Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №161/9407/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/9407/26

Провадження № 2/161/5261/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого – судді Філюк Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Романюк М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вимоги мотивує тим, що 09 липня 2025 року між кредитодавцем ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та позичальником ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 769553200, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 29000 грн.

14 жовтня 2025 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу №МВ-ТП/58, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №769553200 від 09.07.2025.

Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 отримані грошові кошти не повернула і відсотки за користування кредитом не сплачувала, позивач просив стягнути з відповідача на свою корить заборгованість на загальну суму 90137,80 гривень, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту – 29000 гривень, сума заборгованості за відсотками – 59397,80 гривень, заборгованість по комісії за надання кредиту - 1740,00 гривень, а також відшкодувати судові витрати.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 травня 2026 року відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

05 червня 2026 року вд відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила частково задовольнити позовні вимоги, не заперечуючи щодо стягнгення з неї заборгованості за тілом кредиту в сумі 29000,00 грн. Також просила розстрочити виконання рішення суду ст роком на 24 місяці на підставі ст. 267 ЦПК України.

11 червня 2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

Сторони в судове засідання не з`явились, попередньо надійшли заяви про розгляд справи за відсутності.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.

Встановлено, що 09 липня 2025 року між кредитодавцем ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та позичальником ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 769553200, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 29000 грн., за умовами якого (п. 2.1) кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому договорі та додатках до нього.

Відповідно до п. 1.1.5. Договору дисконтний період кредитування або дисконтний період період користування кредитом, протягом якого позичальник має право отримувати нові транші, у тому числі у разі часткового погашення кредиту протягом строку дії договору

Загальний розмір кредиту – 29 000 грн. Позичальнику на умовах та в порядку, що передбачені цим договором, можуть бути надані в кредит додаткові грошові кошти шляхом надання додаткових траншів шляхом надання додаткових траншів.

Дата надання кредиту – 09.07.2025 (п. 2.3);

Позичальнику надається дисконтний період кредитування, який складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу (п. 3.1).

Строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань, строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті активовано функцію продовження строку дисконтного періоду (п. 3.2).

Відповідно до п.3.3. договору - для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 1740 грн 00 коп.

Згідно з п. 3.4. договору продовження строку дисконтного періоду не призводить до зміни істотних умов договору в бік погіршення для позичальника. Оскільки ні пролонгація, ні поновлення дисконтного періоду не є зміною істотних умов договору, зокрема строку дії договору, то вона не потребує укладення додаткових угод до договору, в тому числі пролонгація та поновлення дисконтного періоду не потребують застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Ініціювання позичальником пролонгації чи поновлення дисконтного періоду є конклюдентною дією спрямованою на застосування тих чи інших передбачених цим договором умов користування кредитом без зміни строку дії договору.

Датою повернення кредиту є дата закінчення дисконтного періоду кредитування – 09.08.2025, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником (п. 7.1);

Відповідно до п. 7.3. кредитного договору - кінцева дата повернення кредиту встановлена 08.08.20.2030 року.

Згідно п. 8.1. кредитного договору - за користування кредитними коштами позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти. Згідно п. 8.2. договору - процентна ставка за користування кредитом є базовою процентною ставкою. Процентна ставка за договором є фіксованою і не підлягає зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. Згідно п. 8.3. договору - базова процентна ставка за користування кредитом становить 0,98 в день (357,70 річних) від суми залишку кредиту за кожний день.

Комісія за надання першого траншу кредиту становить 1 740 грн (п. 8.5).

Згідно п. 8.7.2. договору - у разі якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2. договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів або здійснить пновлення дисконтного періоду, на період після 08.08.2025 р. кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 0,00 (нуль) % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за індивідуальною процентною ставкою 0,98 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних.

Відповідно до п. 8.10 договору - проценти нараховуються щоденно до дня закінчення строку дії цього договору.

Відповідно до п. 11.1 кредитного договору - договір набирає чинності з моменту підписання та діє протягом 5 років, або до його дострокового розірвання.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором становить90137,80 гривень, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту – 29000 гривень, сума заборгованості за відсотками – 59397,80 гривень, заборгованість по комісії за надання кредиту - 1740,00 гривень.

Контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності відповідач не подала.

14 жовтня 2025 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу №МВ-ТП/58, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №769553200 від 09.07.2025.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним у письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

За ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства чи за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Зазвичай електронні кредитні договори підписуються за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Стороною відповідача не оскаржується укладання кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно з ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України).

Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Оскільки факторинг визначено п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Зазначене узгоджується із правовими висновками, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18); від 31 жовтня 2018 року у справі №465/646/11 (провадження № 14-222цс18).

Відсотки за кредитним договором нараховані первісним кредитором та позивачем у межах строку дії договору до 06 березня 2026 року - дати дострокового розірвання кредитного договору, що відповідає положенням ст. 1048 ЦК України, умовам кредитного договору (п. 7.3.) та вимогам Закону України «Про споживче кредитування». Разом з тим, відповідач не подала контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності.

Доводи відповідача про те, що позивач не мав права нараховувати відсотки за кредитним договором поза межами строку кредитування, що становить 30 днів, на увагу суду не заслуговують.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12. У п. 54 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно зп. 3.4. договору продовження строку дисконтного періоду не призводить до зміни істотних умов договору в бік погіршення для позичальника. Оскільки ні пролонгація, ні поновлення дисконтного періоду не є зміною істотних умов договору, зокрема: строку дії договору, то вона не потребує укладення додаткових угод до договору, в тому числі пролонгація та поновлення дисконтного періоду не потребують застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Ініціювання позичальником пролонгації чи поновлення дисконтного періоду є конклюдентною дією спрямованою на застосування тих чи інших передбачених цим договором умов користування кредитом без зміни строку дії договору.

Відповідно до п. 8.14. договору - продовження строку дисконтного періоду, поновлення дисконтного періоду та настання відкладальних обставин нарахування процентів за базовою ставкою, не є зміною істотних умов цього договору та не потребує змін цього договору та укладення додаткових угод до нього. Усі істотні умови договору, в тому числі строк дії договору, загальний розмір кредиту, розмір процентних ставок та порядок їх застосування, погоджені сторонами під час укладення цього договору.

Отже, дисконтний період це лише період з загального п`ятирічного строку кредитування, під час якого позичальник має додаткові можливості (отримання нових траншів за умови погашення процентів за дисконтний період). Після його закінчення, за відсутності продовження з боку позичальника, договір діє до кінця визначеного строку, або його дострокового виконання чи розірвання, а позичальник користується кредитними коштами на умовах визначених договором.

Відсутність пролонгації дисконтного періоду не припиняє дії договору та не впливає на обов`язок сплати процентів, оскільки проценти нараховуються протягом усього строку його дії, як плата за користування кредитними коштами.

Після закінчення дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно (п.7.4.2. Договору).

Таким чином, Договір чітко визначає 5-річний термін своєї дії та право кредитодавця нараховувати проценти протягом усього цього терміну на умовах фіксованої щоденної ставки.

06.03.2026 кредитний договір було достроково розірвано на підставі п. 7.2.2. та 9.1.1.7., про що було повідомлено відповідача і нарахування відсотків було припинено.

Відповідно до п. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлений максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Отже, розмір денної процентної ставки за кредитним Договором як вже зазначалось вище погоджений та становить 0,98% в день (п.8.3 Договору), що відповідає розміру встановленому п. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому умови кредитного договору відповідають нормам спеціального законодавства.

Відповідач взяті на себе за договором кредитної лінії зобов`язання щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами у повному обсязі та повернення тіла кредиту не виконала, строк кредитування продовжувався, а тому позивач правомірно нараховував проценти за базовою процентною ставкою не до дати закінчення дисконтного періоду, а до дати дострокового розірвання договору.

Зважаючи на викладене, на підставі встановлених у цій справі обставин, а також підтвердження наявності заборгованості за кредитним договором, розмір якої відповідачем не спростовано, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі та з ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Таліон Плюс» належить стягнути заборгованість за кредитним договором №769553200 від 09.07.2025 у розмірі 90137,80 гривень, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту – 29000 гривень, сума заборгованості за відсотками – 59397,80 гривень, заборгованість по комісії за надання кредиту - 1740,00 гривень.

Крім того, позивачем заявлена вимога на відшкодування понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 8с т. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Євопейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 року у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 року у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755\9215\15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставіст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, значення справи для сторони, а також ту обставину, що відповідач заявляє про неспівмірність заявлених витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути на користь позивача 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Також, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Перелік обставин, що можуть бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення, не є вичерпним.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 зазначила, що знаходиться в скрутному матеріальному становище, у зв`язку з тим, що на її утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей, про що долучено відповідні копії свідоцтв про народження дітей, відповідач перебуває на лікарняному у зв`язку з вагітністю та пологами та не отримує доходів, через що просить розстрочити виконання рішення на 24 місяців.

Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про можливість розстрочення виконання судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором строком на десять місяців, шляхом сплати рівними платежами щомісяця, з дня набрання законної сили рішенням суду.

На думку суду, розстрочення виконання рішення буде стимулювати відповідача добровільно виконати свої зобов`язання перед позивачем без здійснення останнім додаткових витрат, пов`язаних з примусовим виконанням судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354, ст. 526, 525,526, 610,611, 623, 1046,1048,1054, 1055 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" заборгованість за кредитним договором №769553200 від 09 липня 2025 року в розмірі 90137 ( дев`яносто тисяч сто тридцять сім ) гривень 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" 2662 ( дві тисяч шістсот шістдесят дві ( гривні ) 40 копійок судового збору та 3000 ( три тисячі ) гривень понесених витрат на правову допопомогу

Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 серпня 2026 року, в цивільній справі № 161/9407/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №769553200 від 09 липня 2025 року в розмірі 90137 ( дев`яносто тисяч сто тридцять сім ) гривень 80 копійок, 2662 ( дві тисяч шістсот шістдесят дві ( гривні ) 40 копійок судового збору та 3000 ( три тисячі ) гривень понесених витрат на правову допопомогу, терміном на 10 (десять) місяців з дня набрання законної сили рішення суду, встановивши порядок сплати щомісячних платежів у розмір 9579 (дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять) гривень 94 копійок щомісяця, але не пізніше останньої календарної дати кожного місяця.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (місцезнаходження: 14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, 13; код ЄДРПОУ 39700642);

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Дата складення повного тексту рішення 19 серпня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.М. Філюк