Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №357/2185/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 357/2185/26 Головуючий 1-ї інстанції: Примаченко В.О.

Провадження №33/824/2639/2026 Доповідач: Яковлева В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Яковлева В.С., з секретарем судового засідання - Пишковичем М.І., за участю: захисника - адвоката Сови В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Сови Віталія Анатолійовича на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква, Київської області, громадянина України, непрацюючого, розлученого, маючи на утриманні двох малолітніх дітей: 7-ми та 9-ти років, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Крім того, визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження в справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП у зв?язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Закрито провадження в справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Стягнуто з ОСОБА_1 , судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.)

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, захисник - адвокат Сова В.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2026 року у справі №357/2185/26, прийняти нову постанову якою справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а також закрити провадження в справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

На обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу поверхнево, без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, у зв`язку з чим постанова є незаконною та необґрунтованою, ухваленою за результатами одностороннього дослідження доказів та з проявами упередженості.

Апелянт вказує, що мотивувальна частина постанови фактично відтворює зміст протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів, наданих працівниками поліції, тоді як пояснення сторони захисту, надані у судовому засіданні, залишені поза увагою суду.

У скарзі зазначено, що 12.01.2026 року о 21 год. 03 хв. у м. Біла Церква по вул. Академіка Кримського ОСОБА_1 не керував будь-яким транспортним засобом, у тому числі автомобілем «Chevrolet Cruze» д.н.з. НОМЕР_1 . У зв`язку з цим, на думку апелянта, він не був водієм у розумінні п. 1.10 Правил дорожнього руху України, а відтак не був зобов`язаний відповідно до п. 2.5 ПДР проходити огляд на стан сп`яніння, що виключає наявність у його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, захисник зазначає, що працівниками поліції не надано належних та допустимих доказів того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом.

Як зазначено у скарзі, наданий до суду відеозапис з камери відеоспостереження тривалістю 35 секунд лише фіксує рух автомобіля «Chevrolet Cruze» д.н.3. НОМЕР_1 , однак не дає можливості встановити, хто саме перебував за кермом, а також не відображає, скільки осіб сідало до автомобіля перед початком руху. Апелянт вважає, що працівники поліції умисно не надали відеозапис більшої тривалості, на якому було б видно, що до автомобіля сідало дві особи, зокрема ОСОБА_1 - на переднє пасажирське сидіння.

Стосовно письмового пояснення ОСОБА_2 у скарзі зазначено, що воно не може вважатися належним та допустимим доказом. За змістом цього пояснення, ОСОБА_2 , перебуваючи у квартирі, почув сигналізацію, після чого вийшов на вулицю та побачив автомобіль «Chevrolet Cruze», з якого вийшов водій у стані алкогольного сп`яніння.

Разом з тим, апелянт вказує, що такі пояснення не відповідають фактичним обставинам, оскільки, як вбачається з відеозапису, з моменту спрацювання сигналізації до моменту зупинки автомобіля пройшло близько 20 секунд, що, на його думку, є недостатнім часом для того, щоб одягнутися та вийти з квартири. Крім того, під час спілкування з поліцейським ОСОБА_2 повідомляв, що він спав і лише почув сигналізацію.

Апелянт також посилається на відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів поліцейських, з яких, за його твердженням, вбачається, що працівник поліції диктував ОСОБА_2 зміст пояснення, а також наявна розмова між поліцейськими щодо способу його складання. У зв`язку з цим захисник вважає, що ОСОБА_2 фактично не бачив і не міг бачити, хто саме керував транспортним засобом, а його пояснення є штучно сформованими.

Крім того, у скарзі зазначено, що всупереч вимогам ч. 1 ст. 266 КУпАП ОСОБА_3 не було відсторонено від керування транспортним засобом після складання протоколу. Також вказується, що після відмови від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки поліцейські не запропонували пройти такий огляд у закладі охорони здоров`я, а відтак ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду в установленому законом порядку.

За таких обставин, на переконання апелянта, вимоги ч.3 ст. 266 КУпАП та положення відповідної Інструкції щодо порядку виявлення стану сп`яніння дотримані не були, що свідчить про недопустимість отриманих доказів.

У скарзі робиться висновок, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також зазначається про необхідність закриття провадження за ст. 173 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи.

Судом першої інстанції встановлено, 12 січня 2026 року о 21 год. 03 хв. в м. Біла Церква по вул. Академіка Кримського, 2 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом CHEVROLET CRUZE д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку категорично відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.

Крім цього, 12 січня 2026 року о 21 год. 03 хв. в м. Біла Церква по вул. Академіка Кримського, 2 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом CHEVROLET CRUZE д.н.з. НОМЕР_1 в дворі будинку за адресою: м. Біла Церква, вул. Академіка Кримського, 2, рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем MERCEDES д.н.з. НОМЕР_2 , який був припаркований без порушень ПДР України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальні збитки. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху України.

Крім цього, 12 січня 2026 року о 22 год. 22 хв. ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайкою у дворі будинку по вул. Академіка Кримського, 2 в бік працівників поліції, також шарпав поліцейських за формений одяг, чим вчиняв дрібне хуліганство, внаслідок чого порушував громадський порядок і спокій громадян.

Суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч.1 ст. 130, ст.173 КУпАП, виходячи з наявних в матеріалах провадження доказів, а саме: даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 565227 від 12.01.2026 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у якому викладено фактичні обставини вчинення правопорушення (а.с.1-2); даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 565210 від 12.01.2026 за ст. 124 КУпАП, у якому викладено фактичні обставини вчинення правопорушення (а.с.47); даних акту огляду на стан наркотичного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів щодо ОСОБА_1 , згідно з яким у останнього виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, огляд на стан сп`яніння не проводився (а.с.4-5); даних направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.01.2026, в якому зазначено, що ОСОБА_1 в 22:30 год. направлено до закладу охорони здоров`я КНП ТМР «Таращанська міська лікарня» (а.с.6-7); даних копії листа генерального директора КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 4» Ю. Степаненка № 375 від 25.07.2025 (а.с.8); даних копії листа медичного директора КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 2» М. Ільченка № 03-05/2898 від 07.08.2025 (а.с.9); даних копії листа т.в.о. директора КНП «Таращанська міська лікарня» № 777 від 28.07.2025(а.с.10); даних копії протоколу АЗ № 092845 про адміністративне затримання від 12.01.2026, згідно з яким ОСОБА_1 було затримано для припинення правопорушення, складання протоколу про адміністративне правопорушення та доставлено до Білоцерківського РУП в м. Біла Церква по вул. Привокзальна, 3(а.с.77); даних рапорту поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону № 1 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області В. Гиди від 12.01.2026 (а.с.16); даних схеми місця ДТП від 12.01.2026, а саме: координатами розміщення транспортних засобів відносно сталих орієнтирів, локалізацією та характером отриманих пошкоджень (а.с.48); письмових пояснень ОСОБА_2 від 12.01.2026 (а.с.49); даних відеозапису з нагрудних камер № 476392, № 477936 та камери відеоспостереження до протоколу серії ЕПР1 № 565227 та протоколу серії ЕПР1 № 565210 від 12.01.2026, який підтверджує обставини, викладені в протоколах (а.с.17).

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги про поверхневий, неповний та упереджений розгляд справи. Апеляційний суд не знаходить підстав для погодження із зазначеними доводами та відхиляє їх.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції забезпечив сторонам можливість реалізувати процесуальні права, неодноразово відкладав розгляд справи за клопотаннями сторони захисту, надав захиснику можливість ознайомитися з матеріалами справи, заслухав пояснення ОСОБА_1 , допитав свідка ОСОБА_4 , дослідив усі письмові докази та відеозаписи, що містяться в матеріалах справи.

У постанові наведено мотиви, з яких суд прийшов до висновку про доведеність вини особи, а також мотиви відхилення доводів сторони захисту. Незадоволення сторони захисту результатом розгляду справи не свідчить про неповноту судового розгляду чи упередженість суду.

Щодо доводів про те, що суд без критично відтворив зміст протоколів та не надав оцінки поясненням сторони захисту. Такі доводи спростовуються матеріалами справи.

Зі змісту постанови вбачається, що суд першої інстанції детально виклав пояснення ОСОБА_1 , позицію його захисника, показання свідка ОСОБА_4 , проаналізував письмові докази та відеозаписи з нагрудних камер поліцейських і камери відеоспостереження. Суд безпосередньо перевірив версію захисту щодо перебування за кермом невстановленої особи та навів мотиви, з яких визнав такі пояснення нелогічними, суперечливими та такими, що спростовуються іншими доказами у справі. Отже, твердження про відсутність оцінки доводів захисту не відповідає змісту постанови суду.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а відтак не був водієм у розумінні пункту 1.10 Правил дорожнього руху України та не був зобов`язаний проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння, а також доводи про відсутність належних доказів керування транспортним засобом, апеляційний суд відхиляє як безпідставні.

Керування ОСОБА_1 автомобілем CHEVROLET CRUZE 12.01.2026 о 21:03 год., вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди та подальшої відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння підтверджується сукупністю належних, допустимих та взаємопов`язаних доказів, які були всебічно досліджені судом першої інстанції.

Зокрема, протоколи про адміністративні правопорушення, схема місця дорожньо-транспортної пригоди, письмові пояснення свідка ОСОБА_2 , відеозапис із камери відеоспостереження, який зафіксував момент дорожньо-транспортної пригоди, а також відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів поліцейських, на яких відображено поведінку ОСОБА_1 одразу після ДТП, його відмову від проходження огляду на стан сп`яніння та відсутність будь-яких повідомлень про існування іншого водія, у своїй сукупності підтверджують, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом.

Крім того, під час телефонної розмови із захисником ОСОБА_1 також не повідомляв про те, що автомобілем керувала інша особа, а навпаки зазначав, що припаркував автомобіль, після чого вживав алкоголь.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано визнав недостовірною версію сторони захисту про те, що автомобілем керував невідомий чоловік, якого ОСОБА_1 попросив переставити автомобіль, оскільки така версія не підтверджується жодним доказом, суперечить встановленим обставинам справи. При цьому, суд критично оцінив показання свідка ОСОБА_4 .

Щодо доводів про те, що відеозапис тривалістю 35 секунд не дає можливості встановити особу водія та що поліція умисно не надала більш тривалий запис. Такі твердження є припущеннями.

Факт того, що відеозапис не містить моменту посадки осіб до автомобіля, не спростовує встановлених судом обставин. Крім того, жодних об`єктивних доказів існування іншого відеозапису або умисного приховування поліцейськими будь-яких матеріалів стороною захисту не надано.

Щодо доводів апеляційної скарги про недопустимість показань свідка ОСОБА_2 , про те, що останній фізично не міг сприйняти обставини дорожньо-транспортної пригоди через короткий проміжок часу, а також про диктування працівником поліції змісту його письмових пояснень, апеляційний суд не знаходить підстав для погодження з ними.

Посилання сторони захисту на те, що свідок фізично не міг побачити подію за такий короткий проміжок часу, ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами. Матеріали справи не містять будь-яких об`єктивних відомостей, які б свідчили про неможливість сприйняття свідком відповідних обставин.

Також безпідставними є твердження про те, що працівник поліції диктував свідку зміст його письмових пояснень. Будь-які об`єктивні дані, які б свідчили про фальсифікацію письмових пояснень свідка, примушування його до надання певних показань або інше неправомірне втручання у формування їх змісту, у матеріалах справи відсутні. Посилання сторони захисту на окремі неточності у поясненнях свідка стосуються другорядних обставин та не впливають на встановлення юридично значущих фактів у справі. Такі неточності не свідчать про недостовірність пояснень свідка в цілому та не спростовують висновків суду першої інстанції.

При цьому письмові свідка ОСОБА_2 не були єдиним доказом, покладеним в основу висновків Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, а оцінювалися у взаємозв`язку з іншими доказами. Саме сукупність доказів стала підставою для встановлення фактичних обставин справи.

Доводи апеляційної скарги у цій частині фактично зводяться до незгоди сторони захисту з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, та спрямовані на їх переоцінку, однак не свідчать про неправильність висновків суду чи недопустимість досліджених доказів.

Крім того, до Київського апеляційного суду захисником подано клопотання про допит свідка ОСОБА_2 , яке апеляційний суд залишає без задоволення, оскільки клопотання про допит зазначеного свідка судом першої інстанції подано не було, як і не зазначено причин неподання такого клопотання до суду першої інстанції. Матеріали справи містять достатньо належних і допустимих доказів для перевірки доводів апеляційної скарги та вирішення справи по суті, а наведені захисником доводи не свідчать про наявність обставин, які б зумовлювали необхідність допиту свідка в суді апеляційної інстанції.

Щодо доводів про порушення вимог статті 266 КУпАП у зв`язку з невідстороненням ОСОБА_1 від керування транспортним засобом не спростовує висновку суду першої інстанції. Невідсторонення особи від керування транспортним засобом не спростовує встановленого факту керування автомобілем у стані сп`яніння та відмови від проходження огляду і не є обставиною, яка виключає склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Усі докази були отримані уповноваженими особами у передбаченому законом порядку, досліджені судом першої інстанції та оцінені відповідно до вимог статті 252 КУпАП у їх сукупності. Апеляційна скарга фактично зводиться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, однак не містить доводів, які б спростовували правильність цієї оцінки або свідчили про істотні порушення норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та ст. 124 КУпАП, а також про відсутність підстав для закриття провадження у справі з мотивів відсутності складу адміністративних правопорушень.

Керуючись ст.ст. 294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника - адвоката Сови Віталія Анатолійовича- залишити без задоволення.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Київського апеляційного суду В.С. Яковлева