Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №940/2429/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 940/2429/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/13067/2026Головуючий у суді першої інстанції - Самсоненко Р.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

секретар Цалко Д.М.,

за участю:

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки Федоркіна А.В. ,

представника відповідачів ОСОБА_3 ,

представника третьої особи

Міністерства оборони України ОСОБА_18.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Федоркіним Андрієм Володимировичем, на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 12 травня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без шлюбу та перебування на утриманні,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила встановити факт, що вона та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зник безвісти 10.01.2024, проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з 18.10.2013 до дня зникнення безвісти ОСОБА_6 10.01.2024, та встановити факт, що вона перебувала на утриманні ОСОБА_6 до дня його зникнення безвісти 10.01.2024.

В обґрунтування позову зазначила, що вона з 18.10.2013 проживала однією сім`єю разом з ОСОБА_6 як чоловік та жінка. Вони мешкали як одна сім`я, вели спільний побут, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, були пов`язані спільним життям і сприймалися оточуючими як подружжя. Їх шлюб не був офіційно зареєстрований, оскільки вони вважали це формальністю, яка могла б вплинути на їх стосунки, однак в найближчих планах було оформлення шлюбних відносин.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у повідомленні про зниклого безвісти від 16.01.2024 року її сповіщено, як дружину, про те, що її чоловік сержант ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зник безвісти 10.01.2024 в бою за Батьківщину в районі населеного пункту Вербове, Запорізької області.

Їх стосунки не були таємницею, найвагомішим доказом того, що ОСОБА_7 вважав її своєю дружиною, є його офіційні документи, заповнені ним власноруч під час вступу на військову службу.

Оскільки шлюб між позивачкою та ОСОБА_6 не зареєстровано в законному порядку, тому у неї немає можливості у повному обсязі реалізувати свої законні права та інтереси, як дружини безвісти зниклого військовослужбовця.

Разом з тим, встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у даній справі нерозривно пов`язане з встановленням юридичного факту перебування позивачки на утриманні зниклого безвісти ОСОБА_6 .

Встановлення вказаних фактів позивачці необхідне для здійснення пошуку чоловіка ОСОБА_6 , відновлення можливого контакту з ним та сприяння визволенню його з полону (у разі, якщо він перебуває в полоні), а у разі його загибелі - вжиття відповідних дій стосовно встановлення причин смерті, повернення тіла, поховання тощо.

Крім того, встановлення даних фактів необхідно позивачці і для отримання статусу члена сім`ї військовослужбовця, що дає право звернутися до відповідних органів щодо отримання відповідних пільг та соціальних виплат, передбачених Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 12.05.2026 у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 2114 гривень 80 копійок (т. 3, а.с. 48-59).

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги про встановленн факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрції шлюбу скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про задоволення цієї позовної вимоги. В іншій частині рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує на неврахування судом першої інстанції того, що матеріали справи містять узгоджену сукупність доказів, що в системному зв`язку підтверджують спільне проживання, спільний побут і взаємні права та обов`язки ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Зазначає, що суд першої інстанції правильно процитував зміст положень ст. 3 Сімейного кодексу України, але неправильно їх застосував, поставивши встановлення факту в залежніть від наявності одого "беззаперечного" доказу, тоді як закон вимагає оцінки сукупності ознак сімейних відносин.

Вважає, що поклавши в основу рішення неспростовані припущення відповідачів за відсутності з їх боку будь-яких доказів, суд порушив принцип змагальності та правило частини шостої статті 81 ЦПК України про неприпустимість доказування на припущеннях, а також фактично застосував заборонену "концепцію негативного доказу" (т. 3, а.с. 151-155).

У судовому засіданні позивачка та її представник підтрималиапеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просили її задовольнити.

Представник відповідачів та представник третьої особи Міністертства оборони України у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість.

Представник третьої особи - військової частини НОМЕР_1 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відзиві на апеляційну скаргу просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та проводити розгляд справи у відсутність представника військової частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду оскаржено лише позивачкою і лише в частині незадоволених позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу. В іншій частині рішення суду учасниками не оскаржено, а тому в апеляційному порядку не переглядається.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга непідлягаєзадоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно із повідомленням про зниклого безвісти № 2/4з/б від 16.01.2024, сповіщено ОСОБА_1 про те, що її чоловік сержант ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , зник безвісти 01.01.2024 в бою за Батьківщину в районі населеного пункту Вербове, Запорізької області (т. 1, а.с. 127).

З акту службового розслідування від 03.02.2024 вбачається, що згідно із проведеним службим розслідуванням начальник 2 радіостанції радіовзводу роти зв`язку командного пункту польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_6 вважається безвісти зниклим. Близькими родичами зазначена його дружина ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ( т. 1, а.с. 21-26).

В картці професійно-психологічного відбору кандидата ОСОБА_6 зазначено серед іншого сімейний стан: цивільний шлюб; батько - ОСОБА_8 , пенсіонер, хворобливий, Луганська область, Марківський район, Караван-Солодкий; мати - ОСОБА_9 - померла; дружина - ОСОБА_1 , пенсіонерка, хворобливий, АДРЕСА_1 ; діти - ОСОБА_4 , проходить військову службу в ЗСУ; брат - ОСОБА_5 , Черкаська область, Уманський район, м. Жашків (т. 1, а.с. 114-117).

З копії рішення Тетіївського районного суду Київської області від 06.09.2011 в справі № 2-448/2011 встановлено, що шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , зареєстрований 27.10.1991 Жашків р/в ЗАГС Черкаської області, актовий запис № 127, розірвано ( т. 1, а.с. 128-129).

З копії повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 16.05.2008 вбачається, що ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( т. 1, а.с. 132).

З інформації, наданої Тетіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 21.02.2025 № 170/30.5-25 встановлено, що відповідно до актового запису про шлюб № 03 від 07.02.1981 року складеного виконавчим комітетом Кашперівської сіслькьої ради Тетіївського району Київської області , позивачка ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_11 . Відмітка щодо розірвання шлюбу відсутня ( т. 1, а. с. 53).

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 02.04.2007 вбачається, що ОСОБА_11 (чоловік позивачки) помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що складено відповідний актовий запис № 21 (т. 1, а.с. 133).

За заявою від 28.01.2025, засвідченою старостою Кашперівського старостинського округу виконавчого комітету Тетіївської міської ради Білоцерківського району Київської області Скрипником В.С., ОСОБА_1 повідомляє, що після смерті її чоловіка ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зареєстрованому шлюбі вона не перебувала і на теперішній час не перебуває, як на території України так і за її межами, що підтвердила власноручним підписом ( т. 1, а.с. 113).

З акту про встановлення фактів від 24.07.2024, виданого депутатом Тетіївської міської ради Жубер Н.В., вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею в будинку без реєстрації місця проживання з 18.10.2013 до дня мобілізації 26.12.2022 проживав її цивільний чоловік ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Вони проживали в будинку разом як сім`я, вели спільний побут та господарство до дня його мобілізації до лав ЗСУ. Даний факт засвідчено сусідами: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ( т. 1, а. с. 20).

З довіреності, посвідченої старостою Кашперівського старостинського округу виконавчого комітету Тетіївської міської ради Білоцерківського району Київської області Скрипником В.С. 18.12.2023, вбачається, що ОСОБА_6 уповноважив ОСОБА_1 від його імені отримувати в поштовому відділенні зв`язку 09812 с. Кашперівка належні йому кошти. Для чого надає їй право від його імені отримувати будь-які документи, включаючи заяви, довідки. Сплачувати належні з нього платежі, включаючи державне мито, розписуватись в одержанні документів, а також вчиняти всі інші юридично значимі дії, пов`язані з цією довіреністю ( т. 1, а. с. 57).

Згідно із виписками по картковому рахунку позивачки ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 30.01.2024 вбачається, що ОСОБА_6 періодично надсилав грошові кошти в сумі 5000,00 грн. на рахунок ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 28-50).

На підтвердження факту сімейних відносин між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_6 позивачкою надано скріншоти переписок з додатку Viber та фото, на яких позивачка зображена разом з ОСОБА_6 ( т. 1 а. с. 134-149).

Також, судом першої інстанції було допитано у судовому засіданні свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які є сусідами позивачки та ОСОБА_6 . Свідки пояснили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з 2013 року проживали постійно разом, доглядали за господарством, вели спільний побут та купували спільно речі. ОСОБА_1 приїжджала до ОСОБА_6 на роботу. Він давав гроші на операцію ОСОБА_1 , коли у неї виникли проблеми з здоров`ям. Як розприділявся сімейний бюджет між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 їм не відомо. Коли ОСОБА_6 пішов на війну, то ОСОБА_1 відправляла йому посилки. Будучи на службі ОСОБА_6 пересилав їй гроші. Свідок ОСОБА_12 вказала, що ОСОБА_1 в актах обстеження писала, що ОСОБА_6 з нею не проживає для отримання субсидії, але фактично він проживав разом з нею.

Так, згідно з частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

За змістом пункту 6 рішення Конституційного Суду від 03.06.1999 № 5-рп/99 до членів сім`ї можуть належати не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Однак при цьому умовою для визнання таких осіб членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність зокрема спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Питання про визнання членом сім`ї у спірних випадках вирішується судами при розгляді кожної конкретної справи.

Згідно з частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Разом із тим національне законодавство України передбачає можливість виникнення взаємних прав та обов`язків у чоловіка та жінки, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

Зокрема, відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

У постанові від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити спільне проживання, спільний побут, взаємні права та обов`язки.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту необхідно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність, як у жінки, так і у чоловіка, особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, показання свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання необхідно зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 644/6274/16-ц вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 у справі № 5-рп/99 про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин тощо. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Чинне законодавство не містить вичерпного переліку засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватися факт родинних відносин, тому застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування».

При цьому, як зазначив Верховний Суд у своїх постановах від 11.12.2019 у справі №712/14547/16-ц та від 15.07.2020 у справі № 524/10054/16, належними і допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, свідоцтво про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.

У свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-якідані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляд справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справідоказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції при дослідженні матеріалів справи, викладені заявником обставини щодо спільного проживання та ведення спільного господарства сторонами, не знайшли свого документального підтвердження належними та допустимими доказами.

Так, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання позивачки на той факт, що в карті професійно-психологічного відбору кандидата ОСОБА_6 та у сповіщенні про його зникнення безвісти, вона зазначена, як дружина та зафіксовано саме її номер телефону, не підтверджує факту спільного проживання, як чоловіка та дружини в період про який просить позивач.

Акт обстеження 24.07.2024, виданий депутатом Тетіївської міської ради Жубер Н.В., містить інформацію щодо спільного проживання позивачки та ОСОБА_6 у період з 18.10.2013 до дня мобілізації 26.12.2022, яка констатована лише з пояснень сусідів. Інша інформація, яка б могла підтвердити спільність проживання чоловіка та жінки, як подружжя, у даному акті відсутня.

Надані позивачкою кілька спільних світлин із ОСОБА_6 та копія переписки між ними у застосунку «Viber» не доводять факт їх спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини.

Виписки по картковому рахунку позивачки ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 30.01.2024, із яких вбачається, що ОСОБА_6 періодично надсилав грошові кошти в сумі 5000,00 грн. на рахунок ОСОБА_1 , не містять відомостей про те, що ці кошти надавались на утримання спільного майна, ведення спільного господарства, а тому не є доказом проживання їх однією сім`єю.

Із копії довіреності, посвідченої старостою Кашперівського старостинського округу виконавчого комітету Тетіївської міської ради Білоцерківського району Київської області Скрипником В.С. 18.12.2023, вбачається, що ОСОБА_6 уповноважив ОСОБА_1 від його імені отримувати в поштовому відділенні зв`язку 09812 с. Кашперівка належні йому кошти. Інші відомості, які б підтверджували факт проживання їх як подружжя, ця довіреність не містить.

Показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (кума доньки позивачки), які є сусідами позивачки, носять загальний характер і не містять посилання на конкретні факти та обставини які б давали суду можливість дійти висновку про наявність обставин, які входять до предмету доказування у подібних правовідносинах.

Вказаним особам, як свідкам, могли бути відомі поодинокі факти перебування ОСОБА_6 за місцем проживання позивача та його допомога по господарству, однак вказані особи не могли знати про взаємні права та обов`язки вказаних осіб один до одного, наявність чи відсутність спільного бюджету, спільних витрат і таке інше.

При цьому, суд обгрунтовано зазначив, що свідок ОСОБА_12 , як депутат Кашперівської сільської ради, складала акти обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 , тобто позивачки, в яких вказувала, що ОСОБА_1 проживає у власному житловому будинку одна (т. 2 а.с. 139-140, 153-154).

Тобто, поведінка свідка ОСОБА_12 є суперечливою та її показання суд оцінюю критично і не сприймає як належний та допустимий доказ на підтвердження заявлених позовних вимог.

Також, слід зауважити, покази свідків не можуть свідчити про факт спільного проживання однією сім`єю та не можуть бути визначальними у вирішенні цього питання.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, який у своїй постанові від 10.10.2019 у справі № 748/897/18 зазначив, що показання свідків зі сторони заявника на підтвердження того, що сторони проживали однією сім`єю у вказаний період, носять узагальнений характер, стосуються здебільшого констатації факту спільного проживання. В контексті визначення можливих доказів, їх оцінки як достатніх слід також відзначити, що згідно усталеної судової практики самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення спільного проживання однією сім`єю (постанова Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 466/3769/16-ц).

Поряд із цим, як вірно встановлено судом першої інстанції, із актів обстеження матеріально-побутових умов сім`ї вбачається, що ОСОБА_1 мешкає одна за адресою: АДРЕСА_1 , у відомостях про сім`ю вказано, що за цією адресою зареєстрований син позивачки - ОСОБА_15 , який проживає в м. Києві, інформація про інших членів сім`ї позивачки в актах відсутня.

У довідках про склад сім`ї, виданих позивачці органом місцевого самоврядування в період з листопада 2015 по квітень 2024, зазначено, що до складу її сім`ї входить син ОСОБА_15 та сім`я складається із двох осіб.

Із декларацій про доходи і витрати осіб, які звернулись за призначенням житлової субсидії, що заповнені позивачкою в період з листопада 2015 по квітень 2024, вбачається, що вона декларувала свої доходи.

У деклараціях про доходи і витрати осіб, які звернулись за призначенням житлової субсидії, від 18.12.2018 та 30.07.2021 позивачка в розділі ІІ «Дані про членів сім`ї, осіб зі складу домогосподарства незалежно від їх реєстрації (фактичного місця проживання) позивачка власноручно вказала свою онуку ОСОБА_16 та невістку ОСОБА_17 (т. 2 а.с. 127-130, 150-151).

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, у жодному із згаданих документів позивачка не вказувала членом своєї сім`ї ОСОБА_6 , із яким, за її твердженнями, вона проживала однією сім`єю в період із 18.10.2013 до дня його зникнення безвісти, тобто під час складання та подання до відповідних державних органів досліджених судом документів.

Таким чином, встановивши, що позивачкою не доведено належними та допустими доказами наявність відносин між нею та ОСОБА_6 , які притаманні сім`ї (відсутні докази про спільний побут, придбання майна для спільного проживання, наявність спільного бюджету, витрат, спільна участь в утриманні житла, його ремонт та ін.) тривалий проміжок часу, а саме з 18.10.2013 до дня зникнення безвісти ОСОБА_6 10.01.2024, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє, адже за своїм змістом вони зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин. При цьому, доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано.

Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Федоркіним Андрієм Володимировичем,- залишити без задоволення.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 12 травня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без шлюбу та перебування на утриманні - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 18 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова