Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №357/7931/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 357/7931/25 Суддя (судді) першої інстанції: Цукуров В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Єгорової Н.М.,

суддів - Карпушової О.В., Компанієць І.Д.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, яким просила:

- скасувати постанову серія АВ №00000810 від 07 жовтня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП у виді штрафу в сумі 17000 грн;

- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2026 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Апелянт зазначив про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано положенні п. 22.5 Правил дорожнього руху, а саме не встановлено перевезення транспортним засобом контейнеру або змінного кузову, водночас конструкція, яка міститься на платформі напівпричепу не відповідає визначенню "контейнер" чи "змінний кузов". Крім того, позивачем не надано до суду доказів здійснення безпечних вантажних перевезень в контейнері або змінному кузові згідно з їх призначенням.

Звернув увагу суду на те, що факт реєстрації позивачем автомобільного транспорту - контейнеровоза не поширює вагові обмеження, передбачені п. 22.5 Правил дорожнього руху у 44 т. для відповідного транспорту.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу - спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки MAN модель TGS 26.440, д.н.з. НОМЕР_1 , та власником транспортного засобу - спеціалізованого напівпричепу контейнеровоза, переобладнаного в 2021 року у н/пр-контейнеровоз, переобладнаний у н/пр-універсальну платформу-контейнеровоз, обладнаний для перевезення контейнер типу 1А або 1С або встановлення бортів та тенту - марки BENALU модель OPTILINER, д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 та серія НОМЕР_5 (т. 1 а.с. 15-18).

26 вересня 2024 року о 20 год. 17 хв. за адресою М-01 км. 49+495 Київська обл. зафіксовано транспортний засіб MAN TGS 26.440 д.н.з. НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених у п. 22.5 Правил дорожнього руху України загальної маси транспортного засобу на 7,325 % (2,93 тон).

За результатами фіксації в автоматичному режимі адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті винесено постанову серії АВ №00000810 від 07 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Згідно з постановою серії АВ №00000810 від 07 жовтня 2024 року у якості фактичних зафіксованих параметрів транспортного засобу зазначено: кількість вісей - 6 шт.; спарені колеса - 3 вісь; відстань між вісями 1-2: 2610 мм, 2-3: 1350 мм, 3-4: 4820 мм; 4-5: 1420 мм; 5-6: 1410 мм; навантаження на вісь 1 - 6400 кг, 2 - 5800 кг, 3 - 9850 кг, 4 - 8450 кг; 5 - 8750 кг; 6 - 8450 кг; загальна маса - 42930 кг.

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою позивач звернулась до суду з позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на контейнеровозі було закріплено контейнер з укриттям, що має знімне укриття для захисту вантажу, а тому посадові особи Укртрансбезпеки при прийнятті спірної постанови неправильно визначила тип автомобіля при проведенні розрахунку відсоткового перевищення загальної маси транспортних засобів, взявши допустиму вагу не контейнеровоза 44 тонни, а вантажного тягача 40 тонн, та, як наслідок, здійснила розрахунки перевищення загальної маси транспортного засобу, які не відповідають фактичним обставинам справи.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон №2344-III).

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частиною 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-ХІІ з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пп. "б" п. 22.5 Правил дорожнього руху, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси для комбінованих транспортних засобів:

- двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення);

- трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення);

- двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення);

- трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 44 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення).

Аналіз наведених положень свідчить про те, що п. 22.5 Правил дорожнього руху встановлено різні нормативи для руху контейнеровозів та для руху інших транспортних засобів та їх составів.

Статтею 132-1 КУпАП визначено відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Частиною 2 ст. 132-1 КУпАП визначено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %. Примітка. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно-правових санкцій. До складу правопорушення входять: об`єкт правопорушення; об`єктивна сторона правопорушення; суб`єкт правопорушення; суб`єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач заперечує правомірність оскаржуваної постанови зокрема з мотивів неврахування відповідачем факту приєднання до сідлового тягача MAN модель TGS 26.440, д.н.з. НОМЕР_1 спеціалізованого напівпричепу контейнеровоза - марки BENALU модель OPTILINER, д.н.з. НОМЕР_2 , що, у свою чергу призвело до помилкового обрахунку відсоткового значення перевищення нормативних параметрів, встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі від 07 жовтня 2024 року серії АВ №00000810, встановлено порушення позивачем вимог п. 22.5 Правил дорожнього руху, а саме: перевищення нормативних параметрів загальної маси транспортного засобу на 7,325% (2,93 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.

В якості даних транспортного засобу, рух якого зафіксовано в автоматичному режимі, у постанові від 07 жовтня 2024 року серії АВ №00000810 зазначено: MAN TGS 26.440, д.н.з. НОМЕР_1 .

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є власником транспортного засобу - спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки MAN модель TGS 26.440, д.н.з. НОМЕР_1 , та власником транспортного засобу - спеціалізованого напівпричепу контейнеровоза, переобладнаний у н/пр-універсальну платформу-контейнеровоз, обладнаний для перевезення контейнер типу 1А або 1С або встановлення бортів та тенту - марки BENALU модель OPTILINER, д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 та серія НОМЕР_5.

Згідно з фотозображенням транспортного засобу, здійсненим в автоматичному режимі в момент вчинення правопорушення (т. 1 а.с. 136), 26 вересня 2024 року о 20 год. 17 хв. на ділянці дороги М-01 км. 49+495 Київська обл. зафіксовано проїзд транспортного засобу MAN TGS 26.440, д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом та контейнером.

З урахуванням наведеного, згідно приписів п. 22.5 ПДР дозволена загальна маса вказаного комбінованого транспортного засобу на автомобільних дорогах державного значення є 44 тонни, а не 40 тонн як про це вказує відповідач.

Суд наголошує на тому, що виміряні вагові параметри транспортного засобу з урахуванням похибки (42 930 кг) відповідають дозволеним нормативним значенням ПДР.

Таким чином, приймаючи оскаржувану постанову відповідач невірно встановив параметри транспортного засобу позивача, застосувавши до нього обмеження, які не підлягали застосуванню. У зв`язку із цим висновок відповідача про порушення позивачем пункту 22.5 ПДР є необґрунтованим, а притягнення до відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП - неправомірним, про що вірно зазначено судом першої інстанції

Посилання на порушення позивачем вимог щодо експлуатації контейнерів є безпідставними, оскільки предметом даного спору є перевищення нормативних параметрів загальної маси транспортного засобу, а не притягнення позивача до відповідальності за порушення правил експлуатації контейнера. Окрім того, суд звертає увагу, що п. 22.5 ПДР встановлює відповідні вагові обмеження щодо контейнеровозів якими здійснюється перевезення не лише контейнерів, а й змінних кузовів.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Єгорова

Судді: О.В. Карпушова

І.Д. Компанієць