Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №161/25262/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/25262/25

Провадження № 2/161/1483/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючої – судді Плахтій І.Б.

з участю секретаря судових засідань – Маєвської Х.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

08 грудня 2025 року позивачка ОСОБА_1 через свого представника звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначила, що з 25 вересня 2015 року перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 , за час якого у них народилась спільна дитина – дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 серпня 2019 року їх шлюб із відповідачем розірвано та ухвалено стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дитини в розмірі 3000 грн. щомісячно. Зазначає, що на даний час вважає за необхідне змінити спосіб стяуваних аліментів з твердої грошової суми на стягнення аліментів у частці від доходу позивача, оскільки такий спосіб стягнення аліментів для неї є більш зручним та доцільним. З огляду на наведене просить суд: змінити спосіб стягуваних з відповідача аліментів та стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї четвертої частки всіх видів його доходів, але не менше за встановлений законом мінімум, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 05 березня 2026 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів зупинено до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

Постановою Волинського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року вищевказану ухвалу суду залишено без змін.

Ухвалою суду від 15 липня 2026 року поновлено провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.

16 липня 2026 року відповідач подав відзив на позовну заяву. Зазначив, що бойові надбавки не є постійною заробітною платою. При лікуванні, переведенні, та низці інших причин зміна способу на відсоток зробить виплати на дитину нестабільними, тоді як чинна тверда сума у розмірі 3000 гривень є гарантованою та прогнозованою. Також, вважає що 1/4 від грошового забезпечення військового на передовій може становити 25000 - 30000 гривень, така сума значно перевищує реальні та розумні потреби однієї дитини. Аліменти мають забезпечувати дитину, а не ставати способом збагачення колишньої дружини. Вказує, що у нього є батько інвалід другої групи, який потребує фінансової допомоги, так як має низку захворювань та не може повноцінно себе забезпечувати з пенсії. Також є невідкладні витрати у звязку зі службою, такі як: ремонт авто, купівля запчастин, амуніції, винайм житла, купівля інструментів тощо. Крім того, вказує що на його утриманні є вагітна дружина, яка має право на утримання від чоловіка, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, тому вважає, що стягнення 1/4 частини його заробітку (особливо з урахуванням бойових виплат) на користь першої дитини призведе до дискримінації його майбутньої дитини. Кошти, які виділяються на забезпечення вагітності, медичний догляд, майбутні пологи та речі для немовляти, будуть несправедливо урізані. Вагітність дружини потребує значних і регулярних витрат (платні аналізи, вітаміни, обстеження, підготовка до пологів).Також, зазначає, що він особисто потребує лікування, а саме у стоматолога, невролога, вертебролога, це все віднімає значну кількість коштів. Зауважує, що позивач не надала жодних доказів того, що коштів на утримання дитини не вистачає, що потребує додаткових витрат та потрібно збільшити аліменти, позивач зі свої представником наголошують тільки на тому, що він військовий, отримує велику заробітну плату та може платити більше, не враховуючи вищеперераховані витрати, та порядок нарахувань додаткової винагороди за ризик для життя. Якщо суд вважатиме за доцільне змінити спосіб стягнення аліментів, просить встановити граничну верхню межу в розмірі не більше 3 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на підставі ч. 5 ст. 183 СК України.

До початку судового засідання представник позивача подала заяву про розгляд справи у її відсутності, заявлені вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час, місце розгляду справи повідомлявся судом за адресою реєстрації судовим повідомленням/повісткою з рекомендованим повідомленням, яке повернуто суду без вручення.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв?язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 вересня 2015 року, за час якого у них народилась спільна дитина – дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 серпня 2019 року у цивільній справі №161/5906/19 шлюб між сторонами розірвано та ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень щомісячно, починаючи з дня звернення до суду (09.04.2019р.) та до досягнення дитиною повноліття.

На даний час прізвище ОСОБА_5 змінено на « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .

Як встановлено судом, малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжує проживати разом зі своєю матір`ю – позивачкою ОСОБА_1 .

Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною другою статті 141 Сімейного кодексу України визначено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Суд зауважує, що позивачем не заявляється вимога про збільшення розміру аліментів, а заявляється вимога про зміну способу стягнення аліментів.

Законодавство надає стягувачу право вибору способу стягнення аліментів. Це право стягувача є безумовним. Суд не може на власний розсуд змінювати спосіб стягнення аліментів. Проте, стягувач вправі звертатися до суду із відповідним позовом у разі зміни життєвих обставин, які впливали на його/її попередній вибір, і закон не обмежує стягувача у кількості таких звернень. Можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Судом встановлено, що спільна дитина сторін проживає разом з матір`ю. Відповідач є батьком дитини та на нього покладено однаковий з позивачкою обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на перебування на його утриманні вагітної дружини, надання матеріальної допомоги батькові, який є особою з інвалідністю ІІ групи, а також понесення ним витрат, пов?язаних із проходженням військової служби, оскільки такі обставини не позбавляють його обов`язку утримувати дитину та не свідчать про відсутність у нього можливості сплачувати аліменти у визначеній законом частці від доходу.

При цьому позивач, як стягувач аліментів, має право вимагати зміни способу їх стягнення та визначення аліментів у частці від доходу платника. Законодавством передбачено можливість стягнення аліментів як у твердій грошовій сумі, так і у частці від доходу платника, а тому обрання способу стягнення належить до передбачених законом способів захисту права на утримання дитини.

3 огляду на наведене, враховуючи право позивача на зміну способу стягнення аліментів та відсутність встановлених судом обставин, які б унеможливлювали їх стягнення у частці від доходу відповідача, суд доходить висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на 1/4 частину з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно.

Суд також відхиляє доводи відповідача щодо встановлення верхньої межі аліментів у розмірі трьох прожиткових мінімумів, оскільки ч. 5 ст. 183 СК України не передбачає такого обмеження у позовному провадженні про зміну способу стягнення аліментів.

Суд вважає, що стягнення аліментів на дітей в розмірі 1/4 частки доходу відповідача відповідатиме принципам розумності та справедливості і не становитиме для відповідача надмірного фінансового тягаря. У випадку виникнення умов, передбачених ст. 192 СК України, відповідач матиме право ініціювати питання про зменшення розміру аліментів.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням безумовного права стягувача на визначення і зміну способу стягнення аліментів, зміна розміру аліментів відповідає законодавчо орієнтованій частці, а також з врахуванням потреб малолітньої дитини, суд приходить до висновку, що у розглядуваному випадку існують усі передбачені законодавством підстави для зміни способу аліментів, які стягуються на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 серпня 2019 року в цивільній справі № 161/5906/19.

Аліменти у зміненому розмірі на користь позивача підлягають стягненню з моменту набранням даним рішенням законної сили.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

Оскільки, позивач за даною категорією справ звільнена від сплати судового збору, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1331, 20 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 81, 263 ЦПК України, на підставі ст.ст. 181, 182 СК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів – задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, визначених рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 серпня 2019 року в цивільній справі № 161/5906/19 за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини – дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Рішення в повному обсязі складено 19 серпня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області І.Б. Плахтій