Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №300/2398/22 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Остап`юк С.В.

19 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/2398/22 пров. № А/857/35597/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Валюха В.М., Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року у справі № 300/2398/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, Комісії з припинення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про стягнення середнього коштів,-

ВСТАНОВИВ:

15.06.2022р. ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, Комісії з припинення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2023р позов задоволено повністю.

Суд зобов`язав Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 07.04.2022р. до дня видачі наказу про поновлення на роботі.

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2023р. у справі №300/2398/22.

Вказана заява обґрунтована тим, що Головою Комісії з припинення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області не вчинено жодних дій на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2023р. у справі №300/2398/22, зокрема не проведено нарахувань, не сформовано первинних документів, не подано відповідної звітності.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.01.2026р. в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 16.11.2025р. про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 07.04.2023р. у справі №300/2398/22 – відмовлено.

ОСОБА_1 оскаржив ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.01.2026р. в апеляційному порядку.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2026р. у справі №300//2398/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.01.2026р. про відмову в задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 300/2398/22 – скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.04.2026р. у справі №300/2398/22 заяву ОСОБА_1 від 16.11.2025р., яка подана в порядку ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, про встановлення судового контролю за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2023р. у справі №300/2398/22 – задовольнив.

Суд встановив судовий контроль за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2023р. у справі №300/2398/22. Зобов`язав Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду у строк до 01 червня 2026 року звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2023р. у справі №300/2398/22.

Головне управління ДФС в Івано-Франківській області на адресу суду направив звіт від 29.05.2026р. №115/09-19-ДФС про виконання судового рішення від 07.04.2023р. у справі №300/2398/22 (надалі по тексту також – звіт).

У поданому звіті Головне управління ДФС в Івано-Франківській області зазначив, що листом ДФС України від 27.02.2026р. №26000-01/135 проінформовано про те, що у 2022-2026 роках, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, Державна фіскальна служба не є відповідальним виконавцем бюджетних програм та відповідно їй не встановлено бюджетні призначення. Відповідно до Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2012р. №1047 Державна фіскальна служби України, ГУ ДФС в Івано-Франківській області не включені до мережі розпорядників та одержувачів коштів державного бюджету в 2026 році. З огляду на відсутність реальної фінансової можливості виконати судове рішення, просив прийняти звіт про виконання рішення.

Ухвалою Івано – Франківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року суд прийняв звіт Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 29.05.2026 за №115/09-19-ДФС про виконання судового рішення від 07.04.2023р. у справі №300/2398/22.

При цьому, суд встановив Головному управлінню ДФС в Івано-Франківській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2023р. у справі №300/2398/22, а саме до 18 вересня 2026 року.

Суд зобов`язав Головне управління ДФС в Івано-Франківській області подати у строк до 18 вересня 2026 року до Івано-Франківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2023р. у справі №300/2398/22.

Крім того, суд роз`яснив, що звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має відповідати вимогам, встановленим ч.2, ч.3 ст.382-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зобов`язав суд також Головне управління ДФС в Івано-Франківській області надати суду, разом зі звітом, відомості про керівника Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (особу, відповідальну за виконання рішення суду): прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові; адреса місця проживання чи перебування; дата народження; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті).

Не погоджуючись із Ухвалою Івано – Франківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026р., апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, Ухвалу Івано – Франківського окружного адміністративного суду від 19.06.2026р. скасувати та прийняти нове рішення, яким: постановити нову ухвалу, якою відмовити у прийнятті звіту Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 29.05.2026р. №115/09- 19-ДФС про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2023р. у справі №300/2398/22;

Накласти штраф на голову комісії з реорганізації ГУ ДФС в Івано- Франківській області Зікрату Н.Є. як на особу, відповідальну за виконання рішення суду, відповідно до частини ч.3 ст. 382-3 КАС України;

Встановити новий строк тривалістю 20 днів для подання належного звіту із зобов`язанням подати звіт, що відповідає вимогам ст.382-2 КАС України, з документальними додатками, які підтверджують реальне виконання судового рішення, зокрема: первинні бухгалтерські документи щодо нарахування присудженої суми як заробітної плати і створення юридичного факту заборгованості (у разі невиплати).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

ч.2ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст.124 Конституції України видно, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Аналогічна норма закріплена у ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та у ст.14 КАС України.

ст.370 КАС України встановлено. що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно ч.1 ст.382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

ч.1 ст.382-3 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами ч.5 ст.382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду 07.04.2023р. у справі №300/2398/22, яке набрало законної сили, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено повністю. Зобов`язано Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 07.04.2022р. до дня видачі наказу про його поновлення на роботі.

На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2023р. у справі №300/2398/22 судом видано виконавчі листи від 24.07.2025р.

Головне управління ДФС в Івано-Франківській області не заперечив щодо невиконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду 07.04.2023р. у справі №300/2398/22, яке набрало законної сили в частині здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 07.04.2022р. до дня видачі наказу про його поновлення на роботі.

У рішенні від 30.06.2009р. за №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 п.п.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина судового процесу для цілей ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на важливість реального виконання судових рішень, це питання неодноразово ставало предметом обговорення як на національному, так і на міжнародному рівнях. Регулюванню цього питання, зокрема, присвячена Рекомендація №Rec (2003) 16 від 09.09.2003р. Комітету міністрів Ради Європи державам-членам "Про виконання адміністративних рішень і судових рішень у галузі адміністративного права", обов`язкова для виконання Україною як членом Ради Європи, в якій зазначається, що держави-члени повинні забезпечити виконання судових рішень адміністративними органами в межах розумного строку. Вони мають вживати всіх необхідних заходів згідно з законом з метою надання цим рішенням повної сили. У разі, якщо адміністративний орган не виконує судового рішення, слід передбачити відповідну процедуру, що дозволятиме домагатися виконання такого рішення, зокрема, за допомогою винесення судових заборон або накладення штрафів. Держави-члени повинні забезпечити притягнення адміністративних органів до відповідальності за відмову у виконання та невиконання судових рішень. Посадові особи, відповідальні за невиконання судових рішень, також можуть притягуватись до дисциплінарної, цивільної або кримінальної відповідальності у разі невиконання таких рішень.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997р. у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п.40).

ч.1 ст.382-2 КАС України унормовано, що суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.382-2 КАС України звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);

4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення;

5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання;

6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення;

7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

Згідно ч.3 ст.382-2 КАС України до звіту додаються:

1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися;

2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень ст.44 цього Кодексу.

Правовий аналіз вказаних положень КАС України дає підстави дійти висновку, що у випадку подання до суду суб`єктом владних повноважень звіту про виконання судового рішення він повинен бути оформлений відповідно до ч.2 ст.382-2 КАС України, водночас необхідно додати докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи.

Із змісту ч.1, ч.2 ст.382-3 КАС України видно, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами ч.5 ст.382-1 цього Кодексу.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог ч.2 та/або 3 ст.382-2 цього Кодексу.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог ч.2 та/або3 ст.382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до ч.3 ст.382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

При цьому, за змістом норм ч.5 цієї ж статті Кодексу передбачено, що суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Аналізуючи наведені вище процесуальні норми у сукупності, Верховний Суд у справі у справі № 160/5259/20 ( ухвала) 03.03.2025р. дійшов висновків, що за усталеною судовою практикою сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.5 ст. 242 КАС України).

У взаємозв`язку із наведеним слід зазначити, що накладення штрафу за невиконання судового рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності останнього за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу судового контролю як штраф у випадку відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення є обов`язком суду й направлено на забезпечення повної реалізації відповідного судового рішення.

При цьому, визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.

У свою чергу в залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання за судовим рішенням, що підлягає виконанню боржником, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Зокрема перелік таких обставин при виконанні судового рішення, яке стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), визначений у ч.5 ст.382-З КАС України. А саме це відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами ст.382-3 КАС України.

Таким чином, вирішуючи питання щодо прийняття або відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення з подальшим застосуванням таких заходів судового контролю як встановлення нового строку для подання звіту й накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень (боржника), судом має бути встановлений факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Зокрема, суд повинен з`ясувати чи вживалися суб`єктом владних повноважень (зокрема в особі його керівника) всі необхідні та вичерпні заходи для своєчасного і повного виконання судового рішення, та які саме заходи; чи діяв зазначений керівник при вжитті тих чи інших заходів добросовісно, пропорційно, своєчасно та обгрунтовано; чи існували документально підтверджені поважні обставини, які ускладнюють виконання судового рішення. Необхідність встановлення судом цих обставин під час розгляду звіту про виконання судового рішення, ухваленого у справі, яка стосується здійснення пенсійних (соціальних та ін.) виплат, слідує безпосередньо зі змісту ч.2, ч.5 ст.382-3 КАС України.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом в ухвалі від 03.04.2025р. у справі №560/1080/19 (адміністративне провадження №К/9901/27250/19; К/9901/27289/19).

Відповідно до положень ч.1 ст.3 Закону України від 05.06.2012р. № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

З метою повного виконання рішення суду Головне управління ДФС в Івано-Франківській області звернувся до ДФС України із запитами щодо виконання виконавчих листів та наказів.

За результатами розгляду вищезазначених звернень, ДФС України проінформовано Головне управління ДФС в Івано-Франківській області листами:

- від 17.11.2025р. № 6300/-01/42 у 2022р.-2025р. про те, що відповідно до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, Державна фіскальна служба не є відповідальним виконавцем бюджетних програм та відповідно їй не встановлені бюджетні призначення, повідомлено, що облік фінансових зобов`язань, які виникають внаслідок нарахування коштів на виконання судових рішень, здійснюється в автоматизованих системах обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справах);

- від 27.02.2026р. № 26000-01/135 про те, що в 2022-2026 роках, відповідно до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, Державна фіскальна служба не є відповідальним виконавцем бюджетних програм та відповідно їй не встановлені бюджетні призначення. Також відповідно до Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами. Затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2012р. № 1047 Державна фіскальна служба України та відповідно ГУ ДФС в Івано-Франківській області не включені до мережі розпорядників та одержувачів коштів державного бюджету в 2026 році.

Так, стверджуючи про відсутність необхідного бюджетного фінансування для виконання судового рішення, ГУ ДФС в Івано-Франківській області не надало суду доказів:

- інформування в офіційному порядку про наявність зобов`язання з виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2023р. у справі №300/2398/22 в частині нарахування та виплати суми заборгованості (зокрема, шляхом подання до ДФС України пакету документів: документу, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копії судового рішення; розрахунку суми, що підлягає виплаті, засвідченого керівником боржника або уповноваженою ним особою);

- докази не включення до Бюджету ДФС України на 2023-2026 роки видатків на погашення заборгованості з виплати саме за рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2023р. у справі №300/2398/22;

- вжиття керівником Головного управління ДФС в Івано-Франківській області активних і достатніх дій, які б свідчили про належне виконання ним обов`язків та використання всіх доступних інструментів, спрямованих на встановлення дійсного стану розгляду органом вищого рівня питання погашення заборгованості на виконання судового рішення у справі від 07.04.2023р. у справі №300/2398/22, боржником за яким є Головне управління ДФС в Івано-Франківській області.

Колегія суддів звертає увагу, що направлення запитів про виконання виконавчих листів до ДФС України не є достатнім для вжиття завершальних заходів з виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2023р. у справі №300/2398/22.

При цьому, Головне управління ДФС в Івано-Франківській області не заперечує обов`язок виплати нарахованих позивачу на виконання рішення суду виплат.

Водночас, до суду не надано доказів того, що Головне управління ДФС в Івано-Франківській області не виконує судове рішення від 07.04.2023 у справі №300/2398/22 здійснюється умисно.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача про фактичну неможливість здійснення виплати на користь позивача коштів без отримання додаткових асигнувань з Державного бюджету України, зауважує, що сама по собі відсутність таких асигнувань не може бути підставою для висновку про відсутність у боржника обов`язку з проведення відповідних виплат та, як наслідок, констатації факту виконання ним судового рішення без здійснення виплати заборгованості.

Згідно Конституцією України Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюється виключно законами. Такими законами є Закони України "Про Державний бюджет України" на кожний рік та Бюджетний кодекс України.

Відповідно до п.20, п.29 ч.1 ст.116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду у справі від 07.04.2023р. справі №300/2398/22 не виконано з незалежних від Головного управління ДФС в Івано-Франківській області причин.

Відповідно до ч.1 ст.382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами ч.5 ст.382-1 цього Кодексу.

За змістом ч.11 ст.382-3 КАС України, якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до ч.3 ст.382-1 цього Кодексу.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців (ч.3 ст.382-1 КАС України).

Враховуючи висновки суду першої інстанції, а також зважаючи на обставину того, що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2023р. у справі №300/2398/22 не виконано з незалежних від Головного управління ДФС в Івано-Франківській області причин, вірним є висновок суду першої інстанції про можливість прийняти звіт про виконання судового рішення та встановлення нового строку для подання, а саме три місяці з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не містять будь-яких нових фактів або обґрунтувань, які б свідчили про допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали. При цьому, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року у справі № 300/2398/22 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді В. М. Валюх

Р. Б. Хобор