Суд: Соснівський районний суд м. Черкаси
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Самовільне залишення військової частини або місця служби
Дата: 18 серпня 2026 р.
Справа: №712/6872/26
Суддя: Пронька В. В.
ЄУ № 712/6872/26
Провадження №1-кп/712/907/26
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026250310001030 від 15.04.2026, за обвинуваченням ОСОБА_6 , уродженця м. Житомир, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, військовослужбовець за призовом під час мобілізації, у військовому званні «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 27.08.2024 за ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 71 КК України до 1 року 3 місяців позбавлення волі; звільнений 22.04.2025 після відбуття покарання;
- вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 18.09.2025 за ст. 395 КК України засуджений до покарання у виді штрафу в розмірі 1 700 гривень,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України провадять свою діяльність на засадах вірності конституційному обов`язку та військовій присязі; верховенства права, законності та гуманності, поваги до людини, її конституційних прав і свобод; виховання військовослужбовців на патріотичних, бойових традиціях Українського народу, додержання військової дисципліни.
Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожен військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.
Відповідно до ст.ст. 1, 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна – це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зокрема зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану
в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону.
Таким чином, з моменту видання Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на території України з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 почав діяти воєнний стан, строком на 30 діб.
У подальшому, воєнний стан на території України багаторазово продовжувався, відповідно до Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затверджених відповідними Законами України.
04.09.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням стану здоров`я та інших даних, а також відсутності визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21.10.1993 підстав для відстрочки або звільнення від призову на військову службу, здійснено призов ОСОБА_6 та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
В подальшому, ОСОБА_6 відряджений для проходження базової загальновійськової підготовки до військової частини НОМЕР_2 та призначено на посаду курсанта 4 навчального взводу 2 навчальної роти зведеного навчального батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_2 », та зараховано до списків особового складу.
Згідно ст. 24 ч. 1 п. 4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 з 04.09.2025 ОСОБА_6 набув статусу військовослужбовця, який проходить військову службу за мобілізацією, у зв`язку з чим повинен, окрім іншого, керуватися вимогами ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, та ст. ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
01.10.2025 начальником медичної служби навчального батальйону військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_6 було направлено для проходження медичного огляду до КНП «Сторожинецька БЛ», у зв`язку з чим, йому необхідно було того ж дня повернутись до розташування військової частини НОМЕР_2 , що дислокується за адресою: АДРЕСА_2 .
Проте, солдат ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом, з мотивів тимчасово не виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово ухилитися від її проходження, в умовах воєнного стану, 01.10.2025, більш точний час досудовим розслідуванням встановити не вдалося, самовільно, без дозволу командування не з`явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_2 , що дислокується за адресою: АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину за наявності реальної можливості до цього.
У подальшому, 15.04.2026 солдат ОСОБА_6 був затриманий працівниками Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області на підставі ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України в АДРЕСА_3 , у зв`язку з чим, злочинне діяння останнього припинено, а злочин закінчено в Соснівському районі м. Черкаси.
Таким чином ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України – тобто у нез`явленні вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 у військовому званні «солдат», проходячи військову службу за мобілізацією на посаді курсанта 4 навчального взводу 2 навчальної роти зведеного навчального батальйону «Граніт-Прибан» вказаної військової частини, 15.04.2026, о 14 год. 50 хв., будучи пасажиром потяга «043Ш», сполученням «Черкаси - Івано-Франківськ», перебуваючи у вагоні № 4, вказаного потягу, що на той момент знаходився на залізничній станції «Черкаси», яка розташована за адресою: м. Черкаси, вул. Ложешнікова, 1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, повторно, в умовах воєнного стану, що запроваджений Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затверджений Верховною Радою України, та який багаторазово продовжувався, відповідно до Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затверджених відповідними Законами України, упевнившись, що за його діями не спостерігають, перебуваючи у вказаному вагоні, в купе № 1, таємно, повторно, із корисливих мотивів, шляхом вільного доступу викрав з сумки пасажирки вказаного потягу ОСОБА_5 , ноутбук марки «LENOVO» лінійки IdeaPad 1 модель 15ADA7 (82R1008ARA), вартість якого згідно висновку експерта № СЕ-19/124-26/4712-ТВ від 16.04.2026, становить 12721 грн. 33 коп., який належить останній. Після чого ОСОБА_6 утримуючи при собі викрадене майно, з місця злочину зник, чим завдав ОСОБА_5 матеріальної шкоди на вказану суму.
Таким чином ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України – таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, в умовах воєнного стану.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України, при обставинах, викладених у обвинувальному акті визнав повністю у вчиненому щиро розкаявся.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначила, що щодо призначення покарання покладається на розсуд суду.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні свою вину у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України визнав повністю, підтвердив обставини скоєння кримінальних правопорушень, погодився з кваліфікацією вчинених ним діянь, сторона обвинувачення не висловлює жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд вважає недоцільним дослідження доказів у справі, оскільки дані обставини ніким не оспорюються й у суду немає сумнівів у добровільності позиції сторін кримінального провадження та приймає рішення щодо проведення судового розгляду в даному кримінальному провадженні в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, вимоги якої роз`яснені сторонам кримінального провадження.
Суд, прийнявши до уваги добровільні пояснення обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, враховуючи обставини кримінального провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 повністю доведена та кваліфікує його дії за ч. 5 ст.407 КК України за ознаками дій, які виразилися у нез`явленні вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, за ч.4 ст. 185 КК України, що полягає у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, в умовах воєнного стану.
До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , суд відносить щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , судом не встановлено.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 відповідно до ст. 65 КК України суд враховує: суспільну небезпечність вчинених ним кримінальних правопорушень, ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, які згідно з класифікацією, наведеною у ст. 12 КК України, за ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 віднесено до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який не має постійного місця проживання, не працює, не одружений, на обліку у лікаря нарколога, лікаря психіатра не перебуває, обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують його покарання, і вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України.
Оцінюючи характер та ступінь суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, суд виходить із того, що обвинувачений вчинив два умисні кримінальні правопорушення, одне з яких посягає на встановлений порядок проходження військової служби, а інше – на право власності потерпілої особи. При цьому кожне із зазначених кримінальних правопорушень було вчинене в умовах воєнного стану, що об`єктивно підвищує суспільну небезпечність відповідних діянь та вимагає від суду особливої оцінки необхідності реального покарання.
Призначаючи покарання, суд враховує не лише сам факт визнання вини та розкаяння обвинуваченого після викриття, а й поведінку останнього до та під час вчинення кримінальних правопорушень. Так, обвинувачений, будучи військовослужбовцем, свідомо не виконав обов`язок щодо своєчасного прибуття до військової частини та протягом тривалого часу не вжив заходів для відновлення виконання обов`язків військової служби, хоча реальна можливість для цього існувала. Тривалість такого невиконання військового обов`язку свідчить не про одноразове порушення військової дисципліни, а про стійке свідоме нехтування встановленим порядком проходження військової служби.
Окремо суд враховує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, обвинувачений вчинив у період, коли фактично не виконував обов`язків військової служби та перебував поза межами військової частини. Вчинення у цей період умисного кримінального правопорушення свідчить про те, що попереднє засудження та призначене покарання не сформували у нього належної поваги до встановлених законом правил поведінки та не забезпечили необхідного превентивного впливу.
Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та являлись передумовою для застосування ст.ст.69, 69-1,75 КК України, судом не встановлено.
При вирішенні питання про те, який із передбачених ст.70 КК України принципів необхідно застосувати ОСОБА_6 при призначенні покарання за сукупністю злочинів, суд, крім даних про особу винного та обставин, враховує форму вини і мотиви вчинення кожного з них, їх наслідки і приходить до висновку про застосування принципу поглинання менш суворого покарання більш суворим.
Згідно статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів, цілком відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного та буде відповідати принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання, який передбачений Європейською конвенцією захисту прав людини і основоположних свобод та відповідатиме його особі.
Вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 18.09.2025 за ст. 395 КК України ОСОБА_6 засуджено до штрафу в розмірі 1 700 гривень. Вказаний штраф станом на момент розгляду даного кримінального провадження обвинуваченим не сплачений.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Відповідно до роз`яснень, що викладені в абз. 1 п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року, за сукупністю вироків (ст. 71 КК України) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбуття основного покарання чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також, коли новий злочин вчинено після оголошення вироку, але до набрання ним законної сили. Під час складання покарань у порядку зазначеної норми остаточне покарання має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов`язковому виконанню.
Вищевказана позиція щодо призначення покарання за сукупністю вироків висловлена також і в постановах Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі №511/37/16-к та від 14 липня 2021 року у справі №443/806/19.
Згідно положень ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Тому, остаточне покарання ОСОБА_6 належить призначити на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання за вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 18.09.2025, який, відповідно до вимог ч. 3 ст. 72 КК України, необхідно виконувати самостійно.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 43 КПК України засудженим у кримінальному провадженні є обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили. Тож початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі стосовно особи, яка перебуває під вартою, законодавець обліковує виключно з дня набрання законної сили обвинувальним вироком при цьому строк попереднього ув`язнення повинен бути зарахований до строку відбування покарання за правилами ст. 72 КК України.
Таким чином, відповідно до вимог ст. 72 КК України суд зараховує в строк відбування покарання обвинуваченим ОСОБА_6 строк попереднього ув`язнення, починаючи з 15 квітня 2026 року.
Враховуючи те, що обвинуваченому призначено покарання у виді позбавленні волі реально, з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, суд не вбачає підстав, передбачених ч. 3 ст. 377 КПК України, для зміни обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою. Таким чином, запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, слід залишити без змін.
Згідно ч.4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Так, ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.04.2026 (справа №712/5165/26), накладений арешт на куртку піксельну, яку поміщено до сейф-пакету NPU 6414350, ноутбук сірого кольору марки «Lenovo» 451А3АС1-4АFA-4435-86ED-FC75FED73D99 із зарядним пристроєм.
Із змісту ухвали встановлено, що цей захід забезпечення кримінального провадження застосовано з метою збереження речових доказів. Мета вказаного заходу досягнута, арешт з метою забезпечення цивільного позову не накладався і таке клопотання до суду не надходило, тому є всі підстави для скасування арешту на майно
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати за проведення експертизи згідно ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.
Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 100, 124, 368, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання:
- за ч.4 ст. 185 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі;
- за ч.5 ст. 407 КК України у виді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом повного приєднання до призначеного покарання за цим вироком невідбутої частини покарання за вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 18.09.2025 у вигляді штрафу у розмірі 1 700 грн. 00 коп. (одна тисяча сімсот грн.) 00 коп., та остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі та штрафу в розмірі 1 700 грн. 00 коп. ( одна тисяча сімсот грн.) 00 коп., який, відповідно до вимог ч. 3 ст. 72 КК України, виконувати самостійно.
Запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 у строк відбування покарання за даним вироком термін попереднього ув`язнення з 15 квітня 2026 року по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.04.2026, (справа №712/5165/26), на куртку піксельну, яку поміщено до сейф-пакету NPU 6414350, ноутбук сірого кольору марки «Lenovo» 451А3АС1-4АFA-4435-86ED-FC75FED73D99 із зарядним пристроєм.
Згідно ст. 124 КПК України стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати, пов`язані із залученням експерта у розмірі 2674,20 грн. ( дві тисячі шістсот сімдесят чотири гривні 20 коп.).
Речові докази:
-ноутбук марки «LENOVO» лінійки IdeaPad 1 модель 15ADA7 (82R1008ARA) із зарядним пристроєм, який переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_5 – залишити за належністю ОСОБА_5 ;
-куртку піксельну, яка зберігається у кімнаті зберігання речових доказів Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області – повернути за належністю ОСОБА_6 ;
-DVD-R диск, на якому міститься відеозаписи з камер відео нагляду за адресою: м. Черкаси, вул. Ложешнікова, 1, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження – залишити при матеріалах кримінального провадження;
-DVD-R диск, на якому міститься відеозаписи з нагрудних камер УПП в Черкаській області, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження – залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Соснівський районний суд м. Черкаси протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той же строк з моменту отримання копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Суддя: ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua