Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №320/1965/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/1965/26 Суддя першої інстанції: Горобцова Я.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Кравченка Є.Д.,

суддів - Осіпової О.О., Златіна С.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Пенсійного фонду України про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта,

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Пенсійного фонду України, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та нечинними пункти 1, 2 та 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень»;

- визнати протиправним та нечинним пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2025 №1152 «Деякі питання бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік» в частині затвердження Додатка 1 до бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік щодо виокремлення у розділі «Видатки» самостійних позицій: на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень в розмірі 250 000, 00 грн; у тому числі видатки на виплату пенсій в солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду в розмірі 250 000, 00 грн;

- зобов`язати Кабінет Міністрів України привести Постанову №1152 від 17.09.2025 «Деякі питання бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік» у відповідність до норм Бюджетного кодексу України та статті 129-1 Конституції України шляхом внесення змін до Додатка 1, а саме: передбачити видатки на виплату пенсій, перерахованих (призначених) на виконання рішень суду, у повному обсязі, без виокремлення їх у лімітовану статтю видатків;

- зобов`язати Пенсійний фонд України привести до попереднього стану та функціоналу інформаційні системи, які були доопрацьовані на виконання пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, зокрема, вилучити з електронного кабінету пенсіонера на Порталі електронних послуг Пенсійного фонду України розділ «Мої судові рішення» та інші елементи інтерфейсу, які не передбачені чинним законодавством.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року позовну заяву повернуто на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України внаслідок порушення правил об`єднання позовних вимог. Суд першої інстанції зазначив, що заявлені вимоги щодо визнання протиправними та нечинними нормативно - правових актів в частині та зобов`язання вчинити певні дії, щодо приведення у відповідність оскаржуваної Постанови КМУ №1152 від 17.09.2025 до норм Бюджетного кодексу України та статті 129-1 Конституції України, шляхом внесення змін до Додатка 1 та привести до попереднього стану та функціоналу інформаційні системи, зокрема, вилучити з електронного кабінету пенсіонера на порталі електронних послуг Пенсійного фонду України розділ «Мої судові рішення» та інші елементи інтерфейсу, тобто не є основною або похідною вимогою відносно попередньої.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги не пов`язані між собою поданими доказами, а відтак їх спільний розгляд суттєво ускладнить та сповільнить вирішення цього спору по суті.

Не погоджуючись із ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду про повернення позовної заяви у справі №320/1965/26, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначила, що суд першої інстанції не врахував, що позовні вимоги пов`язані між собою підставами та доказовою базою, а право об`єднання декількох позовних вимог в одній позовній заяві прямо передбачено частиною першою статті 172 КАС України. Зокрема, усі чотири позовні вимоги виникли з огляду на прийняття Урядом постанови №821 від 14.07.2025 та №1152 від 17.09.2025 та зумовлені відмовою пенсійного органу виконати рішення суду на користь ОСОБА_1 та обґрунтовуються спільними доказами. Разом з тим, усі чотири позовні вимоги заявлені у даному позові стосуються одного й того ж нормативно-правового регулювання та одних і тих самих доказів.

Після усунення визначених в ухвалі від 15 червня 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу Кабінет Міністрів України просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Свою позицію обґрунтовує тим, що процесуальним законом встановлено окремий порядок розгляду спорів про оскарження нормативно-правових актів та інших спорів. Крім того, зазначає про наявність у суду права на роз`єднання позовних вимог.

Від Пенсійного фонду України на адресу суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не надходив.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін та призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року - скасуванню, виходячи з такого.

Як було встановлено вище, ухвалою від 12 травня 2026 року Київський окружний адміністративний суд повернув позовну заяву на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України як таку, в якій порушено правила об`єднання позовних вимог.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

За правилами частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи, зокрема, відповідає позовна заява вимогам, установленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

З урахуванням вимог положень частини п`ятої статті 160 КАС України у позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (пункт 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункт 5).

Відповідно до частини першої статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

У свою чергу, право позивача заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою, передбачено також частиною першою статті 21 КАС України.

Викладене свідчить, що об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов`язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог.

Під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення. Характер позовної вимоги визначається характером спірних правовідносин, з якого випливає вимога позивача.

Таким чином, у випадку пред`явлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.

У свою чергу, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (пункт 23 частини першої статті 4 КАС України).

Як вже встановлено раніше, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, Київський окружний адміністративний суд виходив з того, що заявлені позовні вимоги не пов`язані між собою підставами виникнення, поданими доказами та стосуються різних відповідачів.

Разом з тим, судом першої інстанції залишено поза увагою, що спір у цій справі виник у зв`язку з протиправними, на переконання позивача діями Пенсійного органу щодо не виплати перерахованої пенсії на виконання рішення суду.

Зокрема, звертаючись до суду з даним, позивач посилалася на ту обставину, що листом від 23.09.2025 № 0400-010307-8/178370 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило, що «Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету з Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», яка набрала чинності 17.07.2025 (надалі - Постанова № 821 та Порядок №821), передбачено, що видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду, які набрали законної сили після набрання чинності цією постановою, здійснюються після введення в експлуатацію доопрацьованої Пенсійним фондом України інформаційної системи для ведення обліку видатків на виплату судових рішень за джерелами фінансування. Після доопрацювання програмного забезпечення щодо відпрацювання рішень суду, що набрали законної сили після 17.07.2025, відповідно до Постанови, рішення ДОАС від 05.02.2025 по справі № 160/23902/24 буде виконано в межах покладених судом зобов`язань.» Отже в зазначеній відповіді ГУ ПФУ в Дніпропетровській області стверджує, що виконання рішення суду затримується через набрання чинності Постановою КМУ № 821 від 14.07.2025.

Отже, правовідносини, які позивач вважає спірними, зумовлені незгодою останньої з нормативно-правовим регулюванням порядку здійснення виплати перерахованої пенсії на виконання рішення суду та визначеним розміром видатків на це, тобто позовні вимоги пов`язані спільними підставами попри й те, що заявлені до різних відповідачів.

Пунктом 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Разом з тим, судова колегія вважає, що Київським окружним адміністративним судом помилково застосовано до позовної заяви наслідки, передбачені зазначеною вище нормою, оскільки відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 172 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом, та не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Зазначені вище підстави стосовно заборони об`єднання позовних вимог є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають.

У розрізі наведеного, судова колегія звертає увагу, що із змісту позовних вимог позивача не вбачається підстав, передбачених частинами четвертою, п`ятою статті 172 КАС України, оскільки відсутні передумови вважати, що заявлені вимоги підлягають розгляду у порядку різного судочинства чи щодо них встановлена виключна підсудність різним судам.

До того ж, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до частини шостої статті 172 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Разом з тим, вказаним процесуальним повноваженням суд першої інстанції не був позбавлений можливості скористатися.

Викладене свідчить про помилковість позиції суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення позовної заяви на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17 червня 2021 року у справі №640/27758/20.

Так, Верховний Суд зазначив про те, що «….Зі змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов`язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог.

26. Під підставами позову, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.

27. Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення. Характер позовної вимоги визначається характером спірних правовідносин, з якого випливає вимога позивача.

28. Таким чином, у випадку пред`явлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.».

З огляду на викладене, а також з урахуванням тієї обставини, що заявлені позивачем у межах даного позову позовні вимоги виникли з одного й того ж юридичного факту, підстави для повернення даного позову на підставі п.6 ч.4 ст.169 КАС України відсутні.

Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно пункту 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про повернення позовної заяви було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 242-244, 308, 312, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року - скасувати.

Справу направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Кравченко Є.Д.

Судді Осіпова О.О.

Златін С.В.