Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №758/8742/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 758/8742/25 Суддя (судді) першої інстанції: Левицька Я.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Єгорової Н.М.,

суддів - Карпушової О.В., Компанієць І.Д.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 12 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, яким просив:

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 27 травня 2025 року року серії ЕНА №4830566 про притягнення до адміністративної відповідальності, винесену поліцейським 2 взводу 4 роти управління патрульної поліції у місті Києві капралом поліції Кубинцем В.І.;

- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 122 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 12 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі, але судом вирішено питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Апелянт наголосив, що судом першої інстанції в порушення вимог КАС України не залучено його до участі у справі в якості третьої особи, водночас надано оцінку його діям, як водія та зроблено висновки про порушення останнім Правил дорожнього руху.

Додатково зазначив про те, що висновки суду першої інстанції щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди не відповідають фактичним обставин, що підтверджується зокрема постановою Київського апеляційного суду від 16 лютого 2026 року у справі №758/8261/25.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27 травня 2025 року поліцейським 2 взводу 4 роти управління патрульної поліції у місті Києві капралом поліції Кубинцем В.І. винесено постанову серія ЕНА № 4830566 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_2 27 травня 2025 року о 16:05 год. за адресою м. Київ вул. Миколи Кравченка (Нахімова), 86 керуючи транспортним засобом Infiniti Q60 д.н.з. НОМЕР_1 здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, чим порушив п. 11.4 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відсутність в діях ОСОБА_2 порушення п. 11.4 Правил дорожнього руху, а відтак склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 122 КУпАП в його діях відсутній.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення правил розташування транспортних засобів на проїзній частині, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Закон України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-ХІІ регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).

Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з п. 11.4 ПДР на дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги.

Водночас, судовою колегією враховується, що приписи ст. 251 КУпАП визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні виходив з того, що відповідно до наявного в матеріалах справи відеозапису не вбачається, що позивач виїхав на призначений для зустрічного руху бік дороги, оскільки він виконував маневр - лівий поворот. Крім того, відповідно до висновку експерта від 18 червня 2025 року №КСЕ-19/111-25/34908 у дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалась, дії водія автомобіля марки "Isuzu NQR71P", р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 експертом, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху, які перебувають у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається зі змісту постанови Київського апеляційного суду від 16 лютого 2026 року у справі №758/8261/25 про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ст. 124 КАС України (набрала законної сили 16 лютого 2026 року) судом встановлено, що дії ОСОБА_2 призвели до створення аварійної ситуації, оскільки його автомобіль зупинився посеред зустрічної смуги, по якій рухався транспортний засіб "ISUZU NQR71Р", д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 .

Також зазначені обставини підтверджуються відеозаписом наявним в матеріалах справи.

Отже враховуючи встановлені обставини, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо відсутності в діях ОСОБА_2 порушення п. 11.4 Правил дорожнього руху та відповідно складу адміністративного правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, зважаючи на встановлені вище обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення, судова колегія приходить до висновку про передчасність твердження суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при постановленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права, що стало підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 12 листопада 2025 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.

Суддя-доповідач Н.М. Єгорова

Судді О.В. Карпушова

І.Д. Компанієць