Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №620/1186/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/1186/26 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Карпушової О.В., Компанієць І.Д.,

при секретарі - Олешко М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправною та скасування довідки і висновку, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2026 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції, яким просив:

- визнати протиправною довідку Національного агентства з питань запобігання корупції від 26 вересня 2025 року №727/25 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2024 рік, поданої головним державним інспектором відділу охорони водних біоресурсів "Рибоохоронний патруль" Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у м. Києві та Київській області ОСОБА_1.;

- скасувати довідку Національного агентства з питань запобігання корупції від 26 вересня 2025 року №727/25 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2024 рік, поданої головним державним інспектором відділу охорони водних біоресурсів "Рибоохоронний патруль" Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у м. Києві та Київській області ОСОБА_1. в частині п. 4.5 Висновку щодо встановлення "ознаків необґрунтованості активів";

- скасувати в обґрунтованому висновку твердження в частині про "необґрунтованість активів та фінансову спроможність суб`єкта декларування та члена сім`ї (дружини) здійснити видаток на придбання квартири за кошти із підтверджених (правомірних) джерел".

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними, скасування довідки та висновку на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Апелянт наголосив, що суд першої інстанції не надано жодних оцінки доводам та аргументам позивача щодо клопотання про закриття провадження у справі, а також не враховано висновки Верховного Суду у даній категорії справ.

Звернув увагу суду на те, що довідка про результати проведення повної перевірки декларації є рішенням (актом індивідуальної дії) суб`єкта владних повноважень у розумінні п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, оскільки таку довідку видано НАЗК на виконання владних управлінських функцій та вона містить всі ознаки індивідуального акту.

Відповідач подав до суду відзив відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки у позивача відсутні правові підстави для оскарження в порядку адміністративного судочинства довідки та висновку, які містять в собі висновки про наявність ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України.

Звернув увагу суду на те, що матеріали повної перевірки декларації позивача за 2024 рік є частиною матеріалів кримінального провадження та на них розповсюджується особливий режим доступу, а тому не можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи за наслідками проведення повної перевірки декларації ОСОБА_1 за 2024 рік Національним агентством з питань запобігання корупції складено та затверджено довідку від 26 вересня 2025 року №727/25 та обґрунтований висновок від 01 жовтня 2025 року, які містять в собі висновок про наявність ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України, оскільки позивач у декларації зазначив відомості, які відрізняються від достовірних на суму 4 557 499,88 грн, що становить понад 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації.

Вважаючи оскаржувані довідку та висновок протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані довідка і обґрунтований висновок є частиною кримінального провадження, що знаходиться в провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області, і обставини пов`язані із достовірністю задекларованих позивачем відомостей є предметом перевірки в рамках кримінального провадження, а тому заявлені позивачем позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Пунктом п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Питання правової природи довідки про результати проведення повної перевірки декларації суб`єкта декларування, яка містить висновки щодо виявлення у декларації недостовірних відомостей суб`єкта декларування, зокрема в аспекті її віднесення до індивідуальних актів суб`єктів владних повноважень та можливості її оскарження в порядку адміністративного судочинства, вже було предметом неодноразового розгляду Верховного Суду.

Зокрема, у справі №160/4098/22 Верховний Суд досліджував спір із подібними правовідносинами, у якому предметом оскарження були окремі положення довідки про результати проведення повної перевірки щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік.

За результатами розгляду вказаної справи Верховний Суд сформулював правові висновки в аспекті застосування ст. 51-3 Закону України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року №1700-VІІ, у взаємозв`язку з п. 19 ч. 1 ст. 4 та п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України.

Так, у постанові від 23 березня 2023 року у справі №160/4098/22 Верховний Суд дійшов висновку, що довідка про результати проведення повної перевірки декларації є рішенням (актом індивідуальної дії) суб`єкта владних повноважень, у розумінні п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, оскільки цю довідку видано НАЗК на виконання владних управлінських функцій, вона містить владний (обов`язковий) припис щодо конкретної особи (суб`єкта декларування), має строк та її дія вичерпується виконанням.

У підсумку Верховний Суд констатував, що спірні правовідносини, які виникли у зв`язку із винесенням відповідачем спірної довідки в процедурі здійснення публічно-владних управлінських функцій, і спірна довідка стосується прав, обов`язків та охоронюваних законом інтересів позивача, мають характер юридичного спору, який підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.

Наведені висновки були послідовно підтримані Верховним Судом, зокрема у постановах від 06 квітня 2023 року у справі №640/29515/21, від 15 червня 2023 року у справі №240/24844/21, на які посилається апелянт у апеляційній скарзі, у постанові від 23 листопада 2023 року у справі №520/25012/21, від 26 вересня 2023 року у справі №460/238/22, від 21 листопада 2023 року у справі №640/32072/20, від 28 вересня 2023 року у справі №520/1868/22, від 07 березня 2024 року у справі №520/11493/21 та від 19 лютого 2026 року у справі №160/30949/24 на яку застосував суд першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у постановах від 23 березня 2023 року у справі №160/4098/22, від 15 червня 2023 року у справі №240/24844/21, від 26 вересня 2023 року у справі №460/238/22, від 28 вересня 2023 року у справі №520/1868/22, від 23 листопада 2023 року у справі №520/25012/21, від 07 березня 2024 року у справі № 520/11493/21 перед Верховним Судом не поставало питання щодо застосування ст. 51-3 Закону України "Про запобігання корупції" у взаємозв`язку з п. 19 ч. 1 ст. 4 та п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, з урахуванням обставин звернення НАЗК до уповноваженого органу з метою порушення провадження за фактом виявлення в діях декларанта ознак адміністративного або кримінального правопорушення, позаяк таких обставин судами попередніх інстанцій у цих справах встановлено не було.

Водночас у постанові від 23 листопада 2023 року у справі №520/25012/21 Верховний Суд частково змінив такі висновки, наголосивши, що довідка про результати проведення повної перевірки (її окремі положення), може бути предметом оскарження лише за відсутності ознак адміністративного чи кримінального правопорушення або закриття адміністративної чи кримінальної справи, так як такі правовідносини виникають між суб`єктом декларування та НАЗК лише на стадії завершення перевірки.

Це означає, що якщо за наслідками такої перевірки вже вирішується питання про притягнення суб`єкта декларування до певного виду відповідальності, довідка про результати проведення такої перевірки не може бути оскаржена окремо, так як надання оцінки виявленим порушенням належить органу, що безпосередньо вирішує питання про притягнення особи до певного виду відповідальності.

Підтримуючи означені висновки, Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2026 року у справі №160/30949/24, в якій, на відміну від зазначених справ, судами попередніх інстанцій були встановлені обставини звернення уповноваженого органу (Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону) в межах триваючого кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України, до НАЗК щодо здійснення перевірки можливих фактів порушення суб`єктом декларування при заповненні щорічних декларацій суб`єктом декларування, складення відповідної довідки про результати повної перевірки щорічної декларації за 2022 рік такого суб`єкта декларування, констатував, що зазначені обставини виключають можливість розгляду такого спору в порядку адміністративного судочинства, оскільки оскарження їх в адміністративному суді не може забезпечити ефективного захисту прав суб`єкта декларування, а судове рішення у такій справі не призводить до зміни у правовому становищі особи, тому втрачає практичний сенс.

У цій же постанові Верховний Суд підкреслив, що у випадку виявлення за результатами проведення НАЗК повної перевірки декларації ознак вчинення суб`єктом декларування кримінального правопорушення та реєстрації за таким фактом кримінального провадження, матеріали повної перевірки декларації стають частиною матеріалів відповідного кримінального провадження та на них, відповідно до приписів ст. 222 КПК України, розповсюджується особливий режим доступу (недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування).

Отже, у постановах від 23 листопада 2023 року у справі №520/25012/21 та від 19 лютого 2026 року у справі №160/30949/24 Верховний Суд сформував правовий підхід, відповідно до якого існують виключні випадки, за наявності яких складена НАЗК довідка про результати проведення повної перевірки декларації суб`єкта декларування, не може бути оскаржена до адміністративного суду, а саме у разі виявлення в діях декларанта ознак адміністративного чи кримінального правопорушення, або здійснення у зв`язку з цим уповноваженим органом відповідного провадження щодо притягнення особи до юридичної відповідальності.

Разом з тим, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 03 липня 2026 року у справі №420/3078/25 відступили від правових висновків викладених у постановах Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі №520/25012/21 та від 19 лютого 2026 року у справі №160/30949/24 сформувавши наступні правові висновки:

1. Складена НАЗК за результатами повної перевірки декларації суб`єкта декларування довідка є результатом реалізації публічно-владних управлінських функцій у сфері антикорупційного контролю та має ознаки індивідуального акта, у розумінні п. 19 ч. 1 ст. 4 та п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України. Така довідка безпосередньо впливає на права, свободи, інтереси й обов`язки суб`єкта декларування, зокрема покладає обов`язок подати виправлену декларацію, створює репутаційні наслідки, може впливати на проходження публічної служби, кадрові рішення та ініціювати подальші форми юридичної відповідальності.

Отже, з огляду на її правову природу як індивідуального акта суб`єкта владних повноважень та відсутність спеціального порядку судового контролю за законністю дій НАЗК при здійсненні повної перевірки декларації, така довідка може бути самостійним предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства на предмет її відповідності критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України.

2. Сам факт наявності кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов`язаних з результатами проведеної НАЗК повної перевірки декларації особи та складання довідки НАЗК, не змінює правової природи такої довідки і не позбавляє її статусу індивідуального акта суб`єкта владних повноважень, та, з урахуванням частини вимог п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, зобов`язує адміністративні суди здійснювати контроль за законністю адміністративних актів НАЗК.

3. Межами розгляду справи у адміністративному суді є з`ясування того, чи були дії (рішення) НАЗК правомірними у реалізації владних управлінських функцій та чи відповідає довідка за результатами повної перевірки декларації суб`єкта декларування критеріям законності, обґрунтованості, пропорційності та процедурної справедливості в аспекті критеріїв, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України. Саме тому конкуренція судових юрисдикцій у такому випадку - відсутня, оскільки в межах кожної з них здійснюється захист різних прав та вирішуються різні юридичні питання.

Також Верховний Суд у вказаній справі зазначив про те, що помилково вважати, що якщо довідка стала частиною матеріалів кримінального провадження, то вона не може бути предметом оскарження до адміністративного суду, оскільки на неї, відповідно до приписів ст. 222 КПК України розповсюджується особливий режим доступу (недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування), оскільки такий підхід ґрунтується на ототожненні довідки НАЗК з доказами, отриманими або створеними безпосередньо в межах досудового розслідування, натомість довідка є результатом самостійної контрольної процедури, що здійснюється НАЗК у межах реалізації його владних управлінських функцій поза межами кримінального провадження.

Факт долучення довідки НАЗК до матеріалів кримінального провадження (як додаток до обгрунтованого висновку) сам по собі не означає автоматичного поширення на її зміст режиму, передбаченого ст. 222 КПК України, така довідка підлягає оприлюдненню на офіційному вебсайті НАЗК, тобто за правовою природою вона є документом, що містить публічну інформацію з моменту її затвердження, водночас факт долучення документа до матеріалів кримінального провадження не нівелює такої його юридичної властивості.

Застосовуючи наведені правові висновки до обставин цієї справи, суд апеляційної інстанції констатує, що суд першої інстанції помилково ототожнив питання судового контролю за законністю довідки НАЗК із питанням оцінки наявності підстав для притягнення позивача до кримінальної відповідальності, внаслідок такого помилкового підходу суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про відсутність адміністративної юрисдикції щодо цього спору та помилково закрив провадження у справі.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За змістом ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи є підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 238, 242-244, 250, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року - скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді О.В. Карпушова

І.Д. Компанієць

Повне рішення складено "19" серпня 2026 року.