Вирок від 18 серпня 2026 р. у справі №539/3737/26 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/3737/26

Провадження № 1-кп/539/341/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченої – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Лубни кримінальне провадження №12026175570000156 від 15.07.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Лубни, Полтавської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, українки, освіта середня-спеціальна, працююча на посаді касира в ТОВ «Хвиля», розлучена, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_5 , раніше не судима,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.358,ч.4 ст.358 КК України, -

У С Т А Н О В И В :

Відповідно до статті 15 Закону України «Про дорожній рух», право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія, яке видається особі, що досягла встановленого віку, пройшла у встановленому порядку медичний огляд, підготовку, склала теоретичний і практичний іспити та отримала відповідне право.

Згідно з підпунктом «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу зобов`язаний мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 за № 340, посвідчення водія видається територіальними сервісними центрами МВС України після успішного складання особою теоретичного та практичного іспитів.

Таким чином, посвідчення водія є офіційним документом, який видається уповноваженим державним органом, посвідчує право особи на керування транспортними засобами відповідної категорії, породжує юридичні наслідки та надає його власнику відповідні права.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , всупереч вищевказаними вимогам законодавства, що регламентується порядок, підстави та умови видачі офіційного документа - посвідчення водія, діючи умисно, з метою незаконного отримання та подальшого особистого використання посвідчення водія, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч вимогам статті 68 Конституції України, якою встановлено обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 16.03.2026, в соціальній мережі «Фейсбук», перейшовши за посилання до діалогу, вступила у попередню змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою, щодо виготовлення на своє ім`я підробленого офіційного документа, а саме посвідчення водія категорій «В» та «С», датованого 16.03.2026.

Реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_4 , надала невстановленій особі, свої анкетні дані та іншу інформацію, необхідну для виготовлення посвідчення водія на своє ім`я, після чого невстановлена особа, діючи відповідно до попередньої домовленості, у невстановлений досудовим розслідуванням час, невстановленому місці та невстановленим способом виготовила завідомо підроблений офіційний документ, а саме посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 16.03.2026, видане на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке в подальшому передала підозрюваній ОСОБА_4 .

Надалі, 15.07.2026, перебуваючи у на автодорозі Київ Харків- Довжанський, 208 км. неподалік с. Засулля Лубенського району Полтавської області, під час зупинки транспортного засобу марки ВАЗ 21081, д.н.з. НОМЕР_2 водій ОСОБА_4 надала для перевірки підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 16.03.2026, видане на її ім`я, яке було вилучене працівниками поліції та відповідно до висновку експерта № СЕ-19/117-26/13965- ДД від 20.07.2026, встановлено, що бланк посвідчення водія серії НОМЕР_1 , заповнений на ім`я ОСОБА_4 , не відповідає аналогічним бланкам документів, які перебувають в офіційному обігу, а тому є підробленим.

Крім того, ОСОБА_4 достовірно знаючи, що посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 16.03.2026, видане на її ім`я, є завідомо підробленим офіційним документом та виготовлене при вказаних вище обставинах, який видається уповноваженим органом державної влади та підтверджує право особи на керування транспортними засобами відповідних категорій, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч вимогам статті 68 Конституції України, якою встановлено обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України, а також вимогам статті 15 Закону України «Про дорожній рух», підпункту «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху України та Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340, 15 липня 2026 року, перебуваючи на автодорозі Київ Харків-Довжанський, 208 км, неподалік с. Засулля Лубенського району Полтавської області, під час зупинки транспортного засобу марки ВАЗ 21081, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 надала для перевірки підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 16.03.2026, видане на її ім`я, пред`явивши його працівникам поліції як офіційний документ, що підтверджує її право на керування транспортними засобами відповідної категорії.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/117-26/13965-ДД від 20.07.2026 встановлено, що бланк посвідчення водія серії НОМЕР_1 , заповнений на ім`я ОСОБА_4 , не відповідає аналогічним бланкам документів, які перебувають в офіційному обігу, а тому є підробленим.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих їй правопорушень визнала повністю, погодилася з висунутим відносно неї обвинуваченням та їх правової кваліфікацією. Пояснила, що в лютому 2026 року через соціальну мережу «Фейсбук», замовила у невідомої їй особи, на своє ім`я посвідчення водія категорій «В» та «С». Вона надала незнайомій їй особі свої анкетні дані та іншу інформацію, необхідну для виготовлення посвідчення водія на своє ім`я, після чого вона отримала посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 16.03.2026, видане на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 15.07.2026, перебуваючи у на автодорозі Київ Харків- Довжанський, 208 км. неподалік с. Засулля Лубенського району Полтавської області, її автомобіль був зупинений працівниками поліції, яким вона надала для перевірки. Після проведеної в подальшому експертизи було встановлено, що бланк посвідчення водія серії НОМЕР_1 , заповнений на її ім`я не відповідає аналогічним бланкам документів, які перебувають в офіційному обігу, а тому є підробленим.

Виходячи з того, що обвинувачена винуватою себе визнала у повному обсязі за інкримінованими злочинами, дала суду показання, які є логічними, послідовними та такими, що узгоджуються з обставинами, викладеними в обвинувальному акті, за відсутності заперечень з боку учасників судового провадження, суд, переконавшись у правильному розумінні учасниками процесу змісту обставин справи та наслідків недослідження всіх доказів по справі, у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та вважає достатнім обмежитися допитом обвинуваченої та дослідженням матеріалів, що характеризують її.

Суд констатує, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень доведена повною мірою, а її дії правильно кваліфіковані за :

ч. 3 ст. 358 КК України, як умисні протиправні дії, які виразились у підробленні іншого офіційного документа, який видається підприємством, установою, і який надає права та звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою, вчиненому за попередньою змовою групою осіб;

ч.4 ст. 358 КК України, як умисні дії, які виразились у використанні завідомо підробленого документа.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченій, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винуватої та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинуваченою вчинено злочин, який відноситься до категорії нетяжких злочинів, та кримінальний проступок, вона раніше не судима, працююча, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

Наведені факти, на переконання суду, дають підстави для призначення обвинуваченій покарання за: ч.3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі, а за ч.4 ст. 358 КК України - у виді штрафу. На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі.

Разом з тим, суд, при призначенні покарання у вигляді позбавлення волі, враховуючи тяжкість скоєних правопорушень, відомості, щодо особи обвинуваченої, а саме вона раніше не судима, розлучена, має на утриманні малолітню дитину, пом`якшувальні обставини, її прагнення до виправлення та готовність змінювати спосіб життя, приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 без відбування покарання, шляхом звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, з покладенням обов`язків, передбачених п. 1, 2 ч. 1, п.2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_4 не обирався і підстав для його обрання не вбачається.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Судові витрати пов`язані із залученням експерта слід стягнути з обвинуваченої в розмірі 2 888 грн. 16 коп.

Питання щодо речових доказів вирішити у порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 349,370,373,374, 615 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України, та призначити їй покарання за:

- ч.3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік;

- ч.4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановити їй іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід обвинуваченій не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 2 888 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) гривень 16 коп. процесуальних витрат за проведення судової технічної експертизи.

Речові докази:

посвідчення водія серія НОМЕР_1 запаковане у сейф пакет №6631488, видане на ім`я ОСОБА_4 , яке зберігається у камері речових доказів Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокуророві.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду ОСОБА_1