районі та мав намір незаконно перетнути державний кордон України поза пунктом пропуску через кордон, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України», тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Із зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення убачається, що ОСОБА_1 виявлений на відстані 60 кілометрів до державного кордону на ділянці відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_1 (з м.д. АДРЕСА_1 ).

Виходячи із положень ст. 204-1 КУпАП вбачається, що об`єктивну сторону даного правопорушення складає саме перетинання або спроба перетинання державного корону будь-яким способом поза пунктами пропуску.

Водночас апеляційний суд вважає зазначений протокол недостатнім доказом, оскільки, усупереч вимогам ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, уповноваженою посадовою особою не конкретизовано місце вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому діяння, не зазначено координати, де нібито здійснено спробу перетину державного кордону, та не зазначено у складі якої саме групи осіб вчинив дане правопорушення, так як його дії кваліфіковано саме за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, а не за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Разом з тим, відсутні відомості, що місце, де було його виявлено (затримано) не є дозволеним для проходження людей біля державного кордону.

Сам по собі факт перебування ОСОБА_1 у межах території, на якій установлено контрольований прикордонний район, за умови відсутності об`єктивних доказів, які б свідчили про його намір перетнути державний кордон поза межами пункту пропуску, не є підставою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Крім того, при затриманні ОСОБА_1 у нього не виявлено предметів, що могли б прямо чи опосередковано вказувати на намір незаконного перетину кордону (паспорт громадянина України для виїзду за кордон, грошові кошти в іноземній валюті, спорядження чи відповідний одяг для проходження лісовим маршрутом, речі, не типові для звичайної поїздки тощо). ОСОБА_1 від працівників Державної прикордонної служби не втікав, а саме по собі перебування особи у межах контрольованого прикордонного району не свідчить про наявність даного правопорушення.

Виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що органом, який склав протокол щодо ОСОБА_1 , не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення останнім дій, передбачених ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, та яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення за обставин, викладених у протоколі.

Таким чином, зазначені в оскаржуваній постанові висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, не відповідають дійсним обставинам справи, належним чином не вмотивовані та не ґрунтуються на вимогах закону.

Жоден із перерахованих у постанові судді доказів не підтверджує факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, наявності у нього умислу на незаконне перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, в складі групи осіб.

Як убачається з відеозапису, ОСОБА_1 зазначає, що він їхав до друга додому відпочивати та був затриманий прикордонною службою.

ОСОБА_1 пояснив свою мету перебування в прикордонній територіальній громаді, вказана мета органом, уповноваженим на збирання доказів та складення протоколу, не спростована, наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не доведена.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 у складі групи осіб вчинив спробу незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску, не ґрунтується на фактичних обставинах справи, у зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд доходить висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП. Всі сумніви щодо доведеності вини порушника тлумачаться на його користь, а викладені в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 відомості не підтверджуються доказами у справі, які можна визнати достатніми. Сам протокол про адміністративне правопорушення в даному випадку також не можна визнати беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 в розумінні ст. 251 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Згідно з положеннями ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд доходить висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1ч.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Ганненка Олега Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Олевського районного суду Житомирської області від 19 червня 2026 року скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяО. Скітневська