Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №320/43099/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/43099/25 Суддя першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача - Кравченко Є.Д.,

суддів: Осіпової О.О., Златіна С.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАТЕК» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальності «ДАТЕК» (далі-позивач, ТОВ «ДАТЕК», Товариство) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач-1, ГУ ДПС у м. Києві, контролюючий орган), Державної податкової служби України (далі - відповідач-2, ДПС України) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві від 06.08.2025 №13149372/36011876 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 30.06.2025 №4.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві від 08.09.2025 №13251182/36011876 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 31.07.2025 №8.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 30.06.2025 №4, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАТЕК», датою її фактичного подання до Єдиного реєстру податкових накладних.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 31.07.2025 №8, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАТЕК», датою її фактичного подання до Єдиного реєстру податкових накладних.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАТЕК» судовий збір у розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість гривень 00 коп.).

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАТЕК» звернувся до Київського окружного адміністративного суду із заявою про розподіл судових витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу, у якій просив стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн.

Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАТЕК» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в адміністративній справі №320/43099/25 задоволено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код ВП НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАТЕК» (місцезнаходження: 04212, м. Київ, вул. Тимошенка, б. 2Б, кв. 98, ідентифікаційний код 36011876) витрати, понесені ним на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн (двадцять тисяч грн 00 коп.).

Головне управління ДПС у м. Києві, не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час ухвалення додаткового рішення, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні заяви представника ТОВ «ДАТЕК» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ГУ ДПС у м. Києві зазначило, що долучені до заяви про ухвалення додаткового рішення копії документів ніяким чином не підтверджують завищені витрати ТОВ «ДАТЕК» на правничу допомогу у розмірі 20000 грн.

При цьому, апелянт посилався на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №826/8107/16, якими підтримано позицію суду апеляційної інстанції (постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018 року по справі №826/8107/16) щодо того, «…системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що витрати позивача на складання позовної заяви не входять до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи, і адміністративним процесуальним законодавством не передбачено можливості їх відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.».

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2026, встановлено строк для подання відзиву та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження. Також суд продовжив строк розгляду справи на більш розумний термін.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, додаткове рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 132 КАС України унормовано, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Слід врахувати, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Колегія суддів наголошує на тому, що суд, розглядаючи заяву про розподіл судових витрат, та вирішуючи її по суті, має детально визначити чи підтверджуються вони документально (реально понесені) чи заявлених розмір відповідає визначеним приписами КАС України критеріям та чи є такі витрати співмірними зі складністю справи та здійсненими стороною діями під час розгляду спору, а не автоматично стягувати увесь заявлений стороною до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених стороною на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла також у додатковій постанові від 15 червня 2022 року у справі №910/12876/19 та у додатковій постанові від 18 січня 2024 року у справі № 9901/459/21.

Наведений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №815/1479/18, від 15 липня 2020 року у справі №640/10548/19, від 18 травня 2022 року у справі №640/4035/20, від 16 червня 2022 року у справі №380/4759/21 та інших.

Також, у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 200/9888/19-а Верховний Суд сформував висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України та ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. Так, Суд зазначив, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої зі сторін.

Відтак, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 28 жовтня 2021 року у справі №160/15983/20, від 27 квітня 2023 року у справі № 280/4115/20.

Ця ж позиція була викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі №902/347/18, від 22 листопада 2019 року у справі №910/906/18, від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, де зазначено, що оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до норм процесуального кодексу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Дослідивши мотиви прийняття оскаржуваного додаткового рішення Київського окружного адміністративного суду, колегія суддів зауважує наступне.

Вирішуючи заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАТЕК» суд першої інстанції, посилався на не доведеність відповідачем-1 необхідності зменшення розміру відшкодування судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, а також належне обґрунтування позивачем та підтвердження розміру понесених витрат на таку допомогу.

При цьому, суд першої інстанції зазначив про те, що розмір судових витрат, що складається з витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 20 000,00 грн є співмірним зі складністю справи, обсягом часу, витраченого адвокатом для надання такої правничої допомоги, у тому числі враховуючи обсяг первинної документації товариства, що досліджувалась та збиралась адвокатом.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ДАТЕК» та адвокатом Глазуновим А.Р. укладено договір про надання правової допомоги від 27.06.2025 № 27-075/1 (далі - Договір).

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Договору гонорар це винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором.

За надання правничої допомоги, що охоплюється предметом даного Договору, клієнт зобов`язується сплатити на користь виконавця гонорар, розмір якого визначається сторонами в акті приймання-передачі послуг.

05.12.2025 між сторонами складено та підписано Акт № 2 прийому-передачі послуг за Договором № 27-075/01 про надання правової допомоги від 27 червня 2025 року (далі - Акт), згідно з пунктом 3 якого розмір гонорару адвоката за надану ним правничу допомогу по справі № 320/43099/25, надання якої підтверджується даним Актом складає 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 коп.).

Згідно з пунктами 2, 3 Акта №2 розмір гонорару адвоката за 1 годину робочого часу складає - 2 000,00 грн.

Розмір гонорару адвоката за надану ним правничу допомогу по справі №320/43099/25, надання якої підтверджується даним Актом складає 20 000,00 грн (двадцять тисяч) грн 00 коп.

Відповідно до Акта, позивачу було надано наступні види правничої допомоги: проведення зустрічей із клієнтом щодо обговорення запиту, цілей та завдань співпраці (2 зустрічі по 30 хвилин); збір документів клієнта стосовно кожного прийнятого контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних (1 година); дослідження, аналіз зібраних первинних документів та оцінка перспективи подання адміністративного позову до Київського окружного адміністративного суду стосовно кожного прийнятого контролюючи органом рішення про відмову у реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних (1 година); підготовка та подання адміністративного позову про визнання протиправними та скасування рішень Головного управління ДПС у м. Києві та зобов`язання вчинити дії ДПС України (написання позовної заяви, формування пакету документів та подання їх до суду) (2 години); підготовка та подання до адміністративного суду заяви про збільшення позовних вимог, що включає в себе надання правничої допомоги, передбаченої пунктами 1-3 даного акта (зустрічі з клієнтом, збір документів, їх дослідження та аналіз, підготовка та написання заяви тощо) (5 годин).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що заявник надав належні та допустимі докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції приймає до уваги ту обставину, що пунктом 1 частини 3 статті 134 КАС України надано право на компенсацію позивачу не тільки сплачених витрат на професійну правничу допомогу, але й витрат, які підлягають сплаті відповідною стороною.

Так, частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За умовами наявного в матеріалах справи Договору клієнт сплачує гонорар адвокату у розмірі, визначеному сторонами в акті приймання - передачі послуг впродовж 5 (п?яти) банківських днів з моменту отримання рахунку на його оплату.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про те, що доводи ГУ ДПС у м. Києві у наведеній частині не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення, оскільки чинне нормативно-правове регулювання передбачає розподіл витрат на правничу допомогу, які сторона уже сплатила або має сплатити за умовами договору.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові від 20.12.2019 у справі №903/125/19.

Стосовно тверджень контролюючого органу, що надані адвокатом послуги з вивчення матеріалів не відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи, перш за все суд звертає увагу, що доводи ГУ ДПС у м. Києві у цій частині взагалі стосуються іншої справи, зокрема щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Проте, суд вважає за доцільне вказати про те, що відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат враховується розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При цьому, наданим до суду Актом № 2 прийому-передачі послуг від 05.12.2025 за Договором № 27-075/01 про надання правової допомоги від 27 червня 2025 року детально описано виконані роботи та надані послуги з правничої допомоги із зазначенням витраченого часу щодо кожного виду виконаних робіт та наданих послуг з правничої допомоги.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, розрахунком таких витрат.

За таких обставин, з огляду на недоведеність відповідачем обставин понесення позивачем витрат на правничу допомогу в меншому розмірі та/або неспівмірності таких витрат, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив заяву щодо відшкодування судових витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи в розмірі 20 000 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.

Оскільки апелянтом не надано належних доказів, які б підтверджували факт протиправності додаткового рішення суду першої інстанції, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Водночас, посилання апелянта на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018 у справі №826/8107/16 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, дане судове рішення, відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, не є джерелом права, що застосовуються судом при вирішенні справ та, виходячи з норм частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, його висновки не є обов`язковими для врахування.

Суд апеляційної інстанції також зауважує, що Верховний Суд, переглядаючи постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018 у справі №826/8107/16 (постанова Верховного Суду від 22.05.2018) вказав на помилковість зазначених висновків суду апеляційної інстанції та зазначив, що послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержання норм процесуального та матеріального права, в зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року - без змін.

Керуючись статтями 134, 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві -залишити без задоволення.

Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року у справі №320/43099/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Є.Д. Кравченко

Судді: О.О. Осіпова

С.В. Златін