Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №288/1285/26 — Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/1285/26

Провадження № 3/288/243/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року селище Попільня

Суддя Попільнянського районного суду Житомирської області Поліщук Р.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від відділення поліції № 1 Житомирського РУП 2 ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , місце роботи: посудомийниця, РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за ч.1 ст.184, ч.2 ст. 173-2 КУАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №466146 від 29.07.2026 року гр. ОСОБА_1 , 28.07.2026 о 19 год. за адресою: АДРЕСА_2 ухилилась від виконання батьківських обов`язків відносно своєї доньки ОСОБА_2 , залишивши її без нагляду, чим порушила вимоги ст.150 Сімейного Кодексу України та ст.8, 12 ЗУ «Про охорону дитинства».

Крім того згідно з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №466147 від 29.07.2026 року гр. ОСОБА_1 , 28.07.2026 о 20 год. за адресою: АДРЕСА_3 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до своєї доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 під час якого кричала на неї та ображала її, чим вчинила домашнє насильство психологічно характеру.

Дії ОСОБА_1 , кваліфіковані за ч.2 ст. 173-2, ч.1 с.184 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що вона неофіційно працює в Києві посудо мийницею по чотири дні, щоб забезпечити своїх дітей, а тому була відсутня дома, від виконання батьківських обов`язків не ухилилась а вимушено була відсутня за місцем проживання по поверненню до дому 28.07.2026, виявила, що її дочка ОСОБА_3 була в с.Голубятин у своєї сестри, поїхавши до с.Голубятин, вона просила свою дочку повернутися до дому, однак дочка її не слухала, ображала її брутальною лайкою, пояснювала, що до дому не хоче оскільки в с.Голубятин живуть її друзі та молодий хлопець, на що вона самостійно викликала поліцію для профілактичної бесіди з дочкою, просила провадження закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Потерпіла ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явилась.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки будь-яких належних, допустимих та достовірних доказів, які з достатністю вказували на наявність у діях ОСОБА_1 , складу адміністративних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 173-2 та ч.1 ст.184 КУпАП, у справі немає.

Згідно вимог ст.245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимогст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до чинного законодавства відповідальність за ч.1 ст. 173-2 КУпАП (в ред. ЗУ № 3733-IX від 22.05.2024) яка набрала чинності 19.12.2024, настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, за ч.2 ст.173-2 КУпАП за ті самі дії вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, за ч.3 ст.173-2 КУпАП повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачено відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2, ч.1 ст.184 КУпАП до матеріалів справи долучено лише протокол про адміністративне правопорушення та пояснення неповнолітньої ОСОБА_2 від 28.07.2026.

Стаття 251 КУпАП визначає, серед інших, протокол про адміністративне правопорушення, як джерело доказів.

Протокол є процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, за які передбачена адміністративна відповідальність.

При цьому протокол про адміністративне правопорушення не є самостійними беззаперечним доказом, являє собою лише початковий правовий висновок щодо певної особи, в якому фактично формулюється обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення, а обставини викладені в ньому повинні бути доведені сукупністю належних і допустимих доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумнівів у суду. Таких доказів суду не надано, а суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того Статтею1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»(надалі - Закон) визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

В той час, під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання під час сварки, не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Суд звертає увагу, що вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами, визначеними у ст. ст.269, 272 КУпАП, що є необхідним елементом складу даного правопорушення.

Суд звертає увагу, що ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей, повинно бути підтверджено доказами вчинення такого правопорушення, а саме: поясненнями свідків, відеоматеріалами або іншими доказами, визначеними у ст. 251 КУпАП, що є необхідним елементом складу даного правопорушення.

При цьому протокол про адміністративне правопорушення не є самостійними беззаперечним доказом, являє собою лише початковий правовий висновок щодо певної особи, в якому фактично формулюється обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення, а обставини викладені в ньому повинні бути доведені сукупністю належних і допустимих доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумнівів у суду. Таких доказів суду не надано, а суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, що внаслідок дій ОСОБА_1 була заподіяна шкода психічному здоров`ю ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 ухилялась від виконання батьківських обовязків.

Щодо наявних в матеріалах справи пояснень ОСОБА_2 , то зміст пояснень не містить ознак вчинення домашнього насильства матір`ю по відношенню до доньки.

Так згідно пояснень ОСОБА_2 , 28.07.2026 близько 21 год., вона була в с.Голубятин у своєї старшої сестри, до них приїхала мати ОСОБА_1 та хотіла забрати її до дому, але вона не хотіла їхати до дому так як мати її постійно ображає.

На думку суду у справі відсутні докази наявності у діях ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2, ч.1 ст.184 КУпАП.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зіст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальна), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення ЄСПЛ, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п.161, Series А заява №25).

Усі сумніви щодо доведеності вини суд трактує на користь особи, що притягується до адміністративної відповідальності.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а, у силу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягається до відповідальності, тлумачиться на її користь.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За наявних обставин, суд вважає за необхідне закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2, ч.1 ст.184 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись п. 1 ст.247, ст. 280, ст. 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2, ч.1 ст.184 КУпАП, закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови через Попільнянський районний суд Житомирської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Попільнянського

районного суду Р.М.Поліщук