Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №539/2795/26 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/2795/26

Провадження № 3/539/480/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року місто Лубни

Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Пилипчук М. М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ), за частиною другою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2026 року до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 130 КУпАП.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 червня 2026 року справа № 539/2795/26 передана для розгляду судді Пилипчуку М. М.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 08 червня 2026 року серії ЕПР1 № 687306 водій ОСОБА_1 08 червня 2026 року о 12.28 год у місті Лубни на вулиці Монастирській, 71, керував транспортним засобом ЗАЗ Sens державний номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу або медичному закладі, ОСОБА_1 відмовився. Відмова від проходження огляду на стан сп`яніння зафіксовано на технічному засобі відеозапису боді-камери № 906456. Посвідчення водія у ОСОБА_1 працівниками поліції вилучено.

ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Вказана постанова набрала законної сили 01 грудня 2025 року.

Дії ОСОБА_1 у цій справі кваліфіковано за частиною другою статті 130 КУпАП.

У протоколі про адміністративне правопорушення від 08 червня 2026 року серії ЕПР1 № 687306, а саме: у пункті 12 (дата, час, місце розгляду адміністративної справи) наявний підпис ОСОБА_1 , отже, про розгляд справи про адміністративне правопорушення в Лубенському міськрайонному суді останній був повідомлений.

У пункті 13 (роз`яснення прав та обов`язків, передбачених статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП) та у пункті 14 (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності) також наявний підпис ОСОБА_1 .

В судові засідання, які були призначені на 30 червня 2026 року та 28 липня 2026 року та 19 серпня 2026 року ОСОБА_1 не з`явився.

В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 , в якій він просив надсилати йому судові повістки за допомогою SMS-повідомлень на мобільний номер телефону НОМЕР_3 .

Згідно довідки про доставку SMS, ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи належним чином. Крім цього, ОСОБА_1 повідомлено про розгляд справи судовою повісткою, яка була направлена за адресою його проживання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

В протоколі про адміністративне правопорушення у графі 12 наявний підпис ОСОБА_1 щодо повідомлення його про те, що розгляд справи відбудеться в Лубенському міськрайонному суді Полтавської області за адресою: місто Лубни, вулиця Монастирська, 17.

Отже, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, ОСОБА_1 судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Заяву про розгляд справи без його участі суду не подав.

Суд вважає, що ОСОБА_1 не з`явився у судове засідання без поважних причин.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , оскільки затягування розгляду справи нівелює завдання КУпАП, якими є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їй судового провадження (рішення у справах «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року, «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, «Каракуця проти України» від 16 травня 2017 року).

Учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Європейський суд з прав людини, зокрема в частині обґрунтування висновку про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, акцентує увагу на обов`язку учасника процесу демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосереднє відношення до нього, та на недопустимості нівелювання ключового принципу верховенства права у випадках, коли поведінка учасників судового розгляду свідчить про умисний характер їхніх дій, спрямований на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом (рішення у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, «Чірікоста і Віола проти Італії» від 21 листопада 1995 року), оскільки в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 зазначеної Конвенції (рішення у справі «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року).

З огляду на принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд може провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. При цьому суд ураховує установлений законодавством строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 КУпАП, якого суди повинні дотримуватися, не порушуючи принцип невідворотності накладення такого стягнення з метою запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 130 КУпАП за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-8 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина перша статті 130 КУпАП).

Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого (частина друга статті 130 КУпАП).

Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння, є підставою для притягнення його до відповідальності за статтею 130 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 130 КУпАП доведена наявними у матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 08 червня 2026 року серії ЕПР1 № 687306; направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; актом вилучення посвідчення водія; постановою судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18 листопада 2025 року № 539/5267/25; записами з боді-камери поліцейського та відеореєстратора, які надані до суду.

Згідно з частиною другою статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

З наявного в матеріалах справи відеозапису боді-камери поліцейського № 906456 вбачається, що 08 червня 2026 року працівниками поліції було зупинено транспортний засіб ЗАЗ Sens державний номерний знак НОМЕР_2 , з якого вийшов водій - ОСОБА_1 і якому було повідомлено про порушення ним правил дорожнього руху, зокрема, здійснення розвороту транспортного засобу у не призначеному для цього місці, а також керування транспортним засобом без пристебнутого ременя безпеки. Під час роз`яснення працівниками поліції обставин зазначеного порушення у них виникла підозра, що водій ОСОБА_1 керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, оскільки з порожнини рота ОСОБА_1 відчувався різкий запах алкоголю. У зв`язку з наявністю ознак сп`яніння ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу або пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я, від чого ОСОБА_1 відмовився. Під час перевірки посвідчення водія за єдиними інформаційними обліками працівниками поліції встановлено, що постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18 листопада 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1 не надав. На повторну вимогу працівника поліції пройти медичний огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 також відмовився. На місці події працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення, при цьому ОСОБА_1 було запропоновано у відповідних графах протоколу поставити свій підпис та надати пояснення. Від надання письмових пояснень ОСОБА_1 відмовився.

У протоколі про адміністративне правопорушення наявний підпис ОСОБА_1 щодо ознайомлення з протоколом та його згода зі змістом протоколу.

Відеозапис з нагрудної камери працівника патрульної поліції, а також відеозапис із відеореєстратора автомобіля патрульної поліції було досліджено судом, відеозаписи повністю відображають подію, яка відповідає наявному протоколу про адміністративне правопорушення.

Доказів та доводів, які б об`єктивно спростовували зазначені факти та обставини щодо вчиненого адміністративного правопорушення, при розгляді справи не встановлено.

При складанні протоколу поліцейським здійснено опис встановлених обставин, сформульовано суть вчиненого правопорушення.

Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те посадовою особою, як передбачено приписами статті 255 КУпАП, та відповідає вимогам статті 256 указаного Кодексу, а тому є належним та допустимим доказом у справі.

За наведених обставин, суд вважає, що зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 130 КУпАП.

У рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

У рішенні від 25 березня 2021 року у справі «Сміляніч проти Хорватії» Європейський суд з прав людини наголошує, що автомобілі можуть стати небезпечними через безвідповідальне чи необережне використання і можуть спричинити суспільну шкоду, тому держава повинна прагнути запобіганню ДТП, забезпечуючи за допомогою адекватних мір стримування та превентивних заходів дотримання відповідних правил, спрямованих на зниження ризиків небезпеки необережної, безвідповідальної поведінки під час дорожнього руху.

У рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що дії ОСОБА_1 містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 130 КУпАП.

Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення та обставин, що обтяжують відповідальність.

Суд вважає необхідним накласти адміністративне стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу у розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, і це буде необхідним та достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення. Суд вважає, що саме такий вид стягнення буде відповідати завданню КУпАП щодо охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання норм права, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, сумлінного виконання своїх обов`язків та відповідальності перед суспільством.

До суду не подано доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, тому, відповідно до статті 40-1 КУпАП, статті 4 Закону України «Про судовий збір», із ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 23, 40-1, 130, 245, 251, 252, 256, 280, 283-285 КУпАП, Законом України «Про судовий збір», -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 130 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2 000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Роз`яснити, що відповідно до частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, надіслати постанову про накладення штрафу для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Полтавського апеляційного суду в порядку, визначеному статтею 294 КУпАП.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці з дня набрання нею законної сили.

Суддя М. М. Пилипчук