Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №755/12031/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 755/12031/25 Головуючий 1-ї інстанції: Курило А.В.

Провадження №33/824/256/2026 Доповідач: Яковлева В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Яковлева В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Ксенжика Костянтина Вікторовича на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 01 серпня 2025 року щодо ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, безробітного, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 /вісімсот п`ятдесят/ гривень, на користь держави.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що на день винесення постанови становить 605 гривень 60 копійок.

Не погоджуючись з постановою суду, захисник - адвокат Ксенжик К.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 01 серпня 2025 року щодо ОСОБА_1 - скасувати. Постановити нову постанову, якою на підставі ст.22 КУпАП звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, і обмежитись усними зауваженнями.

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, захисник зазначає про те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, суд не врахував та не надав належної оцінки клопотанню ОСОБА_1 . Відповідно до наданих пояснень ОСОБА_1 , надісланих на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 24.06.2025 року, причиною несвоєчасного подання декларації за 2023 рік він вказав численні зміни до Закону України «Про запобігання корупції», що, на його думку, змістили акценти на подання декларацій за 2021-2022 роки.

Також, він повідомив, що у грудні 2023 року подав декларацію при звільненні (за період з 01.01.2023 по 05.12.2023), а у період з 06.12.2023 по 31.12.2023 жодних нових активів чи фінансових зобов`язань у нього не виникало. На переконання захисника, дані обставини не можуть бути визнані як поважні причини несвоєчасного подання декларації, оскільки обов`язок належної підготовки суб`єкта декларування для своєчасної подачі декларації покладається на самого суб`єкта декларування.

Захисник звертає увагу, що ОСОБА_1 щорічну декларацію подав 14.02.2025 р., одразу після отримання повідомлення НАЗК. Так, вся інформація за 2023 рік вже відображена в декларації перед звільненням, нових активів чи фінансових змін за 26 днів (06-31.12.2023) в нього не було. Більш того, з жовтня 2023 р. Законом 3384-ІХ строки декларування кілька разів коригувалися; для частини суб`єктів діє відтермінування (90 днів після припинення підстав).

Так, ОСОБА_1 фактично не заперечує, що вчинив адміністративне правопорушення та щиро кається в ньому. Разом з тим, на переконання апелянта, порушення строку на 26 днів (при подачі щорічної декларації) хоча формально і містить ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, але через малозначність не становить суспільної небезпеки та не заподіяло і не могло заподіяти істотної шкоди суспільству та державі, оскільки перед звільненням ОСОБА_1 відобразив усю інформацію за 2023 рік в декларації перед звільненням, нових активів чи фінансових змін за 26 днів (06-31.12.2023) в нього не було.

У даному випадку, ОСОБА_1 , будучи посадовою особою, яка зобов`язана відповідно до вимог Закону декларувати свої доходи і статки, не ухилився від декларування, не бажав приховати свої доходи і майно, а допустив помилку у строках подачі декларації на один день.

Окрім того, держава фактично не понесла жодних негативних юридичних наслідків, оскільки хоча і з запізненням, однак отримала інформацію щодо майна ОСОБА_1 . Натомість, для ОСОБА_1 юридичні наслідки після притягнення до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення будуть занадто суворі та несправедливі.

Захисник зазначає, що обставиною, що пом`якшує відповідальність є скоєння особою правопорушення вперше, а також малозначність правопорушення. Обставин, що обтяжують відповідальність, ОСОБА_1 не має.

Разом з тим, суд першої інстанції не надав жодної оцінки клопотанню ОСОБА_1 про звільнення його від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП, при цьому для цього є усі необхідні обставини.

До початку апеляційного розгляду від захисника надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без його участі та участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Прокурор, належним чином повідомлений, у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив. За таких підстав вважаю за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_1 , будучи особою, на яку поширюються вимогиЗакону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон), несвоєчасно без поважних причин подав до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр), декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік (після звільнення). Відповідно до наказу Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України від 25.09.2023 № 209-к ОСОБА_1 з 26.09.2023 призначено на посаду начальника Управління цифрової трансформації Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України. Відповідно до наказу Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України від 30.11.2023 № 242-к ОСОБА_1 з 05.12.2023 звільнено з посади начальника Управління цифрової трансформації Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України. Наказом Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України від 26.10.2023 № 228-к ОСОБА_1 присвоєно шостий ранг державного службовця в межах посад категорії «Б». Отже, відповідно до пп.«в» п.1 ч.1 ст.3 Закону, ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону. Тому, згідно з абз.16 ч.1 ст.1, ч.2 ст.45 Закону, приміткою до ч.1 ст.172-6 КпАП України ОСОБА_1 є суб`єктом декларування та суб`єктом адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.ст. 245, 280, 283 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен повно, всебічно, й об`єктивно дослідити всі обставини справи і встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглянувши справу, посадова особа виносить постанову, яка повинна містити найменування органу (посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, встановлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення; порядок та строк його оскарження.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані.

Висновок суду щодо вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, за обставин, викладених в постанові, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення №47-01/107/25 від 25.06.2025 року (а.с.1-6); даними про послідовність дій користувача Реєстру (а.с.8-16); пояснення ОСОБА_1 (а.с.38-39); інформацією про ознайомлення з вимогами подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (а.с.28); даними службової записки Департаменту інформаційних систем, аналітичної роботи та захисту інформації Національного агентства від 05.05.2025 №70-05/7197-25 (а.с. 47-53).

Відповідно до п/п. 1 п. 2 розділу II Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 23.07.2021 №449/21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.07.2021 за №987/36609, щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону №1700-VII (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону №1700-VII (після припинення діяльності (після звільнення) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував та не надав належної оцінки поясненням ОСОБА_1 щодо причин несвоєчасного подання декларації, є безпідставними.

Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, суд першої інстанції дослідив пояснення ОСОБА_1 , надані ним Національному агентству з питань запобігання корупції, відповідно до яких причиною несвоєчасного подання декларації він зазначив численні зміни до Закону України «Про запобігання корупції», а також те, що у грудні 2023 року подав декларацію при звільненні та не набув нових активів чи фінансових зобов`язань у період з 06.12.2023 по 31.12.2023. Суд першої інстанції надав зазначеним поясненням належну оцінку та обґрунтовано дійшов висновку, що наведені обставини не є поважними причинами несвоєчасного подання декларації, оскільки обов`язок належної підготовки суб`єкта декларування для своєчасного виконання вимог Закону покладається саме на такого суб`єкта.

Також безпідставними є доводи захисника про те, що подання декларації при звільненні свідчило про виконання ОСОБА_1 обов`язку щодо декларування.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 наказом Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України від 25.09.2023 №209-к був призначений на посаду начальника Управління цифрової трансформації з 26.09.2023, а наказом від 30.11.2023 №242-к звільнений із займаної посади з 05.12.2023. Відповідно до абзацу другого частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» він був зобов`язаний подати декларацію за 2023 рік (після звільнення) до 01 квітня 2024 року. При цьому суд першої інстанції правильно зазначив, що виконання обов`язку щодо подання декларації при звільненні не звільняє суб`єкта декларування від обов`язку подати декларацію після припинення діяльності, яка охоплює увесь звітний рік.

Також спростовуються матеріалами справи доводи апеляційної скарги про те, що зміни законодавства щодо декларування могли вплинути на своєчасність подання декларації.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, Законом України №3384-ІХ від 20.09.2023, який набрав чинності 12.10.2023, було відновлено декларування у порядку та строки, визначені статтею 45 Закону України «Про запобігання корупції», а тому ОСОБА_1 був зобов`язаний подати декларацію до 01.04.2024.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 був обізнаний із вимогами статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» та відповідальністю за їх порушення (а.с.28).

Також суд першої інстанції встановив, що у січні 2024 року ОСОБА_1 здійснював вхід до Єдиного державного реєстру декларацій та подавав виправлені декларації кандидата на посаду за 2022 рік і декларації за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, що свідчить про наявність у нього технічної та фактичної можливості своєчасно подати декларацію за 2023 рік.

Додатково судом враховано службову записку Департаменту інформаційних систем, аналітичної роботи та захисту інформації НАЗК, згідно з якою технічних несправностей чи перебоїв у роботі Реєстру у період, визначений законом для подання декларації, не встановлено (а.с.47-53).

Не заслуговують на увагу і доводи захисника про те, що ОСОБА_1 подав декларацію одразу після отримання повідомлення НАЗК.

Як встановлено судом першої інстанції, декларацію за 2023 рік він подав лише 14.02.2025 після отримання відповідного повідомлення НАЗК, однак ця обставина не свідчить про наявність поважних причин пропуску встановленого законом строку подання декларації.

Також не відповідають матеріалам справи доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 допустив порушення строку подання декларації лише на один день.

Такі твердження спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, відповідно до яких декларація за 2023 рік після звільнення повинна була бути подана до 01.04.2024, натомість фактично її подано лише 14.02.2025. При цьому сама апеляційна скарга містить взаємовиключні доводи щодо тривалості пропуску строку, оскільки в різних її частинах зазначено як про порушення строку на 26 днів, так і на один день, що не відповідає матеріалам справи.

Безпідставними є й доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не ухилявся від декларування, не мав наміру приховувати доходи чи майно, а також що державі не було заподіяно жодної шкоди.

Зазначені обставини не спростовують встановленого судом факту несвоєчасного подання декларації без поважних причин, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про наявність підстав для застосування статті 22 КУпАП. Вирішуючи питання про малозначність правопорушення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, його об`єкт, ступінь суспільної шкідливості, форму вини, розмір незадекларованих відомостей та інші обставини справи.

Вчинене правопорушення посягає на встановлений державою порядок здійснення фінансового контролю, який є одним із ключових елементів системи запобігання корупції, а тому не може розцінюватися як таке, що через малозначність не становить істотної суспільної шкідливості.

Як убачається з постанови суду першої інстанції, суд врахував доводи клопотання сторони захисту щодо звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю, однак, вирішуючи питання про вид адміністративного стягнення, суд відповідно до вимог статей 33 та 252 КУпАП врахував характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, усі обставини справи та дійшов висновку про необхідність накладення адміністративного стягнення у виді штрафу. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд та не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю.

Керуючись ст.ст. 294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника - адвоката Ксенжика Костянтина Вікторовича - залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 01 серпня 2025 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Київського апеляційного суду В.С. Яковлева