Вирок від 10 серпня 2026 р. у справі №534/1400/26 — Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

Суд: Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Умисне легке тілесне ушкодження

Дата: 10 серпня 2026 р.

Справа: №534/1400/26

Суддя: Комарова Д. Ю.

Справа№534/1400/26

Провадження №1-кп/534/101/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Горішні Плавні

Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026175520000060 від 18.03.2026, стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Фитьків Надвірнянського району Івано-Франківської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 17 березня 2026 року близько 16 год 00 хв перебував у приміщенні житлового будинку АДРЕСА_1 разом із раніше відомим йому ОСОБА_5 .

На ґрунті раптово виниклих неприязних відносин між ними виник конфлікт, у ході якого у ОСОБА_4 виник умисел на спричинення ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень. Реалізуючи цей умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 , тримаючи в правій руці кухонний ніж, наніс один удар в область лівої ключиці ОСОБА_5 , який стояв навпроти нього.

Внаслідок цих дій ОСОБА_5 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини зліва та пневмотораксу зліва, які згідно з висновком експерта № 280 від 23.03.2026 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Продовжуючи свої протиправні дії, близько 16 год 05 хв того ж дня ОСОБА_4 перебував у тому ж приміщенні разом із раніше відомою йому ОСОБА_6 . На ґрунті особистої неприязні між ними виник конфлікт, у ході якого у ОСОБА_4 виник умисел на спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень. Реалізуючи цей умисел, ОСОБА_4 , тримаючи ніж у правій руці, наніс один удар в область лівого передпліччя ОСОБА_6 .

Внаслідок цих дій ОСОБА_6 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді сліпого колото-різаного поранення лівого передпліччя, які згідно з висновком експерта № 303 від 26.03.2026 за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад шість днів.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорював фактичних обставин справи та доказів, що містяться в матеріалах провадження.

Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилися. Про час, дату та місце розгляду повідомлені належним чином. До суду надійшли їхні заяви з проханням розглядати справу за їх відсутності та призначити покарання на розсуд суду.

Відповідно до частини третьої статті 349 КПК України, враховуючи повне визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 , думки прокурора, обвинуваченого, який пояснив, що бажає закінчити судовий розгляд без дослідження доказів, що містяться в матеріалах справи в частині підтвердження фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, відсутності заперечень з боку потерпілих, судом визнано недоцільним дослідження вказаних доказів. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін кримінального провадження.

Учасникам судового провадження роз`яснено, що обставини, які вони визнали, та ніким не оспорюються, не можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

За визнаними обставинами, оцінюючи показання обвинуваченого з точки зору належності, допустимості, достовірності та їх сукупності – з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що вони вказують на те, що ОСОБА_4 усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки та бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом та вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 121 та ч. 2 ст. 125 КК України.

Наявність складу інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень доведена згідно з критерієм «поза розумним сумнівом».

З урахуванням викладеного, діяння обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує: за ч. 1 ст. 121 КК України — як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння; за ч. 2 ст. 125 КК України — як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винуватій особі необхідного й достатнього заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв би досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Вирішуючи питання про обрання обвинуваченому міри покарання, суд керується положеннями ст. 50 КК України, за якими покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставинами, які пом`якшують покарання (ст. 66 КК України), є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

При обранні міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, одне з яких відноситься до кримінальних проступків, інше за ч. ст. 121 КК України до тяжкого злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, сімейний стан (неодружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей), не працевлаштований, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра, ні у лікаря-нарколога, наявність обставин, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, повне визнання обвинуваченим своєї вини та його процесуальну поведінку під час судового розгляду справи.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, враховуючи наведені вище характеризуючі дані обвинуваченого, суд вважає, що для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, необхідним і достатнім є покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років та за ч. 2 ст. 125 КК України у виді громадських робіт на строк двісті сорок годин, оскільки призначення штрафу буде надто м`яким покаранням та, враховуючи те, що обвинувачений є безробітним, призначення цього виду покарання є недоцільним, як і призначення виправних робіт. Обмеження волі, на переконання суду, за ч. 2 ст. 125 КК України буде надто суворим покаранням, враховуючи щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень необхідно визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Тільки таке покарання, з урахуванням конкретних обставин вчинення кримінальних правопорушень, відповідатиме принципу індивідуалізації покарання та буде достатнім для виправлення обвинуваченого.

Поряд із цим, підстав для застосування положень статей 69, 69-1 КК України суд не знаходить.

Крім того, враховуючи, що метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засудженого (ч. 2 ст. 50 КК України), а також те, що обвинувачений щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, думки прокурора, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, і тому до нього слід застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання із випробуванням зі встановленням іспитового строку та з покладенням обов`язків, передбачених ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, що є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого. Перебування обвинуваченого на волі під наглядом органу пробації під час встановленого судом іспитового строку, на думку суду, не створить значної суспільної небезпеки.

Вирішуючи питання заявленого у справі цивільного позову суд встановив таке.

Дослідивши матеріали кримінального провадження в частині цивільного позову прокурора Горішньоплавнівського відділу Кременчуцької окружної прокуратури в інтересах держави про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину та вислухавши пояснення сторін, суд уважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, керуючись таким.

Прокурором Горішньоплавнівського відділу Кременчуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 на користь Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області та Національної служби здоров`я України в сумі 9237 грн 81 коп на відшкодування витрат стаціонарного лікування потерпілого від злочину. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно інформації КНП “Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні” Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області №259/01-14 від 03.04.2026 ОСОБА_5 перебував на лікуванні у період з 17.03.2026 по 20.03.2026, загальна вартість витрат на його лікування склала 9 237,81 грн, з яких 4 772,77 за рахунок коштів НСЗУ, 4465,04 - за рахунок коштів місцевого бюджету.

Обвинувачений цивільний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину визнав у повному обсязі.

Частиною 2 ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Таким чином, цивільний позов підлягає задоволенню, оскільки є належним чином обґрунтованим нормами матеріального права та належними й достатніми доказами, а також визнається обвинуваченим.

Документально підтверджені процесуальні витрати на проведення експертизи в сумі 2888 грн 16 коп. підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Речові докази: кухонний ніж у коричневій рукоятці зі слідами речовини бурого кольору, сліди речовини бурого кольору з поверхні холодильника та підлоги дверного порога, наволочка з візерунком квітів зі слідами речовини бурого кольору, виріз зразка тканини ковдри зі слідами речовини бурого кольору, зразки крові та контрольні бинти знищити.

До обвинуваченого ухвалою слідчого судді від 02.04.2026 на досудовому розслідуванні застосовувався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період часу з 20 год 00 хв до 07 год 00 хв. в межах строку досудового розслідування до 31 травня 2026 року. У подальшому запобіжний захід не продовжувався.

Підстав для зарахування домашнього арешту у строк покарання, передбачених ч. 7 ст. 72 КК України, не вбачається, оскільки домашній арешт було застосовано на певний період доби, а не цілодобовий.

Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили суд не вбачає, зважаючи на застосування ст. 75 КК України та належну процесуальну поведінку обвинуваченого протягом судового розгляду кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 7, 349, 368–371, 373, 374, 376, 393–395 Кримінального процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання:

-за ч. 1 ст. 121 КК України — у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;

-за ч. 2 ст. 125 КК України — у виді громадських робіт на строк двісті сорок годин.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

-не виїжджати за межі України без дозволу уповноваженого органу з питань пробації.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_4 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування хворої особи, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Національної служби здоров`я України витрати на стаціонарне лікування особи, завдані внаслідок вчинення кримінального правопорушення у сумі 4 772 (чотири тисячі сімсот сімдесят дві) грн 77 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення у сумі 4 465 (чотири тисячі чотириста шістдесят п`ять) грн 04 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи в сумі 2888 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн 16 коп.

Речові докази: кухонний ніж у коричневій рукоятці зі слідами речовини бурого кольору, сліди речовини бурого кольору з поверхні холодильника та підлоги дверного порога, наволочку з візерунком квітів зі слідами речовини бурого кольору, виріз зразка тканини ковдри зі слідами речовини бурого кольору, зразки крові та контрольні бинти — знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області, а обвинуваченим — у той самий строк з дня отримання копії вироку.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Обвинуваченому роз`яснюється право подати клопотання про помилування, а також право учасників кримінального провадження ознайомитися з журналом судового засідання та технічним записом і подавати на них зауваження.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua