Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №607/26311/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 607/26311/25 пров. № А/857/24834/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р. Б.,

суддів Бруновської Н. В., Шавеля Р. М.,

з участю секретаря судового засідання - Богачука Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 лютого 2026 року, що ухвалив суддя Дуда О.О. у місті Тернополі, у справі № 607/26311/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, у якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6300777 від 08.12.2025, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржена постанова є протиправною та необґрунтованою, оскільки відповідач не довів факту керування позивачем транспортним засобом Opel Astra, державний номерний знак НОМЕР_1 , 08.12.2025 року о 01 год. 37 хв. у м. Бучач по вул. Миру. Перебування особи біля транспортного засобу або в транспортному засобі, на думку позивача, не свідчить про те, що така особа виконувала функції водія під час руху відповідного транспортного засобу.

Позивач також покликається на те, що поліцейський не з`ясував, чи керував позивач транспортним засобом, не встановив усіх елементів складу адміністративного правопорушення, не долучив до постанови належних і допустимих доказів вчинення правопорушення, а також не забезпечив дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Окрім того, позивач зазначав, що у постанові зазначено про порушення пункту 2.1 “а” Правил дорожнього руху України, який встановлює обов`язок водія мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, проте відповідач притягнув позивача до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, яка передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

26 лютого 2026 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області адміністративний позов задовольнив.

Скасував постанову про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6300777 від 08.12.2025 року, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено на позивача адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн, та закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений ним при зверненні до суду судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факту керування позивачем транспортним засобом.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.02.2026 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не надав доказів того, що позивач керував транспортним засобом, оскільки до відзиву на позовну заяву долучено відеофайл із назвою “export-i5pgk”, на якому, на думку відповідача, відображено, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом, повідомляв, що керував транспортним засобом з метою придбання води на автозаправній станції, а також зазначав, що не отримував посвідчення водія.

Апелянт покликається на те, що на прохання поліцейських пред`явити документи відповідно до вимог пункту 2.4 Правил дорожнього руху України позивач повідомив працівникам поліції, що не отримував посвідчення водія, йому відомо про те, що він не має права керувати транспортним засобом, та не заперечував факт керування транспортним засобом.

Апелянт також вказує, що постановою Бучацького районного суду Тернопільської області від 29 січня 2026 року у справі № 595/1820/26, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вчиненого 08.12.2025 року приблизно о 01 год. 37 хв.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Відповідно до частини першої ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6300777 від 08.12.2025, ОСОБА_1 08.12.2025 року о 01:37:16 у м. Бучач по вул. Миру керував тз Opel Astra, НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, оскільки не отримував посвідчення водія, чим порушив п.2.1 “а” ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП та на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 гривень.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Згідно з підпунктом “а” пункту 2.1 Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до частини 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 280 КУпАП, закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.

Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України, докази суду надають учасники справи.

Тому саме на відповідача покладено обов`язок довести правомірність постанови серії ЕНА № 6300777 від 08.12.2025 року, зокрема наявність у діях позивача всіх елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Апеляційний суд встановив, що постановою Бучацького районного суду Тернопільської області від 29 січня 2026 року у справі № 595/1820/26 позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на позивача адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Так, Бучацький районний суд Тернопільської області у справі № 595/1820/26 встановив, що ОСОБА_1 08 грудня 2025 року о 01.20 год. в м. Бучач по вул. Тичини, 15 керував транспортним засобом марки “Opel Astra”, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння.

Також суд у справі № 595/1820/26 встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель м. Монастириська Чортківського району не отримував посвідчення водія.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У цьому контексті, апеляційний суд зазначає, що преюдиційне значення в розумінні ч. 6 ст. 78 КАС України мають саме встановлені Бучацьким районним судом Тернопільської області факти - керування позивачем транспортним засобом та відсутності у позивача посвідчення водія.

Таким чином, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 08 грудня 2025 року о 01.20 год. в м. Бучач по вул. Тичини 15 керував транспортним засобом марки “Opel Astra”, д.н.з. НОМЕР_1 керував транспортним засобом, не маючи права керування транспортними засобами, що є підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

З огляду на викладене, на думку апеляційного суду, відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, надав належні докази, які підтверджують правомірність винесення ним оскарженої постанови про адміністративне правопорушення та спростовують твердження позивача, щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки обставин справи, які встановлені судовим рішенням, та не спростовують вищеквазаних висновків апеляційного суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Зважаючи на наведе вище, апеляційний суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною, що є підставою для залишення постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6300777 від 08.12.2025 без змін, а позовної заяви без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, оскільки висновки суду першої інстанції, не відповідають фактичним обставинам, що є підставою для скасування оскарженого рішення та ухвалення нової постанови.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 лютого 2026 року у справі № 607/26311/25 скасувати та прийняти постанову, відповідно до якої постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6300777 від 08.12.2025 залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та в касаційному порядку не оскаржується.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор

судді Н. В. Бруновська

Р. М. Шавель