Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №367/8830/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/8830/26

Провадження №3/367/1991/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 серпня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Шестопалової Я.В.,

при секретарі Янковому І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

01.07.2026 року о 18 год 18 хв в Київській обл. м. Ірпінь по вул. Гостомельське шосе 39, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Suzuki Address н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння обличчя, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки або в медичному закладі, водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

При цьому, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (23.07.2026, 07.08.2026, 18.08.2026) до суду не з`являвся, про причини неявки не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило.

В судове засідання захисник Федак М.Л. не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із тим, що в провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебуває справа № 756/7496/25, де він являється захисником обвинуваченого ОСОБА_2 , вказана справа перебуває на стадії судового розгляду на судове засідання призначено на 18.08.2026 о 14 год 00 хв, а розгляд даної справи призначено на 12 год 40 хв. Разом із тим, адвокатом Федак М.Л. не було вказано причини його неявки в дане судове засідання та не надано доказів на підтвердження того, що в Оболонському районному суді м. Києва призначено розгляд зазначеної ним справи на зазначений час.

При цьому, судом враховується, що 07.08.2026 надійшли письмові пояснення відносно протоколу про адміністративне правопорушення від адвоката Федак М.Л., відповідно до яких останній просив закрити провадження по справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 ..

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини слід брати до уваги те, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року, (Judgementof ECHR of 16 December 1992 DeGeouffredelaPradelle v. France // SeriesA N 253- В).

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним, з точки зору його практичного забезпечення: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства («Golder проти Сполученого Королівства», «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року). Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Також, виходячи з норм закріплених у ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справ про адміністративні правопорушення передбачене ст. 130 КУпАП не обов`язкова.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 та його захисник Федак М.Л. були обізнані про складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення щодо притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та про дату, час та місце розгляду даної справи, однак, до суду не з`явились, поважність причин своєї неявки не підтвердили, враховуючи наявність в матеріалах справи письмові пояснення (заперечення) захисника, суд вважає за можливе, розглянути даний протокол про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника за наявних в матеріалах справи доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, та заперечення захисника, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 130 КУпАП, відповідальність настає за керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху України визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, у зв`язку із недотриманням пункту 2.5 Правил дорожнього руху України настає відповідальність за статтею 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Так, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 підтверджується, а доводи сторони захисту спростовуються, наявними документами в матеріалах справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 708118 від 01.07.2026, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння від 01.07.2026 та актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів в яких зазначені виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: порушення мови, різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.

Так, щодо доводів сторони захисту про те, що на відеозаписі відсутні всі події, зокрема факт того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та перебував під час такого керування в стані сп`яніння, слід зазначити наступне.

З дослідженого судом відеозапису, вбачається, що він починається з моменту часу – 18:20:31 год 01.07.2026, на якому ОСОБА_1 , сидячи на працюючому мопеді повідомляє працівникам поліції, що він їхав на заправку. Крім того, в подальшому на даному відео, під час розмови із працівниками поліції, ОСОБА_1 неодноразово повідомляв, що він проїхав 200 м від дому до заправки, а перед цим вживав алкоголь, а саме: дві пляшки пива.

За таких обставин суд відхиляє доводи сторони захисту щодо відсутності доказів керування транспортним засобом, оскільки такі суперечать обставинам, зафіксованим на відеофайлі тривалість якого 45 хвилин та яким зафіксовано неодноразове зазначення ОСОБА_1 про керування мопедом.

Щодо доводів захисника про безпідставність зупинки та відсутність в матеріалах справи доказів факту порушення ОСОБА_1 положень ПДР України, які відповідно до ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під його керуванням, суд зазначає наступне.

Так, доводи про незаконну зупинку транспортного засобу спростовуються відеозаписом, згідно якого працівники поліції неодноразово повідомляли водію підставу зупинки транспортного засобу - керування транспортним засобом – мопедом, без мотоциклетного шолому, що є порушенням правил дорожнього руху, а саме п. 2.3г ПДР України, про що міститься в матеріалах справи відповідна постанова складена відносно ОСОБА_1 того ж дня. При цьому закон не вимагає того, що в кожному випадку зупинки транспортного засобу має складатися адміністративний матеріал.

Так, суд вважає за необхідне звернути увагу на існування усталеної на даний час судової практики у справах в категорії адміністративних правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП.

Так, у постанові Хмельницького апеляційного суду від 26 грудня 2024 року в справі №680/495/24 було зазначено наступне: стосовно доводів сторони захисту про перевищення працівником поліції своїх службових обов`язків, яке полягає у незаконній зупинці транспортного засобу, що потягло безпідставне проведення огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння у водія, то апеляційний суд з таким твердженням погодитися не може. Так, Хмельницький апеляційний суд неодноразово зазначав, що законність підстави зупинки транспортного засобу не охоплюється диспозицією ст.130 КУпАП і дії працівників поліції щодо законності таких підстав зупинки можуть бути оскаржені в окремому порядку, зокрема, в адміністративному із наданням суду відповідних доказів на підтвердження таких обставин (зокрема, постанови у справах №688/1959/20, №686/8878/20, №672/1223/23, № 686/28677/23). У зв`язку із чим апеляційний суд не вбачає підстав відступати від згаданої сталої практики.

У постанові Київського апеляційного суду від 09.10.2024 у справі №759/19292/23 було зазначено: посилання апелянта на те, що працівниками поліції було порушено вимоги ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки працівники поліції безпричинно зупинили транспортний засіб під керуванням особи та не поінформували його про конкретну причину зупинення транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті, не ґрунтуються на вимогах закону, позаяк незалежно від причини зупинки транспортного засобу, поліцейські, виявивши у водія ознаки сп`яніння чи іншого хворобливого стану, який свідчить про зниження уваги та швидкості реакції водія, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов`язані вчинити дії по перевірці стану водія на предмет перевірки дотримання водієм вимог підпунктів "а" та "б" пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, а водій, відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Окрім того, відповідно до положень п.п.1, 3 ч.1 ст.23 ЗУ "Про національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Згідно із постановою Тернопільського апеляційного суду від 11.07.2025 у справі №595/804/25: посилання на недопустимість доказів з підстав, на думку апелянта, неправомірної зупинки транспортного засобу, є безпідставними, оскільки незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки такий обов`язок прямо передбачений Правилами дорожнього руху України та не пов`язаний з причиною зупинки транспортного засобу.

У постанові Одеського апеляційного суду від 27.08.2025 у справі № 505/1412/25 зазначено: довід скарги щодо не повідомлення про причини зупинки транспортного засобу є необґрунтованим, оскільки з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, не згода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки. Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій перебував з ознаками сп`яніння, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов`язку виконання вимог п. 2.5 ПДР України.

Подібна за змістом правова позиція була висловлена Чернігівським апеляційним судом у постановах від 17.03.2025 у справі №738/2704/24, від 17.03.2025 у справі №747/398/24 та від 19.02.2025 у справі №750/17801/24; Одеським апеляційним судом у постанові від 19.08.2024 у справі № 512/961/23 та від 19.08.2024 у справі № 947/36081/23; Київським апеляційним судом у постанові від 09.06.2025 у справі № 375/885/25, від 09.12.2024 у справі № 369/9223/24, від 05.10.2023 у справі № 760/17715/22 та від 19.06.2023 у справі № 379/430/23; постанові Тернопільського апеляційного суду від 22.07.2025 у справі № 607/10583/25 та від 30.04.2025 у справі № 596/235/25; у постановах Харківського апеляційного суду від 17.06.2025 у справі № 643/8653/24 та від 03.06.2025 у справі № 645/1374/25; постановах Сумського апеляційного суду від 25.07.2025 у справі № 591/446/25, від 03.09.2020 у справі № 585/1205/20 та від 29.05.2020 у справі № 950/501/20, тощо.

При цьому суд вважає за необхідне окремо акцентувати увагу на тому, що дана судова практика має на даний час статус саме усталеної практики, тобто певної сформованої позиції, яка превалює при вирішенні судами даної категорії справ. Дана судова практика, яка свідчить про те, що навіть у разі неповідомлення працівниками поліції про причини зупинки транспортного засобу, така обставина не звільняє водія від обов`язку проходження огляду на визначення стану сп`яніння, є достатньо чітко сформованою, поширеною незалежно від регіону України та доступною для ознайомлення.

Так, суд повністю підтримує таку практику та не вбачає жодної причини відступати від неї у межах даної справи. Керування автомобілем є діяльністю, що пов`язана із джерелом підвищеної небезпеки, і така діяльність створює небезпеку для життя як самого водія, так і інших осіб. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортним засобом є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти ними та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, у разі виявлення працівниками поліції у водія наявності ознак алкогольного або наркотичного сп`яніння, такий водій підлягає безумовному обов`язку пройти огляд на визначення наявності стану сп`яніння незалежно від підстав зупинки транспортного засобу. У разі ж виявлення факту перебування у стані сп`яніння водій має бути відсторонений від керування транспортним засобом, оскільки його дії створюють небезпеку для оточуючих. Факт керування транспортним засобом у стані сп`яніння є підставою для відповідальності за ст. 130 КУпАП незалежно від підстав зупинки транспортного засобу.

Водночас у тому разі, якщо водій незгоден або вважає незаконними дії працівників поліції саме щодо підстав зупинки транспортного засобу, такий водій не позбавлений права оскаржити у визначеному законом порядку дії працівників поліції і вимагати притягнення їх до відповідальності. Однак це питання не входить до кола обставин, що підлягають вирішенню при розгляді адміністративних справ, провадження в яких здійснюється за ст. 130 КУпАП.

Крім того, на наявному відеозаписі зафіксовано, що працівники поліції відсторонили водія від керування транспортним засобом та передали його в управління іншій особі, про що також в матеріалах справи міститься відповідна розписка.

Щодо доводу захисника про те, що протокол про адміністративне правопорушення складено не уповноваженою на його складання посадовою особою органів Національної поліції, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 255 КУпАП, право на оформлення протоколів про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення дотримання правил дорожнього руху мають працівники патрульної поліції та інші уповноважені співробітники поліції.

Як вбачається з матеріалів справи, даний протокол та інші матеріали справи були складені та оформлені старшим сержантом поліції ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_3 та поліцейським сектору реагування патрульної поліції сержантом ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області Довголюком В.А..

Так, відповідно до Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, підрозділ реагування патрульної поліції (далі - ПРПП) - відділ (сектор) реагування патрульної поліції, який організовує та координує діяльність ГРПП, які цілодобово забезпечують оперативне реагування на заяви і повідомлення про правопорушення або події, а також здійснює комплекс превентивних заходів шляхом патрулювання території обслуговування, виявлення та припинення правопорушень, застосування визначених законодавством поліцейських та інших заходів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали справи були оформлені та складені уповноваженими на те посадовими особами Національної поліції України, протилежного стороною захисту не доведено.

Доводи захисника про те, що в протоколі вказано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, однак конкретних ознак сп`яніння в ньому не зазначено, та те, що до матеріалів справи не долучено доказів того, що транспортний засіб описаний в протоколі являться транспортним засобом не відповідають дійсності та не ґрунтуються на вимогах Закону.

Так, слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути самостійним та єдиним джерелом доказу у справах про адміністративні правопорушення, тому суд, дослідивши усі матеріали справи, які в своїй сукупності вказують на наявність у ОСОБА_1 таких ознак алкогольного сп`яніння як зазначено в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння від 01.07.2026 та акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відеозаписі, на якому працівники поліції повідомили водію про виявлені ними ознаки сп`яніння, а саме: порушення мови, різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя.

Відповідно до Правил дорожнього руху України, транспортний засіб — це пристрій, який призначений для перевезення людей чи вантажів, а також спеціального обладнання чи механізмів, які на ньому встановлені. Він може приводитися в рух двигуном або силою м`язів.

Таким чином, відсутність в матеріалах справи технічних характеристик двигуна транспортного засобу, зазначеного в протоколі не суперечить вимогам Закону, оскільки така характеристика не є визначальною для визначення виду та типу транспортного засобу. При цьому, в протоколі міститься в повному обсязі: марка, модель, номерний знак та належність транспортного засобу. Крім того, на відеозаписі, водій сам вказував, що даний транспортний засіб являється мопедом, та не оспорював даного факту.

Стосовно доводів захисника про те, що ОСОБА_1 не було вручено ні направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння від 01.07.2026, ні акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, суд зазначає наступне.

З дослідженого відеозапису, та з протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що водій ОСОБА_1 особисто відмовився від отримання будь-яких документів від працівників поліції під час та після складання та оформлення матеріалів справи. В протоколі про адміністративне правопорушення в п. 13, 14, 18 містяться відповідні відмітки: «відмовився», що спростовує позицію захисту щодо порушення працівниками поліції Інструкції.

Статтею 266 КУпАП встановлено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Тому, доводи захисника про недійсність огляду проведеного за допомогою технічного засобу «Драгер» не заслуговують на увагу суду, оскільки водій не проходив відповідний огляд за допомогою вказаного приладу, а відмовився від такого огляду та й від огляду в медичному закладі.

Також, матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне, упереджене ставлення, а стороною захисту не доведено протилежного належними та допустимим доказами.

Інші доводи сторони захисту не заслуговують на увагу суду, оскільки не відносяться до предмету та суті даної справи.

Таким чином, суд дійшов впевненого висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Жодних доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) сторона захисту не надала.

Обставини, зазначені в протоколі повністю узгоджуються із дослідженим судом відеозаписом із нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського, на якому достатньо повно відображені події, які відбувалися 01 липня 2026 року за участю ОСОБА_1 ..

Так, відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.

Відеозаписи є одними із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. А на відео зафіксована подія правопорушення.

Цей відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наявними в даній справі доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, вище зазначені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності суд не вбачає.

З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.

Наведені докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи, в тому числі і доводами захисника Федак М.Л., який заперечив вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за обставин, викладених протоколі про адміністративне правопорушення.

Такі пояснення є необґрунтованими, оскільки вони суперечать фактичним обставинам, чинному законодавству та повністю спростовуються дослідженими доказами по справі.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували вину ОСОБА_1 і були підставами для закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, стороною захисту не наведено і при розгляді справи не встановлено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

У зв`язку з чим, враховуючи характер скоєного ОСОБА_1 правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, суд приходить до висновку, що йому необхідно призначити адміністративне стягнення встановлене в санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, що буде необхідним і достатнім, з метою виховання особи в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 130, 7, 9, 23, 24, 27, 29, 33, 34, 35, 38, 40-1, 268, 276, 277, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення подання на постанову - не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна, в порядку, встановленому законом.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд 1-ї інстанції шляхом подання у 10-ти денний строк з дня вручення такої постанови апеляційної скарги.

Суддя: Я.В. Шестопалова