Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №748/492/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 748/492/26 Суддя (судді) першої інстанції: Хоменко Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Єгорової Н.М.,

суддів - Карпушової О.В., Компанієць І.Д.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2026 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського районного суду Чернігівської області з позовом до Департаменту патрульної поліції, яким просив:

- визнати зупинку транспортного засобу марки Volkswagen Transporter номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 співробітника Департаменту патрульної поліції (управління патрульної поліції в Чернігівській області) такою що суперечить нормам ст. 35 Закону України "Про національну поліцію", а їх дії протиправними;

- визнати протиправною та скасувати у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6665330 від 14 лютого 2026 року, винесену інспектором поліції 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області капралом поліції Деденко В.І. відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн;

- закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 квітня 2026 року відмовлено в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6665330 від 14 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП з накладенням штрафу у розмірі 425 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апелянт наголосив, що судом першої інстанції не враховано його доводи викладені у позовній заяві та не розглянуто вимогу про визнання протиправною зупинки транспортного засобу марки Volkswagen Transporter номерний знак НОМЕР_1 здійснену 14 лютого 2026 року поліцейськими. Крім того, судом першої інстанції не було надано жодної оцінки доводам правомірності зупинки транспортного засобу відповідно до ст. 35 Закону України "Про національну поліцію".

Додатково зазначив про те, що опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою правопорушення, водночас постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення правопорушення без фіксації вчинення адміністративного правопорушення.

Звернув увагу суду на те, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками Національної поліції може бути доказом у справі, лише у випадку належного фіксування.

Також зазначив про те, що не вчиняв порушення правил дорожнього руху, а тому підстави для перевірки полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за вказаних обставин не було.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 відповідно до копії посвідчення серія НОМЕР_2 виданого 25 липня 2023 року є інвалідом 3 групи та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів.

14 лютого 2026 року поліцейським 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області капралом поліції Деденком В.І. винесено постанову серія ЕНА №6665330 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 керував 14 лютого 2026 року об 11:47 год. транспортним засобом Volkswagen Transporter д.н. НОМЕР_3 при цьому не мав при собі чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового полісу, чим порушив п. 2.1.ґ Правил дорожнього руху.

Вважаючи протиправною оскаржувану постанову позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в ході судового розгляду доведено факт вчинення позивачем порушення Правил дорожнього руху, оскільки суду надані докази, які визнані судом як такі, що підтверджують вчинення адміністративного правопорушення. Звернув увагу на те, що на момент винесення оскаржуваної постанови поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на транспортний засіб д.н.з. НОМЕР_3 був відсутній.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-ХІІ зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.

Статтею 7 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01 липня 2004 року №1961-IV визначено, що на території України дозволяється використання виключно забезпечених транспортних засобів.

Транспортний засіб має бути забезпеченим до початку його використання у дорожньому русі на вулично-дорожній мережі загального користування на території України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перевірка наявності чинних договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється:

1) відповідними підрозділами Національної поліції України під час здійснення регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (у тому числі з використанням працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів та в режимі фотозйомки, відеозапису), а також під час оформлення документів щодо порушення Правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди;

2) органами Державної прикордонної служби України в місцях здійснення ними прикордонного контролю незалежно від належності та місця реєстрації транспортного засобу;

3) посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, під час здійснення заходів державного нагляду (контролю).

Перевірка наявності чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, визначеного статтею 6 цього Закону, здійснюється на підставі інформації, що міститься в Єдиній централізованій базі даних.

Отже контроль за наявністю полісів (договорів) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів може здійснюватись відповідними підрозділами Національної поліції лише з визначених законодавством підстав, а саме під час здійснення регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (у тому числі з використанням працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів та в режимі фотозйомки, відеозапису), а також під час оформлення документів щодо порушення Правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;

10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;

11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Згідно з ч. 3 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Приписи ст. 251 КУпАП визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами ч. ч. 1-3 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, апелянта було притягнуто до адміністративної відповідальності за відсутність при собі чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, жодних інших порушень ПДР України, здійснених ОСОБА_1 працівниками поліції зазначено не було.

При цьому судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як вбачається з відеозапису з нагрудної капери поліцейського ПВ47306 останніми не поінформовано водія про конкретну причину зупинення транспортного засобу відповідно до ст. 35 Закону України "Про національну поліцію", водночас поставлено водію запитання "чому відсутня страховка?" (00:25 сек.) після чого почато розгляд справи про адміністративне правопорушення.

З огляду на встановлені обставини, поліцейським 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області капралом поліції Деденком В.І. здійснено зупинку транспортного засобу Volkswagen Transporter номерний знак НОМЕР_1 в порушення вимог ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію".

У даному випадку, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що для підтвердження факту наявності підстав для перевірки документів позивача, відповідач в силу положень ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема, відеозапис події, фотознімки, які свідчили б про обставини, за яких капрал поліції уповноважений на складання протоколу щодо порушення правил дорожнього руху або оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та залишено поза увагою судом першої інстанції, будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення яке слугувало підставою для зупинки транспортного засобу, крім оскаржуваної постанови, відповідачем не надано.

Щодо порушення поліцейським 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області капралом поліції Деденком В.І. порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 276 КУпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Згідно з ст. 279 КУпАП, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Відповідно до відеозапису з нагрудної капери поліцейського ПВ47306 поліцейський 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області капрал поліції Деденко В.І. розпочав розгляд справи про адміністративне правопорушення не представившись.

Вказані обставини свідчать про недотримання посадовою особою відповідача приписів ст. 279 КУпАП щодо процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Отже, оскільки відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності дій працівника поліції під час зупинки транспортного засобу, перевірки документів та розгляду справи про адміністративне правопорушення, а під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності було допущено порушення процедури, наявні підстави для скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при постановленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права, що стало підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів виходить з положень ст. 139 далі - КАС України.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1).

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 6).

Як вбачається з матеріалів справи позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", що підтверджується копією посвідчення від 25 липня 2023 року серія НОМЕР_2 .

Отже судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 квітня 2026 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про визнання протиправною зупинки, визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії поліцейського 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області капрала поліції Деденка Вячеслава Івановича щодо зупинки 14 лютого 2026 року транспортного засобу марки Volkswagen Transporter номерний знак НОМЕР_1 .

Скасувати прийняту поліцейським 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області капралом поліції Деденком Вячеславом Івановичем постанову від 14 лютого 2026 року серії ЕНА №6665330 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Справу про адміністративне правопорушення за фактом притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.

Судові витрати розподілу та присудженню не підлягають

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.

Суддя-доповідач Н.М. Єгорова

Судді О.В. Карпушова

І.Д. Компанієць