Постанова від 25 вересня 2024 р. у справі №753/7121/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________

Справа №753/7121/24

Апеляційне провадження

№ 33/824/3109/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року суддя Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Мамирбаєва Євгенія Валерійовича на постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 10 травня 2024 року (суддя Бондаренко М.С.) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

установив:

постановою судді Дарницького районного суду міста Києва від 10 травня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400грн.

Постановою судді визнано доведеним, що 16 лютого 2024 року о 18год. 04хв. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Audi A4, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Дніпровська Набережна, 18-А у місті Києві, під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечним, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, в результаті чого сталося зіткнення з припаркованим автомобілем Audi RS5, д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Також, постановою судді визнано доведеним, що 16 лютого 2024 року о 18год. 04хв водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем AudiA4, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Дніпровська Набережна, 18-А у місті Києві та будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, місце дорожньо-транспортної пригоди залишив, чим порушив п. 2.10.а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 122-4 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою судді, захисник ОСОБА_1 - адвокат Мамирбаєв Є.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 10 травня 2024 року та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник Мамирбаєв Є.В. посилається на те, що ОСОБА_1 зазначеної дорожньо-транспортної пригоди не вчиняв, а відтак і її місце не залишав, оскільки він хоч і перебував у зазначений у протоколі час у зазначеному місці, однак зіткнення з іншим автомобілем він не скоював, а лише наїхав на бордюр у тому місці, після чого, оглянувши свій автомобіль, продовжив рух, що підтверджується показами свідка ОСОБА_2 .

Захисник Мамирбаєв Є.В. вважає, що суддя дійшла помилкового висновку стосовно того, що на долученому до матеріалів справи відеозаписі зафіксовано момент зіткнення автомобіля Audi A4, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 з

припаркованим автомобілем Audi RS5, д.н.з. НОМЕР_2 , оскільки самого зіткнення, а саме дорожньо-транспортної пригоди, на відтвореному у судовому засіданні відеозапису видно не було.

Власник автомобіля Audi RS5, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного перегляду справи, шляхом направлення судових повісток на зазначені ним електронні адреси, а також на поштові адреси (с.с.58-59, 61-62 т.2), у судове засідання не з`явився.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Мамирбаєва Є.В., які підтримали доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, переглянувши наявний в матеріалах справи відеозапис, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанцій розглядає обставини вчиненого правопорушення в межах, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та визнані доведеними судом першої інстанції, за доводами, зазначеними в апеляційній скарзі, на виконання вимог ст. 294 КУпАП.

Згідно ст. 245 КУпАПзавданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАПсуд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАПвбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАПна основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернуто увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз.

Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченими статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду матеріалів справи за протоколами про адміністративні правопорушення, складених стосовно ОСОБА_1 , в повній мірі не дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4 КУпАП, не підтверджується належними доказами.

Частиною 1 статті 9 КУпАПвизначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну

відповідальність.

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Відповідальність за ст.124 КУпАП настає в тому разі, коли внаслідок порушення правил дорожнього руху було спричинено пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Отже, диспозиція ст. 124 КУпАПє бланкетною, оскільки містить посилання на правила дорожнього руху, а тому для визначення суті правопорушення та вирішення питання про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення необхідно встановити, які пункти правил дорожнього руху були порушені особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, та у чому полягали такі порушення.

Відповідальність за ст. 122-4 КУпАП настає за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України (далі за змістом - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Пункт 1.9 ПДР України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 26 березня 2024 року, серії ААД № 864303, 16 лютого 2024 року о 18год. 04хв. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Audi A4, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Дніпровська Набережна, 18-А у місті Києві, під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечним, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, в результаті чого стався наїзд на стоячий автомобіль Audi RS5, д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до механічних ушкоджень транспортного засобу, чим порушив вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП (с.с.1 т.2).

Відповідно до п. 10.9 Правил дорожнього руху України під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 26 березня 2024 року, серії ААД № 864304, 16 лютого 2024 року о 18год. 04хв. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Audi A4, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Дніпровська Набережна, 18-А у місті Києві та будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, місце дорожньо-транспортної пригоди залишив, чим порушив п. 2.10.а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 122-4 КУпАП (с.с.1 т.1).

Згідно п. 2.10.а) Правил дорожнього руху України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Зазначені протоколи були складені працівниками УПП в місті Києві ДПП у відсутність ОСОБА_1 .

У письмових поясненнях, наданих працівнику поліції 17 лютого 2024 року, ОСОБА_3 зазначив, що 17 лютого 2024 року о 12:00 год. він підійшов до свого автомобіля Audi RS5, д.н.з. НОМЕР_2 , який був припаркований за адресою: м. Київ, вул.

Дніпровська набережна, 18-А, та помітив на ньому вм`ятини та подряпини на лівому крилі та двері, після чого одразу викликав поліцію та отримав відеозапис з камери спостереження, розміщеної на приміщенні школи «Inventor», яка розташована за цією адресою, та зміг знайти свідка дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_4 , а також встановити як автомобіль винуватця дорожньо-транспортної пригоди заїздив на місце, де стояв його автомобіль, та сам момент зіткнення автомобілів. Пізніше, 23 лютого 2024 року, перебуваючи неподалік від місця дорожньо-транспортної події на автозаправці «WOG», він побачив автомобіль, який був дуже схожий на той, що зафіксовано на відеозаписі та який мав характерні для такого зіткнення ушкодження. Однак, в ході спілкування з водієм цього автомобіля, той заперечував факт скоєння ним дорожньо-транспортної пригоди, зазначав, що пошкодження його автомобіля виникли близько двох місяців тому. Після виклику поліції він згадав дану подію та вказав, що не почув та не звернув увагу на те, що сталось, хоча з відеозапису чітко вбачається, що він виходить з автомобіля та перевіряє свій автомобіль на наявність ушкоджень. У ході спілкування вони домовились, що винуватець відшкодує матеріальні збитки, завдані скоєною ним дорожньо-транспортною пригодою, однак через кілька днів під час телефонної розмови ОСОБА_1 повідомив, що не буде цього робити (с.с.9,13-14 т.2).

Свідок ОСОБА_4 у наданих працівникам поліції письмових поясненнях зазначила, що 16 лютого 2024 року о 18год. 05хв., керуючи автомобілем Dacia Sandero, д.н.з. НОМЕР_3 , виїжджаючи з двору житлового комплексу «Seven», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 18-А, вона побачила як водій темно-синього автомобіля Audi здавав назад та з`їхавши з бордюра, вдарив заднім бампером свого автомобіля бокові двері припаркованого поряд автомобіля, після чого він трохи від`їхав аби дати їй проїхати повз нього. Проїжджаючи повз автомобіль винуватця дорожньо-транспортної пригоди, вона помітила у вікно за кермом автомобіля Audi чорнявого чоловіка з бородою, після чого поїхала по своїм справам (с.с.12 т.2).

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 пояснив, що 16 лютого 2024 року він дійсно керував автомобілем Audi A4, д.н.з. НОМЕР_1 , та перебуваючи за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 18-А, забирав свою знайому ОСОБА_2 із житлового комплексу «Seven». Коли здавав заднім ходом, переконавшись у безпечності свого маневру, виїхав з паркувального місця та зачепив бордюр, після чого вийшов з автомобіля та переконавшись у відсутності ушкоджень, поїхав далі. Через кілька днів, коли він перебував за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 18-А, до нього підійшов невідомий йому чоловік, який поводив себе агресивно, висловлювався нецензурною лайкою та стверджував, що 16 лютого 2024 року він пошкодив його автомобіль. Приблизно через тиждень після цього, цей же чоловік, виконуючи обгін на дорозі, заблокував його автомобіль та почав вимагати відшкодування збитків за вм`ятини на його автомобілі Audi RS5.

Частиною 2 статті 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу.

Згідно висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі № 208/712/19, уповноважений орган Національної поліції на стадії досудового оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення фактично виконує функцію обвинувачення та разом із протоколом скеровує до суду одержані ним письмові докази.

На схемі дорожньо-транспортної пригоди, доданої до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 864303 від 26 березня 2024 року, зображено автомобіль Audi RS5, д.н.з. НОМЕР_2 , місце зіткнення автомобілів та зафіксовано пошкодження автомобіля Audi RS5, д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженні ліві двері, заднє ліве крило подряпини, вм`ятина.

Апеляційним судом було переглянуто долучений до матеріалів справи відеозапис

«IMG_4593», з якого вбачається, що по парковці рухається білий автомобіль, який гальмує та надає змогу здати назад автомобілю темного кольору, що знаходиться перед ним.

Разом з тим, з даного відеозапису неможливо достеменно встановити чи дійсно відбувся контакт цього автомобіля з припаркованим з іншого боку автомобілями, та які саме автомобілі зафіксовані на відеозаписі.

Свідок ОСОБА_5 та власник автомобіля AudiRS5, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 неодноразово викликалися у судове засідання апеляційного суду, однак до апеляційного суду не з`явилися.

Згідно пункту 8 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 7 листопада 2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853, якщо при ДТП один з його учасників зник з місця пригоди, поліцейський оформляє схему місця ДТП, відбирає пояснення в потерпілого, свідків (у разі їх наявності), встановлює наявність засобів зовнішнього відео-, фотоспостереження та невідкладно повідомляє уповноважену особу підрозділу поліції, відповідальну за розшук осіб, що зникли з місця ДТП. Остання зобов`язана вжити всіх можливих заходів для встановлення винуватців ДТП та обставин її вчинення в найкоротший строк, але не більше двох місяців. Розшук осіб, що зникли з місця ДТП, здійснюється шляхом використання баз (банків) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, відкритих джерел інформації, надсилання запитів про отримання необхідних фото- та/або відеофіксацій відповідної пригоди, виклику осіб для прибуття до підрозділу або відвідування їх за місцем проживання (перебування), роботи. При встановленні транспортного засобу, який зник з місця пригоди, проводяться його огляд на предмет наявності характерних пошкоджень, інших обставин ДТП та фотофіксація.

Разом з цим, працівниками поліції не був оглянутий автомобіль Audi A4, д.н.з. НОМЕР_1 , на предмет наявності на ньому характерних пошкоджень, не була здійснена фотофіксація пошкоджень.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що працівником поліції, який склав протокол про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , не надано суду належних та достатніх доказів у підтвердження того, що останній здійснив порушення Правил дорожнього руху.

Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.

Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у

цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії, викладеній у протоколі про адміністративне правопорушення.

Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, має бути спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною згідно з протоколом про адміністративне правопорушення.

Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Суддя не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки недоведеною є вина ОСОБА_1 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, то недоведеним є і факт порушення ним п. 2.10.а) Правил дорожнього руху та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що постанова судді Дарницького районного суду міста Києва від 10 травня 2024 року стосовно ОСОБА_1 не може вважатися законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.

У разі недоведеності наявності складу адміністративного правопорушення та не підтвердження його належними та допустимими доказами, законодавець передбачив підставу для закриття провадження у справі - за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП).

Оскільки надані суду матеріали за протоколами про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 беззаперечно не підтверджують вчинення ним правопорушень, передбачених статтями 124 та 122-4 КУпАП, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає закриттю.

Керуючись п. 1 ч.1 ст. 247, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Мамирбаєва Євгенія Валерійовича задовольнити.

Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 10 травня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП у зв`язку

із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя І.М. Рейнарт