Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №260/9789/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/9789/25 пров. № А/857/18977/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Іщук Л. П.,

суддів - Обрізка І.М., Пліша М.А.,

за участю секретаря судового засідання - Бугрінової Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року (головуючий суддя Маєцька Н.Д., м. Ужгород о 14:02 год., повне судове рішення виготовлено 23 лютого 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 2919 від 29.10.2025 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського СРПП Тячівського РВП ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 "; поновити ОСОБА_1 , старшого лейтенанта поліції, на посаду поліцейського, інспектора сектору реагування патрульної поліції Тячівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області; зобов`язати відповідача розглянути поданий рапорт про надання відпустки від 06.10.2025, поданий через засоби електронного зв`язку.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 09.10.2025 та у зв`язку з подальшою потребою її дитини у домашньому догляді 06.10.2025 року засобами електронного зв`язку надіслала на електронну адресу Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області та на електронну адресу ГУ НП в Закарпатській області рапорт про надання відпуски у зв`язку з потребою дитини у домашньому догляді на підставі медичного висновку та надала відповідну медичну довідку, що видана ліцензованим канадським лікарем, що підтверджує стан здоров`я дитини. Зазначає, що відповідач проігнорував розгляд заяви та 29.10.2025 звільнив позивача зі служби в поліції.

Вважає, що якщо відповідач у строк до 09 жовтня 2025 року не надав позивачу інформацію про результат розгляду заяви, то така вважається погодженою і реалізованою, а відпустка фактично є наданою.

Наголошує, що звільнення матері за обставин догляду за хворою дитиною без оцінки поважності причин є втручанням у право на сімейне життя.

Просить рішення суду скасувати та позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що відповідно до матеріалів службового розслідування дисциплінарною комісією установлено, що 09.10.2025 на адресу начальника ГУНП в Закарпатській області надійшов рапорт начальника Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області про те, що 09.10.2025 з відпустки по догляду за дитиною не вийшла інспектор сектору реагування патрульної поліції Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області старший лейтенант ОСОБА_1 . За фактом безпідставного невиходу на службу 09.10.2025, 10.10.2025, 13.10.2025, 14.10.2025, 15.10.2025, 16.10.2025, 17.10.2025, 20.10.2025, 21.10.2025, 22.10.2025, 23.10.2025, 24.10.2025 та 27.10.2025 було складено акти про відсутність останньої на службі. Зазначає, що хоч законодавством не визначено конкретного строку звернення із заявою про надання відпустки без збереження заробітної плати на підставі ст. 179 КЗпП України, така заява повинна бути подана завчасно з урахуванням необхідності організації роботодавцем трудового процесу і до заяви мав бути доданий медичний висновок встановленої законодавством України форми.

Вважає, що позивач, маючи намір продовжити відпустку по догляду за дитиною, повинна була завчасно вжити заходів щодо отримання медичного висновку та звернутися до відповідача з відповідним рапортом. Оскільки позивачем не було додано до рапорту медичної довідки форми № 080-1/о, відповідно відпустку для догляду за дитиною до досягнення 5 -річного віку не було надано.

Особи, які беруть участь у справі, на апеляційний розгляд не з`явились, належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.

Суд відповідно до статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив провести апеляційний розгляд у відсутності осіб, які не з`явились, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази, які є в матеріалах справи, та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідно до витягу з наказу ГУ НП в Закарпатській області від 28 січня 2021 року № 21 о/с ОСОБА_1 призначено інспектором сектору реагування патрульної поліції Тячівського районного відділу ГУ НП в Закарпатській області.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про відпустки" позивачу було надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею 4-х років в період з 10 жовтня 2024 року по 09 жовтня 2025 року.

06 жовтня 2025 року позивач надіслала на електронні адреси Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області та ГУ НП в Закарпатській області рапорт про надання додаткової відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею 5-річного віку, до якого додала медичну довідку, видану лікарем у Канаді, де вона на даний час проживає, яка підтверджує необхідність подальшого догляду за дитиною.

Наказом ГУ НП в Закарпатській області від 13 жовтня 2025 року № 2741 "Про призначення та проведення службового розслідування" призначено службове розслідування щодо можливого порушення службової дисципліни ОСОБА_1 , на підставі рапорту начальника Тячівського районного відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області про невихід ОСОБА_1 09.10.2025 року на роботу з відпустки по догляду за дитиною.

ГУ НП в Закарпатській області листом від 27 жовтня 2025 року № 157605 повідомило позивача, що у зв`язку з виконанням мобілізаційних завдань, що покладені на Національну поліцію України, керівництвом Головного управління не прийнято позитивного рішення у наданні їй відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 5-ти річного віку, відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

Вказаним листом позивача проінформовано, що для отримання відпустки по догляду за дитиною до 6 років працівник подає медичну довідку про потребу дитини у домашньому догляді форми № 080-1/0 "Довідка про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді", затверджену наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства юстиції України від 11.06.2012 року № 430.

Вказаний лист надіслано ГУ НП в Закарпатській області на адресу позивача: АДРЕСА_1 .

За результатами проведеного службового розслідування складений Висновок від 27 жовтня 2025 року за фактом безпідставного неприбуття на службу поліцейського Тячівського РВП ГУ НП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , який затверджений начальником ГУ НП в Закарпатській області.

Відповідно до вказаного висновку, у ході службового розслідування дисциплінарною комісією з метою з`ясування всіх обставин неприбуття поліцейської ОСОБА_1 на службу за місцем постійної дислокації Тячівського РВП та реалізації її права на надання пояснень щодо обставин вчинення нею дисциплінарного проступку, 14.10.2025 за допомогою засобів електронної комунікації - з використанням контактних даних, а саме мобільного номера телефону +1(647)292-7394 (через месенджер WhatsApp) та електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 - поліцейській ОСОБА_1 було надіслано запрошення (від 14.10.2025 № 137226-2025) прибути до управління головної інспекції ГУНП для надання пояснень. 18.10.2025 каналами електронної пошти (gunp@zk.police.gov.ua). На адресу ГУНП надійшов лист від поліцейської ОСОБА_1 , у якому йдеться про те, що у зв`язку з проведенням службового розслідування за фактом її відсутності на службі без поважних причин вона повідомляє, що на теперішній час перебуває за межами України, де здійснює догляд за своєю малолітньою дитиною, яка потребує постійного піклування та медичного спостереження. У неї є в наявності медична довідка, видана ліцензованим канадським лікарем, що підтверджує стан здоров`я дитини. Ця довідка оформлена відповідно до міжнародних медичних стандартів (International Medical Certificate), містить усі необхідні реквізити - печатку клініки, підпис лікаря, номер ліцензії та дату видачі. Документ перекладений українською мовою ліцензованим перекладачем, що підтверджує достовірність медичної інформації. На даний час вона не має можливості прибути в Україну, оскільки її малолітня дитина перебуває на лікарняному, що підтверджується відповідним лікарняним листом, перекладеним українською мовою.

За фактами безпідставного невиходу поліцейської ОСОБА_1 на службу 09.10.2025, 10.10.2025, 13.10.2025, 14.10.2025, 15.10.2025, 16.10.2025, 17.10.2025, 20.10.2025, 21.10.2025, 22.10.2025, 23.10.2025, 24.10.2025 та 27.10.2025 було складено акти про відсутність останньої на службі (№№ 148414-2025, 149414-2025, 150133-2025, 151052-2025, 151559-2025, 151947-2025, 153493-2025, 154256-2025, 154667-2025, 156146-2025 та 157191- 2025), оскільки, поліцейська ОСОБА_1 вважається такою, що на момент проведення службового розслідування, обіймаючи посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області, безпідставно не вийшла на службу. Згідно наявної у членів дисциплінарної комісії ГУНП інформації поліцейська ОСОБА_1 , на лікарняному не перебуває та виїхала за межі території України.

Відповідно до витягу з наказу ГУ НП в Закарпатській області від 29 жовтня 2025 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського СРПП тячівського РВП ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 " за вчинення грубого дисциплінарного проступку, порушення вимог частин 1, пунктів 1, 2, 4, 5, 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію", пункту 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та абзаців 2, 13 частини 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, що виразилось у безпідставному невиході на службу 09.10.2025, 10.10.2025, 13.10.2025, 14.10.2025, 15.10.2025, 16.10.2025, 17.10.2025, 20.10.2025, 21.10.2025, 22.10.2025, 23.10.2025, 24.10.2025 та 27.10.2025, порушенні Присяги та Правил етичної поведінки поліцейського, інспектора сектору реагування патрульної поліції Тячівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.

Відповідно до витягу з наказу ГУ НП в Закарпатській області від 30 жовтня 2025 року № 184 о/с "По особовому складу" позивача відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції за п. 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції) з 30 жовтня 2025 року.

Вважаючи протиправним спірний наказ, позивач звернулася до суду із вказаним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наказ про звільнення є правомірним, оскільки матеріалами службового розслідування підтверджено факт безпідставного невиходу позивача на роботу.

Суд вказав, що право на відпустку є гарантованим, але його реалізація залежить від активних та своєчасних дій працівника. За відсутності подання позивачем відповідачу належного медичного висновку та з огляду на несвоєчасність звернення із рапортом про надання відпустки, суд першої інстанції дійшов висновку, що право позивача на відпустку не було реалізоване у спосіб, визначений законом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію".

Статтею 3 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Відповідно до частини другої статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Статтею 1 Статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Відповідно до п. 1, 4, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також, які підривають авторитет Національної поліції України.

Згідно статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено у статті 19 Дисциплінарного статуту.

Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (ч.10 ст.14 Дисциплінарного статуту).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року №893 було затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок), який визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.

За п.1 розділу ІІ Порядку службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Згідно п.1 розділу V Порядку проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Відповідно до п.4 розділу V Порядку службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

За п.13 розділу V Порядку поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні або письмові пояснення (у тому числі з накладанням електронного цифрового підпису) щодо відомих їм відомостей про діяння, яке стало підставою для призначення службового розслідування.

За п.2 розділу VІ Порядку підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

У разі якщо за результатами службового розслідування в діях поліцейського встановлено склад дисциплінарного проступку, дисциплінарна комісія разом з висновком службового розслідування подає уповноваженому керівнику проект наказу про накладення на цього поліцейського дисциплінарного стягнення (п.7 розділу VІ Порядку).

За п.1 розділу VІІ Порядку у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Верховний Суд у постанові від 16 листопада 2023 року у справі № 600/1876/22-а вказав, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Ці комісії за наслідком службового розслідування складають висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також стосовно його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону. У висновку вказується вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. На підставі цього висновку уповноважений керівник особи, яка вчинила правопорушення, вирішує питання про накладення дисциплінарного стягнення.

Апеляційний суд зазначає, що підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало вчинення нею дисциплінарного проступку, який полягає у невиконанні вимог частин 1, пунктів 1, 2, 4, 5, 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію", пункту 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та абзаців 2, 13 частини 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179.

Як встановлено і вбачається з матеріалів справи, винесенню наказу №2919 від 29.10.2025 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського СРПП Тячівського РВП ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 " передував висновок службового розслідування, проведеного згідно наказу ГУ НП в Закарпатській області від 13 жовтня 2025 року № 2741 "Про призначення та проведення службового розслідування".

Підставою для проведення службового розслідування стосовно позивача був рапорт начальника Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області про те, що 09.10.2025 року з відпустки по догляду за дитиною не вийшла інспектор сектору реагування патрульної поліції Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області старший лейтенант ОСОБА_1 .

Не є спірним той факт, що позивачу було надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею 4-х річного віку у період з 10.10.2024 року по 09.10.2025 року.

06.10.2025 позивач надіслала на електронні адреси Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області та ГУ НП в Закарпатській області рапорт про надання додаткової відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 5-річного віку, до якої додала медичну довідку, видану лікарем у Канаді, про необхідність подальшого догляду за дитиною.

Також сторонами визнається, що позивач звернулась до відповідача засобами електронного зв`язку з заявою про надання додаткової відпустки по догляду за дитиною за 3 дні до виходу її на роботу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подання заяви за три дні до дня закінчення відпустки і виходу на роботу, за відсутності попереднього повідомлення роботодавця про намір продовжити перебування у відпустці, не може розцінюватися як своєчасна реалізація свого права на відпустку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 18 Закону України від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР "Про відпустки" встановлено, що після закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Кодексу законів про працю України у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, одному з батьків дитини в обов`язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що законодавством не визначено конкретного строку звернення із заявою про надання відпустки без збереження заробітної плати на підставі ст. 179 КЗпП України, однак така заява повинна бути подана завчасно з урахуванням необхідності організації роботодавцем трудового процесу.

Чинне трудове законодавство не встановлює спеціального строку розгляду заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати на підставі ст. 179 Кодексу законів про працю України. Прийняття рішення з цього питання належить до управлінських повноважень роботодавця та потребує оцінки поданих документів на відповідність вимогам законодавства.

Крім того, колегія суддів зауважує, що позивач, навіть перебуваючи за кордоном, мала можливість передбачити організаційні наслідки свого рішення для роботодавця та вжити заходів для належного і своєчасного оформлення продовження відпустки, а подання позивачем заяви за три дні до визначеної дати виходу на роботу об`єктивно обмежило час для її опрацювання та перевірки належності наданих документів.

Крім того, слід звернути увагу і на відповідність поданої заяви із доданими до неї документами вимогам законодавства України.

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 11.06.2012 року № 430 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення" затверджено форму первинної облікової документації № 080-1/о "Довідка про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді" та Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-1/о "Довідка про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді".

Згідно з п. 4 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-1/о "Довідка про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді" форма № 080-1/о надається закладами охорони здоров`я незалежно від форм власності та підпорядкування на підставі рішення лікарсько-консультативної комісії (далі - ЛКК).

Відповідно до п. 14 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-1/о "Довідка про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді" довідку підписують лікуючий лікар (пункт 8), завідуючий відділенням (пункт 9), голова ЛКК закладу охорони здоров`я (пункт 10).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що наданий позивачем медичний висновок, виданий іноземним закладом охорони здоров`я, підписаний одним лікарем (сімейним лікарем). Документ не містить відомостей про його оформлення відповідно до процедури, визначеної законодавством України.

Крім того, колегія суддів враховує, що наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01 червня 2021 року № 1066 «Деякі питання формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність» було затверджено Порядок формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я.

Так, в пункті 10 розділу IV цього Порядку визначено, що на період дії воєнного стану та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування медичний висновок зі встановленою відміткою про тимчасову непрацездатність, що виникла за кордоном, може формуватися лікарем на підставі медичних записів, які внесені таким лікарем відповідно до виданих за кордоном медичних документів (їх копій), що підтверджують тимчасову непрацездатність, за категоріями: "Захворювання або травма загального характеру", "Догляд за хворою дитиною", "Вагітність та пологи", "Ортопедичне протезування". Медичні документи або їх копії можуть бути надіслані поштою або надані лікарю за допомогою технічних засобів електронних комунікацій (електронна пошта, мобільні застосунки, соціальні мережі тощо). У виданих за кордоном медичних документах зазначається діагноз з використанням Міжнародної класифікації хвороб десятого перегляду (МКХ - 10). Необхідність перекладу на державну мову таких документів визначає лікар у випадках, коли неможливо сформувати медичний запис з використанням мови оригіналу медичного документа.

Отже, законодавством України на період дії воєнного стану встановлено процедуру надання медичного висновку особі, що перебуває за кордоном. Він формується на підставі дистанційного звернення за допомогою технічних засобів електронних комунікацій до лікаря, який знаходиться на підконтрольній Україні території, та копій медичних документів, що є підставою для формування медичного висновку встановленої форми.

Таким чином, маючи намір продовжити відпустку по догляду за дитиною, позивач повинна була завчасно вжити заходів щодо отримання належного медичного висновку та завчасно звернутися до відповідача з відповідним рапортом.

Наданий позивачем медичний висновок не може вважатися Довідкою про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді" форми № 080-1/о і не дає підстав роботодавцю для надання такій особі відпустки у розумінні ст. 179 Кодексу законів про працю України.

Враховуючи наведене, за відсутності подання належної медичної довідки та з огляду на несвоєчасність звернення із рапортом про надання відпустки, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач не реалізувала право на відпустку у спосіб, визначений законом.

Щодо вимоги позивача розглянути поданий нею рапорт, то колегія суддів зазначає, що такий розглянутий та листом від 27 жовтня 2025 року № 157605 повідомлено позивача, що у зв`язку з виконанням мобілізаційних завдань, що покладені на Національну поліцію України, керівництвом Головного управління не прийнято позитивного рішення у наданні їй відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 5-ти річного віку відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

На підставі пункту 6 частини 1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» до позивача застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.

Апеляційний суд, проаналізувавши встановлені обставини та дослідивши матеріали справи, зазначає, що в діях позивача наявний склад дисциплінарного проступку, а вид дисциплінарного стягнення керівництвом обрано обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Колегія суддів вважає, що вина позивача у порушенні службової дисципліни повністю доведена в ході службового розслідування. Обставин, які б виключали застосування дисциплінарної відповідальності, позивачем не наведено і доказів не надано.

Виходячи з аналізу правових норм та обставин даної справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскаржуваний наказ винесений правомірно, у порядку та у спосіб, встановлений Конституцією та законами України, в межах повноважень, з врахуванням всіх обставин, пропорційно, а тому відсутні підстави для його скасування, як і відсутні підстави для задоволення похідної вимоги про поновлення позивача на посаді.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 310, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі №260/9789/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. П. Іщук

судді І. М. Обрізко

М.А. Пліш

Повне судове рішення складено 19 серпня 2026 року