Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №460/3480/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/3480/24 пров. № А/857/421/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Заверухи О. Б., Курильця А. Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі №460/3480/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

суддя в 1-й інстанції – Махаринець Д. Є.,

дата ухвалення рішення – 03 грудня 2024 року,

місце ухвалення рішення – м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів - Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у призначенні пенсії відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити, нарахувати та виплачувати йому пенсію відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 12 березня 2024 року.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області №172650008422 від 20 березня 2024 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 12 березня 2024 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що документально підтвердженим є період проживання та роботи позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року – 02 роки 10 місяців 04 дні. Вказує, що періоди проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення у с.Чудель Сарненського району Рівненської області, які визначені в рішеннях Березнівського районного суду Рівненської області від 30 березня 2023 року у справі №555/367/23, від 07 лютого 2024 року у справі №555/132/24 не враховано пенсійним органом, оскільки Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону №1058 підтвердження факту проживання в зонах радіоактивного забруднення не передбачено. Таким чином, право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” відсутнє. З врахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі №460/3480/24 та призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 29 травня 2025 року №1149/0/15-25 ОСОБА_2 звільнено з посади судді Восьмого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2025 року вказану справу прийнято до провадження.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 від 31 серпня 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином, який постійно проживає на території зони гарантованого добровільного відселення (категорія 3).

12 березня 2024 року позивач у 55-річному віці звернувся до відповідача 1 із заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішенням про відмову у призначенні пенсії від 20 березня 2024 року №172650008422, прийнятим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області за принципом екстериторіальності, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з огляду на відсутність у позивача станом на 01 січня 1993 року проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 роки. Вказано, що позивач прожив у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року – 02 роки 10 місяців 4 дні. Повідомлено, що пенсійним органом не враховано періоди проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення у с.Чудель Сарненського району Рівненської області, визначені у рішеннях Березнівського районного суду Рівненської області від 30 березня 2023 року у справі №555/367/23, від 07 лютого 2024 року у справі №555/132/24, оскільки судом встановлені окремі періоди проживання.

Вважаючи відмову у призначенні пенсії протиправною, позивач звернувся у суд з цим позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення №172650008422 від 20 березня 2024 року про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки надані позивачем документи підтверджують наявність у нього права на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, а тому з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 12 березня 2024 року.

Колегія суддів з врахуванням ч.1 ст.308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Даючи правову оцінку висновку суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що такий відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Ч.2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.15 Закону України “Про пенсійне забезпечення” умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України “Про пенсійне забезпечення”.

За змістом ст.49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – Закон №796-ХІІ) пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у виді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року – не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

За змістом ст.9 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-ХІІ особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачає, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу

Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, зменшення віку становить 2 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років (абзац п`ятий пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ).

Відповідно до ч.3 ст.55 Закону №796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року (ч.2 ст.55 Закону №796-XII).

З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01 січня 1993 року протягом не менше 3 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 2 повні роки (з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року) проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років.

Згідно з п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції чинній на час звернення позивача за призначенням пенсії, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи, які засвідчують особливий статус особи посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях №122 від 09 березня 1988 року, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону №796-XI).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є громадянином, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ, що підтверджується посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 від 31 серпня 2022 року (а.с.11).

Позивач звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

При цьому, рішенням відповідача від 20 березня 2024 року №172650008422 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, оскільки не підтверджується факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 3 років.

Зі змісту вищевказаного рішення вбачається, що пенсійним органом не враховано періоди проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення у с.Чудель Сарненського району Рівненської області, визначені в рішеннях Березнівського районного суду Рівненської області від 30 березня 2023 року у справі №555/367/23, від 07 лютого 2024 року у справі №555/132/24, оскільки Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону №1058 підтвердження факту проживання в зонах радіоактивного забруднення не передбачено (а.с.23).

Даючи правову оцінку спірному рішенню пенсійного органу, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Колегія суддів зазначає, що у постанові від 16 грудня 2025 року у справі №460/6098/24, суд касаційної інстанції зазначив, що підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 02 березня 1988 року по 14 червня 1988 року, з 11 червня 1990 року по 07 травня 1991 року, з 26 січня 1994 року по 26 січня 1995 року був зареєстрований та проживав у с.Чудель Сарненського району Рівненської області, що підтверджується довідкою Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області №2349 від 19 серпня 2022 року (а.с.15).

Крім того, довідкою Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області №1-3054 від 23 серпня 2022 року підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно з 08 травня 1991 року по 25 січня 1994 року, з 02 лютого 1995 року по даний час зареєстрований та проживає у с.Ясногірка Сарненського району Рівненської області (а.с.16).

Колегія суддів звертає увагу на те, що Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 30 березня 2023 року встановлено факт проживання позивача в с.Чудель Сарненського району Рівненської області в період з 24 березня 1987 року по 27 квітня 1987 року, з 29 вересня 1987 року по 03 листопада 1987 року.

Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 07 лютого 2024 року встановлено факт проживання позивача в с.Чудель Сарненського району Рівненської області в період з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року.

Вказані рішення набрали законної сили, а тому в силу приписів ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, наведені вище обставини спростовують доводи апелянта про те, що факт проживання позивача на території гарантованого добровільного відселення не може бути підтверджений судовим рішенням.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106, с.Чудель та с.Ясногірка Сарненського району Рівненської області з 26 квітня 1986 року відносяться до 3 зони гарантованого добровільного відселення.

Таким чином, вищевказаними доказами засвідчено факт реєстрації та проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС, а також підтверджують період проживання (роботи) позивача, у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року тривалістю не менше 3 років, що дає позивачу право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.

Крім того, обов`язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796-ХІІ також є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Зі змісту оскаржуваного рішення пенсійного органу вбачається, що страховий стаж позивача. 32 роки 07 місяців 06 дні (а.с.23).

Матеріалами справи підтверджується, що у позивача наявний необхідний страховий стаж, а тому вказана умова є дотриманою, а також особою досягнено відповідного віку є ще однією обов`язковою умовою для призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796-ХІІ.

Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає правильними висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення №172650008422 від 20 березня 2024 року про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки надані позивачем документи підтверджують наявність у нього права на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, а тому з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 12 березня 2024 року.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Крім того, колегія суддів зауважує, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі №460/3480/24 переглянуто в межах доводів апеляційної скарги та вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржуване рішення в решті вимог.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог у частині їх задоволення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі №460/3480/24 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула

судді О. Б. Заверуха

А. Р. Курилець

Повне судове рішення складено 19 серпня 2026 року.