Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №260/5041/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року Справа № 260/5041/25 пров. № А/857/38586/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача – Качмара В.Я.,

суддів – Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року (суддя Дору Ю.Ю., м.Ужгород), -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУПФ), в якому просив:

визнати протиправним та скасувати розпорядження ГУПФ по ЕПС від 07.03.2025 №072050015937 (далі - Розпорядження);

зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 08.05.1986 по 24.04.2001 в Свалявському заводі ПО «Електрон» (далі – Завод) та відновити виплату пенсії за віком позивачу відповідно до рішення від 12.01.2025 №072050015937 про призначення пенсії за віком (далі – Рішення).

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано Розпорядження. Зобов`язано ГУПФ зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 08.05.1986 по 24.04.2001 в Заводі згідно записів трудової книжки від 15.07.1982 НОМЕР_1 (далі – Трудова книжка) та відновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з дати призначення – 12.01.2025.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В доводах апеляційної скарги вказує, що записи Трудової книжки позивача не підтверджені первинними документами.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду законними та обґрунтованими, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено факту недостовірності даних документів на підставі яких призначено пенсію позивачу, відтак, на думку суду, відповідач без законних підстав припинив виплату пенсії позивачу. Таким чином, Розпорядження є протиправним, а тому його необхідно скасувати.

Такі висновки суду першої інстанції, по суті спору, відповідають встановленим обставинам справи, однак вказане рішення суду не може бути залишено без змін, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що позивач 10.01.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії.

За результатами розгляду зазначеної заяви, позивачу призначено пенсію за віком з 12.01.2025.

Однак, листом ГУПФ від 28.04.2025 №0700-0209-8/23883 повідомлено, що за результатами розгляду заяви про призначення пенсії прийнято рішення про припинення виплати пенсії. Зокрема, зазначено, що при перевірці спеціалістами ГУПФ правильності призначення пенсії було виявлено, що при первинному призначенні пенсії позивачу було зараховано до страхового стажу період роботи у Заводі з 08.05.1986 по 24.04.2001. Стаж складав - 36 років 09 місяців 18 днів. Оскільки, відповідно до записів Трудової книжки звільнення відбулось 24.04.2001, а в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про роботу, було направлено службову записку на проведення перевірки стажу роботи та факту нарахування заробітної плати за період з 08.05.1986 по 24.04.2001 на Заводі. Після надходження акту перевірки період роботи в Заводі було скориговано. При коригуванні вилучено із стажу період роботи без нарахувань заробітної плати. Після коригування стаж складає - 30 років 08 місяців 19 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком.

Розпорядженням у зв`язку з недостатнім стажем для призначення пенсії за віком, пенсію ОСОБА_1 припинено кодом « 15» приховані або надані недостовірні дані з 12.01.2025.

Вважаючи вказане Розпорядження протиправним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друг статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

Згідно із статтею 20 Закону № 1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до статті 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Таким чином, для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), а саме, у статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За змістом положень статті 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі-Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637, підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ та організацій або їх правонаступників, в яких має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, первинні документи за час виконання роботи.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Із записів у Трудовій книжці позивача прийнято на роботу в Завод на підставі записки від 08.05.1986 №66. Записом від 24.04.2001 №15 від 24.04.2001 його звільнено з роботи за власним бажанням, на підставі наказу від 24.04.20001 №234.

Однак, актом перевірки достовірності документів, поданих для оформлення пенсії акту від 26.02.2025 №0700-0903-1/955 встановлено, що в ході перевірки факту роботи перевірено: книгу обліку наказів за 1986 рік, де наявна записка про прийом від 07.05.1986 №66 «прийнят на работу ... с 08.05.1986»; книгу наказів за 2001 рік, де наявний наказ про звільнення від 24.04.2001 №234 «звільнити з 24.04.2001 ...»; книгу «особові рахунки» за 1994-1997, в особовому рахунку за 1994 рік значиться ОСОБА_1 з нарахованою заробітною платою за січень-травень 1994 року. В особовому рахунку за 1995 рік значиться ОСОБА_1 без нарахування заробітної плати. Особовий рахунок за 1996-1997 рік відсутній, в особовому рахунку за 1998 рік зазначено «б/в», в жовтні місяці зазначено суму відпускних. Особові рахунки за 1999-2001 роки позивача - відсутні. За результатами перевірки факту роботи для призначення (перерахунку) пенсії встановлено, що записка про прийом та наказ на звільнення наявні. Заробітна плата нарахована за січень-травень 1994 та жовтень 1998 року.

Верховний Суд у постанові від 20 січня 2022 року у справі №560/3499/18 зазначив, що єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01.07.2000 є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 17 березня 2015 року у справа № 21-11а15 та Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 358/1179/17, від 24 квітня 2018 року у справі № 686/6278/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 645/5599/16-а та від 27 травня 2021 року у справі № 343/659/17.

За наведених нормативно-правових норм, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем факту недостовірності даних документів, на підставі яких призначено пенсію позивачу, оскільки період його роботи з 08.05.1986 по 24.04.2001 не підтверджено жодними іншими доказами, окрім відомостей Трудової книжки.

Відтак, суд апеляційної інстанції висновує, що матеріали справи не містять підтвердження нарахування заробітної плати первинними документами за спірний період, що є обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01.07.2000.

Відповідно до частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення), що призвело до безпідставного задоволення позову, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області задовольнити.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року – скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар

судді Л. Я. Гудим

Т. В. Онишкевич