Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №380/7232/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/7232/26 пров. № А/857/26717/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,

за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,

за участю представника позивача Матис А.В.,

за участю представника відповідача Бердар С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року, прийняте суддею Брильовським Р.М. у м. Львові, повний текст складено цим же числом, у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорн Про», ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України,-

встановив:

16.04.2026 о 12 год 08 хв надійшла заява Головного управління ДПС у Львівській області (далі – ГУ ДПС, позивач), подана в порядку ст.289-2 Кодексу адміністративного судочинства України через електронний кабінет сервісу «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) та в якій ставиться питання встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорн Про» (далі – ТОВ) Бровко Олегу Івановичу (далі – ОСОБА_1 , відповідач).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 позовну заяву задоволено. Встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівнику ТОВ «Хорн Про» - ОСОБА_1 до повного погашення податкового боргу у сумі 18 533 074,30 грн або настання інших обставин, передбачених пунктом 87.14 статті 87 Податкового кодексу (ПК) України.

Сторона відповідача не погодившись із вказаним судовим рішенням подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове рішення, яким позов залишити без розгляду.

В обґрунтування скарги зазначено, що строки позовної давності щодо звернення до суду з вимогою про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон позивачем були пропущені без поважних причин, без належних обґрунтувань і без подання заяви про їх поновлення.

В даному випадку відповідно до статті 289-2 КАС України підставою для звернення податкового органу до суду з вимогою про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України керівника юридичної особи є несплата такою юридичною особою протягом 240 календарних днів з дня вручення податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 млн. грн.

Як зазначено в рішенні суду, контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми Ю від 24.01.2025 №0001808-1302-1301 на суму 18 528 994,30 грн, яку було направлено засобами поштового зв`язку. Конверт повернувся до контролюючого органу без вручення 14.02.2025.

Отже, граничний 240 денний строк, визначений п.87.13 ст. 87 ПК України та ч. 1 ст. 289-2 КАС України для сплати податкового боргу, завершився 12.10.2025 і з вказаної дати почав перебіг тримісячний строк звернення до суду, тобто до 12.01.2026.

Натомість, контролюючий орган подав до суду позов лише 16.04.2026, тобто без дотримання встановленого законодавством строку і не довівши поважність причин його пропуску.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хорн Про», внесене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій і присвоєний ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 44 238 646. Згідно з відомостей з ЄДР, керівником ТОВ «Хорн Про» є Бровко Олег Іванович.

Згідно з Довідкою про податкову заборгованість ТОВ від 09.02.2026 за №385/13-01-13-02, станом на 06.02.2026 рахується податкова заборгованість в сумі 18 533 074,30, яка виникла у зв`язку із несплатою узгоджених податкових зобов`язань по єдиному податку з юридичних осіб (18 530 014,30 грн), по податку на прибуток (2 040,00 грн) та по податку на доходи фізичних осіб (1 020,00 грн).

З метою погашення податкового боргу позивач надіслав ТОВ податкову вимогу форми Ю від 24.01.2025 за № 0001808-1302-1301, яка не оскаржена і не виконана, що встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 у справі № 380/8706/25, яке набрало законної сили.

У зв`язку з тим, що виставлення податкової вимоги не призвело до погашення податкового боргу в добровільному порядку, позивач звернувся до суду із позовом про його стягнення в примусовому порядку.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 у справі № 380/8706/25, яке набрало законної сили, позов задоволено повністю; стягнуто з ТОВ «Хорн Про» з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, до бюджету кошти в сумі 18 528 994 (вісімнадцять мільйонів п`ятсот двадцять вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири) грн 30 коп.

Однак, не зважаючи на вжиті контролюючим органом заходи, податковий борг ТОВ не було погашено протягом 240 календарних днів з моменту вручення платнику податків податкової вимоги. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи наявність у ТОВ податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, а також факт його непогашення протягом 240 календарних днів з дня вручення ТОВ податкової вимоги, позивач звернувся до суду з позовом про застосування до керівника вказаної юридичної особи Бровка Олега Івановича тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України до повного погашення суми податкового боргу.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, передбачено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. ПК України).

За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України ).

Тобто, узгоджена сума податкового зобов`язання, не сплачена платником в строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, на платників податків покладений обов`язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Підпунктом 20.1.35-2 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників за межі України у разі невиконання податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу.

У відповідності з пунктом 87.13 статті 87 ПК України, у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.

Вимоги абзацу першого цього пункту не застосовується у разі наявності зобов`язання держави щодо повернення юридичній особі або постійному представництву нерезидента-боржника помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, бюджетного відшкодування податку на додану вартість, якщо загальна сума непогашеної заборгованості держави перед боржником дорівнює або перевищує суму податкового боргу такого боржника.

Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що статтю 87 ПК України доповнено наведеним вище пунктом 87.13 та 87.14 згідно із Законом України від 30.11.2021 №1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», який набрав чинності з 01.01.2022 (далі - Закон №1914-IX).

Також цим Законом Кодекс адміністративного судочинства України доповнено статтею 289-2 «Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України».

Відповідно до частини 1 статті 289-2 КАС України, у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.

Отже, підставами для застосування забезпечувального заходу у виді тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України є:

1) наявність у юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень;

2) наявність судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу.

3) не сплата такого боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги.

Верховний Суд у постанові від 01 липня 2025 у справі № 120/2450/24 дійшов висновку, що норми статті 289-2 КАС України не встановлюють окремих строків звернення до суду, не визначають інших вимог до позовної заяви, відмінних від тих, які передбачені загальними нормами КАС України, як і не встановлюють іншої, особливої процедури розгляду таких заяв, що свідчить про те, що звернення в порядку статті 289-2 КАС України з позовною заявою про обмеження виїзду керівника платника податків за кордон відбувається в загальному порядку, в тому числі і за загальними строками звернення до суду.

При цьому, право на звернення до суду згідно зі статтею 289-2 КАС України щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України виникає через 240 днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, та повинно бути реалізовано в межах тримісячного строку, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України.

Згідно із частиною 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Отже, наведена норма чітко встановлює момент початку перебігу строку для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень саме з дня виникнення підстав, які наділяють його правом на подання визначених законом позовних вимог. Такими підставами слід уважати об`єктивно визначені обставини, за наявності яких суб`єкт владних повноважень усвідомлює або повинен усвідомлювати факт порушення публічного інтересу, на захист якого спрямований відповідний адміністративний позов. При цьому слід виходити з того, що строк звернення до суду не може визначатися на розсуд суб`єкта владних повноважень чи пов`язуватися з будь-якими суб`єктивними чинниками, такими як момент прийняття внутрішніх рішень чи отримання додаткових роз`яснень.

Таким чином, законодавець передбачив об`єктивний критерій для обчислення строку звернення до адміністративного суду, який забезпечує належну реалізацію принципів юридичної визначеності, стабільності правовідносин та оперативності у вирішенні публічно-правових спорів. Недотримання цього строку позбавляє суб`єкта владних повноважень можливості реалізувати своє право на судовий захист, якщо не буде встановлено наявності поважних причин для його поновлення. Вказане забезпечує збалансованість інтересів суб`єктів владних повноважень та інших учасників адміністративного процесу, сприяє дисциплінованості та прогнозованості діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, унеможливлює зловживання процесуальними правами та гарантує ефективний судовий захист прав і законних інтересів усіх учасників правовідносин.

Відповідно до пункту 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Аналіз вказаної норми свідчить про відсутність обов`язку контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу. Тобто, в разі коли після направлення платнику податків податкової вимоги сума його податкового боргу збільшується, податкова вимога на збільшену суму податкового боргу не направляється.

Так, Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2024 у справі № 120/2322/24 дійшов висновку, що «правові підстави для звернення до суду згідно зі статтею 289-2 КАС України щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України виникають через 240 днів від дня вручення платнику податків податкової вимоги, а відповідні повноваження повинні бути реалізовані контролюючим органом в межах тримісячного строку, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України».

Зазначене узгоджується з послідовною позицією Верховного Суду та зокрема, викладеною в останніх по часу постановах від 21.05.2026 №160/19898/25, від 17.04.2026 №160/20015/25.

Так, матеріали справи свідчать про те, що у зв`язку з виникненням податкового боргу контролюючим органом за місцем обліку відповідача було сформовано податкову вимогу форми Ю від 24.01.2025 №0001808-1302-1301, яку було направлено засобами поштового зв`язку. Конверт повернувся до контролюючого органу без вручення 14.02.2025.

Отже, граничний 240 денний строк, визначений п.87.13 ст. 87 ПК України та ч. 1 ст. 289-2 КАС України для сплати податкового боргу, завершився 12.10.2025 і з вказаної дати почав перебіг тримісячний строк звернення до суду, тобто до 12.01.2026.

Натомість, контролюючий орган подав до суду позов лише 16.04.2026, тобто без дотримання встановленого законодавством строку, не навівши поважність причин його пропуску суду першої інстанції та проігнорувавши доводи скаржника/позивача на стадії апеляційного перегляду справи.

Щодо приписів пункту 102.4 статті 102 ПК України, та колегія суддів зазначає наступне.

Указаною нормою дійсно встановлено спеціальний строк звернення до суду з вимогами про стягнення податкового боргу - 1095 днів з дня виникнення податкового боргу. Водночас зазначений строк не підлягає застосуванню до позовних вимог про застосування тимчасових обмежень у праві виїзду за межі України керівника платника податків-боржника. Це пояснюється тим, що такі забезпечувальні заходи, хоча й мають певний зв`язок із погашенням податкового боргу, але вони не можуть ототожнюватися з вимогами про безпосереднє стягнення податкового боргу.

Колегія суддів також звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15 червня 2022 у справі № 280/5400/19, де зазначено, що повноваження податкового органу щодо стягнення податкового боргу та щодо інших заходів впливу на платника податків з метою погашення податкового боргу законом чітко розмежовуються, що виключає можливість їх ототожнення. За своєю правовою природою ці повноваження є різними, як з огляду на підстави їх виникнення, так і юридичні наслідки.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду раніше наведеної та від 01 липня 2025 у справі № 120/2450/24, від 24 липня 2025 у справі №580/11507/24, відповідно до якої строк звернення до суду у подібних правовідносинах становить три місяці згідно ч. 2 ст. 122 КАС України, то колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Керуючись статтями 122-123, 240, 289-2, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року в адміністративній справі №380/7232/26 - задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року в адміністративній справі №380/7232/26 - скасувати.

Прийняти постанову, якою залишити без розгляду позовну заяву Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорн Про», ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді Л. П. Іщук

М.А. Пліш

Повне судове рішення складено 19.08.2026.