Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №500/6584/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/6584/25 пров. № А/857/10547/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Заверухи О.Б., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року в справі № 500/6584/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

суддя в 1-й інстанції – Подлісна І.М.,

час ухвалення рішення – 20 січня 2026 року,

місце ухвалення рішення – м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення – 20 січня 2026 року,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Гловного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області №192450006454 від 21.10.2025р. про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 по досягненню нею 63 років, згідно зі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 такі періоди: з 24.04.1979р. по 30.03.2004р.; з 07.04.2004р. по 01.04.2005р.; з 04.04.2005р. по 01.08.2005р.; з 11.04.2006р. по 05.04.2007р. – у сукупності 27 років 0 2 місяці та 24 дні .

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком по досягненню нею 63 років, згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 24 жовтня 2025 року.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову у призначенні пенсії від 21.10.2025 №192450006454.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду у даній справі, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 24.04.1979 по 30.03.2004; з 07.04.2004 по 01.04.2005; з 04.04.2005 по 01.08.2005; з 11.04.2006 по 05.04.2007 - у сукупності 27 років 02 місяці та 24 дні.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні адміністративного позову повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що до страхового стажу особи не підлягають зарахуванню періоди трудової діяльності згідно трудової книжки ( НОМЕР_1 ) та наданої довідки від 26.12.2023 № 03-01/1553 про період роботи з 24.04.1979 по 30.03.2004, оскільки для підтвердження зміни прізвища (з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 ) заявниця надала свідоцтві про шлюб ( НОМЕР_2 ), в якому зазначена дата народження заявниці ІНФОРМАЦІЯ_1 не відповідає паспортним даним ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Для зарахуванням вищезазначених періодів роботи особі необхідно було надати належним чином оформлений документ про підтвердження зміни прізвища (витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян), що відповідає паспортним даним.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована і проживає по АДРЕСА_1 .

13.10.2025 ОСОБА_1 звернулася в Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення їй пенсії за віком, досягнувши 63 років, на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування».

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийняло рішення №192450006454 від 21.10.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком.

Відповідно до вказаного рішення вбачається, що Головне управління ПФУ у Кіровоградській області встановило наявний у Позивача страховий стаж в кількості 02 роки 07 місяців 23 дні, при необхідному - від 22 до 32 років.

Вказана відмова була мотивована тим, що у Позивача відсутній необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком, згідно із статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До страхового стажу ОСОБА_1 не зараховані періоди трудової діяльності згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 та наданої довідки від 26.12.2023 №03-01\1553 про період роботи з 24.04.1979 по 30.03.2004, оскільки для підтвердження зміни прізвища (з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 ) заявниця надала свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 , в якому зазначена дата народження заявниці ІНФОРМАЦІЯ_1 не відповідає паспортним даним - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погодившись із оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.

Судом встановлено, що ГУ ПФУ в Кіровоградській області не зарахувало до страхового стажу позивача наступні періоди роботи:

24.04.1979р. по 30.03.2004р. запис №1-4 із трудової книжки серії НОМЕР_1 (Разом: 24 роки, 11 місяців і 7 днів): трудовий стаж намотчицею катушок участку №2 з 24.04.1979р. по 09.11.1994р., трудовий стаж збиральницею виробів із пластмас ІІ розряду з 09.11.1994р. по 30.03.2004р. 02.01.1989р. - «КП Почаївська фабрика «Пластик». Також в даний період входять відпустки по догляду за дітьми до трьох років (свідоцтва про народження дітей додаються);

07.04.2004р. по 01.04.2005р. (запис №5-6 із трудової книжки серії НОМЕР_1 ) (Разом: 360 днів): отримання виплат допомоги по безробіттю;

04.04.2005р. по 01.08.2005р. (запис №7-8 із трудової книжки серії НОМЕР_1 ) (Разом: 120 днів): страховий стаж на посаді двірника Ст.Почаївської ЗОШ І-ІІІ ст.;

11.04.2006р. по 05.04.2007р. (запис №9-10 із трудової книжки серії НОМЕР_1 ) (Разом: 360 днів): отримання виплат допомоги по безробіттю.

Мотивами відмови слугує те, що для підтвердження зміни прізвища (з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 ) заявниця надала свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 , в якому зазначена дата народження заявниці ІНФОРМАЦІЯ_1 не відповідає паспортним даним - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Колегія суддів зауважує, що за приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Водночас пунктом 2.13 Інструкції від 29.07.1993 №58 передбачено, що зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища ім`я т по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Колегія апеляційного суду зауважує, що на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки позивачки серії НОМЕР_1 , міститься запис про зміну прізвища позивачки з « ОСОБА_2 », яке закреслено однією рискою, на « ОСОБА_3 ». Вказаний запис завірений печаткою відділу кадрів, підписом уповноваженої особи роботодавця та містить посилання на свідоцтво про шлюб.

Апеляційний суд підкреслює, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

З огляду на зазначене, варто дійти висновку, що запис в трудовій книжці про зміну прізвища позивачки, виконано відповідно до приписів трудового законодавства. Відтак, сама трудова книжка серії НОМЕР_1 не містить дефектів її заповнення (ведення).

Міркування апелянта про невідповідність дати (місяця) народження позивачки вказаної в свідоцтві про шлюб паспортним даним, жодним чином не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист та вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.

Зазначені відомості трудової книжки позивачки серії НОМЕР_1 є достатніми для підтвердження факту роботи позивача в зазначені періоди та, відповідно, для зарахування цього часу до страхового стажу.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що трудова книжка містить повні та достовірні записи про спірні періоди роботи.

Також місцевий суд підставно вказав на обставину підтвердження дати народження позивачки, свідоцтвом про народження та паспортом громадянина України.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року в справі № 500/6584/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець

судді О. Б. Заверуха

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 19 серпня 2026 року.