Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №461/1319/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Львів Справа № 461/1319/26 пров. № А/857/28633/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Боршовського Т.І.

суддів Ільчишин Н.В.

Носа С.П.

за участю:

секретаря судового засідання Арбуза Р.В.

представника відповідача Стебко І.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) на рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 квітня 2026 року у справі № 461/1319/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про скасування рішення, -

суддя в 1-й інстанції - Романюк В.Ф.,

дата і час ухвалення рішення - 30 квітня 2026 року,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складення повного тексту судового рішення - 05 травня 2026 року.

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА.

ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) (далі також - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального управління державної міграційної служби України (далі також - відповідач, ЗМУ ДМС), в якому просила скасувати рішення Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 30.01.2026, прийняте стосовно громадянки Республіки Молдови ОСОБА_1 .

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 30 квітня 2026 року у справі № 461/1319/26 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що викладені в позовній заяві доводи позивача щодо скасування рішення є необґрунтованими, натомість оскаржуване рішення від 30.01.2026 відповідає вимогам чинного законодавства, ухвалене з дотриманням встановленої процедури. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач мав законодавчо визначені підстави для ухвалення рішення про примусове повернення до країни походження громадянки Республіки Молдови ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції повинен був перевірити законність процедур щодо усіх рішень, які передували рішенню про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 30.01.2026 року стосовно ОСОБА_1 . Твердить, що згідно з пунктом 65 Порядку №322 копія рішення про відкликання або визнання недійсною посвідки із зазначенням причин її відкликання або визнання недійсною повинна надсилатися ДМС, територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства на адресу особистої електронної пошти або рекомендованим листом, проте відповідач не надсилав жодним із передбачених законодавством способів позивачу рішення ЗМУ ДМС про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні 20.01.2026 № НОМЕР_1 . На думку позивача, незаконність первинного рішення про скасування посвідки свідчить про відсутність належної правової підстави для похідного рішення щодо примусового повернення. З урахуванням наведеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач подав відзив, в якому з доводами, викладеними в апеляційній скарзі позивача, не погоджується та вважає оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що Західним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби, керуючись абзацом 2 частини першої статті 13 Закону № 3773, 19.01.2026 винесено постанову про заборону в`їзду в Україну щодо громадянки Республіки Молдови ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з надходженням з Управління стратегічних розслідувань у Львівській області ДСР Національної поліції України подання про відкликання посвідки на тимчасове проживання та встановлення заборони в`їзду громадянці Республіки Молдови ОСОБА_1 . В ході вивчення матеріалів встановлено, що громадянка Республіки Молдови ОСОБА_1 несе загрозу інтересам національної безпеки та створює загрозу життєво важливим інтересам України. Надалі Західним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби прийнято рішення про відкликання посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , виданої на ім`я громадянки Республіки Молдови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стверджує, що рішення про відкликання посвідки 21.01.2026 скеровано для ознайомлення на електронну пошту, яку ОСОБА_1 вказала у заяві-анкеті під час оформлення посвідки на тимчасове проживання. 30.01.2026 Західним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби стосовно громадянки Республіки Молдови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено протокол про адміністративне затримання та протокол про адміністративне правопорушення № ПР МЛВ 0003362 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 203 КУпАП, а саме у зв`язку з тим, що іноземна громадянка після прийнятого 20.01.2026 рішення ЗМУ ДМС про відкликання посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 своєчасно не здала посвідку та не залишила територію України, встановлено проживання на території України за недійсними документами, відтак на позивача накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. ОСОБА_1 сплачено штраф згідно з квитанцією № 6 від 02.02.2026, що, на думку відповідача, свідчить про визнання позивачем факту вчинення адміністративного правопорушення. 30.01.2026 Західним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни у зв`язку з порушенням позивачем законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме: за проживання на території України на підставі недійсних документів та відсутністю правових підстав для подальшого перебування на території України, з зобов`язанням залишити територію України до 02.02.2026. Наголошує, що позивач не має документів, які дозволяють законно перебувати на території України. Враховуючи вищезазначене, вважає, що рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця № 4601130100020469 від 30.01.2026 відносно гр. Республіки Молдови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є законним.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

1.ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

20.01.2026, на підставі підпунктів 3, 4 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою КМУ від 25.04.2018 № 322 (далі - Порядок № 322), Західним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби прийнято рішення про відкликання посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , виданої на ім`я громадянки Республіки Молдови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

Західним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби, керуючись абзацом 2 частини першої статті 13 Закону № 3773, 19.01.2026 винесено постанову про заборону в`їзду в Україну стосовно громадянки Республіки Молдови ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з надходженням з Управління стратегічних розслідувань у Львівській області ДСР Національної поліції України подання про відкликання посвідки на тимчасове проживання та встановлення заборони в`їзду громадянці Республіки Молдови ОСОБА_1 . В ході вивчення матеріалів встановлено, що громадянка Республіки Молдови ОСОБА_1 несе загрозу інтересам національної безпеки та створює загрозу життєво важливим інтересам України.

30.01.2026 Західним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби стосовно громадянки Республіки Молдови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено протокол про адміністративне затримання та протокол про адміністративне правопорушення № ПР МЛВ 0003362 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 203 КУпАП, а саме встановлено проживання на території України за недійсними документами. Винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № ПН МЛВ 003352 від 30.01.2026, якою на позивача накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. Штраф сплачено ОСОБА_1 згідно з квитанцією № 6 від 02.02.2026. З протоколом про адміністративне правопорушення та постановою про накладення адміністративного стягнення позивач ознайомлена, копію отримала, про що свідчать особисті підписи ОСОБА_1 .

30.01.2026 Західним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби прийнято рішення про примусове повернення громадянки Республіки Молдови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до країни походження у зв`язку з порушенням законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме: проживання на території України за недійсними документами та відсутність законодавчих підстав для подальшого перебування на території України, з зобов`язанням залишити територію України до 02.02.2026.

Позивач, вважаючи рішення Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про примусове повернення до країни походження від 30.01.2026, звернулася до суду першої інстанції з позовом про його скасування.

2. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ. ВИСНОВКИ.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 26 Основного Закону України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантуються свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (стаття 33 Конституції України).

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України від 22 вересня 2011 року № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі також - Закон № 3773-VI) установлено, що іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Пунктами 10, 14 частини першої статті 1 Закону № 3773-VI надано визначення понять «іноземець та особа без громадянства, які тимчасово проживають в Україні», та «нелегальний мігрант», а саме:

- іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, або якщо строк їх тимчасового проживання на території України продовжено в установленому порядку, якщо інше не встановлено законом;

- нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Пунктом 18 частини першої статті 1 цього Закону визначено, що посвідка на тимчасове проживання - це документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Частинами першою-третьою статті 3 Закону № 3773-VI передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини. Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування або укладення гіг-контракту або під час перебування на законних підставах на території України у випадку, передбаченому частиною тринадцятою цієї статті, отримали дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні та посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.

Згідно з частиною третьою статті 5 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п`ятнадцятій, вісімнадцятій - двадцятій і двадцять четвертій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.

Строк дії посвідки на тимчасове проживання для відповідних категорій іноземців та осіб без громадянства становить: 1) у випадку, визначеному частиною четвертою статті 4 цього Закону, - строк дії дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, якщо інше не встановлено законом чи міжнародним договором України (пункт 1 частини першої статті 5-1 Закону № 3773-VI).

Частина третя статті 5-1 цього Закону передбачає, що строк дії посвідки на тимчасове проживання може бути продовжено необмежену кількість разів, за наявності підстав, передбачених законом.

Згідно зі статтею 17 Закону № 3773-VI визначено, що іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав).

Стаття 26 Закону № 3773-VI передбачає підстави та порядок примусового повернення іноземців та осіб без громадянства. Так, іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України). У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.

Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.

У разі прийняття рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, таким особам у паспортному документі проставляється відмітка про cкасування візи, вилучаються документи, що підтверджують законні підстави перебування в Україні, та вживаються заходи для скорочення строку тимчасового перебування на території України, скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні або скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україні.

Поряд з цим, постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року затверджено Порядок № 322, згідно з пунктом 1 якого визначено, що посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 322 передбачено, що посвідка видається строком на один рік, крім випадків, визначених цим пунктом. Іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування, посвідка видається на період роботи в Україні, який зазначається в дозволі на застосування праці.

Пунктом 22 Порядку № 322 передбачено, що у разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта з використанням кваліфікованого електронного підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (в тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів). Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування. До заяви-анкети вноситься інформація про номер контактного телефону заявника та адресу особистої електронної пошти.

Після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта друкує її та надає іноземцеві або особі без громадянства для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей (пункт 23 Порядку № 322).

Відповідно до пункту 24 Порядку № 322 після перевірки заяви-анкети іноземець або особа без громадянства власним підписом підтверджують правильність внесених до неї відомостей про особу. Якщо іноземець або особа без громадянства через стійкі фізичні, психічні, інтелектуальні або сенсорні порушення не можуть підтвердити власним підписом правильність таких відомостей, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта робить відмітку про неможливість такого підтвердження та засвідчує правильність внесених до заяви-анкети відомостей про особу власним підписом.

У пункті 63 Порядку № 322 вказано, що посвідка відкликається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі: 3) коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 4) коли уповноваженим державним органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України або про заборону подальшого в`їзду в Україну.

Згідно з пунктами 64-66 цього Порядку рішення про відкликання або визнання недійсною посвідки приймається Головою ДМС або уповноваженою ним особою, керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її відкликання або визнання недійсною. Копія рішення про відкликання або визнання недійсною посвідки із зазначенням причин її відкликання або визнання недійсною надсилається ДМС, територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства на адресу особистої електронної пошти або рекомендованим листом (у разі відсутності електронної пошти) невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин - не пізніше трьох робочих днів з дня його прийняття (крім випадку, визначеного підпунктом 10 пункту 63 цього Порядку). Копія листа (із вихідним номером та датою), яким надіслано повідомлення про відкликання або визнання недійсною посвідки, сканується до заяви-анкети із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС. ДМС, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дня прийняття рішення про відкликання або визнання недійсною посвідки інформує про це Адміністрацію Держприкордонслужби з використанням засобів інтегрованої міжвідомчої інформаційно-комунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (система "Аркан"), або шляхом надсилання листа. У разі надсилання листа його копія (із вихідним номером та датою) сканується до заяви-анкети із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС.

Відповідно до абзацу першого пункту 68 Порядку № 322 іноземець або особа без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про відкликання або визнання недійсною посвідки, повинні здати посвідку, зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання копії такого рішення (крім випадків, визначених підпунктами 2, 5, 9-11 пункту 63 цього Порядку).

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що рішення ДМС України про примусове повернення іноземця або особи без громадянства до країни походження або до третьої країни має прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття (вчинення дій). Дискреція дозволяє адміністративному органу прийняти найбільш зважене в конкретних умовах рішення, засноване на особистих (власних) оцінках обставин, а не на чіткому приписі норми права (не формально).

Так, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинен перевірити їх відповідність усім вимогам, зазначеним у частині другій статті 2 КАС України, а не просто констатувати, що оскаржуване рішення прийняте суб`єктом владних повноважень в межах наданих йому законом повноважень.

У постанові від 31 січня 2024 року у справі № 204/10229/22 Верховний Суд зазначив, що у разі застосування до особи процедури примусового повернення, видворення тощо, державні органи (ДМС) зобов`язані перевірити чи не порушуватимуть такі процедури універсального й абсолютного принципу заборони вислання. Така перевірка передбачає оцінку ризику, яка має проводитися ex nunc, тобто станом на момент прийняття рішення та повинна концентруватися на передбачуваних наслідках повернення заявника в країну походження з урахуванням загальної ситуації в цій країні та особистих обставин заявника. І лише з`ясувавши наявність визначених статтею 26 Закону № 3773-VI підстав для примусового повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну, а також особисті обставини заявника, можна визначити співмірність та пропорційність між застосованими до позивача заходами, передбаченими частиною першою статті 26 Закону № 3773-VI, та його інтересами і правами.

Оцінюючи спірне рішення Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 30.01.2026 з підстав порушення позивачем законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, суд першої інстанції врахував, що: 1) позивачці скеровано для ознайомлення рішення від 20.01.2026 про відкликання посвідки на тимчасове проживання; 2) рішення від 20.01.2026 про відкликання посвідки на тимчасове проживання не оскаржувалося, таке рішення є чинним та підлягає виконанню; 3) суд не дає оцінку правомірності рішення від 20.01.2026 про відкликання посвідки на тимчасове проживання; 4) позивачкою не наведено поважних причин невиконання рішення про відкликання посвідки; 5) із заявами про продовження строку перебування на території України чи про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, вона не зверталася; 6) дії громадянки Республіки Молдови ОСОБА_1 порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства (вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 203 КУпАП), що підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення № ПН МЛВ 003352 від 30.01.2026.

При цьому суд першої інстанції не взяв до уваги доводи представника позивача про те, що рішення ЗМУ ДМС № 800349323 від 20.01.2026 щодо відкликання посвідки на тимчасове проживання, виданої на ім`я громадянки Республіки Молдова ОСОБА_1 , на адресу позивачки не надсилалося, а тому позивачка не знала про скасування відповідної посвідки. Натомість суд першої інстанції констатував, що рішення ЗМУ ДМС № 800349323 від 20.01.2026 щодо відкликання посвідки було скеровано для ознайомлення на електронну пошту, яку позивачка вказала у заяві-анкеті під час оформлення посвідки на тимчасове проживання.

В апеляційній скарзі представник позивача стверджує, що суд першої інстанції визнав обставину надсилання рішення № 800349323 від 20.01.2026 встановленою, проте рішення суду не містить посилання на аркуш справи і назву доказу, який це підтверджує.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду зауважила, що такі містять виключно супровідний лист ЗМУ ДМС про направлення на електронну адресу позивача рішення про відкликання посвідки на тимчасове проживання від 20.01.2026 № НОМЕР_1 (а.с.55-56).

Водночас на адресу суду апеляційної інстанції на виконання протокольної ухвали суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів направлення листа ОСОБА_1 щодо відкликання посвідки на тимчасове проживання, зареєстроване канцелярією суду 03.08.2026 за вх.№ 58308/26. До вказаного клопотання долучено копію заяви-анкети ОСОБА_1 № 100206305 від 17.12.2025 та скриншот з відомчої інформаційної системи ДМС, на якому відображена копія листа (із вихідним номером та датою), яким надіслано повідомлення про відкликання посвідки на електронну адресу позивачки.

Дослідивши долучений відповідачем скриншот з відомчої інформаційної системи ДМС, апеляційним судом встановлено, що адреса електронної пошти, на яку надіслано рішення № 800349323 від 20.01.2026, не збігається з особистою електронною поштою, зазначеною позивачем в заяві-анкеті № 100206305 від 17.12.2025, сформованій відповідно до Порядку № 322. Так, відповідач скерував копію рішення про відкликання посвідки на тимчасове проживання від 20.01.2026 № НОМЕР_1 на електронну адресу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », тоді як в заяві-анкеті ОСОБА_1 вказана особиста електронна пошта: « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Враховуючи встановлені обставини справи, у Суду відсутні правові підстави стверджувати про обізнаність позивача з рішенням ЗМУ ДМС про відкликання посвідки на тимчасове проживання від 20.01.2026 № НОМЕР_1 , з огляду на те, що відповідач не довів факту скерування позивачці 21.01.2026 повідомлення про відкликання посвідки та копії вказаного рішення саме на належну електронну адресу, зазначену в заяві-анкеті ОСОБА_1 , відповідно до процедури, передбаченої Порядком № 322.

Що ж стосується врахування судом першої інстанції факту притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а саме: наявність у матеріалах справи постанови про накладення адміністративного стягнення № ПН МЛВ 003352 від 30.01.2026 у виді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 203 КУпАП (іноземна громадянка після прийнятого 20.01.2026 рішення ЗМУ ДМС про відкликання посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 своєчасно не здала посвідку та не залишила територію України, проживала на території України на підставі недійсних документів), то колегія суддів з цього приводу зазначає таке.

З правового аналізу положень КУпАП України (зокрема, статті 203) та норм Закону № 3773-VI (статті 26) висновується, що дії іноземців та осіб без громадянства, що порушують міграційне законодавство України, повинні мати умисний характер, оскільки як для адміністративної відповідальності, так і для примусового повернення такої особи ключовим є свідоме порушення нею правил перебування, транзиту або інтересів безпеки. Умисел на вчинення відповідного правопорушення буде наявний тоді, коли, іноземець (особа без громадянства) свідомо намагатиметься уникнути такої відповідальності (повернення), наприклад шляхом переховування.

Як убачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, на момент прийняття рішення про відкликання посвідки про тимчасове проживання № НОМЕР_1 термін її дії не закінчився (до 11 грудня 2026 року).

Отже, позивач, маючи правомірні очікування та знаючи про термін дії своєї посвідки, а також дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, не могла знати про рішення ЗМУ ДМС № 800349323 від 20.01.2026 щодо відкликання посвідки, і як наслідок - про проживання в Україні на підставі недійсних документів, оскільки у матеріалах справи відсутні належні докази направлення їй цього рішення.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що у спірному випадку, з огляду на критерій пропорційності, важливим є дослідження і надання належної оцінки рішенню ЗМУ ДМС № 800349323 від 20.01.2026 у контексті підстав для його прийняття (іноземна громадянка після прийнятого 20.01.2026 рішення ЗМУ ДМС про відкликання посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 своєчасно не здала посвідку та не залишила територію України, проживала на території України на підставі недійсних документів) у співвідношенні того факту, що позивач знала про термін дії своєї посвідки і не була обізнаною про її скасування, тобто не мала умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 203 КУпАП.

Колегія суддів вважає, що встановлення судом указаних обставин є необхідним і важливим елементом у цій справі, оскільки саме вони мають причинно-наслідковий зв`язок з прийняттям відповідачем у подальшому спірного рішення.

Виходячи зі змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування необхідних доказів.

Проте обставини та фактичні дані щодо надіслання позивачці рішення ЗМУ ДМС про відкликання посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 від 20.01.2026, її обізнаності з цим рішенням та фактичну можливість його виконати, залишилися поза межами дослідження суду першої інстанції.

Критерій обґрунтованості за статтею 242 КАС України означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване ж рішення суду першої інстанції цим вимогам не відповідає.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що порушений законодавчо установлений порядок перебування іноземців та осіб без громадянства на території України є достатньою підставою для застосування заходів у вигляді примусового повернення у країну походження або третю країну. Проте у спірних правовідносинах у суду нема підстав вважати доведеною обставину вчинення позивачем саме умисних дій, вказаних у оскарженому рішенні («після прийнятого 20.01.2026 рішення ЗМУ ДМС про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 своєчасно не здала посвідку та не залишила територію України»), що й стало єдиною підставою для прийняття рішення Західним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 30.01.2026.

З огляду на викладені обставини та враховуючи наведені норми права, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про протиправність оскаржуваного рішення Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 30.01.2026, оскільки прийняття вказаного рішення здійснено виключно з формальних підстав, без врахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому таке рішення не відповідає критеріям обґрунтованості, добросовісності та пропорційності, а відтак підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

В цій справі суд першої інстанції ухвалив рішення за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та не доведення обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 квітня 2026 року з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову повністю.

Позивач відповідно до частини п`ятої статті 288 КАС звільнена від сплати судового збору (судовий збір у цій категорії спорів взагалі не сплачується). Відтак немає підстав для розподілу судових витрат згідно з правилами статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) задовольнити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 квітня 2026 року у справі № 461/1319/26 скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 30.01.2026 № 4601130100020469, прийняте стосовно громадянки Республіки Молдови ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ).

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. В таких випадках постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. І. Боршовський

судді Н. В. Ільчишин

С. П. Нос

Повне судове рішення складено 18.08.26