Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №260/5152/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/5152/24 пров. № А/857/148/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Заверухи О. Б., Курильця А. Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі №260/5152/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,-

суддя в 1-й інстанції – Ващилін Р. О.,

дата ухвалення рішення – 13 листопада 2024 року,

місце ухвалення рішення – м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування при призначенні пенсії за віком до загального страхового стажу періоди трудової діяльності з 14 грудня 1989 року по 29 травня 1998 року в Ужгородському заводі «Електродвигун», який перейменований у ВАТ «Завод «Електродвигун» згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 26 серпня 1986 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до загального страхового стажу періоди трудової діяльності з 14 грудня 1989 року по 29 травня 1998 року в Ужгородському заводі «Електродвигун», який перейменований у ВАТ «Завод «Електродвигун», згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 26 серпня 1986 року, (графи з 4 по 10) з дати призначення пенсії за віком, з 13 лютого 2024 року та здійснити перерахунок, виплату пенсію з урахуванням проведених сум.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо не зарахування при призначенні пенсії за віком до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів трудової діяльності з 14 грудня 1989 року по 29 травня 1998 року на Ужгородському заводі «Електродвигун», який перейменований у ВАТ «Завод «Електродвигун», згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 26 серпня 1986 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період трудової діяльності з 14 грудня 1989 року по 29 травня 1998 року на Ужгородському заводі «Електродвигун», який перейменований у ВАТ «Завод «Електродвигун», згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 26 серпня 1986 року з дати призначення пенсії за віком, з 13 лютого 2024 року та здійснити перерахунок та виплату пенсію з урахуванням раніше проведених виплат.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що при призначенні позивачу пенсії відповідачем не було враховано період трудової діяльності з 14 грудня 1989 року по 29 травня 1998 року на Ужгородському заводі «Електродвигун» у зв`язку з наявністю недоліку заповнення трудової книжки, а саме: виправлення у даті наказу про звільнення, що свідчить про правомірність дії пенсійного органу щодо неврахуванням вказаного періоду при призначенні пенсії позивачу. З врахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Ухвалами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі №260/5152/24 та призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року продовжено строк розгляду справи №260/5152/24.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 29 травня 2025 року №1149/0/15-25 ОСОБА_2 звільнено з посади судді Восьмого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2025 року вказану справу прийнято до провадження.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 лютого 2024 року ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі – ГУ ПФУ в Закарпатській області) із заявою про призначення пенсії за віком, до якої долучив, серед іншого, трудову книжку НОМЕР_1 від 26 серпня 1986 року.

За результатами розгляду такої заяви та долучених до неї документів ОСОБА_1 з 13 лютого 2024 року призначено пенсію за віком з урахування страхового стажу 31 рік 9 місяців 17 днів. Поряд з цим, як вбачається з матеріалів пенсійної справи №071750012427, до страхового стажу ОСОБА_1 не було враховано період трудової діяльності на Ужгородському заводі «Електродвигун» з 14 грудня 1989 року по 29 травня 1998 року.

01 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату його пенсії з дня призначення з урахуванням періоду роботи на Ужгородському заводі «Електродвигун» з 14 грудня 1989 року по 29 травня 1998 року.

За результатами розгляду такої заяви листом ГУ ПФУ в Закарпатській області №3782-3440/Б-02/8-0700/24 від 30 липня 2024 року у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням спірного стажу трудової діяльності відмовлено з тих мотивів, що дата наказу про звільнення в трудовій книжці містить виправлення. При цьому повідомлено, що для зарахування таких періодів до страхового стажу необхідно подати уточнюючі довідки.

Не погоджуючись із зазначеними діями органу Пенсійного фонду України, з метою захисту права на пенсійне забезпечення, позивач звернувся з цим адміністративним позовом у суд.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що страховий стаж позивача з 14 грудня 1989 року по 29 травня 1998 року підтверджується відомостями трудової книжки, відомості про прийняття та звільнення з роботи зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені підписом уповноваженої особи та печаткою підприємства, жодних виправлень, всупереч твердженням відповідача, в даті наказу про звільнення судом в записі №10 не виявлено, а тому дії відповідача щодо не зарахування при призначенні пенсії за віком до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів трудової діяльності з 14 грудня 1989 року по 29 травня 1998 року на Ужгородському заводі «Електродвигун», який перейменований у ВАТ «Завод «Електродвигун», згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 26 серпня 1986 року є протиправними і з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до загального страхового стажу позивача період трудової діяльності з 14 грудня 1989 року по 29 травня 1998 року на Ужгородському заводі «Електродвигун», який перейменований у ВАТ «Завод «Електродвигун», згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 26 серпня 1986 року з дати призначення пенсії за віком, з 13 лютого 2024 року та здійснити перерахунок та виплату пенсію з урахуванням раніше проведених виплат.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з ч.3 ст.23 Загальної декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено.

Ст.1 Закону №1058-ІV передбачає, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.24 цього Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст.56 Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, що діяла до 01 січня 2004 року) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до п.1-3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п.17-18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Однак, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

На час заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20 червня 1974 року №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412).

Відповідно до п.1.2 Інструкції №162 прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно з п.2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20 червня 1974 року ДК СРСР по праці і соціальних питаннях (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу.

За змістом п.1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20 червня 1974 року ДК СРСР по праці і соціальних питаннях (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06 вересня 1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.

Відповідно до п.1 Постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06 вересня 1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно з п.13 Постанови "Про трудові книжки робітників та службовців" при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

За змістом п.18 цієї Постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_1 при зверненні за призначенням пенсії подав до пенсійного органу трудову книжку НОМЕР_2 від 26 серпня 1986 року, в якій наявні відомості про роботу позивача, в тому числі на Ужгородському заводі «Електродвигун» (в подальшому перейменований на ВАТ «Завод «Електродвигун»») з 14 грудня 1989 року по 29 травня 1998 року.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції здійснив правильний аналіз записів у трудовій книжці НОМЕР_2 від 26 серпня 1986 року та дійшов висновку про те, що відомості про прийняття та звільнення з роботи в Ужгородському заводі «Електродвигун» (в подальшому перейменований на ВАТ «Завод «Електродвигун»») з 14 грудня 1989 року по 29 травня 1998 року зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені підписом уповноваженої особи та печаткою підприємства, при цьому, жодних виправлень, всупереч твердженням відповідача, в даті наказу про звільнення судом в записі №10 не виявлено (а.с.10).

Колегія суддів зазначає, що трудова книжка НОМЕР_2 містить всі необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач був прийнятий на таку роботу та звільнений з роботи.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідачем не надано доказів того, що позивач не працював або його періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що страховий стаж позивача з 14 грудня 1989 року по 29 травня 1998 року підтверджується записами у трудовій книжці позивача, які зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені підписом уповноваженої особи та печаткою підприємства, жодних виправлень, всупереч твердженням відповідача, в даті наказу про звільнення судом в записі №10 не виявлено, а тому дії відповідача щодо не зарахування при призначенні пенсії за віком до загального страхового стажу ОСОБА_1 періодів трудової діяльності з 14 грудня 1989 року по 29 травня 1998 року на Ужгородському заводі «Електродвигун», який перейменований у ВАТ «Завод «Електродвигун», згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 26 серпня 1986 року є протиправними і з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до загального страхового стажу позивача період трудової діяльності з 14 грудня 1989 року по 29 травня 1998 року на Ужгородському заводі «Електродвигун», який перейменований у ВАТ «Завод «Електродвигун», згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 26 серпня 1986 року з дати призначення пенсії за віком, з 13 лютого 2024 року та здійснити перерахунок та виплату пенсію з урахуванням раніше проведених виплат.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі №260/5152/24 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула

судді О. Б. Заверуха

А. Р. Курилець

Повне судове рішення складено 19 серпня 2026 року.