Вирок від 18 серпня 2026 р. у справі №156/786/26 — Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/786/26

Провадження № 1-кп/156/97/26

В И Р О К

Іменем України

19 серпня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в сел.Іваничі Волинської області кримінальне провадження № 12026030520000306 від 16 червня 2026 рокупро обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця міста Нововолинська Волинської області, громадянина України, українця, з повною середньою освітою, непрацевлаштованого, одруженого, непрацездатні особи на утриманні відсутні, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України,

в с т а н о в и в :

Відповідно до постанови Володимирського міського суду Волинської області від 06.06.2025 у справі № 154/1454/25, яка набрала законної сили 17.06.2025, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строком на один рік.

Однак, ОСОБА_4 , діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконувати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, продовжував керувати транспортними засобами, чим ухилився від виконання вищевказаної постанови.

Так, всупереч вищевказаній постанові суду 16 червня 2026 року о 18 год. 54 хв. ОСОБА_4 керував автомобілем марки «Ореl» моделі «Omega» з реєстраційним номером НОМЕР_2 та рухався по вулиці Миру у селі Клопочин Володимирського району Волинської області, де був зупинений на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» працівниками наряду сектору превентивної діяльності № 2 (с-ще Іваничі) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області «Проект-11» капітаном поліції ОСОБА_5 та лейтенантом поліції ОСОБА_6 , які перебували на добовому чергуванні СПД №2 (с-ще Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, на яке заступили 16.06.2026.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що своїми умисними протиправними діями, які виразились в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю, пояснив про обставини його вчинення, які є аналогічними тим, що викладені в обвинувальному акті, не оспорював їх. У скоєному щиро каявся, обіцяв не повторювати порушень закону, просив суд суворо його не карати.

Крім повного визнання вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.

Заслухавши думку учасників судового провадження, роз`яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують обвинуваченого, як особу, а також стосовно процесуальних питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ним обставин вчиненого, добровільності та істинності його позиції.

Тому суд визнає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена повністю та його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про його особу, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

Обставиною, що пом`якшує покарання є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання не встановлено.

Також суд враховує, що обвинувачений має постійне місце проживання, за яким характеризується добре, до адміністративної відповідальності за порушення громадського порядку не притягався, однак притягався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР; скарг та заяв від сусідів та мешканців с. Щенятин щодо порушення громадського порядку на ОСОБА_4 не надходило; на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, 26.06.2026 року обвинувачений перерахував 8000,00 грн для забезпечення обороноздатності України.

Також суд враховує те, що ОСОБА_4 притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України вироком Жовківського районного суду Львівської області від 23.06.2026 у справі № 444/1153/24 та призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо він протягом призначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Станом на 19.08.2026 року вирок Жовківського районного суду Львівської області від 23.06.2026 у справі № 444/1153/24 не набрав законної сили у зв`язку із апеляційним оскарженням.

Також суд враховує висновки досудової доповіді згідно з якими ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній; ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній, а отже, враховуючи інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію порушень, середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, виправлення ОСОБА_4 можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі для окремих осіб).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що достатнє покарання для перевиховання та виправлення обвинуваченого, а також для запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень в майбутньому можливе без його ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання у виді штрафу, в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинення даного кримінального правопорушення (злочину) у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок. Саме такий вид покарання, передбачений санкцією ч. 1 ст. 382 КК України, на думку суду, зможе виправити обвинуваченого та попередити вчинення ним нових злочинів.

Оскільки, станом на 19.08.2026 року вирок Жовківського районного суду Львівської області від 23.06.2026 у справі № 444/1153/24 не набрав законної сили у зв`язку із апеляційним оскарженням, та враховуючи те, що суд дійшов висновку про необхідність призначення у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 покарання у виді штрафу, підстави для призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень за правилами ст. 70 КК України – відсутні, враховуючи, що відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України основне покарання у виді штрафу при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконуються самостійно.

Запобіжні заходи щодо ОСОБА_4 під час досудового розслідування не застосовувались, підстав для його застосування суд не вбачає.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Арешт на майно обвинуваченого не накладено.

Питання речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 100, 174, 349, 368 - 371, 373, 374 КПК України, суд –

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок.

Речовий доказ: компакт-диск DVD з відеозаписом за 16.06.2026 під час добового чергування, на якому зафіксовано вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 – залишити у матеріалах кримінального провадження № 12026030520000306.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1