Вирок від 09 серпня 2026 р. у справі №372/4989/26 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/4989/26

Провадження № 1-кп-400/26

В И Р О К

іменем України

10 серпня 2026 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

при секретарі – ОСОБА_2 ,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у спрощеному порядку кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026116230000146 від 14.07.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Обухів Обухівського району Київської області, українця, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, має середню освіту, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Обухівського районного суду Київської області від 20 листопада 2025 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, суму штрафу не сплатив, судимість у встановленому законом порядку не знята та не погашена,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 будучи військовозобов`язаним та будучи належним чином повідомлений, шляхом надання йому 08.06.2026 року направлення для проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 з озвученням вголос його змісту під відеозапис на службову бодікамеру про те, що він повинен в строк до 08.07.2026 року пройти військово-лікарську комісію з метою визначення придатності чи непридатності за станом здоров`я до проходження служби за призовом під час мобілізації, визначеної Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 року.

Одночасно громадянин ОСОБА_3 був письмово попереджений від імені начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про кримінальну відповідальність за ухилення від виконання вимог військового обліку, а саме у недотриманні правил військового обліку та не проходження військово-лікарської комісії та був ознайомлений з текстом попередження про виконання вимог військового обліку про, що власноруч розписався.

Проте 08 липня 2026 року громадянин ОСОБА_3 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 та не повідомив про результат проходження військово-лікарської комісії. Самостійно громадянин ОСОБА_3 на зв`язок не вийшов та не повідомив про обставини і причини, які завадили йому пройти військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також, жодних документів, що обґрунтовано підтверджували б законні підстави та поважні причини не проходження ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 ним не було надано.

Крім того, станом на 08 липня 2026 року інформації щодо наявності у громадянина ОСОБА_3 права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, згідно статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також відповідних підтверджуючих документів на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 не надходило.

Таким чином громадянин ОСОБА_3 , діючи з прямим умислом, у повній мірі усвідомлюючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій, свідомо ухиляючись від виконання свого військового обов`язку, грубо порушуючи ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», п. п. 2, 5 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, п. п. 1,4 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, будучи належним чином попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від військового обліку, за відсутності поважних причин, не пройшов в установлений строк військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_4 , хоча мав для цього об`єктивну можливість.

Громадянин ОСОБА_3 своїми умисними протиправними діями, будучи військовозобов`язаним, скоїв ухилення від військового обліку після попередження зробленого начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Таким чином, ОСОБА_3 , обвинувачується в ухиленні військовозобов`язаного від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 337 кримінального кодексу України.

Під час дізнання обвинувачений у присутності захисника склав письмову заяву, відповідно до якої беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України, не оспорював встановлені під час дізнання обставини, висловив розуміння роз`ясненим наслідкам неможливості оскаржити встановлені обставини в апеляційному порядку та надав згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні та без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Відповідно до ч.2 ст. 382 КПК України за згодою учасників судового провадження, дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, визнано судом недоцільним. При цьому данні розписок, наявні у доданих до суду матеріалах, надають суду можливість прийти до висновку, що обвинувачений правильно та без сумнівів розуміє зміст обставин.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснюється.

Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали в їх сукупності, перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України доведена повністю.

Суд вважає, що дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 337 КК України, оскільки він своїми умисними діями, які виразились в ухиленні військовозобов`язаного від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, вчинив кримінальний проступок передбачений ч. 1 ст. 337 КК України.

Санкція ч. 1 ст. 337 КК України передбачає покарання у виді штрафу від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного року.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 337 КК України, є кримінальним проступком.

Під час призначення покарання ОСОБА_3 суд керується загальними засадами призначення покарання, визначеними у ст. 65 КК України, і враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують його покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому, не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_3 раніше судимий вироком Обухівського районного суду Київської області від 20.11.2025 року, яким останнього засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить сімнадцять тисяч грн, однак, відповідно до відповіді начальника Обухівського районного відділу № 2 філії ДУ "Центр пробації" у м. Києві та Київській області від 03.08.2026 року, станом на 03.08.2026 року штраф не сплачено; не працевлаштований; відповідно до листа Обухівської міської ради Київської області про надання характеристики відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , останній за адресою: Київська обл., м. Обухів, вул. Фонтанна, 12, не зареєстрований; відповідно до довідки завідувача ЦМЗ лікаря-психіатра КНП ОМР «Обухівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», обвинувачений ОСОБА_3 звертався за психіатричної та наркологічною допомогою з листопада 2019 року, діагноз: психічні та поведінкові розлади у зв`язку із вживанням опіоїдних речовин, синдром залежності.

На підставі викладеного, враховуючи характер та ступінь сіспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що буде справедливим та достатнім обрати відносно ОСОБА_3 покарання у виді штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 грн.

На думку суду, призначене покарання буде відповідати не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, буде обґрунтованим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Разом з тим, суд враховує, що ОСОБА_3 засуджено вироком Обухівського районного суду Київської області від 20.11.2025 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, який на даний час не сплачено, кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 337 КК України обвинувачений вчинив 08.06.2026 року, тобто після постановлення попереднього вироку та до відбуття цим вироком покарання.

Таким чином, наявні передбачені ч. 1 ст. 71 КК України підстави для призначення ОСОБА_3 покарання за сукупністю вироків.

Невідбутою частиною покарання за вироком Обухівського районного суду Київської області від 20.11.2025 року є штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

Суд враховує те, що відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

З огляду на викладене, суд вважає необхідним застосувати положення ст. 71 КК України, визначивши остаточне покарання за сукупністю вироків з урахуванням невідбутої частини покарання за попереднім вироком, та відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України визначити штрафи такими, що підлягають самостійному виконанню.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Долю речовоих доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Даних про процесуальні витрати чи заходи забезпечення кримінального провадження матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 302, 368, 373, 374, 381, 382, 394 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 337 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 (п`ять тисяч сто) гривень.

На підставі ч. 1 ст. 71 Кримінального кодексу України за сукупністю вироків, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді несплаченого штрафу за вироком Обухівського районного суду Київської області від 20.11.2025 за ч. 1 ст. 309 КК України у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, та штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 (п`ять тисяч сто) гривень, кожне із яких на підставі ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно.

Оптичний DVD-R диск серійний номер 65GR0101, на якому міститься відео з нагрудної камери, що містить обставини від 08.06.2026 року - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку суду не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати всім учасникам судового провадження.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня отримання його копії, з урахуванням особливостей, передбачених ч.1 ст. 394 КПК України.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 і 382 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Суддя ОСОБА_1