Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №369/13440/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/13440/26

Провадження № 2-о/369/599/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.,

за участю секретаря судового засідання Мартиненко Д.А.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

заінтересованої особи ОСОБА_3 ,

представника заінтересованої особи Костюкевич Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису,

В С Т А Н О В И В:

До Києво-Святошинського районного суду Київської області з вказаною заявою звернулася ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , в якій просила

видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , на строк до шести місяців, яким визначити тимчасові обмеження його прав, а саме:

заборонити перебувати в місці проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ),

заборонити перебувати в місці здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_1 в АДРЕСА_3 (склад 9Г), заборонити вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_4 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб,

заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці йому невідомому, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.

В обґрунтування вимог заяви заявник посилалася на те, що ОСОБА_1 перебуває в шлюбі з ОСОБА_3 . 25.06.2026 Києво-Святошинським судом Київської області ухвалено рішення у справі №369/1639/26, яким задоволено вимоги про розірвання шлюбу. Починаючи з дня оголошення судового рішення ОСОБА_3 систематично почав погрожувати життю та здоров`ю заявниці шляхом усних погроз за те, що вона нібито зруйнувала родину. Кривдник постійно пише їй смс-повідомлення в мобільному застосунку Viber в нецензурній формі, в яких містяться погрози її життю та здоров`ю. В моменти останніх особистих спілкувань чоловік висловлювався нецензурною лайкою, неодноразово завдавав тілесних ушкоджень, внаслідок чого заявниця декілька разів змушена була викликати поліцію з метою заспокоєння кривдника. Постійні побиття з боку кривдника стали в свій час підставою розриву сімейних відносин. Чоловік постійно переслідує заявницю , ходить за нею на роботу та заважає працювати. Так, 06.07.2026 ОСОБА_3 з`явився за місцем здійснення підприємницької діяльності в АДРЕСА_3 , та вчинив насильницькі дії щодо заявниці та належного їй майна, а саме: розбив платіжний термінал, намагався забрав ноутбук, телефон та гаманець. Під час намагання виїхати з території здійснив наїзд на неї власним транспортним засобом, внаслідок чого завдав тілесних ушкоджень бампером авто, через що на ногах полишилися гематоми. За наслідком інциденту заявниця 10.07.2026 змушена була звернутися з письмовою заявою про вчинення кримінального правопорушення до ВП №4 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, про що свідчить накладна про надсилання поштового відправлення №0315000949141 від 10.07.2026р та опис вкладення до нього. 08.07.2026 заявниця через побоювання отримати тілесні ушкодження змушена була здійснити виклик поліції, за наслідками чого був складений протокол про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення (або таке , що готується). А отже, ОСОБА_1 є особою, яка зазнала домашнього насильства.

Заінтересована особа ОСОБА_3 надав письмові пояснення, в яких проти задоволення вимог заяви заперечив, посилаючись на те, що подані заявником докази не підтверджують обставини, на які посилається заявник, зокрема щодо наявності тривалого та систематичного домашнього насильства. Між сторонами дійсно існують серйозні особисті непорозуміння та конфліктні відносини, які виникли на тлі припинення сімейних відносин. Водночас сам по собі конфлікт між колишнім подружжям не свідчить автоматично про вчинення домашнього насильства. до правоохоронних органів, однак сам факт звернення не може автоматично вважатися доказом достовірності всіх викладених у заяві тверджень. Реальний ризик продовження або повторного вчинення домашнього насильства відсутній. За результатами виклику працівників поліції 08.07.2026 щодо ОСОБА_3 не було винесено термінового заборонного припису. Сторони фактично здійснюють підприємницьку діяльність в одному місці, а їхні офісні приміщення розташовані поруч. Таким чином, заборона ОСОБА_3 перебувати за вказаною адресою фактично може означати неможливість здійснення ним власної професійної та/або підприємницької діяльності, а не лише обмеження його контактів із заявницею.

Заявник та її представник у судовому засіданні вимоги заяви підтримали. Повідомили, що подружжя має трьох неповнолітніх дітей. Конфлікт між батьками з приводу виховання дітей відсутній. Спілкування в месенджерах може розпочати будь-хто з подружжя у зв`язку з нагальною необхідністю вирішення спільних питань. Проте така переписка зазвичай закінчується лайкою та образами, особливо через ревнощі чоловіка та недопуск ним дружини до раніше спільного робочого місця. На теперішній час місця роботи подружжя розділені, хоча й продовжують бути розташовані поруч. Речі чоловіка та спільні речі подружжя ще продовжують знаходитися в квартирі дружини, в якій подружжя проживало.

Заінтересована особа та його представник в судовому засіданні повідомили про те, що з часу подій, зазначених в заяві, подружжя не мало конфліктів, хоча вони продовжували спілкуватися та зустрічалися, в тому числі під час зустрічі з дітьми. Раніше конфлікт виник через поділ майна подружжя.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, поданні на їх підтвердження, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст.350-1 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана , зокрема, особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".

Справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі (ч. 1 ст. 350-5 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" або Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", на строк від одного до шести місяців.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до ст. 26 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають: 1) постраждала особа або її представник; 2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування; 3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи - опікун, орган опіки та піклування.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

За заявою осіб, визначених частиною першою цієї статті, на підставі оцінки ризиків обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого судовим рішенням згідно з частиною четвертою цієї статті.

Про видачу обмежувального припису кривднику суддя у встановлений законом строк інформує уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) постраждалої особи для взяття кривдника на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад за місцем проживання (перебування) постраждалої особи.

Обмежувальний припис не може містити заходів, що обмежують право проживання чи перебування кривдника у місці свого постійного проживання (перебування), якщо кривдником є особа, яка не досягла вісімнадцятирічного віку на день видачі такого припису.

Порядок видачі судом обмежувального припису визначається Цивільним процесуальним кодексом України.

Постраждала особа може вимагати від кривдника компенсації її витрат на лікування, отримання консультацій або на оренду житла, яке вона винаймає (винаймала) з метою запобігання вчиненню стосовно неї домашнього насильства, а також періодичних витрат на її утримання, утримання дітей чи інших членів сім`ї, які перебувають (перебували) на утриманні кривдника, у порядку, передбаченому законодавством.

У разі порушення кримінального провадження у зв`язку з вчиненням домашнього насильства перелік заходів щодо тимчасового обмеження прав або покладення обов`язків на особу, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, або визнана винною у його вчиненні, а також порядок застосування таких заходів визначаються Кримінальним кодексом України та Кримінальним процесуальним кодексом України.

Судом встановлено, що до розірвання шлюбних відносин подружжя разом з дітьми проживало за адресою: АДРЕСА_2 . Після їх припинення чоловік виїхав із вказаного помешкання, в якому продовжують зберігатися його особисті речі та майно, що було придбано подружжям за час перебування в шлюбі. Подружжя вело спільну підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_3

06.07.2026 між сторонами була сварка, яка супроводжувалася бійкою та наїздом чоловіка на дружину машиною. Вказані обставини визнаються заявником та заінтересованою особою. Заінтересована особа не визнала обставини щодо причин наїзду автомобілем на дружину, повідомивши, що він в цей день намагався покинути місце сварки на автомобілі, а дружина перегородила йому дорогу та він не встиг вчасно зупинити автомобіль.

08.07.2026 чоловік приїхав до дружини до додому. Дружина йому двері не відчинила. Чоловік тарабанив в двері, погрожував дружині тим, що їй через це буде гірше, лаявся та повернувся з працівниками поліції. Після цих подій сварок між подружжям не було, в тому числі під час спільних зустрічей. Вказані обставини визнаються заявником та заінтересованою особою.

До заяви долучені свідоцтво про шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , протокол про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 08.07.2026, яким було зафіксовано зміст заяви ОСОБА_1 про вчинення щодо неї ОСОБА_3 08.07.2026 погроз фізичної розправи, лайливих образ та докази надіслання ще однієї заяви до поліції від 10.07.2026.

В судовому засіданні учасники справи демонстрували свої телефони з перепискою між подружжям з лайливими словами в адресу один одного.

Оскільки із поданих заявником доказів та обставин, що визнаються учасниками справи, судом не встановлено, що було вчинено домашнє насильство, а також не встановлено наявність ризиків, які можуть настати, у разі не застосування щодо ОСОБА_3 обмежувального припису, враховуючи те, що з часу останньої сварки між подружжям, в зв`язку з якою була подана вказана заява, сварок між подружжям більше не було, хоча вони продовжували спілкуватися та зустрічатися, суд дійшов висновку про те, на теперішній час відсутні підстави для видачі обмежувального припису.

Вказаний висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19 травня 2026 року у справі № 569/211/26, відповідно до якої Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що у кожному конкретному випадку суди мають враховувати фактичні обставини справи та письмові докази, а заявник має довести факт вчинення фізичного та психологічного насильства відповідно до Закону.

Докази, що додаються до заяви про видачу обмежувального припису, мають стосуватися місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді психологічному, фізичному, економічному, тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії у відношенні до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими.

Як докази до заяви можуть додаватися, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою органів Національної поліції; терміновий заборонювальний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції; обмежувальний припис, винесений судом у кримінальному провадженні; інші документи, які засвідчують факт насильства; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні вказаної заяви.

Керуючись ст. ст. 259, 264 - 265, 273, 293 – 294 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

У задоволені заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заявник: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ; заінтересована особа: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Мартиненко В.С.