Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №736/264/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 18 серпня 2026 р.

Справа: №736/264/26

Суддя: Єгорова Наталія Миколаївна

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 736/264/26 Суддя (судді) першої інстанції: Кутовий Ю.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Єгорової Н.М.,

суддів - Карпушової О.В., Компанієць І.Д.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 14 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Корюківський відділ державної виконавчої служби у Корюківському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання протиправною та скасування постанов у справах про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2026 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Корюківського районного суду Чернігівської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05 серпня 2025 року №608;

- визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05 серпня 2025 року №609;

- закрити провадження у справах про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 щодо ОСОБА_1 .

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 14 квітня 2026 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Апелянт зазначив про те, що судом першої інстанції проігноровано відеодокази наявні в матеріалах справи, які підтверджують спонукання працівницею ТЦК до надання пояснень, які в подальшому будуть використані проти нього.

Звернув увагу суду на те, що 18 липня 2025 року сформовано електронний військово-обліковий документ у застосунку "Резерв+", а тому станом на 25 липня 2025 року мав чинний військово-обліковий документ, а пояснення в протоколі були надані під впливом працівниці ТЦК в стані стресу.

Додатково зазначив про те, що відповідачем не надано відеозапису з місця зупинки де відбувалась перевірка військово-облікових документів, у зв`язку з чим в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 3 ст. 210-1.

Також зазначив про те, що статус обмежено-придатний йому було встановлено постановою ВЛК від 05 травня 2005 року, яка втратила чинність у 2010 році. Крім того, судом першої інстанції не було враховано обставину, що незважаючи на відсутність обов`язку, він 19 вересня 2025 року пройшов ВЛК та актуалізував дані про стан здоров`я.

Відповідач подав до суду відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Звернув увагу суду на те, що позивач не пред`явив уповноваженим особам ІНФОРМАЦІЯ_2 військово-обліковий документ в паперовому чи електронному вигляді, що підтверджується поясненнями останнього в протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, надані позивачем до суду витяги з застосунку "Резерв+" сформовані після прийняття оскаржуваної постанови.

Додатково зазначив про те, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" від 12 лютого 2025 року №4235-ІХ позивач, будучи обмежено придатним, не пройшов до 05 червня 2025 року повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, що останнім не заперечувалось у протоколі про адміністративне правопорушення.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу Корюківського відділу державної виконавчої служби у Корюківському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не надійшло.

Також позивачем в апеляційній скарзі заявлено клопотання про витребування постанови ВЛК, якою його визнано обмежено придатним до військової служби та повного відеозапису з бодікамери за 25 липня 2025 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. 2 ст. 80 КАС України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем до заперечень на відповідь на відзив було надано відеозапис з нагрудної камери співробітника РТЦК з фіксацією моменту складення протоколів про адміністративне правопорушення, водночас, як вбачається з відзиву на апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_3 зазначає про те, що відеофіксація із застосуванням технічних засобів під час перевірки військово-облікових документів не здійснювалась у зв`язку з їх відсутність у позивача.

Враховуючи встановлені обставини, а також невідповідність поданого позивачем клопотання про витребування доказів ст. 80 КАС України підстави для його задоволення відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 з 23 вересня 2025 року.

25 липня 2025 року старшим сержантом ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 складено відносно ОСОБА_1 протокол №608 про адміністративне правопорушення, згідно з яким військовозобов`язаний ОСОБА_1 будучи раніше визнаним обмежено придатним до військової служби не пройшов до 05 червня 2025 року повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно з поясненнями особи яка притягається до відповідальності, позивач зазначив про те, що не пройшов комісію через те, що не був ознайомлений з новим Указом Президента.

Також вказаним протоколом позивача повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення об 11:00 год 05 серпня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 05 серпня 2025 року №608 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Також 25 липня 2025 року інспектором ВАМР ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 складено відносно ОСОБА_1 протокол №609 про адміністративне правопорушення, згідно з яким ОСОБА_1 25 липня 2025 року не надав на перевірку уповноваженій особі власний військово-обліковий документ, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно з поясненнями особи яка притягається до відповідальності, позивач зазначив про те, що не мав при собі військово-облікового документа, тому що не отримував його.

Також вказаним протоколом позивача повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення об 11:15 год 05 серпня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 05 серпня 2025 року №609 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Вважаючи протиправними оскаржувані постанови, позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив про те, що у своїх поясненнях до протоколу позивач підтверджує факт не пред`явлення ним військово-облікового документа у зв`язку з його відсутністю. Крім того, позивач у строк визначений законодавством самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не звернувся, даний факт у своїх поясненнях у протоколі про адміністративне правопорушення підтвердив.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ст. 210-1КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1).

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 3).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено введення в Україні воєнного стану із 5 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено дотепер.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Отже, в Україні з 24 лютого 2022 року діє особливий період.

04 травня 2024 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" від 21 березня 2024 року №3621-IX.

Відповідно до абз. 2 Прикінцевих положень вказаного Закону громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Як встановлено судом першої інстанції позивач до 05 червня 2025 року не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Згідно з письмовими пояснення позивача до протоколу про адміністративне правопорушення від 25 липня 2025 року №608, останній зазначив про те, що не пройшов комісію через те, що не був ознайомлений з новим Указом Президента.

Відповідно до відеозаписів з нагрудної камери співробітника РТЦК та СП VID2507525-154226F-8888888-000000-0000.MOV та VID2507525-160223F-8888888-000000-0001.MOV:

- о 15:52 год. позивачу роз`яснено його право на надання пояснень до протоколу від 25 липня 2025 року №608 із зазначенням обставин, що унеможливлювали проходження повторного медичного огляду до 05 червня 2025 року;

- о 16:05 год. позивач повідомляє співробітникам ТЦК про те, що не пройшов повторний медичний огляд, оскільки не знав про такий обов`язок;

- о 16:06 год. визнає свою вину у не проходженні повторного медичного огляду.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту вищезазначених відеозаписів судом не встановлено спонукання позивача до надання письмових пояснень всупереч його волі чи вчинення будь-яких протиправних дій відносно ОСОБА_1 .

Оскільки, позивач самостійно не вжив заходів щодо отримання направлення на ВЛК для проходження повторного медичного огляду до 05 червня 2025 року і такий огляд не проходив, відповідно в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Доводи апелянта про те, що він був визнаний "обмежено-придатним" постановою ВЛК від 05 травня 2005 року, яка є нечинною станом на 2025 рік, колегія суддів оцінює критично, оскільки позивач був обізнаний зі свій статусом "обмежено-придатний", водночас жодних дій щодо підтвердження відповідного статусу шляхом проходження ВЛК не вчинив.

Посилання апелянта на проходження ним ВЛК 19 листопада 2025 року, тобто після притягнення до адміністративної відповідальності, не спростовують вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Щодо наявності підстав для визнання протиправною та скасування постанови від 05 серпня 2025 року №609, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки 25 липня 2025 року останній не надав на перевірку уповноваженій особі військово-обліковий документ, чим порушив вимоги абз. 1 ч. 6 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив про те, що мав при собі військово-обліковий документ в електронній формі "Резерв+", а тому притягнення його до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210- КУпАП у зв`язку з відсутність військово-облікового документу в паперовій формі є протиправним.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п.п. 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є додатком до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану: у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти СБУ - в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів); мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон; уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до п. 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, резервісти та військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів України, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ.

Резервісти та військовозобов`язані, у яких відсутній (які втратили) військово-обліковий документ, уточнюють свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ, де вони перебувають на військовому обліку. У такому разі під час уточнення облікових даних їм оформляється військово-обліковий документ.

Як вже було зазначено вище, відповідно до ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є адміністративним правопорушенням, за яке передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з наданого позивачем витягу з застосунку "Резерв +", ОСОБА_1 уточнив свої дані 09 червня 2024 року, водночас витяг сформовано 27 грудня 2025 року. Крім того, в матеріалах справи наявний витяг сформований 17 грудня 2025 року, що свідчить про необґрунтованість доводів апелянта про те, що станом на 25 липня 2025 року він мав при собі військово-обліковий документ в електронній формі.

Наданий позивачем до матеріалів справи відеозапис ScreenRecording_03-04-2026 08-47-38_1.MP4 екрану телефону з відкритою вкладкою сповіщень застосунку "Резерв+" щодо направлення запиту на інформацію з реєстру 18 липня 2025 року не є достатнім доказом на підтвердження пред`явлення співробітникам РТЦК електронного військово-облікового документу.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно з відеозаписами з нагрудної камери співробітника РТЦК та СП VID2507525-154226F-8888888-000000-0000.MOV та VID2507525-160223F-8888888-000000-0001.MOV позивач під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення від 25 липня 2025 року №609 запитує співробітника РТЦК про необхідність надання ним пояснень (о 15:57 год.), на що отримує відповідь про надання письмових пояснень які були озвучені позивачем раніше (15:58 год.), водночас на вказаних відеозаписах не зафіксовано волевиявлення позивача надати електронний військово-обліковий документ, як і пояснень щодо неврахування останнього співробітниками РТЦК під час перевірки документів.

Згідно з поясненнями ОСОБА_1 до протоколу про адміністративне правопорушення від 25 липня 2025 року №609, останній зазначив про те, що не мав при собі військово-облікового документа, тому що не отримував його.

Також суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання апелянта на ту обставину, що відповідачем не надано до матеріалів справи жодних доказів непред`явлення ним військово-облікового документа, оскільки згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Разом з тим, позивач не надав доказів того, що він мав військово-обліковий документ у паперовій чи електронній формі 25 липня 2025 року, який би міг пред`явити працівнику РТЦК, як того вимагає чинне законодавство України у сфері мобілізації.

Щодо доводів апелянта про необхідність застосування до спірних правовідносин примітки до ст. 210 КУпАП, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з приміткою до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Згідно з наданого позивачем витягу з додатку "Резерв +", останній уточнив свої дані 09 червня 2024 року водночас взятий на військовий облік лише 23 вересня 2025 року, доказів пред`явлення військово-облікового документу у паперовій чи електронній формі 25 липня 2025 року до суду не надав, що свідчить про порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію під час особливого періоду, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Разом з тим, можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника не звільняє позивача (військовозобов`язаного) від обов`язку мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського.

Отже, враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 242 - 244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 14 квітня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.

Суддя-доповідач Н.М. Єгорова

Судді О.В. Карпушова

І.Д. Компанієць

Оригінал: reyestr.court.gov.ua